ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

_________________________________________________________________________________________________________

УХВАЛА

                   

13.06.06                                                                                           Справа  № 5-2-14/131

м. Львів

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді                                                  Галушко Н.А.

суддів                                                                      Процик Т.С.

                                                                                Юрченко Я.О.

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у          м. Ужгороді, м. Ужгород № 7651/9/10 від 31.03.2006 року (далі ДПІ у     м. Ужгороді, м. Ужгород)

на постанову Господарського суду Закарпатської області від 17.03.2006 року

у справі № 5-2-14/131

за позовом: Відкритого акціонерного товариства Енергопостачальна компанія «Закарпаттяобленерго», м. Ужгород –Оноківці (далі ВАТ ЕК «Закарпаттяобленерго», м. Ужгород –Оноківці)

до відповідача: ДПІ у м. Ужгороді, м. Ужгород

про визнання недійсними податкових повідомлень - рішень

За участю представників сторін:

від позивача – Габор О. –представник

від відповідача – Євчинець Р.М. –головний державний податковий інспектор

Особам, які беруть участь у справі, права і обов’язки, передбачені ст.ст. 19, 51 Кодексу адміністративного судочинства України, роз’яснено.

Заяв про відвід суддів не  поступало.

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Закарпатської області від 17.03.2006р. у справі № 5-2-14/131 за позовом ВАТ ЕК «Закарпаттяобленерго»до ДПІ у м. Ужгороді  про визнання протиправними податкових повідомлень - рішень ДПІ у м. Ужгороді від 22.04.2005р. № 0001061640/0/706/15-2/00131529/8403 та №0001051640/0/705/15-2/00131529/8402 позовні вимоги задоволено повністю, визнано протиправними податкові повідомлення - рішення ДПІ у м. Ужгороді від 22.04.2005р. № 0001061640/0/706/15-2/00131529/8403 та №0001051640/0/705/15-2/00131529/8402.

Постанова суду мотивовано тим, що вiдповiдно до пп. 5.3.1. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»платник податків повинен самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у податковій декларації протягом 10 календарних днів, наступних за останнім днем вiдповiдного граничного строку, передбаченого для подання податкових декларацій. Порушення згаданого вище припису Закону тягне за собою вiдповiдальнiсть у виглядi штрафних санкцiй, передбачених п.п.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платникiв податкiв перед бюджетами та державними цiльовими фондами».

Встановивши, що пiдставою для прийняття оскаржуваних актiв ненормативного характеру став висновок податкового органу про наявнiсть прострочення позивачем сплати податку на додану вартiсть у сiчні-грудні 2003 року та сiчні-серпні 2004р. та встановивши факт несвоєчасної сплати ПДВ у розмірі 1045397,21 грн., враховуючи наявність у охопленому перевiркою перiодi у позивача переплати до бюджету з податку на прибуток у сумi 4948832,81 грн. та факт  вчасного звернення позивача до ДПІ з вимогою про зарахування переплати, яка в свою чергу не здiйснила дiї на таке зарахування, суд першої інстанції прийшов до висновку, що ВАТ ЕК «Закарпаттяобленерго»не можна вважати вiдповiдальним за прострочення граничних строкiв в порядку пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платникiв податкiв перед бюджетами та державними цiльовими фондами»через вiдсутнiсть в його дiях складу правопорушення.

          При винесенні оскаржуваного рішення суд першої інстанції врахував, що рiшенням господарського суду Закарпатської областi вiд 17.07.2003р. у справi № 7-5-13/154 податковий орган, вiдповiдача у справi, зобов’язано здiйснити погашення податкової заборгованостi позивача з ПДВ шляхом залiку зустрiчних грошових зобов’язань до бюджету.

          Суд посилається на ч.2 пп. 7.1.1 п. 7.1 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платникiв податкiв перед бюджетами та державними цiльовими фондами», відповідно до якого погашення податкових зобов’язань або податкового боргу платника податкiв може бути здiйснено шляхом проведення взаєморозрахункiв непогашених зустрiчних грошових зобов’язань вiдповiдного бюджету перед таким платником податкiв, що виникли згiдно з нормами податкового або бюджетного законодавства чи цивiльно-правових угод, строк яких настав до моменту виникнення податкових зобов’язань платника  податкiв. Така оплата (погашення) здiйснюється на підставі заяви платника податкiв за спiльним рiшенням податкового органу та Державного казначейства України.

          Суд вказує, що внаслiдок набрання чинностi Закону України «Про внесення змiн та доповнень до Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податкiв перед бюджетами та державними цільовими фондами»№ 550 вiд 20.02.2003р. податковим законодавством законодавчо затверджено джерело сплати податкових зобов’язань платника податкiв та механiзм зарахування переплати у поточнi платежі до бюджету.

Судом враховано, що для того, щоб платник податкiв провiв погашення податкового зобов’язання  шляхом зарахування переплат, йому необхiдно, згiдно чинного законодавства, звернутись до податкового органу iз вiдповiдною заявою. Пiсля чого, iншi дiї проводяться безпосередньо податковим органом.

Не погоджуючись з постановою Господарського суду Закарпатської області від 17.03.2006 р. у справі № 5-2-14/131 ДПІ у м. Ужгороді оскаржила дане рішення в апеляційному порядку. Відповідач просить скасувати постанову господарського суду Закарпатської області від 17.03.2006 р. у справі № 5-2-14/131 і прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову повністю.

Відповідач в апеляційній скарзі посилається на те, що оскаржувана постанова є необґрунтованою та не відповідає обставинам справи.

Відповідач зазначає, що Закон України «Про порядок погашення зобов’язань платників податкiв перед бюджетами та державними цiльовими фондами»(далі - Закон), згідно преамбули є спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобов’язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків i зборів (обов’язкових  платежів), включаючи збір на обов’язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, нарахування i сплати пенi та штрафних санкцiй, що застосовуються до платникiв податкiв контролюючими органами, у тому числi за порушення у сферi зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дiй органiв стягнення.

Відповідач посилається на п.п.5.З.1 п.5.3 ст.5 Закону, відповідно до якого платник податкiв зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданiй ним податковiй декларацiї, протягом десяти календарних днів, наступних за останнiм днем вiдповідного граничного строку, передбаченого пiдпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларацiї.

Відповідач вказує, що вiдповiдно до п.п.14.1.1. п.14.1 ст. 14 Закону розстроченням податкових зобов’язань є надання платнику податкiв бюджетного кредиту на основну суму його податкових зобов’язань без урахування сум пені пiд проценти, розмiр яких дорiвнює розміру пенi, визначеної згідно з пунктом 16.4 статті 16 цього Закону.

Вiдповідно до п.п.14.1.3. п.14.1 ст. 14 Закону платник податкiв, який звертається до податкового органу з заявою про розстрочення, вiдстрочення податкових зобов’язань, вважається таким, що узгодив суму такого податкового зобов’язання.

Відповідач зазначає, що вiдповiдно до п.17.1.7 п.17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платникiв податкiв перед бюджетами та державними цiльовими фондами»від 21.12.2000 року, у разi коли платник податкiв не сплачує узгоджену суму податкового зобовя’зання протягом граничних строкiв, визначених цим Законом, такий платник податку зобов’язаний сплатити штраф у таких розмiрах: при затримцi до 30 календарних днiв, наступних за останнiм днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання, - у розмiрi десяти відсоткiв погашеної суми податкового боргу; при затримці вiд 31 до 90 календарних днiв включно, наступних за останнiм днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання, - у розмiрi двадцяти вiдсоткiв погашеної суми податкового боргу.

          На думку відповідача, не грунтується на законодавстві України висновок суду про неправомiрнiсть застосування штрафних санкцiй за наявностi переплати по податку на прибуток та звернень до iнспекцiї про зарахування переплати по прибутку в погашення платежiв по ПДВ.

          Відповідач вказує, що таке погашення є правом, а не обов’язком податкового органу, оскільки вiдповiдно до абз.2 пп.7.1.1 п.7.1 статтi 7 Закону України “Про порядок погашення платникiв податкiв перед бюджетами та державними цiльовими фондами” погашення податкових зобов’язань або податкового боргу платника податкiв може бути здiйснено шляхом проведення взаєморозрахункiв непогашених зустрічних грошових зобов’язань вiдповiдного бюджету перед таким платником податкiв, що виникли згiдно з нормами податкового або бюджетного законодавства чи цивiльно-правових угод, строк погашення яких настав до моменту виникнення податкових зобов’язань платника податкiв. Така оплата (погашення) здійснюється на пiдставi заяви платника податкiв за спiльним рiшенням податкового органу та органу Державного казначейства України.

          Відповідач зазначає, що дiю цього абзацу другого пiдпункту 7.1.1 пункту 7.1 статтi 7 Закону зупинено на 2003 рiк згiдно із Законом України вiд 26.12.2002 р. № 380-ІУ та зупинено на 2004 рiк згiдно з Законом України вiд 27.11.2003 р. №1344-ІУ, а саме що стосується 2004р. це п.Зб ст.80 Закону України «Про Державний бюджет України на 2004 рiк».

          Тому, на думку відповідача, у нього не було законних пiдстав вчиняти будь-якi перезарахування переплат в погашення заборгованостi, навiть якщо такі мали мiсце.

Відповідач заперечує факт наявностi переплати позивачем податку на прибуток. На думку відповідача судом не досліджувався даний факт, а висновок про наявність переплати зроблено без документальних доказів, просто взявши за основу твердження позивача.

Відповідач вказує, що факт відсутності переплати у позивача за період, що став підставою застосування штрафних санкцій, встановлений рішенням господарського суду Закарпатської області від 02.11.2004р. у справі №14/194 по аналогічному питанню, де брали участь ті ж самі сторони, що і в даному судовому спорі. Даним рішенням встановлено, що “заперечення позивача щодо неправомiрностi застосування до нього вiдповiдачем штрафних санкцiй… з посиланням на обставину наявностi у нього у вищенаведених перiодах переплати по податку на прибуток.. не прийнятi до уваги, оскiльки …наявна сума переплати по податку на прибуток була зарахована вiдповiдачем в послiдуючi платежi по цьому податку, що пiдтверджено даними з особових карток платника податку-позивача по платежу «податок на прибуток», на пiдставi поданих позивачем до податкового органу письмових заяв.”

          Відповідач вказує, що спiрнi повiдомлення-рiшення винесено за несвоєчасну сплату ПДВ за сiчень-грудень 2003 року та сiчень-серпень 2004 року. Оскільки рiшенням суду від 02.11.2004р. встановлено, що переплату по податку на прибуток позивачу вже зараховано, вiдповiдно у спiрному перiодi переплата була вiдсутня, що не досліджувалося та взагалi не враховано судом під час розгляду даної справи.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу та представник позивача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечує, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, мотивуючи тим, що оскаржувана постанова є законною та обґрунтованою, прийнятою з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення та заперечення представників сторін, судова колегія дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанову господарського суду Закарпатської області від 17.03.2006 р. у справі № 5-2-14/131 слід залишити без змін з наступних підстав.

22 квітня 2005 року ДПІ у м. Ужгороді прийнято податкові  повідомлення-рішення  № 0001061640/0/706/15-2/00131529/8403 та № 0001051640/0/705/15-2/00131529/8402 на підставі Акту №203/15-2 від 20 квітня 2005 року про результати проведення перевірки дотримання податкового законодавства (в подальшому акт перевірки), яким встановлено порушення позивачем граничних строкiв сплати податку на додану вартiсть у перiод сiчень-грудень 2003 року та сiчень-серпень 2004р.

Податкове повідомлення-рішення № 0001061640/0/706/15-2/00131529/8403 від 22.04.2005р. прийняте на підставі  п.п.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платникiв податкiв перед бюджетами та державними цiльовими фондами»за затримку на 1-30 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 5847902,92грн. зобов’язання сплатити штраф у розмірі 10% у сумі 584090,31грн.

Податкове повідомлення-рішення № 0001051640/0/705/15-2/00131529/8402 від 22.04.2005р. прийняте на підставі  п.п.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платникiв податкiв перед бюджетами та державними цiльовими фондами” за затримку на 31-56 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 2303034,47грн. зобов’язання сплатити штраф у розмірі 20% у сумі 460606,90грн.

Позивачем не оспорюються показники, що містяться в додатках до Акту перевірки щодо узгоджених сум податкового зобов’язання з податку на додану вартість, визначену у Податкових деклараціях з податку на додану вартість відповідних податкових періодів.

Сторонами не оспорюється розмір часткової сплати податку на додану вартість позивачем та відображення даних показників в обліковій картці позивача, яка ведеться у податковому органі у 2003-2004 роках.

