справа №2-341/2010 рік

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем  України

28 січня 2010 р.                                                                                                                     м. Керч

Керченський міський суд Автономної Республіки Крим в складі:

головуючого судді – Цветкова О. Я.

при секретарі – Пшеничній Г. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Керч цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа – Виконавчий комітет Керченської міської ради АР Крим, про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на нерухоме майно,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до Керченського міського суду АР Крим із позовом до ОСОБА_2, третя особа – Виконавчий комітет Керченської міської ради АР Крим, про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на нерухоме майно, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 20 червня 2007 року між нею та ОСОБА_2 було укладено письмовий договір про купівлю-продаж житлового будинку, що розташований за адресою: АР Крим, м. Керч, вул. Чкалова, 6. На підтвердження укладення цього договору відповідач написала розписку про прийняття від позивача в оплату вартості проданого будинку 30000 грн. та зобов’язання до 20 листопада 2007 р. оформити договір купівлі-продажу нотаріально. У зв'язку з тим, що сторонами виконано усі умови договору, а саме - покупцем повністю сплачена вартість майна, а продавцем прийнято гроші по договору, передано покупцеві майно, але договір купівлі-продажу майна нотаріально не посвідчений, просить суд визнати договір купівлі-продажу будинку дійсним та визнати за нею право власності на вказаний будинок у порядку ст. 220 ЦК України.

Позивач та її представник, залучений до участі у справі за її усною заявою в порядку ч. 6 ст. 42 ЦПК України ОСОБА_3, позовні вимоги підтримали, просили задовольнити позов у повному обсязі, не заперечували проти заочного розгляду справи.

Відповідач, будучі належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи, у судове засідання не з’явився, про причини неявки до суду не повідомив. Телеграми з повідомленням були їй вручені особисто (а.с.34,40), тому суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, враховуючи, що позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Представник третьої особи за довіреністю ОСОБА_4 проти задоволення позовних вимог заперечувала, пояснила, що чинним законодавством передбачено нотаріальне посвідчення і державна реєстрація договорів, пов’язаних з нерухомим майном, тому договір щодо нерухомого майна, оформлений розпискою, є неукладеним. Просила у задоволенні позову відмовити. Надала довідку про відсутність інформації про наявність правовстановлюючих документів на земельну ділянку за відповідачем за вказаною адресою.

Заслухавши пояснення позивача, представників позивача та третьої особи, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 22.09.2000 р., зареєстрованого ОП «Керченське бюро технічної інвентаризації» (а.с.17),  ОСОБА_2 є власником житлового будинку, що розташований за адресою: АР Крим, м. Керч, вул. Чкалова, 6.

Розписка від 20.06.2007 р. про прийняття від позивача в оплату вартості проданого будинку 30000 грн. та зобов’язання до 20 листопада 2007 р. оформити договір купівлі-продажу нотаріально (а.с.20), надана позивачем у підтвердження укладання угоди купівлі-продажу будинку не є підставою для виникнення у позивача права власності відносно вказаного будинку з наступних підстав.

Частиною 2 статті 16 Цивільного кодексу України передбачені конкретні способи захисту цивільних прав та інтересів судом, які не містять в собі такий спосіб як визнання правочину дійсним.

Відповідно до вказаної норми матеріального закону, суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Таким чином, у сенсі частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України інший спосіб захисту цивільного права або інтересу, не передбачений цією нормою (п.п. 1-10 частини 2 статті 16) може бути обраний судом лише за умови його обов'язкового встановлення договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 220 Цивільного кодексу України якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Згідно з частиною 3 статті 640 Цивільного кодексу України договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Тобто, законодавець відрізняє договори, які підлягають нотаріальному посвідченню від договорів, які підлягають нотаріальному посвідченню і державній реєстрації.

Проте, як вбачається з конкретного змісту частини 2 статті 220 Цивільного кодексу України, вказана норма матеріального закону передбачає можливість визнання дійсними тільки тих договорів, які підлягають лише нотаріальному посвідченню, і не передбачає можливість визнання дійсними договорів, які підлягають нотаріальному посвідченню і державній реєстрації.

Виходячи з наведеного, законодавче закріплення судового захисту цивільних прав та інтересів таким способом, як визнання дійсними договорів, які підлягають і нотаріальному посвідченню і державній реєстрації, - відсутнє.

Між тим, відповідно до положень частини 2 статті 55 Закону України «Про нотаріат», частини 2 статті 182 Цивільного кодексу України правочини щодо нерухомості підлягають саме нотаріальному посвідченню і державній реєстрації.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зазначене, виходячи з положень чинного законодавства, взагалі виключає правову можливість визнання у судовому порядку дійсним договору, який підлягає нотаріальному посвідченню і державній реєстрації.

Однією з підстав позову була неможливість нотаріального посвідчення правочину. Проте, як вбачається з матеріалів справи, а саме з копії заяви відповідача (а.с.21), пояснень позивача у судовому засіданні, відповідач не заперечувала проти позову і повністю його визнавала, а відомості щодо ухилення відповідача в нотаріальному посвідченні правочину  відсутні. Все це свідчить про відсутність спору між сторонами.

Крім того, у розписці від 20 червня 2007 р., що є в матеріалах справи (а.с.20), взагалі відсутня інформація про покупця, або особи, від якої відповідач прийняла грошові кошти в оплату вартості начебто проданого будинку.

Таким чином, з огляду на встановлені обставини та враховуючи положення чинного законодавства, повністю відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 213-215, 224-225 ЦПК України, суд  

ВИРІШИВ:

          У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа – Виконавчий комітет Керченської міської ради АР Крим, про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на нерухоме майно - відмовити .

Заочне рiшення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою вiдповiдача, поданою протягом десяти днiв з дня отримання його копiї.

Рiшення може бути оскаржено позивачем в апеляцiйному порядку до Апеляцiйного суду АР Крим через Керченський міський суд АР Крим шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення рiшення апеляцiйної скарги або шляхом подання в десятиденний строк з дня проголошення рiшення заяви про апеляцiйне оскарження i поданням пiсля цього протягом двадцяти днiв апеляцiйної скарги.

    У разi залишення заяви про перегляд заочного рiшення без задоволення заочне рiшення може бути оскаржене вiдповiдачем в апеляцiйному порядку.

Суддя                                              О. Я. Цветков