ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

22.11.2018Справа № 910/906/18

За позовом Державного підприємства "Буське лісове господарство"

до Закарпатської митниці ДФС - відповідач-1

Державної казначейської служби України - відповідач-2

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Публічне акціонерне товариство "Львівська залізниця" Філія "Центр транспортної логістики"

про стягнення 218 639,80 грн,-

Суддя О.Є. Блажівська

без виклику представників сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У січні 2018 року Державне підприємство "Буське лісове господарство" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Закарпатської митниці ДФС, Державної казначейської служби України за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Публічного акціонерного товариства "Львівська залізниця" Філія "Центр транспортної логістики" про стягнення 218 639,80 грн матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок неправомірної бездіяльності Закарпатської митниці ДФС.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Закарпатською митницею ДФС не здійснено визначених законом дій для вчинення митних процедур щодо пропуску залізничного вагону №96290119 на станції Батьово, що призвело до завдання позивачеві збитків у виді сплати Філії "Центр транспортної логістики" ПАТ "Укрзалізниці" додаткових зборів в сумі 218 639,80 грн. Позивач також просив суд стягнути 20 000,00 грн витрат на правничу допомогу, які були понесені ним внаслідок укладення договору від 16.01.2018 про надання правової допомоги. Вимоги заявлені на підставі статей 1173, 1174 Цивільного кодексу України, статей 224, 225 Господарського кодексу України, статті 30 Митного кодексу України, статті 25 Бюджетного кодексу України.

20 березня 2018 року рішенням Господарського суду міста Києва позов задоволено. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Державного підприємства "Буське лісове господарство" 218 639,80 грн шкоди, заподіяної внаслідок неправомірної бездіяльності Закарпатської митниці ДФС. Стягнуто з Закарпатської митниці ДФС на користь Державного підприємства "Буське лісове господарство" 20 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. Стягнуто з Закарпатської митниці ДФС в дохід державного бюджету України 3 279,60 грн судового збору.

21 червня 2018 року постановою Київського апеляційного господарського суду рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2018 залишено без змін. Крім того, судом апеляційної інстанції стягнуто з Закарпатської митниці ДФС на користь Державного підприємства "Буське лісове господарство" 6 000, грн витрат на професійну правничу допомогу.

Постановою Верховного Суду від 19.10.2018 року у справі №910/906/18 касаційну скаргу Закарпатської митниці ДФС задоволено частково, Постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.06.2018 та рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2018 у справі №910/906/18 скасовано, справу №910/906/18 передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

25.10.2018 справа №910/906/18 надійшла до Господарського суду міста Києва.

За результатом проведення автоматичного розподілу справ, справу №910/906/18 передано для розгляду судді Блажівській О.Є.

У зв'язку з перебуванням судді Господарського суду міста Києва О.Є.Блажівської на лікарняному в період з 29.10.2018-08.11.2018 питання про прийняття справи №910/906/18 до провадження вирішувалось 09.11.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.11.2018 прийнято справу №910/906/18 до свого провадження, справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначити на 05.12.18.

19.11.2018 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Закарпатської митниці ДФС надійшло клопотання про розгляд справи у режимі відео конференції.

За приписами ч.7 ст.11 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", учасникам судового процесу на підставі судового рішення забезпечується можливість брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у порядку, встановленому законом. Обов'язок забезпечити проведення відеоконференції покладається на суд, який отримав судове рішення про проведення відеоконференції, незалежно від спеціалізації та інстанції суду, який прийняв таке рішення.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.42 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Згідно з ч.5 ст.197 Господарського процесуального кодексу України суд може постановити ухвалу про участь учасника справи у судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні суду, визначеному судом.

Відповідно до ч.7 ст.197 Господарського процесуального кодексу України у клопотанні про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції в приміщенні суду в обов'язковому порядку зазначається суд, в якому необхідно забезпечити її проведення. Таке клопотання може бути подано не пізніш як за п'ять днів до відповідного судового засідання.

З огляду на зазначені положення чинного законодавства, необхідність проведення судового засідання у режимі відеоконференції визначається судом, що розглядає господарську справу.

При цьому, виключний перелік випадків, у яких суд може постановити ухвалу про участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, законом не визначений, в зв'язку з чим необхідність проведення судового засідання в режимі відеоконференції визначається у кожному окремому випадку, з урахуванням обставин справи, її складності та потреби у наданні пояснень учасників справи, які за станом здоров'я чи з інших незалежних від цих осіб причин не можуть бути присутніми у засіданні суду, а їх участь є обов'язковою.

Призначення судового засідання у режимі відеоконференції має здійснюватись у виключних випадках, коли за об'єктивних причин учасник судового процесу позбавлений можливості приймати участь у засіданні, а його участь є необхідною для встановлення всіх обставин справи.

Клопотання заявника мотивоване тим, що у зв'язку із викликаною об'єктивними причинами неможливістю забезпечити явку представників митниці, обмеженням фінансування на відрядження представників відповідача-1, з метою всебічного з'ясування обставин справи, забезпечення рівності прав осіб які беруть участь у справі просять суд забезпечити проведення судового засідання у справі №910/906/18, яке призначене на 05.12.2018 в режимі відеоконференції.

Однак, заявником (відповідачем-1) у клопотанні про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції не надано суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження викладених у заяві обставин.

Разом з тим, суд вказує, що відповідно з ч.1 ст.43 Господарського процесуального кодексу учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Процесуальні права та обов'язки сторін та учасників справи визначені у статтях 42, 46 Господарського процесуального кодексу України, крім права учасника справи брати участь у судовому засіданні, передбачені і інші процесуальні права, якими користуються сторони судового процесу, зокрема: право ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень; подавати докази; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб; оскаржувати судові рішення у визначених законом випадках тощо.

Тобто, право на суд, яке гарантується, зокрема, пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, забезпечується не виключно можливістю особистої участі у судовому засіданні, але й можливістю подавати до суду докази та письмові пояснення.

Крім того, як зазначено у Пленумі Вищого господарського суду України в пункті 3.9.2 постанови №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні представника. Неможливість заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах, причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Статтею 15 Господарського процесуального кодексу України закріплено принцип пропорційності у господарському процесі, який полягає в тому, що суд в межах, встановлених цим Кодексом, визначає порядок здійснення провадження у справі, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Враховуючи наведене, керуючись принципом пропорційності, господарський суд дійшов висновку, що заявником не було доведено наявності виключних обставин, за яких доцільним є участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Водночас, відповідно до п.17.6 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції в межах приміщення суду здійснюється за допомогою технічних засобів, що функціонують у судах на день набрання чинності цією редакцією Кодексу, за правилами, встановленими цією редакцією Кодексу.

Судом також враховано технічну неможливість у Господарського суду міста Києва на проведення судового засідання, призначеного на 05.12.2018, в режимі відеоконференції, оскільки на даний час в суді наявні лише два зали судового засідання, обладнані технічними засобами для проведення судового засідання в режимі відеоконференції, зі щільним графіком проведення судових засідань, оскільки ухвали про проведення судових засідань в режимі відеоконференції, надходять з усіх регіонів України.

За таких обставин, враховуючи викладене в сукупності, суд дійшов висновку, що клопотання Закарпатської митниці ДФС про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.43, 197, 234 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні клопотання Закарпатської митниці ДФС Державної фіскальної служби України про розгляд справи в режимі відео конференції -відмовити.

Ухвала набрала законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя О.Є. Блажівська