Судове рішення 22-57 від 02.04.2010

Судове рішення #7522903

Апеляційний суд Запорізької області

Справа № 22-57/ 2010р. Головуючий у 1 інстанції: Зимогляд В.В.

Суддя-доповідач: Маловічко С.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2009 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Онищенка Е.А.

Суддів: Маловічко С.В.

Подліянової Г.С.

При секретарі: Бабенко Т.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 14 жовтня 2009 року по справі за позовом Мелітопольської районної держаної адміністрації Запорізької області до ОСОБА_3 про розірвання договору оренди земельної ділянки,

В С Т А Н О В И Л А :

У квітні 2009 року Мелітопольська районна держана адміністрація Запорізької області звернулася до суду із вищезазначеним позовом, в якому вказувала, що 28.07.2008 року між Мелітопольською районною державною адміністрацією та ОСОБА_3 був укладений договір оренди земельної ділянки із земель запасу Семенівської сільської ради площею 68,2804 га для сінокосіння та випасання худоби строком на 10 років, який був зареєстрований 12.11.2008 року за № 040827200017. Відповідно до п. 30 цього договору орендар ОСОБА_3 має право за згодою орендодавця передавати у володіння і користування орендовану земельну ділянку чи її частину у випадках і на умовах, передбачених законодавством.

Порушуючи зазначений пункт договору, ОСОБА_3 за плату надає у користування частину орендованої земельної ділянки громадянам с. Семенівна, що фактично є передачею землі в суборенду, без належного оформлення договору та без згоди на це орендодавця. Посилаючись на зазначені обставини, пункт 30 договору оренди та вимоги ст..ст. 8, 32 ЗУ «Про оренду землі», позивач просив суд розірвати договір оренди земельної ділянки від 28.07.2008 року, укладений між ним та ОСОБА_3

Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 14 жовтня 2009 року позовну заяву задоволено. Розірвано договір оренди земельної ділянки від 28.07.2008 року, укладений між Мелітопольською районною держаною адміністрацією Запорізької області та ОСОБА_3, що зареєстрований 12 листопада 2008 року за № 040827200017.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просив скасувати рішення як таке, що є необґрунтованим та постановленим з порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 28 липня 2008р. між сторонами по справі був укладений договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 68,2804 га пасовищ строком на 10 років, зареєстрований в МРВ ЗРФ «Центр державного земельного кадастру 12.11.2008р. / а.с. 6-7/. Зазначена земельна ділянка є громадським пасовищем та використовувалась мешканцями села Семенівка для випасання худоби і сіножаття.

З матеріалів справи вбачається, що укладенню зазначеного договору передувало проведення 25.04.2006р. загальних зборів громади с. Семенівка, якими було вирішено оформити оренду громадських пасовищ на уповноваженого від громади ОСОБА_3 з метою впорядкування користуванням пасовищами.

На підставі вказаного рішення громади с. Семенівна та за заявою ОСОБА_3 заступником голови Мелітопольської районної державної адміністрації було видано розпорядження № 405 від 25.05.06р. про надання згоди ОСОБА_3 на розроблення технічної документації по передачі в оренду земельної ділянки із земель запасу Семенівської сільської ради для сінокосіння та випасання худоби в дострокову оренду строком на 10 років та ОСОБА_3 надано місячний термін для розроблення технічної документації.

Згідно розпорядження голови Мелітопольської районної державної адміністрації № 860 від 08 грудня 2006р. попереднє розпорядження № 405 вважається таким, що втратило чинності в зв»зку з непредставленням ОСОБА_3 технічної документації, а також з урахуванням висловленої громадою с. Семенівки недовіри ОСОБА_3 та створенням кооперативу «Гольштадт», на який покладалось вирішення всіх питань громади щодо використання громадських пасовищ.

ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Мелітопольської районної державної адміністрації, Семенівської сільради про визнання розпорядження № 860 від 08.12.2006р. таким, що не відповідає діючому законодавству, та визнання його недійсним, а також про спонукання відповідачів укласти з ним договір оренди.

Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 17 березня 2008р., залишеним без зміну хвалою апеляційного суду Запорізької області від 22 травня 2008р., позов ОСОБА_3 задоволено.

На виконання зазначених судових рішень головою Мелітопольської районної державної адміністрації видано розпорядження № 757 від 17 липня 2008р. про надання ОСОБА_3 земельної ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 68,2804 га пасовищ із земель запасу Семенівської сільської ради для сінокосіння та випасання худоби в довгострокову оренду строком на 10 років.

28 липня 2008р. між Мелітопольською РДА та ОСОБА_3 укладено договір оренди зазначеної земельної ділянки.

03 червня 2009р. ухвалою Верховного Суду України за результатами розгляду касаційних скарг Мелітопольської РДА та Семенівської сільради рішення Мелітопольського районного суду Запорізької області від 17 березня 2008р. та ухвала апеляційного суду Запорізької області від 22 травня 2008р. скасовані з підстав порушення судами норм матеріального і процесуального права, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

На момент ухвалення оскаржуваного рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 14 жовтня 2009р. по цій справі та на момент перегляду цієї справи в апеляційному порядку, повернута на новий розгляд справа за позовом ОСОБА_3 про визнання недійсним розпорядження № 860 від 08.12.2006р. та зобов»язання укласти з ним договір оренди не розглянута.

З вищенаведених обставин випливає, що громада с. Семенівка висловила недовіру ОСОБА_3 як раніше обраному загальними зборами уповноваженому від громади на отримання в оренду пасовищ, та, незважаючи на це, відповідач вимушений був укласти з ним такий договір на виконання судових рішень.

З пояснень представника Мелітопольської районної державної адміністрації слідує, що договір оренди укладався з ОСОБА_3 як з уповноваженим від громади, який згідно з рішенням загальних зборів в подальшому буде укладати договори суборенди часток земельної ділянки з мешканцями с. Семенівка, які мають худобу та бажають користуватись пасовищем, оскільки обробляти 68 га землі одній людині фізично неможливо.

Ці пояснення об»єктивно узгоджуються з матеріалами справи та з поясненнями відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні апеляційного суду про те, що він дійсно був уповноважений зборами громади укласти договір оренди пасовища на себе для подальшого укладення з мешканцями села Семенівка договорів суборенди, в 2009р. він фактично засіяв лише 5 га пасовищ люцерною та викосив 10 га трави. Отже, більша частина в розмірі 53 га орендованого пасовища ОСОБА_3 не оброблялась і не використовувалась.

З матеріалів № 516 про відмову в порушенні кримінальної справи за заявою гр. ОСОБА_4 вбачається, що після укладення договору оренди ОСОБА_3 обрав керуючим пасовищами гр. ОСОБА_5, на якого поклав обов»язки по збиранню грошових коштів, веденню документації щодо їх обліку та контроль за випасом і сіножаттям на пасовищі. З постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 28.04.2009р., яка не оскаржена відповідачем ОСОБА_3 щодо встановлених в ній обставин, видно, що в лютому 2009р. ОСОБА_5 проінформував мешканців с. Семенівка, що ОСОБА_3 встановлена орендна плата за користування одним гектаром землі на орендованому ним пасовищі в розмірі 200 грн.- за сіножаття і 100 грн. - за випас худоби, а також кожному, хто буде користуватись пасовищем, на підтвердження оренди буде видана відповідна квитанція. Користування 1 га землі пасовища була оплачена гр. ОСОБА_6, ОСОБА_7 /квитанції на а.с. 8/, а також декількома іншими мешканцями села / прибуткові ордери в матеріалах справи/.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 ЗУ «Про оренду землі» № 161-ХІУ від 06.10.1998р. орендована земельна ділянка або її частка може передаватись орендарем у суборенду без зміни її цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за згодою орендодавця. Якщо протягом 1 місяця орендодавець не надішле письмового повідомлення щодо своєї згоди чи заперечення, орендована земельна ділянка або її частина може бути передана в суборенду.

