ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34 |
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
№ 38/129 | 16.05.07 |
За позовом | Міністерства промислової політики України |
До | Відкритого акціонерного товариства “Лізингова компанія “Украгромашінвест” |
Про | зобов’язання вчинити дії |
Суддя Власов Ю.Л.
Представники: |
Від позивача | Суічмезов Р.В. |
Від відповідача | Воронін В.О. |
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Відповідача про зобов’язання привести договір №4868/07-2-98 від 25.08.1998р. у відповідність з п.8 Постанови КМУ від 07.03.1998р. №286 шляхом укладення додаткової угоди №1 до означеного договору з Позивачем; зобов’язання Відповідача привести договір №4870/07-2-98 від 28.08.1998р. у відповідність з п.8 Постанови КМУ від 07.03.1998р. №286 шляхом укладення додаткової угоди №1 до означеного договору з Позивачем; зобов’язання Відповідача привести договір №4871/07-2-98 від 28.08.1998р. у відповідність з п.8 Постанови КМУ від 07.03.1998р. №286 шляхом укладення додаткової угоди №1 до означеного договору з Позивачем.
Заявлений позов Позивач обґрунтовує наступним. На виконання укладених договорів Позивачем були перераховані Відповідачу кошти. Незважаючи на те, що з моменту укладання договорів пройшло вже більше восьми років, Відповідач досі не повернув Позивачу отримані кошти, посилаючись на те, що договорами не передбачено обов’язку Відповідача повертати кошти.
Кошти за цими договорами виділялись у відповідності до п.8 Постанови Кабінету Міністрів України від 07.03.1998р. №286, в якому дозволено Позивачу частину коштів, передбачених Державним бюджетом України на розвиток вітчизняного сільськогосподарського машинобудування, спрямувати на зворотній основі на виробництво базових моделей сільськогосподарської техніки через Відповідача з наступною передачею зазначеної техніки в лізинг. Необхідність повернення коштів підтверджується також висновком колегії Рахункової палати України, згідно якого Позивач зобов’язаний здійснити заходи щодо повернення до державного бюджету України виділених Відповідачу коштів.
У зв’язку з цим, Позивач звернувся до Відповідача з проханням укласти додаткові угоди, де зазначити умови повернення виділених коштів. Проте, Відповідач не відреагував на пропозицію Позивача.
Відповідач заперечив проти задоволення позову мотивуючи наступним. Відповідач відповідно до умов укладених договорів не брав на себе зобов’язання по поверненню отриманих від Позивача грошових коштів.
Зворотна основа повернення грошових коштів до Державного бюджету України полягала в тому, що після проведеного Відповідачем фінансування виробництва підприємств, виробників сільськогосподарської техніки, буде збільшено обсяг виробництва останніх, внаслідок чого прибуток останніх збільшиться, і за рахунок сплачених з цього прибутку податків до державного бюджету України, отримані від Позивача грошові кошти будуть повернуті до Державного бюджету України.
Таким чином, висновок Позивача про те, що грошові кошти повинні бути повернуті до Державного бюджету України саме Відповідачем є помилковим, і не відповідає вимогам чинного законодавства України.
Ухвалою від 20.03.2007р. провадження у справі було порушено, позовна заява прийнята до розгляду, розгляд справи був призначений на 04.04.07р.
Ухвалою від 04.04.07р. розгляд справи був відкладений на 18.04.07р., у зв’язку з неявкою представника Відповідача та неподання сторонами витребуваних документів.
Ухвалою від 18.04.07р. розгляд справи був відкладений на 16.05.07р., у зв’язку з необхідністю витребування нових доказів по справі.
Судом заслухані пояснення сторін, досліджені надані суду докази та матеріали. В результаті дослідження наданих суду доказів та матеріалів, слухання сторін суд
ВСТАНОВИВ:
Пунктом п.8 постанови Кабінету Міністрів України №286 від 07.03.1998р. “Питання лізингової компанії “Украгромашінвест” було дозволено Міністерству промислової політики України частину коштів, передбачених Державним бюджетом України на розвиток вітчизняного сільськогосподарського машинобудування, спрямовувати на зворотній основі на виробництво базових моделей сільськогосподарської техніки через лізингову компанію "Украгромашінвест" з наступною передачею зазначеної техніки в лізинг.
25.08.1998р. між Позивачем та Відповідачем був укладений договір №4868/07-2-98 на фінансування виробництва та закупівлю сільськогосподарської техніки вітчизняного виробництва для передачі її господарствам агропромислового комплексу на умовах лізингу, відповідно до якого Позивач перераховує Відповідачу цільові кошти, у відповідності до п.8 Постанови Кабінету Міністрів України від 07 березня 1998 року №286 в обсязі 5000000 грн. на фінансування виробництва і закупівлю вітчизняної сільськогосподарської техніки для послідуючої передачі її господарствам агропромислового комплексу на умовах лізингу.
Відповідно до п.1.2. договору Відповідач зобов’язаний використати кошти за цільовим призначенням на фінансування виробництва і закупівлю вітчизняної сільськогосподарської техніки для послідуючої передачі її господарствам агропромислового комплексу на умовах лізингу.
Відповідно до п.3.2. договору Відповідач здійснює фінансування виробництва і закупівлю вітчизняної сільськогосподарської техніки, згідно з кошторисом і передає її господарствам агропромислового комплексу на умовах лізингу терміном до 5 років, або на продаж.
Згідно з п.3.3. договору кошти, отримані від реалізації техніки в тому числі переданої господарствам агропромислового комплексу на умовах лізингу, зазначені в предметі цього договору, Відповідач спрямовує на подальше фінансування виробництва сільськогосподарської техніки з наступною реалізацією її на умовах лізингу.
28.08.1998р. між Позивачем та Відповідачем був укладений договір №4870/07-2-98 на фінансування виробництва та закупівлю сільськогосподарської техніки вітчизняного виробництва для передачі її господарствам агропромислового комплексу на умовах лізингу, відповідно до якого Позивач перераховує Відповідачу цільові кошти, у відповідності до п.8 Постанови Кабінету Міністрів України від 07 березня 1998 року №286 в обсязі 6500000 грн. на фінансування виробництва і закупівлю кормозбиральних комбайнів “Полісся-250” виробництва “Тернопільський комбайновий завод”, і послідуючою передачею її господарствам агропромислового комплексу на умовах лізингу.
Відповідно до п.1.2. договору Відповідач зобов’язаний використати кошти за цільовим призначенням на фінансування виробництва і закупівлю кормозбиральних комбайнів “Полісся-250” згідно з додатком №1, і забезпечити їх реалізацію сільськогосподарським товаровиробникам на умовах лізингу.
Відповідно до п.3.2. договору Відповідач здійснює фінансування виробництва і закупівлю кормозбиральних комбайнів “Поілсся-250” згідно з кошторисом і передає її господарствам агропромислового комплексу на умовах лізингу терміном до 5 років, або її продаж.
Згідно з п.3.3. договору кошти, отримані від реалізації техніки в тому числі переданої господарствам агропромислового комплексу на умовах лізингу, зазначені в предметі цього договору, Відповідач спрямовує на подальше фінансування виробництва сільськогосподарської техніки з наступною реалізацією її на умовах лізингу.
28.08.1998р. між Позивачем та Відповідачем був укладений договір №4871/07-2-98 на фінансування виробництва та закупівлю сільськогосподарської техніки вітчизняного виробництва для передачі її господарствам агропромислового комплексу на умовах лізингу, відповідно до якого Позивач перераховує Відповідачу цільові кошти, у відповідності з п.8 Постанови Кабінету Міністрів України від 07 березня 1998 року №286 в обсязі 8000000 грн. на фінансування виробництва і закупівлю тракторів виробництва ВАТ “Харківський тракторний завод” з послідуючою передачею її господарствам агропромислового комплексу на умовах лізингу.
Відповідно до п.1.2. договору Відповідач зобов’язаний використати кошти за цільовим призначенням на фінансування виробництва і закупівлю тракторів згідно з додатком №1 і забезпечити їх реалізацію сільськогосподарським товаровиробникам на умовах лізингу.
Відповідно до п.3.2. договору Відповідач здійснює фінансування виробництва і закупівлю тракторів вітчизняної сільськогосподарської техніки, згідно з кошторисом, і передає її господарствам агропромислового комплексу на умовах лізингу терміном до 5 років, або її продаж.
Згідно з п.3.3. договору кошти, отримані від реалізації техніки в тому числі переданої господарствам агропромислового комплексу на умовах лізингу, зазначені в предметі цього договору, Відповідач спрямовує на подальше фінансування виробництва сільськогосподарської техніки з наступною реалізацією її на умовах лізингу.
03.06.2003р. колегією Рахункової палати України був складений висновок №15/12-2 до Звіту про результати перевірки та аналізу цільового використання коштів державного бюджету, передбачених на фінансову підтримку вітчизняного машинобудування для агропромислового комплексу, відповідно до якого Позивачу було необхідно вжити невідкладних заходів щодо поновлення дебіторської заборгованості Відповідача у сумі 11 млн. грн., та повернення бюджетних коштів, наданих Компанії у 1998-1999 року на поворотній основі, до державного бюджету.
08.02.2007р. Позивачем було направлено Відповідачу лист з проханням підписати додаткові угоди до укладених договорів з графіком про повернення Відповідачем отриманих за вказаними договорами цільових коштів до державного бюджету України.
Відповідач вказаних додаткових угод з графіком про повернення Відповідачем отриманих за вказаними договорами цільових коштів до державного бюджету України не підписав.
Спір виник з тієї причини, що Позивач вважає, що Відповідач зобов’язаний підписати вказані додаткові угоди, а Відповідач проти цього заперечує.
Дослідивши встановлені судом обставини справи та пояснення сторін, суд вважає, що позовні вимоги Позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом, між Позивачем та Відповідачем були укладені договори на фінансування виробництва та закупівлю сільськогосподарської техніки вітчизняного виробництва для передачі її господарствам агропромислового комплексу на умовах лізингу від 25.08.1998р. №4868/07-2-98, від 28.08.1998р. №4870/07-2-98 та від 28.08.1998р. №4871/07-2-98.
Як встановлено судом, Позивач на виконання вказаних договорів перерахував Відповідачу цільові кошти у відповідності з п.8 Постанови Кабінету Міністрів України від 07 березня 1998 року №286 на фінансування виробництва і закупівлю вітчизняної сільськогосподарської техніки, кормозбиральних комбайнів “Полісся-250” виробництва “Тернопільський комбайновий завод”, тракторів виробництва ВАТ “Харківський тракторний завод” з послідуючою передачею її господарствам агропромислового комплексу на умовах лізингу. За вказаними договорами кошти, отримані від реалізації техніки в тому числі переданої господарствам агропромислового комплексу на умовах лізингу, зазначені в предметі цього договору, Відповідач спрямовує на подальше фінансування виробництва сільськогосподарської техніки з наступною реалізацією її на умовах лізингу.
Як встановлено судом, 08.02.2007р. Позивачем було направлено Відповідачу лист з проханням підписати додаткові угоди до укладених договорів з графіком про повернення Відповідачем отриманих за вказаними договорами цільових коштів до державного бюджету України.
З наведеного вбачається, що умовами вказаних договорів не передбачалось повернення Відповідачем отриманих коштів до Державного бюджету України. Пропозиція Позивача до Відповідача підписати додаткові угоди до укладених договорів з графіком про повернення Відповідачем до Державного бюджету України отриманих за вказаними договорами коштів є пропозицією змінити умови укладених вказаних договорів. При цьому, Позивачем обраний спосіб захисту шляхом зобов’язання Відповідача укласти з Позивачем запропоновані зміни до вказаних договорів.
Відповідно до ст.16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів може бути примусове виконання обов'язку в натурі. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Згідно з ст.627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
З наведеного вбачається, що сторона договору вільно домовляється з іншою стороною про умови договору, що укладається, а також щодо внесення змін до вже укладеного договору.
Отже, чинне законодавство України не покладає на Позивача обов’язку змінювати умови укладених договорів за пропозицією Позивача, у Відповідача відсутній обов’язок в натурі змінювати умови укладених договорів за пропозиціями Позивача, тому позовні вимоги Позивача не підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.1, 2 ст.651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Згідно ст.652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов’язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачати, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Таким чином, чинним законодавством України передбачено три підстави для зміни умов договору, а саме: 1) зміна договору за згодою сторін; 2) істотне порушення стороною умов договору 3) істотна зміна обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору. Також, договір може бути змінений за рішенням суду в інших випадках, встановлених договором або законом.
Як встановлено судом Відповідач згоди на зміни умов договору не надав. Умов укладених договорів Відповідач також не порушував, на підтвердження іншого Позивачем не подано суду жодних доказів. Істотна зміна обставин після укладання сторонами вказаних договорів не відбувалась, постанова Кабінету Міністрів України №286 від 07.03.1998р. “Питання лізингової компанії “Украгромашінвест” була прийнята до укладання вказаних договорів, на підтвердження іншого Позивачем не подано суду жодних доказів. Укладеними договорами або нормами чинного законодавства України не встановлено вимог обов’язкової зміни вказаних договорів у разі надіслання Позивачем пропозицій Відповідачу про таку зміну.
За вказаних обставин суд вважає, що позовні вимоги Позивача не відповідають вимогам ст.651, 652 Цивільного кодексу України, а тому не підлягають задоволенню.
Судом не можуть бути прийняті до уваги доводи Позивача, що неповернення Відповідачем коштів за укладеними договорами є фактично невиконанням Відповідачем умов укладених договір, оскільки умовами укладених договір не передбачено обов’язку повернення Відповідачем отриманих коштів Позивачу.
Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст.4, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
ВИРІШИВ:
1. У позові відмовити повністю.
Суддя Ю.Л.Власов
Рішення підписане 07.06.2007р.