МИКОЛАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 469/553/18

Провадження № 1-кп/480/214/18

ВИРОК

    ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2018 року Миколаївський районний суд Миколаївської області в складі

головуючого судді                 ОСОБА_1 ,

суддів                         ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

секретар судового засідання ОСОБА_4 ,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурорів                     ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ;

потерпілого                     ОСОБА_7 (яка бере участь з приміщення                            Орджонікідзевського районного суду м.                                Запоріжжя);

представника потерпілого              ОСОБА_8 (який бере участь з приміщення                              Орджонікідзевського районного суду м.                                 Запоріжжя);

обвинуваченого                 ОСОБА_9 ;

захисника                     ОСОБА_10 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві кримінальне провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10 березня 2018 року за № 12018150150000114 за обвинуваченням:

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Веймар Німеччина, громадянина України, з неповною вищою освітою, працюючого підсобним робітником у ПрАТ Прикордонник, не одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України,

        встановив:

   Судом визнано доведеним, що 08 березня 2018 року о 20 годині, ОСОБА_9 перебував у приміщенні будинку АДРЕСА_1 в стані алкогольного сп`яніння. У цей час у ході словесної сварки, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, усвідомлюючи суспільну небезпеку своїх намірів та бажаючи їх настання, у ОСОБА_9 виник умисел спрямований на протиправне заподіяння смерті своїй співмешканканці ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

   З метою реалізації свого злочинного умислу спрямованого на протиправне заподіяння смерті ОСОБА_11 , ОСОБА_9 наніс ступнею правої ноги три прямі удари в обличчя ОСОБА_11 , яка сиділа обличчям до ОСОБА_9 на матраці, який знаходився на підлозі. Після чого ОСОБА_9 наніс ОСОБА_11 , яка продовжувала знаходитися у сидячому положенні, правою рукою, зі шкіряним ременем складеним у двоє, з металевою бляхою, зверху, два удари по голові. Після вказаних дій ОСОБА_11 опрокинулася на лівий бік та ОСОБА_9 наніс їй ще чотири удари ременем по спині.

Продовжуючи свої злочинні дії, спрямовані на протиправне заподіяння смерті ОСОБА_11 , ОСОБА_9 присів зліва від ОСОБА_11 , обхопив шию ОСОБА_11 обома руками та тримаючи голову у вертикальному положенні, здавив руками шию останньої приблизно на 5 секунд та одночасно рухав її голову у різні боки, чим спричинив смерть ОСОБА_11 від механічної асфіксії.

Обвинувачений ОСОБА_9 , будучи допитаним у судовому засіданні, свою вину у пред`явленому йому обвинуваченні визнав у повному обсязі і надав суду такі показання. Так, у 2001 році ОСОБА_9 переїхав до с. Рибаківка Березанського району Миколаївської області та почав проживати з ОСОБА_11 . ОСОБА_9 утримував сім`ю, оскільки ОСОБА_11 не працювала. Перед новим роком у 2017 році ОСОБА_11 ввечері стало погано та її забрали у лікарню, оскільки у ОСОБА_11 була алкоголічна кома, то лікарі казали, що вона не доживе спочатку до ранку, а потім прогнозували до вечора. ОСОБА_9 піклувався про ОСОБА_11 , купував ліки. Потім, коли ОСОБА_11 виписали до дому, до ОСОБА_11 приїхала сестра з Запоріжжя. Сестра привезла лікаря з Березанки, дала 1000 гривень на ліки та поїхала до дому. Після хвороби ОСОБА_11 потроху стала їсти, ходити та говорити, однак повністю самостійно обслуговувати себе не могла. ОСОБА_11 погано пересувалася та могла ходити тільки за руку, а правою рукою вона погано керувала. ОСОБА_9 утримував господарство. ОСОБА_11 самостійно пересуватися вночі не могла; у її кімнаті було відро. У будинку санвузла не було  треба йти через двір та зайти в іншу хату. Павленко з ОСОБА_11 так десь два місяця і прожили. 08 березня 2018 року ОСОБА_9 перебував вдома та придбав у магазині бутилку горілку та до початку конфлікту потроху випив 0,5 літрів горілки. Приблизно о 18 годині вечора між ОСОБА_9 та ОСОБА_11 розпочалася словесна сварка, оскільки ОСОБА_9 не давав ОСОБА_11 пити горілку, в ході сварки, ОСОБА_11 ображала ОСОБА_9 та казала, що це не його дім, і він тут ніхто. Протягом двох годин ОСОБА_11 постійно питала та примушувала ОСОБА_9 йти за горілкою. ОСОБА_11 кілька разів перевернула відро, яке слугувало їй туалетом; після чого справила потребу під себе, будучи на дивані; потім, коли ОСОБА_9 переніс її до кімнати, у кімнати перевернула відро. Приблино о 7-8 годині вечора ОСОБА_9 такого не витримав та почав наносити ОСОБА_11 удари: спонтанно два - три рази ногою в голову зі злісті. Під час цього ОСОБА_11 сиділа на матраці, біля телевізора та обличчям до ОСОБА_9 , впала, а потім піднялась; ОСОБА_9 взяв ремень та десь чотири рази вдарив ремнем, складеним шкіряною частиною у двоє, яка без бляхи, в область голови два рази і три рази по спині (взагалі хотів вдарити по спині, однак ОСОБА_11 нахилилася і виявилось, що у голову). ОСОБА_11 сперлася на руку, щось кричала ОСОБА_9 та останній почав душити її, десь 5 секунд здавив та трусив, та не розрахував силу; припинив її душити, оскільки зрозумів, що може удушити її. Все це було зроблено для того, щоби ОСОБА_11 перестала кричати та обзиватися. Після чого відпустив ОСОБА_11 та ліг спати. Свій стан ОСОБА_9 у момент здавлення шиї ОСОБА_11 описати не може, але вказує на те, що вона його вже дістала горілкою; хотів її заспокоїти, що би вона не просила горілки, та не бажав її смерті. Після вчиненого ОСОБА_11 залишилася на матраці та ОСОБА_9 відтягнув її до дивану, де поклав ОСОБА_11 , яка ще дихала, на подушку, на килимі на полу. ОСОБА_9 поклав матрац, дивився телевізор, та уснув. ОСОБА_11 ще кліпала оком. Потім, десь під ранок, ОСОБА_9 переклав ОСОБА_11 на диван, вмив від крові на губі, вдяг одяг та накрив трьома ковдрами, оскільки йому здалося, що ОСОБА_11 замерзла  були холодні ноги, і у цей час ОСОБА_11 ще дихала. Взагалі ОСОБА_9 перевдягав ОСОБА_11 раза три за ніч. Вранці ОСОБА_9 прокинувся та знов уснув. Прокинувшись в обід 09 березня 2018 року ОСОБА_9 зрозумів, що ОСОБА_11 не дихає та мертва. ОСОБА_9 випив горілки та зателефонував сестрі та сказав, що сталося, та приліг поруч з нею. Прокинувся ОСОБА_9 вже коли приїхали працівники поліції. Вночі ОСОБА_11 лежала на спині, а коли прокинувся, то виявив, що ОСОБА_11 лежить на боку. Під час проведення слідчого експерименту ОСОБА_9 показував все як було у тому порядку як це відбувалося.

Потерпілий ОСОБА_7 , будучи допитаною у судовому засіданні, надала суду такі показання. Так, померла ОСОБА_11 була рідною сестрою потерпілого ОСОБА_7 , з якою вони були у добрих відносинах. ОСОБА_9 був співмешканцем ОСОБА_11 . Останнім часом ОСОБА_11 жалілася на ОСОБА_9 . Останні три місяці перед смертю ОСОБА_11 вставала на ноги після перенесеного інсульта. Потерпілий ОСОБА_7 не приїздила до сестри, оскільки ОСОБА_9 та ОСОБА_11 сказали їй не приїжджати. 07 березня 2018 року, приблизно о 7 годині вечора, потерпіла зателефонувала обвинуваченому ОСОБА_9 , який був у стані алкогольного сп`яніння та повідомив, що ОСОБА_11 спить. 08 березня 2018 року потерпілій її сестра не перетелефонувала. 09 березня 2018 ОСОБА_9 зателефонував потерпілій та сказав, що ОСОБА_11 померла. 

Окрім повного визнання вини обвинуваченим ОСОБА_9 , його винуватість підтверджується дослідженими у судовому засіданні доказами, а саме: письмовими та іншими дослідженими у судовому засіданні доказами.

Витягом з кримінального провадження № 12018150150000114, відповідно до якого 09.03.2018 до ЧЧ Березанського відділення поліції Очаківського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області по телефону 102 надійшло повідомлення від мешканця с. Рибаківка  ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , про те, що він виявив труп місцевої мешканки АДРЕСА_1  ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на тілі якої наявні тілесні ушкодження (т. 2 а. к. п. 31).

Протоколом огляду місця події від 09.03.2018, план схемою до протоколу та доповненнями (фототаблицею) до протоколу огляду місця події від 09.03.2018, проведеного на підставі дозволу ОСОБА_9 , відповідно до яких, об`єктом огляду є територія домоволодіння розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Вхід на територію здійснюється через металеві ворота зеленого кольору, які на момент огляду перебувають у відчиненому стані. Зайшовши на територію домоволодіння, де з лівого боку від входу знаходиться житлова кам`яна споруда з шиферним перекриттям. Вхід до якого здійснюються через дерев`яні одностворчасті двері синього кольору, які на момент огляду перебувають у відчиненому стані. Зайшовши до будинку, де знаходиться кімната № 1 (прихожа) в даній кімнаті нічого не має, далі маються вхідні дерев`яні двері білого кольору, які ведуть до кімнати № 2 (спальної). Зайшовши до приміщення якої, де з лівої сторони знаходиться дзеркало, поруч з яким знаходиться стаціонарний телефон, різноманітні журнали, з правого боку від входу до кімнати знаходиться гладильна доска, далі телевізор BESFAR чорного кольору, далі знаходиться двуспальне ліжко вкрите простирадлом світлого кольору, крім цього, на ліжку маються дві подушки, на одній з яких маються плями бурого кольору. Далі, за ліжком, знаходиться дерев`яна шафа, в середині якої книжки, поруч з шафою знаходяться дерев`яний стіл на якому знаходиться поліетиленовий пакет з медикаментами, фотоальбом та чоловічий ремінь, чорного кольору. Далі, за столом, знаходиться диван, за диваном, знаходиться вхід до кімнати №3 (спальної). Зліва від входу знаходиться дерев`яна підставка, на якій знаходиться дерев`яний стілець, зверху якого знаходиться хустка з плямами бурого кольору, поруч з якою, знаходиться обламана дерев`яна ніжка від стільця, далі знаходиться два крісла за якими знаходиться дерев`яна шафа, по середині кімнати мається (на підлозі) килим сіро коричневого кольору, посередині якого маються плями бурого кольору. Прямо від входу до кімнати мається диван, на поверхні якого виявлено тіло трупа власниці домоволодіння ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . На момент огляду тіло трупа перебуває в положенні лежачі на спині. Крім цього, поруч з ліжком, де мається труп, є стіл на якому знаходиться полімерна пляшка Pepsi, одна рюмка та дві чашки.

Під час детального огляду трупа встановлено: трупне заклякання, добре виражене у всіх групах м`язів, трупні плями синьо-фіолетового кольору, розташовані на задніх бокових кінцівках тулубових, при дозованому навантаженні блідніють та відтворюють свій колір через чотири хвилини. Пошкодження: на верхній повіці правого ока  синець багрового кольору, розміром 3см?6см, в правій виличковій з переходом на праву щоку аналогічний синець розміром 7?9мм. На лівій щоці аналогічний синець 5?8,5см, на підборідді два садна, продовговатої форми, розміром 0,3?1,5 см кожне. В потиличній зоні по центру рана щільоподібної форми 0,2?0,7 см; в потиличній ділянці визначається припухлість м`яких тканин. На нижній губі, з права та з ліва дві рани з нерівними краями, розміром 0,2?1,2см кожна. На верхній губі аналогічна рана, розміром 0,2см?1см. На слизовій поверхні з ліва та з права дві поверхневі рани, розміром 0,1?0,3см. В носових та вушних ходах мається нашарування підсохлої крові. Інших тілесних ушкоджень при огляді виявлено не було.

Далі, продовжено огляд місця події. Вийшовши з приміщення будинку, де з лівого боку знаходиться прибудова кам`яна, у середині якої є ванна кімната. Під час огляду, в середині ванної кімнати, було виявлено три алюмінієві миски, в середині яких, було виявлено одну жіночу кофту, на якій маються плями бурого кольору, а також простирадло, на якому теж було виявлено плями бурого кольору (т. 2 а. к. п. 32-47).

Відповідно до висновку експерта № 730, експертиза, яка розпочата 10.03.2018 на підставі постанови слідчого слідчого відділення Березанського відділення поліції Очаківського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області ОСОБА_13 та закінчена 14.05.2018, смерть ОСОБА_11 настала від механічної асфіксії в результаті здавлення органів шиї руками, що підтверджується наявністю крововиливів в сполучні оболонки очей, під епікард, плевру легень, крововиливами на бокових поверхнях язика, в м`які тканини шиї, наявністю перелому правої гілки під`язикової кістки та ріжків щитоподібного хряща, емфіземою та набряком легень, набряком головного мозку, рідким станом крові в порожнинах серця та великих судин.

