АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/1666/18Головуючий по 1 інстанції

Категорія : 27 Чубай В. В.

Доповідач в апеляційній інстанції

Новіков О. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2018 року м. Черкаси

Апеляційний суд Черкаської області в складі колегії суддів: Новікова О.М., Бондаренка С. І., Василенко Л. І., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 02 серпня 2018 року (повний текст рішення складено 13 серпня 2018 року) у складі судді Чубай В.В. у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (далі ПАТ КБ «Приват Банк», банк) до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в :

У березні 2017 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду з вказаним позовом до ОСОБА_3, посилаючись на те, що у відповідачки виникла заборгованість за укладеним між сторонами договором кредиту.

В обґрунтування позовних вимог вказано, що на підставі заяви ОСОБА_3 № б/н від 29 грудня 2010 року її видано кредитну картку «Універсальна». 01.10.2013 року кредитну картку переоформлено на престижну кредитну картку «Універсальна Gold» та відкрито картковий рахунок, згідно з яким відповідачка отримала кредит у розмірі 8 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 27,60% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Відповідачка підтвердила свою згоду на те, що підписана нею заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами, складає договір про надання банківських послуг.

ПАТ КБ «ПриватБанк» свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, а саме, надав відповідачці кредит у розмірі, встановленому договором.

Натомість, ОСОБА_3 зобов'язань з погашення кредиту та відсотків не виконувала, у зв'язку із чим утворилася заборгованість у розмірі 97 745 грн. 31 коп., яку Банк просив стягнути з ОСОБА_3 на свою користь.

Рішенням Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 02 серпня 2018 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 29 грудня 2010 року у розмірі 90 720 грн. 60 коп., що складається з заборгованості за кредитом у розмірі 9 828 грн. 52 коп., заборгованості по процентам за користування кредитом у розмірі 79 692 грн. 08 коп., заборгованості за пенею та комісією у розмірі 1200 грн., а також судові витрати у розмірі 1484 грн. 96 коп.

У задоволенні позову в іншій частині відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що підстави для застосування строку позовної давності, про яку заявляла відповідачка, відсутні, оскільки з моменту дати останнього автоматичного погашення заборгованості до моменту звернення з позовом трирічний строк позивачем не пропущено. Враховуючи спеціальний строк позовної давності до вимог про стягнення неустойки, суд стягнув пеню за останній рік, що передував зверненню з позовом. Виходячи з конституційного принципу заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення, суд відмовив у стягненні штрафу.

Рішення оскаржено позивачем в апеляційному порядку з посиланням на його незаконність, порушення норм процесуального та матеріального права, недоведеність обставин, що мають значення у справі, невідповідність висновків суду обставинам справи.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що позивач не навів доказів про надання відповідачу нової кредитної картки, тобто пролонгації дії кредитного договору, тому строк дії кредитного договору сплив 29.12.2011 року. Умови та правила не підписані особисто відповідачкою, тому їх не можна вважати частиною договору.

Крім того, суд неправомірно відмовив у застосуванні наслідків спливу позовної давності. Останній платіж ОСОБА_3 самостійно здійснила 22.01.2014 року, тоді як позов подано лише 30.03.2017 року, тобто з пропуском строку позовної давності.

Посилаючись на викладене, апелянт просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову у зв'язку з пропуском строку позовної давності.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Виходячи з положень ч. 13 ст. 7, ч. 6 ст. 19, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, враховуючи ціну позову, суд проводить розгляд справи без повідомлення учасників справи.

Дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає до задоволення.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам.

За змістом пункту 1 частини другої ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Укладення кредитного договору та факт користування кредитними коштами апелянтом не оскаржується.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно зі ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно із ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк та інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти ( ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

На момент звернення з позовом заборгованість за кредитом не погашена.

Колегія суддів погоджується з розрахунками, наведеними банком. Інші розрахунки заборгованості в матеріалах справи відсутні.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідачка подала заяву про застосування до вимог банку наслідків пропуску строку позовної давності.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги щодо пропущення строку позовної давності, колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права (частина 1 статті 261 ЦК України).

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у статтях 252 - 255 ЦК України.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.12.2010 року між ПАТ КБ «Приватбанк» і ОСОБА_3 укладено кредитний договір шляхом підписання анкети-заяви про приєднання (відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України), де вказано, що заява разом з пам'яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг (далі - Умови), а також тарифами, складає між сторонами договір про надання банківських послуг (а.с. 6).

Отже, відповідачка підтвердила свою згоду на те, що підписана нею анкета-заява про надання кредиту разом із Пам'яткою Клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами, становить між нею та банком договір про надання банківських послуг.

Згідно з п. 1.1.3.1.6 Умов та правил надання банківських послуг клієнт доручає банку здійснювати списання грошових коштів з рахунків клієнта, відкритих у валюті кредитного ліміту, в межах сум, які підлягають сплаті банку за цим договором, при настанні строків платежів, а також списання грошових коштів з карткового рахунку у випадку настання строків платежів за іншими договорами клієнта у розмірах, визначених цими договорами (договірне списання), в межах платіжного ліміту карткового рахунку.

Розрахунком заборгованості (т. 1, а.с. 4-5) та випискою по рахунку (т. 1,

а.с. 152-165) підтверджується, що відповідачка востаннє самостійно здійснювала платіж в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором 22 січня 2014 року у розмірі 680 грн. А останнє автоматичне погашення простроченої заборгованості з іншої карти відповідача здійснено банком 23 липня 2014 року (т. 1 а.с. 154), тобто через шість місяців після самостійного внесення платежу позичальником.

У зв'язку з цим, суд першої інстанції правильно дійшов висновку про те, що саме з дати автоматичного списання починається перебіг строку позовної давності.

Автоматичне списання не береться до уваги за умови, якщо таке списання здійснено поза межами строку позовної давності від дати останнього самостійного погашення заборгованості позичальником.

З огляду на це, посилання апелянта на пропуск строку позовної давності не відповідають фактичним обставинам справи та не спростовують висновки суду першої інстанції.

Крім того, доводи апеляційної скарги з приводу непідтвердженням банком пролонгації дії кредитного договору не беруться до уваги судом, оскільки з розрахунку заборгованості та виписки по рахунку вбачається, що позичальник активно користувався карткою, зокрема, здійснював платежі за допомогою картки 21.01.2014 року, 23.01.2014 року. Вказане підтверджує, що позичальник користуючись кредитними коштами, надав згоду на пролонгацію дії кредитного договору та має обов'язок з повернення витраченого кредиту.

Також банком підтверджено, що термін дії кредитної картки № 5168742306633201, виданої відповідачці за кредитним договором, встановлено до липня 2017 року (т.1 а.с. 151).

Отже, переглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги у відповідності до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, колегія суддів не знаходить достатніх підстав для скасування або зміни законного та обґрунтованого рішення суду першої інстанції.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 35, 258, 375, 381-384 ЦПК України, суд -

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 02 серпня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Повний текст рішення складено 15 листопада 2018 року.

Судді