№ 2- 615

2009 рік

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

  12 жовтня 2009 року                                                               Жовтневий районний суд

м. Дніпропетровська

у складі: головуючого

судді Антонюка О.А.

при секретарі Ткаченко Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного підприємця ОСОБА_2 про розірвання договору, стягнення неустойки та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 28 січня 2008 року звернувся до суду з позовом до відповідача приватного підприємця ОСОБА_2 про розірвання договору, стягнення неустойки та моральної шкоди. Позивач в своїх позовних вимогах та в ході судового засідання посилався на те, що 18 жовтня 2007 року він уклав з відповідачем договір № 1042, згідно якого відповідач повинен був виготовити і встановити в помешканні позивача металопластикові вікна в кількості 5 штук до 01 листопада 2007 року. На виконання цього договору позивач сплатив наперед всю вказану відповідачем суму, термін виконання зобов’язання пройшов, але вікна йому так і встановлені. Він звернувся до відповідача з питанням належного виконання договору, але відповіді не отримав. Позивач звернувся до відповідача з проханням повернути йому його гроші, але відповідач і цього не зробив, чим порушив його права, в добровільному порядку спір не вирішено. Вважає такі дії відповідача не законними та просив договір № 1042, укладений 18 жовтня 2007 року між ними, розірвати, стягнути з відповідача на його користь 5545 грн. 87 коп. – попередня повна сплата по договору, 14807 грн. 82 коп. – неустойка (розрахунок додано), 5000 грн. – моральна шкода та 30 грн. – витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, судові витрати віднести за рахунок відповідача, задовольнивши позов в повному обсязі.

         Представник відповідача або сам відповідач в судове засідання не з’явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суду не повідомив. Суд вважає можливим розгляд справи без відповідача згідно ст. 169 ЦПК України і винесення заочного рішення згідно ст. 224 ЦПК України.

    Вислухавши пояснення позивача, оцінивши надані і добуті докази, перевіривши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і підлягаючими частковому задоволенню.

           Відповідно до ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Згідно ст.10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

    В судовому засіданні встановлено, що 18 жовтня 2007 року позивач ОСОБА_1 уклав з відповідачем ПП ОСОБА_2 договір № 1042, згідно якого відповідач повинен був до 01 листопада 2007 року виготовити, зробити поставку і встановити в помешканні позивача: квартирі АДРЕСА_1 металопластикові вікна в кількості 5 штук загальною вартістю 5545 грн. 87 коп. На виконання цього договору позивач сплатив наперед всю вказану відповідачем і зазначену в договорі № 1042 суму, відповідач ці кошти отримав, термін виконання зобов’язання по договору від 18 жовтня 2007 року пройшов, але вікна в помешканні позивача відповідачем так і встановлені. Позивач звернувся до відповідача з питанням належного виконання договору і вимагав виконати взяті на себе зобов’язання, але відповіді не отримав. Позивач звернувся до відповідача з проханням повернути йому його гроші, але відповідач і цього не зробив, чим порушив його права, в добровільному порядку спір не вирішено, тому позивач вимушений був звернутися з позовом до суду.

    Суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, виходячи з того, що позивач всі передбачені договором сторін умови виконав в повному обсязі – кошти сплатив, приміщення надав, звертався до відповідача з пропозицією виконання зобов’язань, а відповідач приймав від нього кошти і зобов’язувався виконати умови договору у відповідності до норм чинного законодавства, відповідач мав можливість виконати умови договору або повернути позивачу внесені ним кошти, але без поважних причин цього не зробив.

Відповідно до вимог ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено можливість стягнення пені та неустойки з відповідача в разі неналежного або взагалі не виконання умов договору.

          Таким чином неправомірними діями відповідача, пов’язаними з невиконанням умов договору, позивачу було завдано майнової шкоди, які знаходяться в безпосередньому причинному зв’язку зі вказаними діями відповідача. Вказані обставини підтверджуються копіями договору, квитанції про сплату коштів, ескізами вікон, актом КЖЕП про відсутність до цього часу в квартирі позивача металопластикових вікон.

Ст. 1167 ЦПК України містить підстави відповідальності за завдану моральну шкоду: моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті; моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; в інших випадках, встановлених законом. Відповідно до  ст.  23  ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи,а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Неправомірними діями вказаного відповідача також було завдано позивачу моральної шкоди,  суд вважає підлягаючими частковому задоволенню і вимоги про стягнення моральної шкоди в сумі 15000 грн. з цього ж відповідача на користь позивача, оскільки ОСОБА_1 дійсно завдано значної моральної шкоди: нервові хвилювання, моральні страждання, стресові ситуації, хвороба, безпідставне затягування питання про виконання умов договору в передбачений сторонами термін і розгляд справи додатково спричинило нервові хвилювання, порушується звичний порядок життя сім’ї позивача. Усвідомлення того факту, що через нього (позивача) його близькі та рідні вимушені змінити уклад свого життя, вживати додаткових зусиль і позбавлені через відповідача нормального відпочинку вдома постійно пригнічувало і продовжує пригнічувати позивача; безсоння від болю та від хвилювань в результаті викликало не лише фізичну але й душевну біль, та завдало глибокої душевної  травми; відношення відповідача до скоєного ним, який не тільки не робить ні чого для відшкодування завданої шкоди, але й не визнає своєї вини у скоєному і на протязі вже тривалого часу намагається виставити позивача у вигляді особи, що говорить неправду також завдає болю.

Відповідно до ч. 4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися  на припущеннях. Відповідач не заперечує домовленості договору і зобов’язання стосовно позивача, але і не довів законність своїх дій стосовно позивача, твердження відповідача про наявність інших причин чи обставин не є зобов’язанням і є припущенням можливого не виконанням умов договору з боку цього відповідача.

Не може суд прийняти до уваги позицію відповідача стосовно не погодження з позовними вимогами, оскільки вона спростовується вищенаведеним і нічим об’єктивно не підтверджується.

При таких обставинах суд вважає можливим позовні вимоги задовольнити частково: договір № 1042, укладений 18 жовтня 2007 року між сторонами розірвати, стягнути з відповідача на користь позивача 5545 грн. 87 коп. – сплата по договору, 14807 грн. 82 коп. – неустойка, 1500 грн. – моральна шкода та 30 грн. – витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а всього 21883 грн. 69 коп. Крім того слід стягнути з відповідача на користь держави судовий збір 212 грн. 03 коп. В задоволенні решти позовних вимог про стягнення моральної шкоди слід відмовити.

Таким чином, позовні вимоги знайшли своє підтвердження в ході судового засідання, ґрунтуються на вимогах закону, а тому підлягають частковому задоволенню.

    На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 41, 55, 124 Конституції України, ст. ст. 22, 23, 60, 1166, 1167 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 60, 209, 212-215, 218, 224 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Договір № 1042, укладений 18 жовтня 2007 року між приватним підприємцем ОСОБА_2 та ОСОБА_1, розірвати.

Стягнути з приватного підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 5545 грн. 87 коп. – сплата по договору, 14807 грн. 82 коп. – неустойка, 1500 грн. – моральна шкода та 30 грн. – витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а всього 21883 грн. 69 коп.

Стягнути з приватного підприємця ОСОБА_3 на користь держави судовий збір 212 грн. 03 коп.

В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 до приватного підприємця ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційний суд Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня проголошення рішення, а апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження або в порядку, передбаченому ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя -