ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2018 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду у складі:

судді - доповідача Потоцького В.П.

суддів Семенюка К.М., Марчака В.Я.

при секретарі Дзюбаку М.В.

за участю сторін судового провадження:

прокурора Шевчук С.І.

обвинуваченого ОСОБА_1

захисника Явіц В.Й.

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до ЄРДР №12018260020000315 від 12.03.2018 року відносно

-ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, уродженця с. Дихтинець, Путильського р-ну, Чернівецької області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, мешканця АДРЕСА_2, не працюючого, не одруженого, судимого:

- 06.12.2010 р. вироком Апеляційного суду Чернівецької області засуджено за ст. 115 ч.2 п.4, 6, 12 КК України, за ч.2 ст. 15, ч.2 ст. 115 п.1, 4, 6, 12 КК України, за ч.4 ст. 187 КК України, за ч.3 ст. 185 КК України та призначено покарання на підставі ст. 70 КК України у виді 12 (дванадцяти) років позбавлення волі;

- 21.03.2016 р. звільнений на підставі ухвали Піщанського районного суду Вінницької області за ст.. 81 КК України умовно-достроково на 10 місяців 2 дні;

- 29.09.2016 р. вироком Садгірського районного суду м. Чернівці засуджено за ч.2 ст. 185, 71 КК України до покарання у виді 1 (одного) року 5 (п'яти) місяців позбавлення волі;

- 26.04.2018 р. вироком Садгірського районного суду м. Чернівці затверджено угоду про примирення та визнано винним за ст. 185 ч.2 КК України та призначено узгоджене покарання у виді 1 (одного) року позбавлення волі;

- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України,-

ЄУНСС №725/1741/18 Головуючий в І інстанції: Скуляк І.А. Провадження №11-кп/794/425/18 Суддя - доповідач: Потоцький В.П. Категорія ч.2 ст. 186 КК України

ВСТАНОВИЛА:

На вирок Першотравневого районного суду м. Чернівці від 03 вересня 2018 року обвинувачений ОСОБА_1 та діючий в його інтересах захисник Явіц В.Й. подали апеляційні скарги.

Цим вироком ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, та призначено йому покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

На підставі ч., ч. 1, 4 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання за вироком Садгірського районного суду м. Чернівці від 26.04.2018 р. більш суворим покаранням призначеним за даним вироком призначено ОСОБА_1 остаточне покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 відраховано з моменту його затримання, тобто з 23.03.2018 р..

Запобіжний захід обраний ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою - залишено обраним до вступу вироку в законну силу.

Вирішено долю речових доказів.

В своїй апеляції захисник Явіц В.Й., який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_1, вказує на те, що відповідно до ст.ст. 370, 373 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим. Обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Вважає, що вирок районного суду не відповідає вимогам закону і жоден з наведених судом доказів не є прямим доказом вчинення його підзахисним інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Звертає увагу суду на те, що суб'єктивна сторона злочину характеризується наявністю у винної особи прямого умислу на протиправне заволодіння чужим майном і корисливим мотивом, а в діях його підзахисного такого не вбачається, тому вважає, що у суду першої інстанції не було достатніх підстав стверджувати про доведеність вини ОСОБА_1.

Просить вирок Першотравневого районного суду м. Чернівці від 03 вересня 2018 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а кримінальне провадження щодо нього закрити на підставі п.3 ч.1 ст. 284 КПК України, оскільки не встановлені достатні докази для доведення його винуватості у вчиненні кримінального правопорушення.

Обвинувачений ОСОБА_1 в своїй апеляційній скарзі вказує на те, що суд першої інстанції необґрунтовано дійшов до висновку про доведеність його вини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України.

Вважає вирок районного суду незаконним, необґрунтованим і таким, що підлягає скасуванню у зв'язку з однобічністю та неповнотою досудового та судового слідства, невідповідністю висновків суду викладених у судовому рішенні фактичним обставинам кримінального провадження, істотним порушення вимог кримінального процесуального закону і неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Звертає увагу на те, що він частково визнає свою вину в тому, що він дійсно взяв телефон в потерпілої, але це було за добровільної згоди з потерпілою ОСОБА_3 та з-за обставин вказаних ним на досудовому та судовому слідстві, що саме і стало причиною таких дій.

Просить вирок районного суду щодо нього скасувати, а кримінальне провадження закрити у зв'язку з недоведеністю його вини у злочині, якого він не вчиняв.

Прокурор в своєму запереченні на апеляційні скарги учасників кримінального провадження, зазначає, що доводи обвинуваченого та захисника в їх апеляціях є безпідставними та необґрунтованими, і спростовуються наявними доказами у кримінальному провадженні. Просить вирок суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційні скарги сторони захисту без задоволення.

Судом першої інстанції встановлено, що 12.03.2018 року, приблизно о 07 годині 40 хвилин, ОСОБА_1, переслідуючи корисливу мету особистого збагачення, проходячи від вул. Синагоги до вул. Моцарта в м. Чернівці, повз залізничну колію, побачив раніше незнайому жінку ОСОБА_3, яка тримала в правій руці мобільний телефон марки «Xiaomi Redmi Note 4 3/32 GB Gold».

Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на відкрите заволодіння чужим майном, повторно, із застосуванням фізичної сили, що не є небезпечним для життя потерпілої, завдав ОСОБА_3 один удар в область голови, чим спричинив останній фізичного болю, від якого остання впала на землю та вдарилась колінами, в результаті чого отримала тілесні ушкодження у вигляді садна по долонній поверхні в проекції першої п'ясткової кістки по передній поверхні правого колінного згину, яке згідно висновку судово-медичного експерта №259 втор. від 15.03.2018 року відноситься до легкого тілесного ушкодження, після чого заволодів її мобільним телефоном марки «Xiaomi Redmi Note 4 3/32 GB Gold» золотистого кольору, вартістю 4999 грн., з захисним склом, вартістю 130 грн., карткою пам'яті на 8 ГБ, вартістю 130 грн., та чохлом марки «iPaky TPU+PC Xiaomi Note 4x Rose Gold», вартістю 237 грн..

Після чого з місця вчинення злочину пішов, а викраденим майном розпорядився на власний розсуд, завдавши потерпілій ОСОБА_3 матеріальної шкоди на загальну суму 5496 гривень.

Заслухавши суддю-доповідача, який виклав суть вироку, вимоги апеляційних скарг обвинуваченого ОСОБА_1 та в його інтересах захисника Явіца В.Й., які підтримали свої апеляційні вимоги та наполягали на їх задоволенні, міркування прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційних скарг, вважав вирок районного суду законним та обґрунтованим, перевіривши матеріали кримінального провадження та з'ясувавши доводи апеляцій, колегія суддів дійшла наступного висновку.

В судовому засіданні апеляційної інстанції, ОСОБА_1 свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину визнав частково та надав свої пояснення, що він дійсно, при обставинах вказаних в обвинувальному акті та у вироку суду, заволодів мобільним телефоном потерпілої, але корисливої мети на заволодіння не мав. Вказавши при цьому, що підставою таких його дій було те, що напередодні потерпіла сама викрала у нього його мобільний телефон, а тому він, в якості застави до повернення його телефону і заволодів її телефоном.

Проте, незважаючи на часткове визнання вини обвинуваченим ОСОБА_1, колегія суддів вважає, що його вина повністю спростовується наданими суду матеріалами кримінального провадження і доказами, які були здобуті в суді першої інстанції.

Зі змісту апеляційних скарг обвинуваченого та захисника, який діє в його інтересах убачається, що вони посилаються на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, не погоджується з оцінкою доказів та вважають, що в діях ОСОБА_1 взагалі відсутній склад злочину, передбачений ч.2 ст. 186 КК України.

Разом із тим, у результаті апеляційного перегляду було встановлено, що висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України, було зроблено на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими відповідно до ст. 94 КПК України.

Зокрема, такі висновки місцевого суду ґрунтуються на показаннях: потерпілої ОСОБА_3, які були дані нею в судовому засіданні, та з яких вбачається, що з обвинуваченим вона раніше не була знайома до цього випадку, і дійсно, як зазначено в обвинувальному акті місці та у вказаний час, відносно потерпілої було вчинено кримінальне правопорушення, а саме заволодіння обвинуваченим ОСОБА_1 її майном (мобільним телефоном) поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілої; свідка ОСОБА_4, які були надані ним в судовому засіданні, що він являється співмешканцем потерпілої і телефон, яким заволодів ОСОБА_1, він подарував їй мобільний телефон марки «Xiaomi Redmi Note 4», який у останньої в подальшому було протиправно відібрано; свідка ОСОБА_5, який в судовому засіданні вказав, що ОСОБА_1 на початку березня 2018 року здав до ломбарду мобільний телефон з метою отримання коштів, про походження телефону йому не було відомо.

Оскільки вказані свідки та потерпіла були попереджені про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показів, то підстав їм недовіряти у колегії суддів немає.

Крім того, обвинувачений ОСОБА_1 в своїх показах підтвердив, що дійсно при обставинах вказаних в обвинувальному акті заволодів мобільним телефоном потерпілої ОСОБА_3, але не мав корисливої мети, а лише взяв телефон потерпілої в заставу, оскільки вона на передодні вказаних подій в диско - клубі «Хард Рок», викрала його мобільний телефон, та не застосовував насильство яке виражалось в нанесені їй удару, а лише її штовхнув.

Таким чином, твердження захисту щодо відсутності у ОСОБА_1 корисливої мети при заволодінні майном потерпілої та не застосування ним відносно потерпілої насильства, спростовується наведеними вище показаннями самого обвинуваченого, потерпілої ОСОБА_3, свідком ОСОБА_4 та іншими доказами, які містяться в матеріалах провадження.

Також, слід зазначити, що потерпіла чітко вказала як саме обвинувачений застосував до неї насильство та незаконно заволодів належним їй майном.

Доводи сторони захисту щодо невідповідності висновку судово-медичної експертизи також не заслуговують на увагу суду.

