ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2018 року м. Херсон

справа № 666/1368/16-ц

провадження № 22-ц/819/191/18

Херсонський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого (суддя-доповідач)Пузанової Л.В.,

суддів:Склярської І.В.,

Чорної Т.Г.,

секретарЗварич С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» на рішення Херсонського міського суду Херсонської області у складі судді Гаврилова Д.В. від 19 лютого 2018 року в справі за позовом ОСОБА_6 до Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк», Публічного акціонерного товариства «Сведбанк», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський Володимир Анатолійович, Відділ державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Херсоні, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

встановив:

У березні 2016 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк», Публічного акціонерного товариства «Сведбанк», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський Володимир Анатолійович, Відділ державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Херсоні про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_6 зазначив, що 30 жовтня 2006 року між ним та Акціонерним комерційним банком «ТАС-Комерцбанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк», укладено кредитний договір, за умовами якого йому надано кредит у сумі 100000 євро з обов'язком повернення та сплати процентів у розмірі та строки, встановлені договором.

Постановою Відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у місті Херсоні було відкрито виконавче провадження з примусового виконання вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. 23 листопада 2015 року за №16308 виконавчого напису про стягнення з нього на користь ПАТ «Альфа Банк» заборгованості за укладеними 30 жовтня 2006 року кредитним договором та договором іпотеки в розмірі 772 896,11 грн.

Посилаючись на те, що виконавчий напис приватним нотаріусом вчинено з порушенням вимог статей 42, 87-89 Закону України «Про нотаріат», частини 1 статті 35 Закону України «Про іпотеку» та абзацу 4 пункту 283 затвердженої наказом Міністерства юстиції України Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України від 03 березня 2004 за № 20/5, без пред'явлення письмової вимоги про усунення порушень умов кредитного договору та наявності спору між сторонами щодо розміру заборгованості, позивач просив суд визнати виконавчий напис № 16308 від 23 листопада 2015 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. про звернення стягнення заборгованості в сумі 772 896,11 грн таким, що не підлягає виконанню.

Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 19 лютого 2018 року позов задоволено.

В апеляційній скарзі Публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк» просить рішення суду скасувати і ухвалити нове про відмову у задоволенні позову, зазначаючи, що рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновки суду щодо наявності підстав для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не відповідають обставинам справи, наданим доказам, зроблені без врахування положень чинного законодавства України, що регулює спірні правовідносини та визначає перелік встановлюючих безспірність заборгованості документів, на підставі яких вчиняється виконавчий напис.

Також послався на те, що позов подано з пропуском строків позовної давності у непередбачений ст. 50 Закону України «Про нотаріат» спосіб захисту, та з помилковим визначенням як відповідачів Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк», яким права позивача не порушено, і Публічного акціонерного товариства «Сведбанк», діяльність якого на час звернення позивача із позовом припинено, а його правонаступника Публічне акціонерне товариство «Омега Банк» до участі в справі залучено не було.

Письмовий відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.

Справа розглядається Херсонським апеляційним судом відповідно до Указу Президента України «Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах» від 29.12.2017року №452/2017 та положень частини шостої статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених статтею 367 ЦПК України, апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ дійшов висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

В процесі розгляду справи суд встановив, що 30 жовтня 2006 року між АКБ «ТАС-Комерцбанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк», та ОСОБА_6 укладено кредитний договір №2101/1006/88-004, за умовами якого позивач отримав кредит у розмірі 100 000 євро з терміном повернення 30 жовтня 2016 року.

Для забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором в цей же день сторони уклали та нотаріально посвідчили іпотечний договір, предметом якого є належне ОСОБА_6 нерухоме майно, а саме: адміністративно-побутовий будинок загальною площею 241,8 кв.м., що знаходиться в АДРЕСА_1.

27 серпня 2014 року ПАТ «Альфа-Банк» направив позивачу вимогу про усунення порушень умов кредитного договору, визначивши загальну суму заборгованості станом на 01.08.2014 року в розмірі 28 496,78 євро, що по курсу НБУ на зазначену дату становить 456 110гривень 11коп. та складається із боргу за кредитом в сумі 26 666,96 євро, що по курсу НБУ на 01.08.2014 року становить 426 822,61грн, несплачених відсотків у сумі 1 612,51євро (25 809,31грн), пені в сумі 217,31євро (3 478,19грн).