Судом першої інстанції встановлено наявнiсть у охопленому перевiркою перiодi у позивача переплати до бюджету з податку на прибуток у сумi 4948832,81 грн., що  пiдтверджується матерiалами справи. Відповідачем належними і допустимими доказами дана обставина не спростована, тому доводи останнього щодо відсутності наведеної вище заборгованості судом до уваги не приймаються.

Судом встановлено факт звернення позивача до ДПI у м.Ужгородi з вимогами врахувати наявнi переплати по податку на прибуток в рахунок погашення недоїмки з ПДВ, що підтверджується матерiалами справи, зокрема Листами позивача з вiдміткою податкового органу про їх прийняття, відповідями останнього на адресу позивача щодо даних звернень.

Рiшенням господарського суду Закарпатської областi вiд 17.07.2003р. у справi № 7-5-13/154 податковий орган, вiдповiдача у справi, зобов’язано здiйснити погашення податкової заборгованостi позивача з ПДВ шляхом залiку зустрiчних грошових зобов’язань до бюджету.

Згідно з п.п.17.1.7 п.17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платникiв податкiв перед бюджетами та державними цiльовими фондами»від 21.12.2000 року, у разi коли платник податкiв не сплачуе узгоджену суму податкового зобовя’зання протягом граничних строкiв, визначених цим Законом, такий платник податку зобов’язаний сплатити штраф у таких розмiрах:           при затримцi до 30 календарних днiв, наступних за останнiм днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання, - у розмiрi десяти відсоткiв погашеної суми податкового боргу; при затримці вiд 31 до 90 календарних днiв включно, наступних за останнiм днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання, - у розмiрi двадцяти вiдсоткiв погашеної суми податкового боргу.

          Вiдповiдно до ч.2 п.п.7.1.1 п.7.1 ст.7 Закону України ,,Про порядок погашення зобов’язань платникiв податкiв перед бюджетами та державними цiльовими фондами” погашення податкових зобов'язань або податкового боргу платника податків може бути здійснено шляхом проведення взаєморозрахунків непогашених зустрічних грошових зобов'язань відповідного бюджету перед таким платником податків, що виникли згідно з нормами податкового або бюджетного законодавства чи цивільно-правових  угод, строк погашення яких настав до моменту виникнення податкових зобов'язань платника податків. Така оплата (погашення) здійснюється на підставі заяви платника податків за спільним рішенням податкового органу та органу Державного казначейства України. Порядок проведення взаєморозрахунків визначається центральним податковим органом за погодженням з Державним казначейством України. ( Абзац другий підпункту 7.1.1пункту  7.1  статті  7  в  редакції Закону N 550-IV ( 550-15 ) від 20.02.2003 ).

          Суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку, що не можна вважати позивача вiдповiдальним за прострочення граничних строкiв в порядку п.17.1.7. ст.17 Закону України ,,Про порядок погашення зобов’язань платникiв податкiв перед бюджетами та державними цiльовими фондами” через вiдсутнiсть в його дiях складу правопорушення, враховуючи наявність непогашених зустрічних грошових зобов’язань відповідного бюджету перед позивачем, що виникли згідно з нормами податкового законодавства, строк погашення яких настав до моменту виникнення  податкових  зобов'язань платника податків з податку на додану вартість відповідних податкових періодів, та враховуючи наявнiсть звернення позивача до вiдповiдача про проведення такого погашення.

Таким чином, спірні податкові повідомлення-рішення не відповідають фактичним обставинам справи, видані всупереч нормам чинного законодавства України, а тому порушують права позивача, що є підставою для їх скасування.

Відповідно до вимог ст. 71 КАСУ кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Встановлені судом фактичні обставини справи спростовують доводи відповідача, які містяться в апеляційній скарзі. Постанова господарського суду Закарпатської області від 17.03.2006р. у справі № 5-2-14/131 відповідає вимогам чинного законодавства України, тому підстави для її скасування апеляційним господарським судом відсутні.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 60, 71, 86, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України,

Львівський апеляційний господарський суд У Х В А Л И В:

1.          Залишити без змін постанову Господарського суду Закарпатської області від 17.03.2006р. у даній справі, а апеляційну скаргу без задоволення.

2.          Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку, згідно із ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя                                                                      Галушко Н.А.

Судді                                                                                          Процик Т.С.

Юрченко Я.О.