Справа № 2-765/2009 р.

РІШЕННЯ

Іменем України

10 грудня 2009  року                           Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області в складі:

                        головуючої  судді             Ніколаєвої І. К.

                        при секретарі                 Карпенко С. М.

        з участю:

представника відповідача         ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні  в смт. Петропавлівка цивільну справу за позовом:

ОСОБА_2 до відкритого акціонерного товариства «Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди у зв’язку з ушкодженням здоров'я при виконанні трудових обов’язків

ВСТАНОВИВ:

До суду звернувся ОСОБА_2 з позовною заявою   до ВАТ «Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди у зв’язку з ушкодженням здоров'я при виконанні трудових обов’язків.

      В обґрунтування позовних вимог вказує, що він, працював підземним прохідником на шахтах ВАТ «Павлоградвугілля» «Ювілейна» та «Степова». Під час роботи на шахті «Ювілейна» ВАТ «Павлоградвугілля» 22 квітня 1993 року з ним трапився нещасний випадок на виробництві, внаслідок якого він отримав травму п’ятого пальця лівої кисті, про що було складено Акт форми Н-1 № 45 від 23.04.1993 року. Висновком Павлоградської МСЕК від 04.10.2006 року по даній травмі йому було встановлено первинно 5 % втрати працездатності.

    17 квітня 2006 року, працюючи на шахті «Степова» ВАТ «Павлоградвугілля» з ним стався ще один нещасний випадок – здавлення з відкритим переломом нігтьових фаланг 1, 2, 3 пальців правої стопи, про що свідчить Акт Н-1 № 15 від 18.04.2006 року. Висновком Павлоградської МСЕК від 04.10.2006 року по цій травмі йому було встановлено первинно 10 % втрати працездатності    

    По обох травмах відділенням Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві у Петропавлівському районі йому було призначено і виплачено одноразову і щомісячні страхові виплати. Але йому не відшкодована моральна шкода.

    Позивач продовжував працювати на шахті підземним прохідником. Але важка праця, несприятливий мікроклімат, вимушена робоча поза та запиленість спричинили виникнення у нього професійного захворювання. 09.07.2008 року його було звільнено з роботи за станом згідно з п. 2 ст. 40 КЗпП. Підтвердженням професійного захворювання є Акт № 5 від 16.01.2009 року.

    Висновком МСЕК від 19.03.2009 року йому було встановлено 65 %  стійкої втрати працездатності, з них 15 % - повторно по травмах, 50 % - первинно по профзахворюванню. Також йому протипоказана важка праця, робота в умовах пилу, несприятливого мікроклімату та підземна.

    Відділенням Фонду у Петропавлівському районі йому була призначена одноразова допомога  у зв’язку з профзахворюванням та проводяться щомісячні виплати. Проте моральна шкода йому не відшкодована.

    Позивач зазначає, що йому спричинена моральна шкода яка полягає в тому, що він постійно відчуває болі в суглобах, спині не може довго стояти на ногах, нахилятись, виконувати будь-яку фізичну роботу. Захворювання легень викликає у нього часті задишки , кашель. У нього часто болять травмовані рука та нога, особливо вночі на зміну погоди. Травмовані пальці стопи і кисті зрослися неправильно, помітно викривлені і деформовані. У 42 роки він став інвалідом і змушений постійно вживати лікарські препарати, лікуватись стаціонарно та амбулаторно. Всі ці обставини спричиняють позивачеві душевні страждання, його принижує необхідність постійного відвідування лікарів. Він змушений пристосовуватися до життя.

На підставі ст.ст.  23, 1167, 1168 ЦК України, ст.ст. З, 5, 118-120 ЦПК України, ст. 237-1 КЗпП України та рішення Конституційного суду України від 8 жовтня 2008 року позивач просить задовольнити його позов та стягнути з відповідача на його користь 65 000 гривень моральної шкоди.

Позивач в судове засідання не з'явився, від нього надійшла заява з проханням розглянути справу в його відсутність.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала в повному обсязі, просить в його задоволенні відмовити, надала письмове заперечення проти позову.  

Вислухавши представника відповідача, вивчивши матеріали справи суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з  оглядом на наступні обставини.

Судом встановлено, що позивач з відповідачем по справі ВАТ «Павлоградвугілля» знаходився у трудових відносинах, що підтверджується  записами у трудовій  книжці і  був звільнений 09.07.2008 року за станом здоров'я за п. 2 ст. 40 КЗпП України.