Оскільки під насильством, що не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого при грабежі, слід розуміти умисне заподіяння легкого тілесного ушкодження, що не спричинило короткочасного розладу здоров'я або незначної втрати працездатності, а також вчинення інших насильницьких дій (завдання удару, побоїв, незаконне позбавлення волі) за умови, що вони не були небезпечними для життя чи здоров'я в момент заподіяння.

Як зазначено у висновку судово-медичної експертизи №259 втор. від 15.03.2018 р. у потерпілої ОСОБА_3 виявлено тілесні ушкодження у вигляді садна по долонній поверхні в проекції першої п'ясткової кістки; по передній поверхні правого колінного згину. Дані тілесні ушкодження виникли в результаті дії твердих тупих предметів, або об такі, по строку та обставинам можуть відповідати вказано в постанові і відносяться до легких тілесних ушкоджень. Беручи до уваги локалізацію, характер та кількість даних тілесних ушкоджень вважається можливим їх виникнення внаслідок падіння з положення стоячи з прискоренням та з подальшим співударянням об тверду поверхню.

Отже, така характеристика тілесних ушкоджень підтверджується показами потерпілої ОСОБА_3 та обвинуваченого ОСОБА_1

Слід звернути увагу, що під час розгляду даного кримінального провадження в суді І інстанції ні обвинуваченим ОСОБА_1, а ні його захистом таким висновок експерта не викликав сумнівів та будь-яких клопотань про проведення повторної судово-медичної експертизи до суду не надходило.

Крім того, потерпіла ОСОБА_6 в своїх показах також спростувала позицію обвинуваченого ОСОБА_1 про викрадення нею його телефону напередодні в диско клубі «Хард Рок», вказавши при цьому, що у вказаному клубі вона була всього один раз із своїм цивільним чоловіком ОСОБА_4 та його другом ще в листопаді місяці 2017 року. Більше у вказаному клубі вона жодного разу не була і обвинуваченого ОСОБА_1 до моменту події ніколи не бачила та не була з ним знайома. Такі покази потерпілої узгоджуються з показами свідка ОСОБА_7

Отже, дослідивши вищевказані докази і визнавши їх належними та допустимими, оцінивши їх у сукупності з іншими фактичними даними, суд дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину та правильно кваліфікував його дії за ч.2 ст. 186 КК України, як відкрите заволодіння чужим майном (грабіж), поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, вчинене повторно. Будь-яких сумнівів щодо об'єктивності оцінки доказів, покладених в основу вироку та дотримання судом першої інстанції вимог ст. 94 КПК колегія суддів не вбачає.

Наведені в апеляційних скаргах доводи учасників кримінального провадження, не ставлять під сумнів правильності висновків суду першої інстанцій в оскаржуваному рішенні і не містять переконливих обґрунтувань, які би давали підстави апеляційному суду безспірно стверджувати, що це судове рішення постановлено без додержання вимог статей 370, 374 КПК України.

Таким чином, при вивченні матеріалів кримінального провадження, колегією суддів не виявлено порушень вимог кримінального процесуального закону під час розгляду кримінального провадження, оскільки були допитані потерпілі, свідки, досліджені письмові матеріали кримінального провадження, розглянуті клопотання учасників судового процесу, а тому на думку суддів, доводи апеляційних скарг захисника та обвинуваченого є безпідставними.

Докази, які б викликали сумнів в об'єктивності показань допитаних в суді потерпілих та свідків відсутні. Натомість, докази, зібрані по кримінальному провадженню, є достовірними, допустимими і достатніми. Ніяких даних про те, що вони здобуті незаконним шляхом або містять протиріччя, колегією суді не встановлено.

Аналізуючи вирок районного суду в частині призначеного покарання, колегія суддів вважає, що воно обране ОСОБА_1 з урахуванням вимог ст.ст. 65-67 КК України.

Тае, районним судом було враховано ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке є умисним, корисливим, закінченим, тяжким злочином, а також розмір завданої потерпілій шкоди, яка останній не відшкодована, особу ОСОБА_1, який неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, свою вину у вчиненому визнав частково, неодружений, ніде не працює. До обставин, що пом'якшують покарання ОСОБА_1, згідно ст. 66 КК України судом віднесено часткове визнання вини, при цьому обставин, що обтяжують відповідальність обвинуваченого судом не встановлено.

Таке покарання у виді реального позбавлення волі на строк4 роки за своїм видом та розміром є достатнім для попередження вчинення в подальшому будь- яких кримінальних правопорушень.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів не вбачає будь-яких істотних порушень вимог КПК, які б могли потягнути за собою зміну чи скасування вироку районного суду, як про те апелюють сторони захисту.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 418, 419, 426 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення чернівецького апеляційного суду, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_1 та захисника Явіца В.Й. залишити без задоволення.

Вирок Першотравневого районного суду м. Чернівці від 03 вересня 2018 року щодо ОСОБА_1, обвинуваченого за ч.2 ст. 186 КК України, - без зміни.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення проте може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з моменту проголошення.

Суддя-доповідач /підпис/ В.П. Потоцький

Судді /підпис/ К.М. Семенюк

/підпис/ В.Я. Марчак

Згідно з оригіналом:

суддя Чернівецького

апеляційного суду (В.П. Потоцький)