Пунктом 30 договору оренди від 28 липня 2008р. передбачена можливість орендаря за згодою орендодавця передавати у володіння і користування (суборенду) орендованої земельної ділянки чи її частини у випадках та на умовах, передбачених законодавством.

Згідно системного аналізу норм ЗК України та ЗУ «Про оренду землі» згода орендодавця на передачу орендованої землі, що знаходиться в державній чи комунальній власності, або її частки в суборенду повинна оформлюватись відповідним рішенням органу місцевого самоврядування або органу виконавчої влади.

Крім того, чинне земельне законодавство не передбачає можливості користуватись часткою землі без укладення договору. Договір суборенди повинен укладатись в письмовій формі та підлягає державній реєстрації.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 до подання позову до суду Мелітопольською РДА про розірвання договору оренди не звертався до орендодавця з питання надання згоди на укладення договорів суборенди.

Зі змісту квитанцій та прибуткових ордерів, пояснень мешканців села Семенівка в відмовному матеріалі, свідка ОСОБА_4, які об»єктивно узгоджуються між собою та підтверджують викладені позивачем обставини, випливає, що за квитанціями та прибутковими ордерами про сплату 200 грн. за сіножаття та 100 грн. за випас худоби кожному здійснившому цю оплату мешканцю села Семенівка передавався в користування протягом року 1 га орендованої ОСОБА_3 землі пасовища. Всі отримані таким чином кошти керуючий пасовищем ОСОБА_5 передавав орендарю ОСОБА_3 Зазначені докази переконливо свідчать про те, що між ОСОБА_3 та мешканцями села, які здійснили оплату за користування землями пасовища, виникли суборендні відносини без укладення у встановленій законом формі договорів суборенди та згоди орендодавця.

У відповідності до ч. 3 ст. 8 ЗУ «Про оренду землі», умови договору суборенди земельної ділянки повинні обмежуватись умовами договору оренди земельної ділянки і не суперечити йому. Відповідно до ст. 21 того ж закону, плата за суборенду земельної ділянки державної і комунальної власності не може перевищувати орендну плату.

Між тим, зібрана за користування 1 га землі пасовища плата з кожного мешканця села Семенівка значно перевищує орендну плату в розмірі 3134,25 грн. за рік, яку сплачує сам орендар за 68 га орендованого пасовища, що встановлено, зокрема, перевіркою Мелітопольської міжрайонної прокуратури Запорізької області / а.с. 54/.

Такими діями відповідача ОСОБА_3 порушуються істотні умови договору, якими у відповідності до ст. 15 ЗУ «Про оренду землі» є умови використання землі. Так, в даному випадку орендована земля є громадським пасовищем і призначена для нужд громади с. Семенівка, а в оренду ОСОБА_3 передавалась як уповноваженому від громади, як слідує з протоколів зборів громади, розпоряджень Мелітопольської РДА, відмовного матеріалу, для впорядкування її використання шляхом надання її часток в суборенду мешканцям села за відповідну плату, яка не перевищуватиме орендну.

Крім того, ці порушення умов договору призвели також до порушення прав маючих худобу мешканців с. Семенівка, більша кількість яких позбавлена можливості користуватись пасовищем.

Отже, істотним в даному випадку слід вважати таке порушення договору, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення мети договору.

Відповідно до ст. 32 ЗУ «Про оренду землі», дія договору припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадку невиконання іншою стороною обов»язків, передбачених договором, а також у відповідності до ч. 2 ст. 651 ЦК України - у разі істотного порушення договору.

За встановлених обставин, суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що є підстави для розірвання договору оренди, тому у відповідності до вимог ст. 308 ЦПК України апеляційна скарга підлягає відхиленню з залишенням без змін правильного по суті та справедливого рішення.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 – відхилити.

Рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 14 жовтня 2009 року по цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає чинності негайно, проте може бути оскаржена до Верховного Суду України в касаційному порядку протягом двох місяців.

Головуючий:

Судді: