Справа №2а-133-10\2270\7
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 січня 2010 року м. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Петричковича А.І.,
при секретарі Стасюк В.В.,
за участі прокурора Мудрик І.В.,
представника відповідача Лагутіна І.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом заступника військового прокурора Хмельницького гарнізону в інтересах ОСОБА_2 до військова частина А2502, про визнання незаконними дій та стягнення грошової компенсації за належне речове майно,
в с т а н о в и в:
11 січня 2010 року прокурор звернувся до суду з позовом в якому вказує, що за час проходження військової служби у військовій частині А2502 в період з 1997 року по 2009 рік ОСОБА_2 вчасно не отримав речове майно, внаслідок чого у відповідача перед ОСОБА_2 виникла заборгованість по грошовій компенсації за належне до видачі речове майно.
Просить, посилаючись на Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Положення про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та інших формувань у мирний час, затвердженого постановою КМ України №1444 від 28.10.2004 року, визнати дії посадових осіб відповідача в частині невиплати ОСОБА_2 грошової компенсації замість речового майна неправомірними і стягнути з відповідача на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію замість не отриманого речового майна на загальну суму 3017,64 гривень.
Прокурор у суді позовні вимоги підтримав, посилаючись на ті ж докази, що у позовній заяві.
Представник відповідача позов не визнав, про що подав письмове заперечення №127 від 21.01.2010 року, яке підтвердив у суді.
Заслухавши учасників судового розгляду і дослідивши докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, зважаючи на наступне.
Згідно довідки №39 від 30.09.2009 року, про одержання грошової компенсації замість речового майна що підлягає видачі старшому прапорщику ОСОБА_2, йому на підставі наказу командира військової частини А2502 від 30.09.2009 року №210 належить до виплати 3017,64 гривень за період з 1998 по 2009 роки.
В редакції ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», яка була чинною в 1998 році, було визначено, що Держава гарантує військовослужбовцям матеріальне та інше забезпечення у розмірах, що стимулюють заінтересованість громадян України у військовій службі. Військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання, тривалості та умов військової служби. Порядок і розміри грошового та матеріального забезпечення військовослужбовців та компенсації замість речового майна і продовольчих пайків встановлюються Кабінетом Міністрів України з урахуванням коефіцієнта індексації грошових доходів.
Згідно ч.1 ст.9, діюча редакція Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», д ержава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Законом України №328-У від 03.11.2006 року було доповнено Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» ст.9-1, згідно якої продовольче та речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що встановлюються Кабінетом Міністрів України. Військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, мають право на отримання замість належних їм за нормами забезпечення предметів речового майна грошової компенсації в розмірі вартості зазначених предметів. Порядок виплати грошової компенсації визначається Кабінетом Міністрів України.
Дію п.2 ст.9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» було зупинено на 2007 рік згідно Закону України від 19.12.2006 року №489-У, а Законом України від 28.12.2007 року №107-УІ він був виключений, однак це було визнано неконституційним, відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №10рп2008.
Відповідно до ч.3 ст.150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов»язковими до виконання на території України.
Згідно п. 27 Положення про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та інших формувань у мирний час, затвердженого постановою КМ України №1444 від 28.10.2004 року в ійськовослужбовці, звільнені у запас або відставку з правом носіння військової форми одягу, за бажанням можуть отримати речове майно, яке вони не отримали під час звільнення, або грошову компенсацію за нього за цінами на день підписання наказу про звільнення. Зазначеним особам, звільненим у запас або відставку після закінчення строку контракту, за належне їм, але не отримане протягом дії контракту речове майно виплачується грошова компенсація пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати закінчення контракту, або видається речове майно на суму грошової компенсації. У разі звільнення у запас військовослужбовцю видається речовий атестат, який додається до особової справи. Якщо протягом 12 місяців після звільнення військовослужбовець буде призваний із запасу, до його забезпечення зараховується раніше отримане речове майно.
Таким чином судом встановлено, що прокурор правомірно посилається на норми Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Положення про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та інших формувань у мирний час, затвердженого постановою КМ України №1444 від 28.10.2004 року, які з урахуванням вищевикладеного підтверджують законність його вимог, щодо поновлення порушеного права ОСОБА_2, про стягнення компенсації за речове майно і відповідно визнання дій відповідача неправомірними в цій частині. Крім цього, суд вважає, що прокурор не порушив ст.99 КАС України, адже він звернувся у межах річного строку звернення до суду, про що свідчить довідка відповідача №39 від 30.09.2009 року, якою той ствердив суму боргу перед ОСОБА_2, що цього числа встановив прокурор і зреагував подавши відповідний позов.
На підставі викладеного керуючись Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Положенням про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та інших формувань у мирний час, затвердженого постановою КМ України №1444 від 28.10.2004 року і ст.ст. 4-15, 70-71, 86, 94, 98-99, 122, 158-163, 167, 186 КАС України, суд, -
п о с т а н о в и в:
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати незаконними дії відповідача щодо невиплати ОСОБА_2 грошової компенсації за належне речове майно і стягнути з військової частини А2502 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію за належне йому речове майно у розмірі 3017,64 гривень (три тисячі сімнадцять гривень шістдесят чотири копійки).
Копії постанови надати сторонам, повний текст якої виготовлено 25.01.2010 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано, а також в інших випадках у порядку визначеному цією статтею.
Постанова, згідно вимог статей 185-187 КАС України, може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду, шляхом подання заяви про апеляційне оскарження, через Хмельницький окружний адміністративний суд, протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України – з дня складання в повному обсязі. Апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Також вона може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Головуючий