Під час роботи на шахті «Ювілейна» ВАТ «Павлоградвугілля» 22 квітня 1993 року з позивачем трапився нещасний випадок на виробництві, внаслідок якого він отримав травму п’ятого пальця лівої кисті, про що було складено Акт форми Н-1 № 45 від 23.04.1993 року, що підтверджується копією акта.

    17 квітня 2006 року, працюючи на шахті «Степова» ВАТ «Павлоградвугілля» з позивачем стався ще один нещасний випадок – здавлення з відкритим переломом нігтьових фаланг 1, 2, 3 пальців правої стопи, про що свідчить Акт Н-1 № 15 від 18.04.2006 року. Висновком  Павлоградської МСЕК від 04.10.2006 року по першій травмі йому було встановлено первинно 5 % втрати працездатності, а по другій травмі йому було встановлено первинно 10 % втрати працездатності, загалом 15 % втрати працездатності.

16.01.2009 року позивачеві було встановлено професійне захворювання і був складений акт розслідування хронічного професійного захворювання. У висновку Акту № 45 про наявність  шкідливих  умов праці вказано, що причиною професійного захворювання стали – пил, важка праця, несприятливий мікроклімат, вимушена робоча поза. Причиною виробничого захворювання позивача стали виробничі фактори, а саме:

?   запиленість повітря робочої зони;

?   загально шахтовий пил;

?   рівень температури не відповідав нормі;  

?   рівень шуму не відповідав нормі;

?   рівень вологості та рухомості повітря не відповідав нормі;

?   рівень фізичного перенавантаження не відповідав нормі та інші.

Причину захворювання встановила комісія з участю представників роботодавця  - відповідача по справі.

 В цьому ж акті директору шахти  «Степова» ОСОБА_3 було запропоновано, з метою ліквідації і запобігання професійного захворювання, забезпечити робітників, працюючих в умовах впливу шкідливих виробничих факторів, засобами індивідуального та колективного захисту.

Відповідно до висновку МСЕК від 19.03.2009 року, серії ДНА - 02 № 031484,  позивачеві було встановлено 65 % стійкої втрати професійної працездатності (з них 15 % повторно по травмах, 50 % - первинно по профзахворюванню, 3-тю групу інвалідності, рекомендовано медикаментозне та санаторно-курортне лікування.

Постільки позивач перебував з відповідачем у трудових стосунках працюючи в шкідливих умовах протягом 13 років, а на цей час позивач не перебуває з відповідачем  в трудових стосунках і на момент складання акту також був звільнений з підприємства,  суд вважає, що при вирішенні спору  по справі необхідно керуватися як нормами  КЗпП України так і  нормами цивільного права.

Отже суд дійшов до висновку, що      вина відповідача в тому, що позивач втратив 65 % професійної працездатності повністю встановлена та доведена.

При встановленні наявності моральної шкоди суд враховує, те що позивач через професійне захворювання, знаходився на лікуванні:

З 01.06 по 19.06.2008 року в Дмитрівській лікарні;

З 04.06.2007 року по 25.06.2007 року в Першотравенській міській лікарні;

З 17.12.2007 року по 27.12.2007 року в Петропавлівській центральній районній лікарні;

З  09.06.2009 року по 18.06.2009 , з 13.07.2009 року по 22.07.2009 року в Петропавлівській центральній районній лікарні

Дані обставини підтверджуються епікризами вказаних медичних закладів.

Позивачеві був встановлений діагноз: Радикулопатія шийна та попереково-крижова на фоні полісегментарної дископатії з вираженими (3 ст.) статико-динамічними порушеннями, стійким больовим і периферичним нейросудинним синдромами, двосторонній плечолопатковий пері артроз ПФ другого ст. деф. артрозу ліктьових і колінних суглобів ПФ першого-другого ст. стійкий больовий синдром, Вегетативно-сенсорна полі невропатія рук з помірно вираженою периферичної ангіодистонією та трофічними порушеннями на кистях, Хронічне обструктивне захворювання легень першої ст. (пиловий бронхіт першої-другої ст., емфізема легень першої ст.). ЛН першого ст.

Отже суд вважає, що наявність моральної шкоди у позивача, у зв’язку з отриманим  професійним захворюванням при виконанні трудових обов’язків і у зв’язку з встановленою йому 65 %  стійкої втрати  працездатності безстроково,  втрата можливості працювати за станом здоров’я на роботі і утримувати родину, не підлягає сумніву. Вищевказані обставини свідчать про спричинення позивачеві моральних страждань та душевних хвилювань через те,  що вказані обставини привели до порушення нормальних життєвих зв’язків позивача, потребують від нього додаткових зусиль для влаштування подальшого життя.

      Відповідно до п. 13 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам необхідно враховувати, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП (набрала чинності 13 січня 2000 р.) за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров’я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов’язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Згідно статті 237-1 КЗпП України, відшкодування власника або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику проводиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Стаття  1167 ЦК України, яка вказує, що  моральна шкода, завдана фізичній особі  або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується   особою, яка її завдала, за наявністю її вини .

 Стаття 23 ЦК України вказує, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права. Моральна шкода полягає   у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала  у зв’язку  з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я.  

    Суд вважає, що, право застрахованих громадян, що потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання на відшкодування моральної шкоди, в зв'язку з внесеними змінами від 23.02.2007 року до Закону України №1105-ХІУ, реалізується відповідно до норм статті 1167 Цивільного кодексу України та статті 237-1 Кодексу законів про працю України, за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

Також суд враховує, що  відповідно до  п. 27 ст. 77 Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік»   та п. 22 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік»  зупинено дію  абз. 4 ст. 1, підп. «є» п.1 ч.1 ст. 21, ч. 3 ст. 28 та ч. 3 ст. 34 Закону України від 23 вересня 1999 року  № 1105 – Х1У «Про загальнообов’язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» .  

Судом встановлено,  що на час виникнення в позивача права на відшкодування моральної шкоди – 19.03.2009  року  -  зазначені положення ст.ст. 21, 28 Закону України «Про загальнообов’язкове  державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві  та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», які  передбачали  відшкодування не діяли, то відповідно  до  ст. 237 – 1 КЗпП України обов’язок по відшкодуванню моральної шкоди покладається  на підприємство відповідача з вино якого позивачеві  заподіяно моральну шкоду.

Відповідно до довідки Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Петропавлівському районі від 24.07.2009 року, вказане відділення Фонду не виплачувало позивачеві страхову виплату за моральну шкоду, завдану ушкодженням здоров'я внаслідок виконання трудових обов'язків.

     Доводи не визнання відповідачами позову суперечать Конституції України та  порушують  право   позивача на   відшкодування  спричиненої  моральної шкоди, яке йому надано ст.12 Закону України «Про охорону праці», статтею 22 Конституції України вказує, що   конституційне право і свободи гарантуються не можуть бути скасовані.

    При прийнятті нових законів або внесення змін до  чинних законів не допускається  звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

       Вирішуючи  питання   про розмір відшкодування  позивачеві  моральної шкоди   суд  виходить з засад розумності, виваженості та справедливості і вважає, що розмір відшкодування завищений  і тому суд, враховуючи характер та обсяг фізичних, душевних, психічних страждань позивача від отриманого професійного захворювання на виробництві, втрати професійної  працездатності, постійне  лікування встановлення 3 групи інвалідності,  втрату  його  загальної трудової та соціальної реабілітації, що привело  до тяжких змін в  його житті  і  вважає за необхідне  задовольнити позов частково і стягнути  з відповідачі на користь ОСОБА_2 5 000 гривень.

    При цьому суд враховує, що максимальний розмір відшкодування моральної шкоди  в  розмірі 200 мінімальних заробітних плат  при умовах відсутності  стійкої втрати працездатності  на день прийняття  рішення судом і керується  п. 9  постанови Пленуму  Верховного суду  України   №4  від 31.03.1995 року  «Про судову практику  по справам про  стягнення моральної  /немайнової/ шкоди»   у випадках, коли  межа  відшкодування    моральної шкоди   визначається у кратному  співвідношенні  з мінімальним розміром  заробітної плати  або    неоподатковуваного  мінімуму доходу громадян, що діють на час розгляду справи .

 На підставі викладеного,  керуючись  ст. ст. 212-214  ЦПК  України, ст. 11,12 Закону України «Про охорону праці» , ст. 23, 1167 ЦК  України,   ст. 22 Конституції України,  Закону  України   «Про державний  бюджет України  на 2009 рік / ст. 237-1 КЗпП України суд, -

ВИРІШИВ:

    Позов ОСОБА_2 до відкритого акціонерного товариства «Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди у зв’язку з ушкодженням здоров'я при виконанні трудових обов’язків,  задовольнити частково.

    Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Павлоградвугілля» на користь       ОСОБА_2 в рахунок відшкодування моральної шкоди 5000 /п’ять тисяч/ гривень.

             Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Павлоградвугілля» на користь держави судові витрати в сумі 8,50 /вісім гривень п’ятдесят копійок/ гривень судовий збір та  50 гривень витрат понесених на інформаційне технічне забезпечення суду під час розгляду справи.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Дніпропетровської області.  

Заяву про апеляційне оскарження рішення  суду першої інстанції може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

 Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти  днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя