Справа № 369/12605/15-к

Провадження №1/369/2/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.11.2018 м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Бурбели Ю.С.,

суддів Дубас Т.В., Хрипун С.В.,

за участю секретаря Солдатенко В.С.,

прокурора Сідашова О.В.,

захисників Березуцького Ю.В., Чернобай Н.Б., Вербича С.К., Цілуванської С.С.,

перекладача Касьяна К.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_6, у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 187, п.п.1,6,12,13 ч.2 ст. 115, ч. 2 ст. 289, ч. 3 ст. 185 КК України, ОСОБА_7, у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 187, п.п.6,12 ч.2 ст. 115, ч. 2 ст. 289, ч. 3 ст. 185 КК України, ОСОБА_8, у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 187, п.п.1,6,12 ч.2 ст. 115, ч. 2 ст. 289, ч. 3 ст. 185 КК України, ОСОБА_9, у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 187, п.п.1,6,12 ч.2 ст. 115, ч. 2 ст. 289, ч. 3 ст. 185 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

У судовому засіданні захисником підсудної ОСОБА_8 адвокатом Цілуванською С.С., заявлено клопотання про зміну запобіжного заходу підсудній ОСОБА_8 із взяття під варту на підписку про невиїзд. Свої вимоги мотивує тим, що підсудна тривалий час утримується під вартою та стороною обвинувачення не доведено наявності будь-яких обґрунтованих ризиків, передбачених КПК України. Також захисник мотивує свої вимоги тим, що відповідно до ст. 375 КПК України 1960 року при новому розгляді справи судом першої інстанції застосування закону про більш тяжкий злочин та посилення покарання допускається тільки за умови, якщо вирок було скасовано за апеляцією прокурора або потерпілого чи його представника в зв'язку з необхідністю застосування закону про більш тяжкий злочин або коли при скасуванні вироку визнано необхідним застосувати більш суворе покарання, а також, коли при додатковому розслідування справи буде встановлено, що обвинувачений вчинив більш тяжкий злочин або коли збільшився обсяг обвинувачення. На думку захисника, вирок Фастівського міськрайонного суду Київської області від 30.12.2013 стосовно ОСОБА_8 було скасовано з інших підстав. У той же час, ч.5 ст. 72 КК України (в редакції Закону №838-VIII), передбачено, що зарахування судом строку попереднього ув'язнення у разі засудження до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, у межах якого до особи було застосовано попереднє ув'язнення, провадиться з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі. Тому захисник вважає, що її підзахисна підлягає звільненню з під варти, оскільки вже відбула максимальний строк покарання, яке можзе бути їй призначено зжа новим вироком.

Захисником Чорнобай Н.Б. заявлено клопотання про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на підписку про невиїзд підсудному ОСОБА_9 з тих самих підстав, що наведені у клопотанні захисника Цілуванської С.С.

З аналогічних же підстав також заявлені клопотання підсудними ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про зміну кожному з них запобіжного заходу з тримання під вартою на підписку про невиїзд.

Всі вказані клопотання аналогічні за своїм змістом та доводами, наведеними на обґрунтування.

Підсудні ОСОБА_8 та ОСОБА_9 підтримали клопотання своїх захисників, просили їх задовольнити.

Захисники підсудних Дяченка В.Н. та Диденка Г.В. підтримали клопотання своїх підзахисних та просили їх задовольнити.

Прокурор заперечував, щодо задоволення заявлених клопотань захисників та підсудних.

Суд, заслухавши думку учасників судового розгляду, дослідивши матеріали кримінальної справи, прийшов до таких висновків.

Відповідно до вимог ст. 274 КПК України 1960 року під час розгляду справи суд, при наявності до того підстав, може своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо підсудного.

Відповідно до вимог ст.ст. 148, 150 КПК України (в редакції 1960 року) метою застосування такого виду запобіжного заходу як взяття під варту є запобігання спробам ухилитися підсудних від слідства та суду, перешкодити встановленню істини у справі та для забезпечення виконання процесуальних рішень. При вирішені питання про застосування запобіжного заходу також враховуються: тяжкість злочину, у вчиненні якого обвинувачується особа, її вік, стан здоров'я, сімейний і матеріальний стан, вид діяльності, місце проживання та інші обставини, що її характеризують.

Згідно ч. 2 ст. 375 КПК України 1960 року при новому розгляді справи судом першої інстанції застосування закону про більш тяжкий злочин та посилення покарання допускається тільки за умови, якщо вирок було скасовано за апеляцією прокурора або потерпілого чи його представника в зв'язку з необхідністю застосування закону про більш тяжкий злочин або коли при скасуванні вироку визнано необхідним застосувати більш суворе покарання, а також коли при додатковому розслідування справи буде встановлено, що обвинувачений вчинив більш тяжкий злочин або коли збільшився обсяг обвинувачення.

Суд, вважає не обґрунтованими посилання захисників та підсудних на ст. 375 КПК України 1960 року, оскільки, попередній вирок Фастівського міськрайонного суду Київської області від 30.12.2013 по даній кримінальній справі було скасовано за апеляційною скаргою прокурора, який приймав участь у розгляді справи в суді першої інстанції Гущесова С.В. в якій містились вимоги про скасування вироку у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи істотним порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування кримінального закону та невідповідності призначеного судом покарання ступені тяжкості та особі засуджених, через м'якість призначеного покарання.

Стосовно посилань на ч.5 ст. 72 КК України (в редакції до 18.05.2017 року), суд визнає їх необґрунтованими у зв'язку з тим, що санкцією ч. 2 ст. 115 КК України, за якою обвинувачується кожний з підсудних, передбачено покарання у виді довічного позбавлення волі. Порядок призначення покарання врегульоване положеннями Розділу Х КК України 2001 року, серед яких відсутні будь-які посилання на рішення суду апеляційної інстанції, який скасував попередній вирок суду першої інстанції.

Надані на обґрунтування кожного з клопотань документи про стан здоров'я кожного підсудного не є підставами для безумовного звільнення кожного з них з-під варти.

Враховуючи реальні обставини розгляду даної кримінальної справи, у тому числі велику тривалість судового розгляду, яка пов'язана, у тому числі, з неналежною процесуальною поведінкою підсудних, суд вважає, що відсутні підстави для зміни запобіжного заходу кожному з них, оскільки наявні обґрунтовані сумніви, що застосування іншого запобіжного заходу забезпечить належну процесуальну поведінку кожного з підсудних.

Крім того, суд, на даному етапі розгляду справи не вбачає підстав для зміни запобіжного заходу кожному з підсудних виходячи з характеру пред'явленого обвинувачення, даних про особу кожного підсудного, а також, з метою запобігання перешкодити встановленню істини по справі та можливості переховуватися від явки до суду. Тому суд визнає необхідним у задоволенні клопотань захисників Цілуванської С.С. та Чернобай Н.Б., а також підсудних ОСОБА_7 та ОСОБА_6 про зміну кожному з підсудних запобіжного заходу - відмовити.

В той же час, суд звертає увагу, що дотримання розумних строків тримання під вартою кожного з підсудних у даній кримінальній справі забезпечено наявністю у кожного з них можливості заявити відповідне клопотання про зміну їм запобіжного заходу, як особисто, так і через своїх захисників, яке суд зобов'язаний розглянути у максимально стислі строки, незважаючи на те, що КПК України 1960 року не передбачає обмежень у строках запобіжного заходу у виді тримання під вартою підсудних щодо яких триває судовий розгляд.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 158, 150, 296, 375 КПК України (в редакції 1960 року) колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

У задоволенні клопотань захисників Цілуванської С.С. та Чернобай Н.Б. про зміну запобіжного заходу кожному з підсудних ОСОБА_9 та ОСОБА_8, а також у задоволенні клопотань підсудних ОСОБА_7 та ОСОБА_6 про зміну кожному з них запобіжного заходу у виді тримання під вартою - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Бурбела Ю.С.

Судді Хрипун С.В

Дубас Т.В.