   При судово-медичному дослідженні трупа виявлено тілесні ушкодження:

   - в області голови, шиї у вигляді: рани в потиличній області по центру; синців в області повік правого та лівого ока, з переходом в область правої та лівої щоки; синця в області виличної дуги зліва; синця та садна в області кута нижньої щелепи зліва з переходом на верхню частину шиї; 4-х саден на лівому крилі носа, верхній губі зліва, підборідді по центру та дещо справа; синця в верхній частині шиї справа; 5-ти ран на верхній губі справа та на її слизовій з крововиливами; 2-х ран на нижній губі з переходом на слизову оболонку з крововиливами в підлеглі тканини; крововиливів в м`які тканини голови зі сторони їх внутрішньої поверхні в лівій скроневій області, та потиличній по центру (в проекції рани на шкірі); крововиливу під тверду мозкову оболонку в проекції задньої та середньої черепних ямок справа об`ємом до 10 мл; крововиливів в м`які тканини шиї справа та зліва; переломів тіла під`язикової кістки справа, правого верхнього ріжка та кінцевої частини лівого верхнього ріжка щитоподібного хряща з крововиливами в прилеглі м`які тканини;

   - в області тулуба, кінцівок у вигляді: синця на передній поверхні грудної клітини (в проекції мечоподібного відростку); численних синців на задній поверхні грудної клітки, в поперековій області та в області правої сідниці з чіткими межами та просвітленням шкіри всередині; 6-ти синців на передній поверхні лівого плечового суглобу, передній поверхні лівого плеча в нижній третині, передній поверхні лівого передпліччя в верхній та нижній третині, тильній поверхні лівої кисті; 2-х синців на передньо-внутрішній поверхні лівого ліктьового суглобу та лівого плеча в верхній третині з чіткими межами та просвітленнями шкіри всередині; 4-х синців на зовнішній поверхні лівого стегна в верхній третині, передній поверхні лівої гомілки в середній третині, внутрішній поверхні правої гомілки в середній третині.

   Всі вище вказані тілесні пошкодження прижиттєві, на що вказує наявність крововиливів, утворення їх не виключено в строк, близько 1-ї доби до моменту дослідження від дії тупих твердих предметів з обмеженою контактуючою поверхнею (окрім крововиливу під тверду мозкову оболонку справа).

   Синці та садна на шиї справа і зліва, крововиливи в м`які тканини по боковій поверхні справа та зліва, задній поверхні зліва, перелом під`язикової кістки та ріжків щитоподібного хряща, утворилися від дії тупого твердого предмету при здавлені органів шиї рукою, які супроводжувалися загально асфіктичними ознаками (крапкові крововиливи в сполучні оболонки очей, на поверхні легень та серця, емфізема легень), що призвело до механічної асфіксії, мають ознаки тяжких тілесних пошкоджень і знаходяться в прямому причинно-наслідковому зв`язку з настанням смерті.

   Рана в потиличній області по центру, синці в області повік правого та лівого ока, з переходом в область правої та лівої щоки, синець в області виличної дуги зліва, садна на лівому крилі носа, верхній губі зліва, підборідді по центру та дещо справа, рани на верхній та нижній губі з переходом на слизову оболонку з крововиливами, крововиливи в м`які тканини голови зі сторони їх внутрішньої поверхні в лівій скроневій області, та потиличній по центру (в проекції рани на шкірі), синець на передній поверхні грудної клітини (в проекції мечоподібного відростку), синці на передній поверхні лівого плечового суглобу, передній поверхні лівого плеча в нижній третині, передній поверхні лівого передпліччя в верхній та нижній третині, тильній поверхні лівої кисті, синці на зовнішній поверхні лівого стегна в верхній третині, передній поверхні лівої гомілки в середній третині, внутрішній поверхні правої гомілки в середній третині також утворилися від дії тупих твердих предметів, якими могли бути руки, ноги і тд. не задовго до настання смерті, по ступеню тяжкості мають ознаки легких тілесних пошкоджень стосовно до живих осіб та в причинному зв`язку з настанням смерті не перебувають.

   Численні синці на задній поверхні грудної клітки, в поперековій області та в області правої сідниці з чіткими межами та просвітленням шкіри всередині, на передньо-внутрішній поверхні лівого ліктьового суглобу та лівого плеча в верхній третині утворилися від багаторазових ударних дій тупим твердим предметом з обмеженою контактуючою поверхнею, яким міг бути ремінь з металевою застібкою, по ступеню тяжкості також мають ознаки легких тілесних пошкоджень стосовно до живих осіб та в причинному зв`язку з настанням смерті не перебувають.

   Крововилив під тверду мозкову оболонку в проекції задньої та середньої черепних ямок справа масою до 10 мл з клітинною організацією (утворення капсули) утворився задовго до настання смерті потерпілої не менш ніж за 15-20 діб, визначити механізм його утворення не представляється можливим та до уваги при визначенні ступеня тяжкості тілесних ушкоджень не приймався.

   Після нанесення тілесних пошкоджень в області шиї, що привело до механічної асфіксії, потерпіла вчиняти будь-які активні дії не могла, а саме рухатися, кричати, протидіяти опору нападаючого. Смерть потерпілої настала через короткий проміжок часу, а саме через декілька хвилин (3-5хв.) і залишитись живою в разі надання їй своєчасної медичної допомоги не могла.

   Виявлені тілесні пошкодження у вигляді синців в області лівого передпліччя та лівої кисті можуть свідчити про боротьбу чи самозахист в момент нанесення потерпілій тілесних пошкоджень.

   В момент нанесення тілесних пошкоджень поза потерпілої могла змінюватись.

   При судово-токсикологічному дослідженні крові від трупа етиловий спирт не виявлений. Судово-токсикологічне дослідження біологічного матеріалу на наявність наркотичних речовин не проводилось.

   Виявлені тілесні пошкодження на тілі трупа ОСОБА_11 при падінні з положення стоячи виключаються.

Ступінь наявності трупних явищ свідчить про те, що з моменту смерті і до моменту дослідження трупа пройшло близько 1 доби.

   В зразку крові ОСОБА_11 виявлений антиген А і В ізосеролоіічної системи АВО (т. 2 а. к. п. 48, 49-57).

   Згідно з положеннями ч. 2 ст. 94 КПК України жоден доказ не має наперед встановленої сили.

   Частиною 10 статті 101 КПК України встановлено, що висновок експерта не є обов`язковим для особи або органу, яка здійснює провадження, але незгода з висновком експерта повинна бути вмотивована у відповідних постанові, ухвалі, вироку.

   Вказаний висновок експерта є повними, із наданням чітких відповідей на поставлені запитання, об`єктивним та науково обґрунтованим та таким, що узгоджується по змісту з іншими доказами у кримінальному провадженні, а тому суд вважає його належним, допустимим та достовірним, і таким, що доводить винуватість обвинуваченого у вчиненні злочину.

Постановою старшого слідчого слідчого відділення Березанського відділення поліції Очаківського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області ОСОБА_14 від 23.03.2018 таблиця до протоколу ОМП з 8 СПУ; первинна упаковка, яка знаходиться у спеціальному сейф-пакеті № 3605153 та дактилоскопічну карту заповнену на ім`я ОСОБА_9 , 1965 р.н., з первинною упаковкою, яка знаходиться у спеціальному сейф-пакеті № 3605156 визнано речовими доказами у кримінальному провадженні та за квитанцією передано на зберігання до камери зберігання речових доказів Березанського ВП Очаківського ВП ГУНП в Миколаївській області (т. 2 а. к. п. 61, 62).

Відповідно до постанови старшого слідчого слідчого відділення Березанського відділення поліції Очаківського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області ОСОБА_14 від 12.03.2018 чоловічий ремінь з металевою застібкою, зразки рідкої крові у флаконі підозрюваного ОСОБА_9 визнано речовими доказами у кримінальному провадженні та направлено експертам Миколаївського НДЕКЦ МВС України, згідно з призначеною молекулярно-генетичною експертизою та по завершенні експертизи постановлено передати до камери зберігання Березанського ВП Очаківського ВП ГУНП в Миколаївській області. Чоловічий ремінь з металевою застібкою та первинна упаковка, яка знаходиться у спеціальному сейф-пакеті № 4112808 за квитанцією передано на зберігання до камери зберігання речових доказів Березанського ВП Очаківського ВП ГУНП в Миколаївській області (т. 2 а. к. п. 63, 95).

Протоколом проведення слідчого експерименту від 04.05.2018, відеозапис проведення слідчого експерименту переглянуто у судовому засіданні, встановлено, що ОСОБА_9 , за участю захисника ОСОБА_10 , у присутності понятих ОСОБА_15 та ОСОБА_16 , добровільно, без будь-якого примусу виклав обставини вчинення 08 березня 2018 року умисного вбивства ОСОБА_11 . За пропозицією слідчого відтворити обстановку ОСОБА_9 погодився та учасники проведення слідчого експерименту прослідували до приміщення будинку АДРЕСА_1 . Так, ОСОБА_9 вказав на приміщення кухні, де він вживав спиртні напої 08 березня 2018 року та місце куди він потім прослідував. ОСОБА_9 та ОСОБА_11 перебували у кімнаті: ОСОБА_9 дивився телевізор, а ОСОБА_11 перебувала на дивані; після чого виникла необхідність у переміщенні ОСОБА_11 з кімнати в кімнату. Так, ОСОБА_9 привів учасників проведення слідчого експеримента до кімнати, де перебувала померла ОСОБА_11 та вказав на ліжко у кімнаті, де спала остання. Після цього, ОСОБА_9 вказав на матрац, на який поклав ОСОБА_11 . У цей час, приблизно о 08 годині вечора, між ОСОБА_9 та ОСОБА_11 виникла словесна сварка. Учасники слідчого експеримента за вказівкою ОСОБА_9 прослідували до іншої кімнати, де він вказав на розташування речей у кімнаті. ОСОБА_9 показав на статисті розташування померлої ОСОБА_11 , у той момент, коли ОСОБА_9 підійшов до ОСОБА_11 та три рази вдарив останню правою ногою в область голови. Другим ударом ОСОБА_9 вибив зуб ОСОБА_11 , і вона віддала його ОСОБА_9 , а після третього удару у ОСОБА_11 була розсічена губа. ОСОБА_9 намагався зупинити кров. Після цього, вийшов з кімнати, взяв ремінь та вдарив, складеним у двоє ремнем, два рази в область голови ОСОБА_11 зверху (вказані дії показані на статисті). Після чого ОСОБА_11 завалилася на бік та лежала як оперта на руку. Коли ОСОБА_11 перебувала у такому положенні ОСОБА_9 ремнем вдарив ОСОБА_11 раза чотири по спині. Після чого ОСОБА_9 , опустившись на коліна, взяв ОСОБА_11 за шию та почав її душити, може 5 секунд (вказані дії показані на статисті). Після чого, ОСОБА_9 перетягнув ОСОБА_11 по підлозі, в інше місце, дав подушку та вкрив ковдрою. ОСОБА_9 заснув, а коли приблизно о 3 годині ночі прокинувся, то побачив ОСОБА_11 на тому місці де він її залишив, однак вона ще дихала. ОСОБА_9 вказав на місце, в яке перемістив ОСОБА_11 - на диван, з краю та ОСОБА_9 здалося, що ОСОБА_11 холодна. ОСОБА_9 витер кров з лиця ОСОБА_11 , перевдяг її у нічну сорочку, надів вовняні носки поклав на диван на подушку та накрив трьома ковдрами. ОСОБА_9 ще десь до 2 години дня 09 березня 2018 року три рази ще перевіряв, однак ОСОБА_11 дихала. Коли ОСОБА_9 зрозумів, що ОСОБА_11 померла, він зняв з ковдри підодіяльник, наволочку і заніс їх у ванну та у алюмінієвій мисці замочив їх та ліг спати поруч з ОСОБА_11 (т. 2 а. к. п. 78-81).

Постановою старшого слідчого слідчого відділення Березанського відділення поліції Очаківського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області ОСОБА_14 про визнання речовими доказами у кримінальному провадженні та вирішення питання про їх зберігання від 24.05.2018: джемпер та первинну упаковку, які знаходяться в пакеті МОБ СМЕ  речовий доказ до висновку експерта № 131; залишки змивів з рук ОСОБА_9 , які знаходяться в 2-х паперових пакетах з біркою МОБ СМЕ  речовий доказ до висновку експерта № 42/Ц; нігтьові зрізи з рук ОСОБА_9 та витяжки об. 1, 2 на нитках марлі, які знаходяться в 3-х паперових пакетах з біркою МОБ СМЕ  речовий доказ до висновку експерта № 41/Ц; зразки крові ОСОБА_9 висушені на марлі, які знаходяться в паперовому пакеті з біркою МОБ СМЕ  речовий доказ до висновку експерта № 127 визнано речовим доказом та за квитанцією, передано до камери зберігання Березанського ВП Очаківського ВП ГУНП в Миколаївській області (т. 2 а. к. п. 82, 83).

Також, речовими доказами у кримінальному провадженні відповідно до постанови старшого слідчого СВ Березанського відділення поліції Очаківського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області від 24.05.2018 про визнання речовими доказами та вирішення питання про їх зберігання, речовими доказами у кримінальному провадженні визнано: зразки крові ОСОБА_11 , 1971 р.н. на марлі; 4 ватні тампони зі змивами; носову хустину; сорочку; кофту спортивного типу; волосся, нігтьові зрізи в 2-ві витяжки ОСОБА_11 , 1971 р.н.; жіночу сорочку; футболку; спортивні штани; светр; підковдру.

За квитанцією № 576 про прийняття речових доказів по кримінальному провадженню № 12018150150000114 на зберігання до камери зберігання речових доказів прийнято: зразок крові на марлі ОСОБА_11 , 1971 р.н., первинна упаковка, упаковані до спецпакету ЕС МВС України № 2953656; 4 ватні тампони зі змивами, первинні упаковки, упаковані до спецпакетів ЕС МВС України № 2953172 і № 2953505; носова хустина, первинна упаковка, упаковані до спецпакету ЕС МВС України №2953506; сорочка, у пакеті з написом МОБ СМЕ речовий доказ до висновку експерта № 126; кофта спортивного типу, у пакеті з написом МОБ СМЕ речовий доказ до висновку експерта № 127; волосся, нігтьові зрізи, витяжки ОСОБА_11 , 1971 р.н., первинні упаковки, упаковані до спецпакету ЕС МВС України № 2953175; жіноча сорочка, у пакеті з написом МОБ СМЕ речовий доказ до висновку експерта № 137; футболка, первинна упаковка, упаковані до спецпакету ЕС МВС України № 4112650; спортивні штани, первинна упаковка, упаковані до спецпакету ЕС МВС України №4112746; светр, у пакеті з написом МОБ СМЕ речовий доказ до висновку експерта № 129; Підковдру, у пакеті з написом МОБ СМЕ речовий доказ до висновку експерта № 128; флакон з зразком крові ОСОБА_9 , 1965 р.н., первинна упаковка, упаковані до спецпакету ЕС МВС України № 2953598.

Вказані докази, надані стороною обвинувачення, з огляду на положення ч. 1 ст. 94 КПК України є належними, допустимими і достовірними.

Суд бере до уваги та кладе в основу обвинувального вироку у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_9 показання обвинуваченого ОСОБА_9 , якому безпосередньо відомі обставини заподіяння смерті ОСОБА_11 , надані ним у присутності його захисника, без будь-якого примусу та тиску в судовому засіданні, які також узгоджуються з проведеним слідчим експериментом та відтворенням ОСОБА_9 дій, обстановки та обставин умисного вбивства ОСОБА_11 та підтверджені іншими дослідженими у судовому засіданні доказами, у тому числі висновком експерта, щодо часу та способу вчинення кримінального правопорушення, механізму, локалізації та тяжкості отриманих ОСОБА_11 тілесних ушкоджень, а тому суд вважає їх достовірними.

У пунктах 20, 22 постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров`я особи № 2 від 07.02.2003 роз`яснено, що умисне вбивство без кваліфікуючих ознак, передбачених ч. 2 ст. 115 КК, а також без ознак, передбачених статтями 116-118 КК, зокрема в обопільній сварці чи бійці або з помсти, ревнощів, інших мотивів, викликаних особистими стосунками винного з потерпілим, підлягає кваліфікації за ч. 1 ст. 115 КК.

Для відмежування умисного вбивства від умисного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого (ч. 2 ст. 121 КК), суди повинні ретельно досліджувати докази, що мають значення для з`ясування змісту і спрямованості умислу винного. Питання про умисел необхідно вирішувати виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки.

Визначальним при цьому є суб`єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій: при умисному вбивстві настання смерті охоплюється умислом винного, а в разі заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого, ставлення винного до її настання характеризується необережністю.

Ураховуючи вище викладене, а також приймаючи до уваги те, що ОСОБА_9 в ході побутової словесної сварки зі своєю співмешканкою ОСОБА_11 , яка останнім часом не працювала та у зв`язку з хворобою, фізично та матеріально залежала від ОСОБА_9 , в ході сварки ображала його честь та гідність, не витримав та зі злості наніс ОСОБА_11 три удари ногою в голову, для того щоби ОСОБА_11 перестала кричати та обзиватися. Після чого, припинив наносити удари, вийшов з кімнати та з іншої кімнати приніс ремень, яким також наносив удари по голові та вже після падіння ОСОБА_11 по спині. Зрозумівши, що вказаних дій для завершення свого умислу не достатньо, ОСОБА_9 давив руками на шию ОСОБА_11 та трусив її у цей момент.

Отже, для реалізації свого умислу спрямованого на протиправне заподіяння смерті ОСОБА_11 . ОСОБА_9 використовував три різні знаряддя вчинення злочину: ноги, ремень та руки; у той час як ремень був спеціально пристосований ОСОБА_9 для нанесення тілесних ушкоджень. Також, удари ОСОБА_9 наносив ОСОБА_11 у особливо важливі органи людини  голова та шия, через які приходять органи дихання людини.

Суд вважає, що в сукупності викладені обставини вказують на наявність у ОСОБА_9 умислу, спрямованого на заподіяння смерті ОСОБА_11 . Суд критично відноситься до показань ОСОБА_9 щодо того, що він не бажав настання смерті ОСОБА_11 , оскільки у судовому засіданні встановлено, що наносячи удари ОСОБА_11 , ОСОБА_9 усвідомлював суспільно небезпечний характер своїх дій та передбачав суспільно небезпечні наслідки у вигляді смерті, що підтверджується показаннями обвинуваченого ОСОБА_9 щодо того, що він перестав здавлювати шию ОСОБА_11 , оскільки зрозумів, що може її вбити, тобто він діяв з непрямим умислом.

У той же час наявний причинний зв`язок між протиправними діями ОСОБА_9 та настанням смерті ОСОБА_11 .

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 грудня 2006 року передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно з положеннями статті 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1650, яка ратифікована Україною 17.07.1997 відповідно до Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», та яка набрала чинності для України 11.09.1997, право кожного на життя охороняється законом. Нікого не може бути умисно позбавлено життя інакше ніж на виконання смертного вироку суду, винесеного після визнання його винним у вчиненні злочину, за який закон передбачає таке покарання.

Позбавлення життя не розглядається як таке, що вчинене на порушення цієї статті, якщо воно є наслідком виключно необхідного застосування сили:

a) для захисту будь-якої особи від незаконного насильства;

b) для здійснення законного арешту або для запобігання втечі особи, яку законно тримають під вартою;

c) при вчиненні правомірних дій для придушення заворушення або повстання.

Відповідно до частини 5 статті 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з положеннями п. 41 рішення Європейського суду з прав людини у справі Федорченко та Лозенко проти України від 20 вересня 2012 року, яке набуло статусу остаточного 20.12.2012, суд нагадує, що стаття 2 Конвенціїпокладає на державу обов`язок забезпечити право на життя через запровадження ефективних кримінально-правових норм, спрямованих на попередження вчинення злочинів проти особи та підкріплених правоохоронною системою для запобігання, припинення та покарання за порушення цих норм. Ця стаття також опосередковано вимагає ефективного офіційного розслідування фактів вбивства особи. Обов`язок проводити таке розслідування виникає в усіх випадках вбивства або смерті за підозрілих обставин, незважаючи нате, чи є злочинці приватними особами, представниками держави чи невстановленими особами (див. рішення у справах «Ангелова та Ілієв проти Болгарії»(Angelova and Iliev v. Bulgaria), заява № 55523/00, п. 94, від 26 липня 2007 року, та «Ранцев проти Кіпру та Росії» (Rantsev v. Cyprus and Russia), заява № 25965/04, п. 232, ECHR 2010 (витяги).

Слідство повинно бути ефективним у тому розумінні, що воно має бути спроможним забезпечити встановлення відповідних фактів і покарання винних осіб. Державні органи повинні були вжити всіх заходів для отримання всіх наявних доказів, які стосувались події. Висновки слідства повинні ґрунтуватися на ретельному та безсторонньому аналізі всіх відповідних елементів. Крім того, вимоги статті 2 Конвенції поширюються не тільки на офіційне розслідування. Так, якщо доходить до розгляду справи у національних судах, провадження в цілому, включаючи судовий розгляд, повинно задовольняти вимоги позитивного обов`язку щодо захисту життя особи за допомогою закону. Хоча не існує категоричної вимоги щодо того, щоб усі справи закінчувалися засудженням або постановленням вироку, будь-який недолік слідства, який ставить під загрозу його здатність відтворити обставини справи або встановити винну особу, найімовірніше, суперечитиме вимозі ефективності. Національні суди за жодних обставин не повинні залишати безкарними правопорушення, пов`язані із загрозою життю осіб (див., mutatis mutandis, рішення у справі «Мойсеєв проти Польщі» (Mojsiejew v. Poland), заява № 11818/02, п. 53, від 24 березня 2009 року, та «Есат Байрам проти Туреччини» (Esat Bayram v. Turkey), заява № 75535/01, п. 47, від 26 травня 2009 року).

Для того, щоб розслідування було ефективним, особи, що здійснюють його, повинні бути незалежними та безсторонніми як з юридичної, так і з практичної точок зору. Це означає не тільки відсутність ієрархічного підпорядкування або інституційного зв`язку з особами, причетними до події, а й також незалежність при вчиненні дій. Ефективне розслідування, що вимагається за статтею 2 Конвенції, слугує підтриманню довіри громадян до здатності державних органів забезпечити верховенство права, запобігти будь-яким проявам змови у вчиненні незаконних дій або терпимості до них, а у випадках, коли причетними особами є представники державних органів або власне державні органи, забезпечити притягнення їх до відповідальності за смертельні випадки, що трапилися з їхньої вини. У всіх випадках найближчий родич повинен бути залучений до процедури в межах, необхідних для забезпечення його або її законних інтересів (див., наприклад, рішення у справах «Рамсагай та інші проти Нідерландів» (Ramsahai and Others v. the Netherlands) [ВП], заява № 52391/99, пункти 321-322, ECHR 2007-II; «Хаїндрава та Дзамашвілі проти Грузії» (Khaindrava and Dzamashvili v. Georgia), заява № 18183/05, пункти 59-61, від 8 червня 2010 року; «ТахсінАджар проти Туреччини» (Tahsin Acar v. Turkey) [ВП], заява № 26307/95, пункти 222-225, ECHR 2004-ІІІ, та «Гюлеч проти Туреччини» (), від 27 липня 1998 року, п. 82, Reports of Judgments and Decisions 1998-IV).

Дослідивши всі обставини кримінального провадження, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, враховуючи, що докази отримані в порядку, визначеному кримінальним процесуальним законом, суд вважає доведеною вину ОСОБА_9 у вчиненому злочині, а характер дій ОСОБА_9 , локалізація та характер тілесних ушкоджень ОСОБА_11 , свідчать про умисний характер дій обвинуваченого, направлений на спричинення смерті ОСОБА_11 , а отже дії ОСОБА_9 слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 115 КК України  вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.

Відповідно до висновку судово-психіатричного експерта № 116, експертиза проведена на підставі постанови старшого слідчого слідчого відділення Березанського ВП Очаківського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області ОСОБА_14 від 12.03.2018, відповідно до якого  ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на момент інкримінованого правопорушення та на теперішній час на хронічний психічний розлад, тимчасовий розлад психічної діяльності, недоумство або будь-який інший психічний розлад не страждав і не страждає. За своїм станом здоров`я ОСОБА_9 на період інкримінованого правопорушення і на теперішній час міг і може віддавати звіт своїм діям і керувати ними.

Інтелект ОСОБА_9 в межах норми. Він образливий і легко ранимий. Схильний нудьгувати від одноманітності, від усього пересічного або традиційного. Страждає, коли його потреби або бажання розуміють неправильно. Егоцентричний і уразливий. Має високу самооцінку. Серед виявлених індивідуально-психологічних особливостей м`якість, доброзичливість, співчуття до людей, тенденція до самообмеження заради близьких, схильність до глибокої прихильності, сентиментальність, екзальтованість, висока чутливість до середовищних впливів, його настрій в значній мірі залежить від ставлення оточуючих, вразливість. Однак він має труднощі у контактах з оточуючими, що може проявлятися афективними розрядами. Схильний до імпульсивності, виявляє збудливі риси характеру, лабільність емоцій (без вказівки на розлад особистості). Виявлена тенденція до зловживання алкоголем, безвідповідальне ставлення до сім`ї. Підвищеного рівня агресивності та жорстокості у ОСОБА_9 не виявлено, однак використання фізичної сили розглядається ним як можливий спосіб вирішення спірних питань, можливі прояви вербальної агресії (крик, сварка) в конфліктних ситуаціях. Схильний до імпульсивності, виявляє збудливі риси характеру, лабільність емоцій. Його індивідуально-психологічні особливості суттєво не впливають на його поведінку, він може направити свою агресію в конструктивне русло, в соціально прийнятні форми.     

На момент скоєння протиправних дій ОСОБА_9 не перебував в такому емоційному стані (в тому числі сильний страх, пригніченість, розгубленість, відчай, емоційний стрес, фрустрація), що суттєво вплинув на його свідомість і поведінку.

На момент скоєння протиправний дій ОСОБА_9 не перебував у стані вираженого емоційного збудження або емоційного напруження, що може розглядатися як психологічна підстава стану сильного душевного хвилювання.

На момент скоєння протиправний дій ОСОБА_9 не перебував у стані фізіологічного афекту, як психологічної підстави сильного душевного хвилювання (т. 2 а. к.п.64-66; 67-75).

При призначенні обвинуваченому покарання суд враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого та обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання.

Обставиною, яка пом`якшує покарання є щире каяття.

Обставиною, яка обтяжує покарання є вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння (т. 2 а. к. п. 88).

Згідно з положеннями ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.

Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин що пом`якшують та обтяжують покарання.

Так, у Рішенні № 15-рп/2004 Конституційний Суд України зазначив: «Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права  є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.»

У пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» роз`яснено, що визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст. 12 КК), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо).

Досліджуючи дані про особу підсудного, суд повинен з`ясувати його вік, стан здоров`я, поведінку до вчинення злочину як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім`ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан тощо.

Аналогічна позиція викладена і у пункті 2 постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров`я особи № 2 від 07.02.2003, відповідно до якої роз`яснено, що при призначенні покарання відповідно до статей 65-69 Кримінального кодексу України (далі - КК) суди мають ураховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, сукупність усіх обставин, що його характеризують (форма вини, мотив, спосіб, характер вчиненого діяння, ступінь здійснення злочинного наміру, тяжкість наслідків тощо), особу винного й обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_9 , суд враховує те, що вказаний злочин ОСОБА_9 вчинив вперше; раніше не судимий; відповідно до характеристики, виданої Коблівською сільською радою Березанського району Миколаївської області, за місцем проживання ОСОБА_9 характеризується посередньо; за місцем роботи, відповідно до виробничої характеристики, виданої ПАТ Прикордонник, характеризується позитивно.

ОСОБА_9 не одружений; проживав зі співмешканкою, яку умисно позбавив життя; працевлаштований з 19 січня 2004 року, у Березанському районному центрі зайнятості на обліку не перебуває; на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває; на військовому обліку також не значиться.

Призначаючи ОСОБА_9 покарання, суд враховує наявність обставини, яка пом`якшує покарання, у виді щирого каяття, та обставини, яка обтяжує покарання, а саме: вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння.

ОСОБА_9 вчинив умиснийзлочини,який відповіднодо ст.12КК Україниє особливо тяжкимизлочином таспрямований протигарантованихКонституцією України природних і не відчужуваних прав людини, а саме: проти життя і здоров`я людини, які визнаються найвищою соціальною цінністю, наслідком яких стала смерть людини.

З урахуванням характеру і ступеня суспільної небезпеки скоєного кримінального правопорушення, даних про особу обвинуваченого, а також інших обставин кримінального провадження в їх сукупності, суд визнає необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження вчинення ним нових злочинів призначення йому основного покарання у вигляді позбавлення волі на певний строк та у межах, встановлених санкцією статті Особливої частини Кримінального кодексу України, за якою він обвинувачується і яка передбачає відповідальність за вчинений злочин, так як відсутні передбачені законом підстави для застосування до призначеного покарання положень ст. 75, 76 КК України, а також ст. ст. 69, 69-1 КК України, які б давали суду можливість дійти висновку про звільнення обвинуваченого ОСОБА_9 від відбування покарання із випробуванням, або застосування до нього більш м`якого покарання.

