КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25.01.2010 № 2/144
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Григоровича О.М.
суддів:
при секретарі:
за участю представників:
позивача: Березинець О.В., дов.від 31.12.09 № 7,
відповідача: ОСОБА_2, НОМЕР_1 від 19.05.2000,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2
на рішення Господарського суду Чернігівської області від 30.11.2009
у справі № 2/144 (суддя
за позовом Відкритого акціонерного товариства “Облтеплокомуненерго”
до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2
про стягнення 17270,97 грн.
ВСТАНОВИВ:
Відкрите акціонерне товариство “Облтеплокомуненерго” (далі – позивач) звернулося до Господарського суду Чернігівської області з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі – відповідач) про стягнення 17270,97 грн., що складаються з 8438,63 грн. заборгованості за надані послуги на підставі договору на постачання теплової енергії для опалення від 15.10.07 № 1-0865, 8353,58 грн. пені, 174,68 грн. – 3% річних, 304,08 грн. інфляційних нарахувань.
Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 30.11.09 позов задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача 8438,63 грн. боргу, 8353,58 грн. пені, 143,51 грн. – 3% річних, 304,08 грн. інфляційних, 172,40 грн. держмита та 235,57 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в решті позовних вимог відмовлено. Рішення мотивовано тим, що відповідач не розрахувався за фактично спожиту теплову енергію відповідно до умов договору від 15.10.07 № 1-0865; розмір 3% річних стягнуто відповідно до розрахунку суду, оскільки позивачем неправильно здійснено його розрахунок.
Не погодившись з рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Скаргу мотивовано тим, що відповідач не був повідомлений належним чином про час і місце розгляду справи; на дату прийняття судового рішення відповідачем було сплачено основну суму боргу у добровільному порядку, окрім того, компенсовано сплачені позивачем судові витрати.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.12.09 апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження з призначенням її розгляду на 25.01.10.
14.01.10 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить оскаржуване рішення залишити без змін, а скаргу – без задоволення. У відзиві позивач зазначає, що в матеріалах справи містяться докази направлення відповідачеві копій процесуальних документів, тобто відповідач був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи; про сплату відповідачем основної суми боргу не було відомо ні суду, ні позивачеві, оскільки сплата коштів здійснювалася в п’ятницю 27.11.09 і лише наступного робочого дня 30.11.09 (понеділок) позивач дізнався про надходження на його адресу коштів та дату їх валютування.
В судовому засіданні представники сторін, кожен окремо, підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі та відзиві.
Згідно зі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України) у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні докази, обговоривши доводи скарги, відзиву, колегія суддів дійшла висновку про таке.
Одним з доводів апеляційної скарги відповідач зазначає неналежне повідомлення його судом про час і місце розгляду справи.
Колегією суддів встановлено, що дане не відповідає фактичним обставинам справи.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 13.10.09 позовну заяву Відкритого акціонерного товариства “Облтеплокомуненерго” прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 2/144. Дану ухвалу надіслано сторонам відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.02 № 75.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз’яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 № 02-5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).
Відповідно до пункту 2 частини другої ст. 54 ГПК України позовна заява повинна містити найменування (для юридичних осіб) або ім’я (прізвище, ім’я та по батькові за його наявності для фізичних осіб) сторін, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання (для фізичних осіб), ідентифікаційні коди суб’єкта господарської діяльності за їх наявності (для юридичних осіб) або індивідуальні ідентифікаційні номери за їх наявності (для фізичних осіб - платників податків).
У п. 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.07 № 01-8/123 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році” зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
В позовній заяві місцезнаходженням відповідача зазначено: АДРЕСА_1. Ця ж адреса вказана і в договорі на постачання теплової енергії № 1-0865, і в свідоцтві про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця НОМЕР_3, копія якого міститься в матеріалах справи.
В зв’язку з відсутністю представника відповідача в судовому засіданні 17.11.09 розгляд справи було відкладено на 30.11.09 (ухвала Господарського суду Чернігівської області від 17.11.09 № 2/144).
Як вбачається з відмітки, зробленої на зворотній стороні згаданої ухвали, дану ухвалу також було надіслано відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України. Зокрема, відмітка має відповідний штамп, вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.
Відповідно до листа Вищого господарського суду України від 13.08.08 № 01-8/482 “Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року” дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.
Отже, дотримання працівниками суду вимог зазначеної Інструкції дає підстави колегії суддів дійти висновку про належне повідомлення сторін, в тому числі відповідача, про час і місце розгляду справи.
Що стосується розгляду спору по суті заявлених вимог, то колегія суддів частково погоджується з доводами, викладеними в апеляційній скарзі з огляду на наступне.
15.10.07 між позивачем (за текстом договору “виробник”) та відповідачем (за текстом договору “споживач”) був укладений договір на постачання теплової енергії № 1-0865 (далі – договір).
За цим договором виробник взяв на себе зобов’язання виробляти, транспортувати та постачати споживачеві теплову енергію для опалення, а споживач зобов’язався сплачувати виробникові за надані послуги за встановленими тарифами в терміни та на умовах, передбачених цим договором (п.1.1 договору).
Згідно з пп.3.2.21 п.3.2 договору споживач теплової енергії зобов’язується щомісячно здійснювати розрахунки за спожиту теплову енергію шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок виробника в порядку, передбаченому цим договором.
Порядок розрахунку сторонами узгоджено в ст. 6 договору. Зокрема, в п.6.1, п.6.5 договору зазначено, що розрахунки за теплову енергію, яка споживається споживачем, здійснюються у грошовій формі шляхом перерахування на розрахунковий рахунок виробника по затвердженим тарифам; розрахунки по цьому договору здійснюються щомісячно до 1 числа місяця наступного за розрахунковим за фактично спожиту теплову енергію. У випадку несплати споживачем отриманої теплової енергії до 1 числа наступного за звітним нараховується пеня згідно п.7.3.3 (п.6.6 договору).
Відповідно до п.1 ст.275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Отже, зміст наведеної статті вказує на те, що відповідач зобов’язаний оплатити прийняту теплову енергію.
До матеріалів справи додані оригінали рахунків, виставлені позивачем відповідачеві, від 31.01.09 № 1-0865 (за січень 2009р.) на суму 2691,70 грн., від 28.02.09 № 1-0865 (за лютий 2009р.) на суму 2643,64 грн., від 31.03.09 № 1-0865 (за березень 2009р.) на суму 1826,51 грн., від 30.04.09 № 1-0865 (за квітень 2009р.) на суму 1276,78 грн. на оплату теплової енергії (опалення).
Як вбачається з матеріалів, наявних у судді на дату прийняття рішення, відповідачем зазначені рахунки сплачено не було. Заборгованість відповідача становила 8438,63 грн.
Зазначена сума заборгованості відповідача підтверджується також актом звіряння розрахунків по договору № 1-0865, копія якого додана до апеляційної скарги.
Разом з тим, з матеріалами апеляційної скарги відповідачем надано докази погашення основної суми заборгованості у даній справі до дати винесення рішення.
Так, квитанцією від 27.11.09 № 1532 за опалення згідно договору № 1-0865 відповідачем було сплачено 4838,00 грн., платіжним дорученням від 27.11.09 № 321 – 3600,63 грн. Разом сума проплати склала 8438,63 грн., що становить основну суму заборгованості, заявлену до стягнення позивачем у даній справі.
Не відповідають дійсності аргументи позивача, що йому не було відомо про погашення відповідачем основної суми заборгованості.
Згідно з квитанцією до прибуткового касового ордера № 1532 від 27.11.09 основна заборгованість була погашена частково в сумі 4838,00 грн. через касу позивача, тобто за три дня до дати прийняття рішення.
Оскільки основну заборгованість в сумі 8438,63 грн. сплачено відповідачем після звернення позивача до суду, в цій частині позовних вимог відсутній предмет спору.
За таких обставин, провадження у даній справі в сумі основного боргу 8438,63 грн. підлягає припиненню на підставі п.1-1 ст.80 ГПК України.
Що стосується заявлених до стягнення суми пені, 3% річних та інфляційних втрат, то колегія суддів погоджується в цій частині з прийнятим судовим рішенням.
Застосування штрафних санкцій за порушення порядку розрахунків за теплову енергію передбачено п.6.6 та п.7.3.3 договору.
Так, в п.7.3.3 договору зазначено, що споживач за порушення порядку розрахунків за теплову енергію сплачує пеню в розмірі 1% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, а також борг з урахування індексу інфляції за весь період прострочення і 3% річних від простроченої суми.
Крім того, стягнення 3% річних та інфляційних втрат передбачено нормами чинного законодавства, а саме ст.625 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України).
В ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Розглянувши розрахунок позовних вимог, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що 3% річних позивачем розраховано невірно, та вважає вірним розрахунок, зроблений судом.
З огляду на викладене вище, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, а рішення Господарського суду Чернігівської області від 30.11.09 у справі № 2/144 - зміні.
Згідно зі ст.49 ГПК України стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати державного мита.
Посилання відповідача на перерахування позивачеві державного мита в сумі 172,71 грн. та 236,0 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (платіжне доручення від 01.12.09 № 332) до уваги не приймається, так як це було зроблено після прийняття рішення.
Оскільки апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, то мито, сплачене відповідачем за подання апеляційної скарги, підлягає частковому відшкодуванню за рахунок позивача.
Керуючись ст.ст.49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 задовольнити частково.
2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 30.11.09 у справі № 2/144 змінити, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:
“1. Провадження у справі в частині 8438,63 грн. припинити.
2. Позов задовольнити частково.
3. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_2) на користь Відкритого акціонерного товариства “Облтеплокомуненерго” (м. Чернігів, вул. Комсомольська, 55б, код 03357671) 8353,58 грн. (вісім тисяч триста п’ятдесят три) гривні 58 копійок пені, 143,51 (сто сорок три) гривні 51 копійку – 3% річних, 304,08 (триста чотири) гривні 08 копійок інфляційних втрат, 87,86 (вісімдесят сім) гривень 86 копійок державного мита та 120,05 (сто двадцять) гривень 05 копійок витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
4. В решті позовних вимог відмовити.”
3. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Облтеплокомуненерго” (м. Чернігів, вул. Комсомольська, 55б, код 03357671) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_2) 44,03 (сорок чотири) гривні 03 копійки витрат, пов’язаних зі сплатою державного мита за подання апеляційної скарги.
4. Зобов’язати Господарський суд Чернігівської області видати накази відповідно до п.п.2, 3 резолютивної частини даної постанови.
5. Матеріали справи № 2/144 повернути до Господарського суду Чернігівської області.
Головуючий суддя
Судді
28.01.10 (відправлено)