Факт направлення вимоги банк підтвердив реєстром рекомендованих відправлень з відбитком печатки Укрпошти за 29.08.2014року.

Із отриманих судом апеляційної інстанції від приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чуловського В.А. копій документів, які були надані банком для вчинення оспореного позивачем виконавчого напису, вбачається, що 21 жовтня 2015року ПАТ «Альфа-Банк» направив на адресу ОСОБА_6 письмову вимогу про усунення порушень за кредитним договором від 30.10.2006року №2101/1006/88-004, згідно із якою банк вимагав достроково повернути кредит, сплатити нараховані відсотки за користування кредитом і нараховану неустойку в загальному розмірі 39 447,74 євро, що еквівалентно 948 965гривень 45 коп., із яких:

за кредитом - 26 666,96 євро, що еквівалентно 641 507грн 56 коп.;

за відсотками - 5 337,01 євро, що еквівалентно 128 388грн 55коп.;

пеня - 7 443,77 євро, що еквівалентно 179 069грн 34 коп.

Заборгованість розрахована банком станом на 24.09.2015року.

Факт направлення вимоги банк підтвердив реєстром рекомендованих відправлень з відбитком печатки Укрпошти за 23.10.2015року.

Відомості про вручення наведених вище письмових вимог ОСОБА_6 в матеріалах справи та у відповідача відсутні, ОСОБА_6 їх отримання заперечує.

23 листопада 2015 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський В.А. вчинив виконавчий напис про стягнення з ОСОБА_6 на користь ПАТ «Альфа-Банк» заборгованості за кредитною угодою у розмірі 772 896,11гривень, зазначивши про те, що стягнення заборгованості проводиться за період з 01 березня 2014 року по 24 вересня 2015 року та сума заборгованості складається із заборгованості за кредитом-641 507,56грн та заборгованості за відсотками -128 388,55грн.

Відповідно до вимог статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно із статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999року №1172 з послідуючими змінами затверджено Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Наведеним Переліком такими документами визнано кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язанням та передбачено, що для одержання виконавчого напису додаються оригінал кредитного договору та засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Судом апеляційної інстанції, який діяв відповідно до положень частин першої-третьої статті 367 ЦПК України, встановлено, що для вчинення виконавчого напису ПАТ «Альфа-Банк» надав нотаріусу необхідні документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, а саме: оригінал кредитного договору, засвідчену стягувачем виписку з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення, документи, які підтверджують зміну кредитора у спірному зобов'язанні.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року №296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за №282/20595 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій, Порядок) містить аналогічні правила та умови вчинення виконавчого напису.

Так, згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 глави 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника-фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

Вчинення виконавчого напису у разі порушення основного зобов'язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв'язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (підпункт 2.3 пункту 2 глави 16 розділу II Порядку).

Підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 глави 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. Цей перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та в Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави зробити висновок про те, що вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які відповідно до Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

Питання визначення судами безспірності суми заборгованості під час розгляду справ про оскарження законності вчинення нотаріусом виконавчого напису вже досліджене Верховним Судом України.

Зокрема, у постанові Верховного Суду України від 20 травня 2015року у справі №6-158 цс15 зазначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком №1172. Нотаріус під час вчинення виконавчого напису не встановлює права та обов'язки учасників правовідносин, а лише перевіряє наявність необхідних документів.

У постанові від 04 березня 2015року у справі №6-27цс15 Верховний Суд України зробив висновок про те, що наявність спору про розмір заборгованості в суді на час вчинення виконавчого напису спростовує висновок суду про безспірність заборгованості боржника.

Аналогічні правові висновки містяться й у постановах Верховного Суду України від 11 березня 2015 року у справі №6-141 цс14 та від 05 липня 2017 року у справі №6-887 цс17.

Так, у постанові від 05 липня 2017 року у справі №6-887 цс17 викладено висновок Верховного Суду України, за яким суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком №1172.

Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису. У цій постанові також зазначено, що законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлює суд відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Велика Палата Верховного Суду не відступала від наведених вище правових висновків Верховного Суду України щодо застосування статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат».

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_6 вказав на спірність суми, визначеної відповідачем у виконавчому написі від 23.11.2015 року та на те, що він неодноразово звертався до первісного кредитора, а також до ПАТ «Альфа-Банк» з приводу отримання інформації щодо стану його поточної заборгованості, перевірки розрахунків та з пропозицією реструктуризації боргу.

Більше того, матеріали справи містять копію заочного рішення Дніпровського районного суду м. Херсона від 17.11.2014 року, ухваленого у справі за позовом ПАТ «Альфа-Банк» до ОСОБА_6 про стягнення кредитної заборгованості , яким суд стягнув з останнього на користь банку заборгованість за кредитним договором від 30.10.2006 року №2101/1006/88-004, яка виникла станом на 23.06.2014 року в сумі 28 039,33 євро, що еквівалентно 452 560,24грн та складається із заборгованості за кредитом в сумі 26 666,96євро, що еквівалентно 430 409, 95грн, заборгованості зі сплати відсотків за користування кредитом в сумі 1265,84 євро, що еквівалентно 20 430,87 грн, пені в сумі 106,53 євро, що еквівалентно 1719,42грн.

Зазначене рішення суду першої інстанції набрало законної сили 29 лютого 2016 року після перегляду в апеляційному порядку.

Ухвалені у наведеній вище справі судові рішення ОСОБА_6 оскаржив у касаційному порядку, однак ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 липня 2016 року подана ним касаційна скарга повернута заявникові як неподана у зв'язку з невиконанням вимог суду касаційної інстанції, викладених в ухвалі від 20 травня 2016 року.

Отже, вказані обставини свідчать про те, що на час звернення банку до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису щодо стягнення з ОСОБА_6 заборгованості за кредитним договором у безспірному порядку вже існувало судове рішення про дострокове стягнення цієї заборгованості, яке виключало можливість та необхідність реалізації кредитором права на здійснення захисту цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі та в результаті призвело до подвійного стягнення за одним і тим же зобов'язанням.

Існування ж невирішеного судового спору щодо заборгованості та її розміру, зважаючи на заочний розгляд справи і подальші процесуальні дії ОСОБА_6 щодо оскарження заочного рішення в апеляційному та касаційному порядку, підтверджують доводи позивача про відсутність передбачених законом підстав вважати заявлені до нього вимоги безспірними та такими, що підлягають стягненню шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису.

При цьому колегія суддів вважає за необхідне врахувати, що подана банком нотаріусу виписка з рахунка боржника не містить зазначення суми заборгованості ОСОБА_6, яка б збігалася в розмірі із заявленою кредитором до стягнення сумою, а також те, що ні нотаріусу, ні в процесі судового розгляду справи відповідач не надав доказів про отримання боржником його письмової вимоги, в той час, як відповідно до пункту 3 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17 серпня 2002 року №1155, рекомендоване поштове відправлення-це поштове відправлення (лист, поштова картка, бандероль, секограма, дрібний пакет, мішок «М»), що приймається для пересилання без зазначення суми оголошеної цінності вкладення з видачею відправникові розрахункового документа про прийняття і доставляється (вручається) адресатові (одержувачу) під розписку.

Згідно з пунктом 114 наведених Правил адресовані фізичним особам рекомендовані поштові відправлення, рекомендовані повідомлення про вручення реєстрованих поштових відправлень (поштових переказів), повідомлення про надходження переказів, що пересилаються телеграфом або електронною поштою, а також усі повторні повідомлення про надходження поштових відправлень (поштових переказів) вручаються особисто адресату (одержувачу), а в разі його відсутності-повнолітнім членам сім'ї за умови пред'явлення ними документа, що посвідчує особу.

Таким чином, надавши нотаріусу, а в послідуючому-суду, реєстр рекомендованих відправлень, серед яких значиться письмова вимога на адресу ОСОБА_6, банк довів лише факт прийняття відділенням поштового зв'язку цих відправлень, а не факт відправлення цієї письмової вимоги боржнику.

Наведені обставини, на думку колегії суддів, вказують на те, що нотаріус не міг пересвідчитися у безспірності вимоги ПАТ «Альфа-Банк», а ОСОБА_6 не мав можливості ознайомитися у встановлений 30-денний строк із змістом письмової вимоги та подати свої заперечення щодо її правомірності.

Таким чином, хоча суд першої інстанції, не встановивши повно обставини, що мають значення для справи, у своїх висновках керувався письмовою вимогою кредитора про усунення порушень за кредитним договором, направленою ОСОБА_6 27.08.2014 року, а не - 21.10.2015 року, як це вбачається із матеріалів виконавчого напису, його висновки щодо обґрунтованості заявленого позивачем позову відповідають дійсним обставинам справи та нормам матеріального права, що регулюють спірні відносини, тому підстави для скасування ухваленого ним рішення по суті спору відсутні.

Доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на законі, належних доказах і як такі, що висновки суду не спростовують, підлягають відхиленню.

Так, доводи відповідача про те, що стаття 50 Закону України «Про нотаріат» не передбачає обраного позивачем способу захисту порушеного права, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки за загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

З урахуванням положень наведених норм матеріального права, а також приписів статті 18 ЦК України, статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного.

Боржник, який також має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача, з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.

Сторонами у таких спорах є кредитор (стягувач) та боржник і до них застосовуються встановлені ЦК України строки та правила позовної давності.

Інші доводи апеляційної скарги виходять за межі вимог (процесуальних дій), що заявлялися (мали місце) в суді першої інстанції, тому в силу положень статті 367 ЦПК України не потребують наведення мотивів щодо їх прийняття або відхилення.

Разом з тим, таким, що заслуговує на увагу, колегія суддів вважає посилання скаржника на те, що Публічне акціонерне товариство «Сведбанк»- визначене позивачем як відповідач у цій справі, припинено як юридична особа із визначенням правонаступника - ПАТ «Омега Банк», який судом залучений до справи не був.

Відповідно до відомостей із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань датою запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи щодо наведеного товариства є 22.06.2010року, тобто до звернення ОСОБА_6 з позовом до суду. Правонаступником ПАТ «Сведбанк» є ПАТ «Омега Банк».

Процесуальне правонаступництво - це заміна сторони або третьої особи іншою особою (правонаступником) у зв'язку з вибуттям із процесу відповідного суб'єкта, за якої до правонаступника переходять усі процесуальні права та обов'язки правопопередника і він продовжує у цивільному судочинстві участь останнього.

Підставами процесуального правонаступництва можуть бути лише юридичні факти, які виникли під час судового провадження у справі, а не до його початку. Позов до припиненої юридичної особи не підлягає розгляду в суді, тому відкрите провадження за таким позовом підлягає закриттю на підставі частини першої статті 205 ЦПК України 2004 року, частини першої статті 255 ЦПК України 2017року.

Не будучи обізнаним щодо припинення ПАТ «Сведбанк», суд першої інстанції необхідних процесуальних дій не вчинив, однак наведена обставина, на думку колегії суддів, не є підставою для скасування ухваленого в даній справі судового рішення і закриття провадження у справі в частині заявлених до припиненої юридичної особи вимог, оскільки із змісту позовної заяви, встановлених обставин справи та змісту судового рішення вбачається, що зазначивши серед відповідачів ПАТ «Сведбанк», ОСОБА_6 вимог до даного товариства не заявив і як на особу, яка порушила його права у спірних правовідносинах не посилався.

Суд першої інстанції, хоч і не вирішив в установленому нормами процесуального права порядку питання про склад осіб, які братимуть участь у справі, рішення щодо припиненої юридичної особи не ухвалював, обставини щодо неї не встановлював та в рішенні своїх висновків з цього приводу не наводив.

З огляду на наведене, колегія суддів не вбачає підстав як для залучення до участі в справі правонаступника припиненої юридичної особи, так і для скасування неіснуючого щодо неї судового рішення із закриттям провадження у справі в частині заявленого до ПАТ «Сведбанк» позову.

На підставі викладеного, керуючись статтями 374, 375 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» відхилити.

Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 19 лютого 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий Л.В. Пузанова

Судді: І.В. Склярська

Т.Г. Чорна

Повний текст постанови складено 19 листопада 2018 року

Суддя Л.В. Пузанова