Суд реалізуючи принцип законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, враховуючи ступінь тяжкості, обставин злочину, наслідки у вигляді смерті людини, особу винного, вважає, що для досягнення мети покарання, яке полягає у карі, виправленні та запобіганні вчиненню нових злочинів, що виражається у передбаченому законом обмеженні прав і свобод ОСОБА_9 та захисту прав потерпілого у вказаному кримінальному провадженні, з огляду на те, що обвинувачений ОСОБА_9 раніше до кримінальної відповідальності не притягався, а отже ще не втрачена можливість соціальної реабілітації та виправлення обвинуваченого у більш короткий строк його ізоляції від суспільства, що також підтверджується засудженням ним своєї протиправної поведінки, яка може свідчити про дійсне прагнення стати на шлях виправлення і перевиховання, то суд вважає, що виправлення обвинуваченого можливе і без призначення йому максимального строку покарання, яке передбачено санкцією частиною 1 статті 115 КК України.

Крім цього, на підставі ч. 5 ст. 72 КК України, ОСОБА_9 слід зарахувати у строк покарання строк попереднього ув`язнення, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі з 10 березня 2018 року по день ухвалення вироку  16 листопада 2018 року.

Частиною 1 статті 128 КПК України передбачено, що особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

У кримінальному провадженні заявлений цивільний позов потерпілого ОСОБА_7 про відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 16050 гривень  витрат на поховання; 5000 гривень  вартості поминального обіду, а також моральної шкоди у розмірі 500000 гривень.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 129 КПК України ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

У судовому засіданні встановлено, що потерпілому ОСОБА_7 діями ОСОБА_9 завдано матеріальних збитків на суму 16050 гривень  витрати на поховання, які підтверджені накладною № 3 (т. 1 а. к. п. 226), а тому цивільний позов у цій частині є обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню.

   Також, відповідно до цивільного позову матеріальна шкода потерпілого ОСОБА_7 складається з витрат понесених, у зв`язку з організацією поминального обіду у розмірі 5000 гривень.

   Згідно з положеннями ч. 5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з положеннями ч. ч. 1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Доказів на підтвердження того, що поминальний обід взагалі мав місце, а також те, що у зв`язку з його організацією потерпілий ОСОБА_7 понесла витрати у сумі 5000 гривень суду не подано.

За таких обставин, суд вважає, що вимоги потерпілого у цій частині є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Розглядаючи вимоги цивільного позову про стягнення моральної шкоди, суд дійшов такого.

Відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 16 ЦК України, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Частиною 1 статті 23 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Згідно з ч. 2 ст. 23 ЦК України, моральна шкода полягає, зокрема: у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина 3 статті 23 ЦК України).

Відповідно до ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній чи юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її спричинила.

Частиною 2 статті 1168 ЦК України встановлено, що моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Вирішуючи питання щодо наявності спричинення потерпілому моральної шкоди та визначення розміру шкоди, що підлягає стягненню на користь цивільного позивача, суд враховує роз`яснення пункту 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства, моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. 

У пункті 5 цієї ж постанови пленуму роз`яснено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості (п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4).

Відповідно до п. п. 56, 57 рішення Європейського суду з прав людини «Басюк проти України» від 05.11.2015, яке набуло статусу остаточного 05 лютого 2016 року, перше речення статті 2 Конвенції вимагає від держав запровадження законодавчих та адміністративних механізмів з метою забезпечення ефективного стримування загроз праву на життя в контексті як державної, так і приватної діяльності, під час здійснення якої право на життя може опинитися під загрозою (див., серед інших джерел, рішення у справах «Енерюлдіз проти Туреччини» () [ВП], заява № 48939/99. пп. 89-90, ECHR 2004-ХІІ, «Календер проти Туреччини» (Kalender v. Turkey). заява № 4314/02, п. 51, від 15 грудня 2009 року, та «Крівова проти України» (Krivova v. Ukraine), заява № 25732/05, п. 44, від 9 листопада 2010 року). Воно також вимагає, щоб у випадках, у яких має місце отримання смертельно небезпечного тілесного ушкодження або настання смерті, функціонувала ефективна, незалежна судова система, яка забезпечить застосування згаданих законодавчих положень шляхом надання відповідного відшкодування (див., наприклад, рішення у справі «Анна Тодорова проти Болгарії» (Аnnа Todorova v. Bulgaria), заява № 23302/03, п. 72, від 24 травня 2011 року).

Ефективна судова система відповідно до статті 2 Конвенції може, а за певних обставин повинна, включати застосування кримінального законодавства (див., наприклад, згадане рішення у справі «Райлян проти Молдови» (Railean v. Moldova), п. 27, та рішення у справі «Федіна проти України»(Fedina v. Ukraine). заява № 17185/02, п. 62. від 2 вересня 2010 року). Проте якщо нещасний випадок стався суто внаслідок недбалості за відсутності обтяжуючих обставин, Суд буде задоволений, якщо правова система забезпечить відшкодування потерпілим у порядку цивільного судочинства, що дасть змогу встановити відповідальність сторін провадження та отримати будь-яке відповідне цивільно-правове відшкодування, наприклад зобов`язання відшкодувати шкоду (див. ухвалу щодо прийнятності у справі «Фурдік проти Словаччини» (Furdik v. Slovakia), заява № 42994/05, від 2 грудня 2008 року, згадані рішення у справах «Федіна проти України» (Fedina v. Ukraine), п, 66, «Крівова проти України» (Krivova v. Ukraine), п. 50; рішення у справі «Цєхоньська проти Польщі» (Ciechonska v. Poland). заява № 19776/04, п. 77, від 14 червня 2011 року, та згадане рішення у справі «Анна Тодорова проти Болгарії» (Anna Todorova v. Bulgaria), пп. 79-80).

У судовому засіданні встановлено, що шкода потерпілому ОСОБА_7 завдана внаслідок неправомірних дій обвинуваченого ОСОБА_9 .

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд виходить з вимог ст. ст. 23, 1167 ЦК України, та роз`яснень, що викладені в п. 9 постанови Пленуму Верховного суду № 4 від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» та бере до уваги те, що потерпілий ОСОБА_7 понесла моральні страждання через втрату сестри, суд враховує глибину душевних страждань потерпілого, викладених у цивільному позові, у той же час, суд враховує і те, що з 2001 року померла ОСОБА_11 проживала разом з обвинуваченим, і у останні місяці свого життя саме обвинувачений був поруч із померлою: доглядав, утримував її та допомагав обслуговувати себе.

Доказів на підтвердження того, що потерпілий ОСОБА_7 і досі, з плином часу після смерті сестри, відчуває на собі наслідки цієї події, що негативно впливають на її життя позовна заява не містить та до позовної заяви не додано. У своїй позовній заяві, позивач обмежується лише формальним викладом обставин, зазначаючи, що завдана моральна шкода полягає у невиліковному душевному болю, нападу панічних атак, психологічних стражданнях, які в подальшому можуть призвести до відторгнення потерпілого ОСОБА_7 від соціуму та звичного повноцінного життя, що може призвести до того, що ОСОБА_7 вимушена буде проходити довгу реабілітацію у психолога, для того, щоби повернутися до звичного людського життя. Цивільним позивачем не обґрунтовано, чим підтверджується факт заподіяння йому моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру та з чого він виходить при розрахунку моральної шкоди. Виникнення хвилювань та душевних страждань не підтверджується жодними доказами.

Цивільним позивачем не подано суду жодного належного і допустимого доказу на обґрунтування того, що внаслідок смерті ОСОБА_11 відбулись кардинальні чи суттєві зміни в перебігу життєвих подій, було спричинено тривалий психологічний дискомфорт чи штучне обмеження у плануванні можливостей, погіршилось її становище у соціумі, та, загалом, завдало моральної шкоди у заявленому розмірі. 

За таких обставин суд дійшов висновку про задоволення позову потерпілого ОСОБА_7 , але в меншому розмірі ніж вона просила в позовній заяві, і вважає суму відшкодування моральної шкоди у розмірі ста тисяч гривень такою, що відповідає засадам розумності, зваженості, достатності, співмірності, виваженості та справедливості, з врахуванням обставин при яких було спричинено моральну шкоду ОСОБА_17 , з оцінкою ступеня та обсягу моральних та фізичних страждань потерпілого, що відповідає характеру і обсягу душевних страждань потерпілого, характеру немайнової втрати, її тривалості і неможливості відновлення, тяжкості вимушених змін у життєвих стосунках потерпілого, часу та зусиль, необхідних для відновлення попереднього стану, враховуючи те, що відшкодування моральної шкоди не може бути засобом збагачення, а також з огляду на дані про особу обвинуваченого, у тому числі його сімейний та майновий стан.

В іншій частині позову ОСОБА_7 слід відмовити.

   Відповідно до обвинувального акта процесуальні витрати складаються з витрат на проведення експертиз на загальну суму 1144 грн. 00 коп., однак вони не підтверджені документально, а тому, відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України, не підлягають стягненню з обвинуваченого.

   Під час досудового розслідування та судового провадження застосовувались заходи забезпечення кримінального провадження. ОСОБА_9 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з урахуванням ризиків визначених ст. 177 КПК України, суд вважає, що ОСОБА_9 слід залишити обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки є підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_9 може продовжити злочинну діяльність.

   Відповідно до ст. 100 КПК України речові докази у кримінальному провадженні слід знищити.

Керуючись ст. ст. 368, 370, 374, 376 КПК України,-

                       ухвалив:

    ОСОБА_9 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України та призначити йому покарання у виді 7 (семи) років 6 (шести) місяців позбавлення волі.

Строк покарання ОСОБА_9 обчислюватиз 10березня 2018року.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_9 у строк покарання строк попереднього ув`язнення з 10 березня 2018 року по день ухвалення вироку  16 листопада 2018 року (включно), з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_9 до набрання вироком законної сили залишити тримання під вартою.

Цивільний позов ОСОБА_7 до ОСОБА_9 про стягнення майнової та моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_9 на користь ОСОБА_7 16050 грн. 00 коп. на відшкодування матеріальної шкоди. 

Стягнути з ОСОБА_9 на користь ОСОБА_7 100000 грн. 00 коп. на відшкодування моральної шкоди.

В іншій частині позову відмовити.

   Речові докази у кримінальному провадженні:

-таблиця до протоколу ОМП з 8 СПУ; первинна упаковка, яка знаходиться у спеціальному сейф-пакеті № 3605153 та дактилоскопічну карту заповнену на ім`я ОСОБА_9 , 1965 р.н., з первинною упаковкою, яка знаходиться у спеціальному сейф-пакеті № 3605156, які зберігаються в камері зберігання речових доказів Березанського ВП Очаківського ВП ГУНП в Миколаївській області за адресою: смт. Березанка, вул. Центральна, 43, згідно з квитанцією про прийняття речових доказів від 23.03.2018;

-джемпер та первинну упаковку, які знаходяться в пакеті МОБ СМЕ  речовий доказ до висновку експерта № 131; залишки змивів з рук ОСОБА_9 , які знаходяться в 2-х паперових пакетах з біркою МОБ СМЕ  речовий доказ до висновку експерта № 42/Ц; нігтьові зрізи з рук ОСОБА_9 та витяжки об. 1, 2 на нитках марлі, які знаходяться в 3-х паперових пакетах з біркою МОБ СМЕ  речовий доказ до висновку експерта № 41/Ц; зразки крові ОСОБА_9 висушені на марлі, які знаходяться в паперовому пакеті з біркою МОБ СМЕ  речовий доказ до висновку експерта № 127, які зберігаються в камері зберігання речових доказів Березанського ВП Очаківського ВП ГУНП в Миколаївській області за адресою: смт. Березанка, вул. Центральна, 43, згідно з квитанцією про прийняття речових доказів від 24.05.2018;

-чоловічий ремінь з металевою застібкою та первинна упаковка, яка знаходиться у спеціальному сейф-пакеті № 4112808, який зберігається в камері зберігання речових доказів Березанського ВП Очаківського ВП ГУНП в Миколаївській області за адресою: смт. Березанка, вул. Центральна, 43, згідно з квитанцією про прийняття речових доказів від 03.07.2018;

-зразок крові на марлі ОСОБА_11 , 1971 р.н., первинна упаковка, упаковані до спецпакету ЕС МВС України № 2953656; 4 ватні тампони зі змивами, первинні упаковки, упаковані до спецпакетів ЕС МВС України № 2953172 і № 2953505; носова хустина, первинна упаковка, упаковані до спецпакету ЕС МВС України №2953506; сорочка, у пакеті з написом МОБ СМЕ речовий доказ до висновку експерта № 126; кофта спортивного типу, у пакеті з написом МОБ СМЕ речовий доказ до висновку експерта № 127; волосся, нігтьові зрізи, витяжки ОСОБА_11 , 1971 р.н., первинні упаковки, упаковані до спецпакету ЕС МВС України № 2953175; жіноча сорочка, у пакеті з написом МОБ СМЕ речовий доказ до висновку експерта № 137; футболка, первинна упаковка, упакована до спецпакету ЕС МВС України № 4112650; спортивні штани, первинна упаковка, упаковані до спецпакету ЕС МВС України №4112746; светр, у пакеті з написом МОБ СМЕ речовий доказ до висновку експерта № 129; підковдра, у пакеті з написом МОБ СМЕ речовий доказ до висновку експерта № 128; флакон з зразком крові ОСОБА_9 , 1965 р.н., первинна упаковка, упаковані до спецпакету ЕС МВС України № 2953598, які зберігаються в камері зберігання речових доказів Березанського ВП Очаківського ВП ГУНП в Миколаївській області за адресою: смт. Березанка, вул. Центральна, 43, згідно з квитанцією № 576 про прийняття речових доказів від 12.11.2018,- знищити.

   Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Миколаївського апеляційного суду через Миколаївський районний суд Миколаївської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

   Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому і прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

   Головуючий суддя                      ОСОБА_1 

           Суддя                      ОСОБА_2 

           Суддя                     ОСОБА_3 

16.11.2018