СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" листопада 2018 р. Справа № 22/6пн

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Слободін М.М., суддя Шутенко І.А. , суддя Гетьман Р.А.

при секретарі Мальченко О.О.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

1-го відповідача - не з'явився

2-го відповідача - не з'явився

1-ї третьої особи - не з'явився

2-ї третьої особи - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Якушової Ольги Миколаївни, м. Вугледар Донецької області (вх. № 399Д) на ухвалу господарського суду Донецької області від 11.10.2017 у справі №22/6пн (головуючий суддя: Сковородіна О.М., судді: Попов О.В., Тарапата С.С.), винесену за результатами розгляду скарги Якушової Ольги Миколаївни, м. Вугледар Донецької області на дії Вугледарського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, м. Вугледар Донецької області

за позовом Вугледарської міської ради, м. Вугледар Донецької області

до 1) суб'єкта підприємницької діяльності Якушової Ольги Миколаївни, м. Вугледар Донецької області;

2) суб'єкта підприємницької діяльності Ополєва Володимира Геннадійовича, м. Вугледар Донецької області;

за участю третіх осіб:

1) Вугледарського міського відділу земельних ресурсів, м. Вугледар Донецької області;

2) комунального підприємства "Керуюча компанія з житлово-комунальних послуг Вугледарської міської ради", м. Вугледар Донецької області

про звільнення земельної ділянки, яка розташована за адресою: м. Вугледар, вул. 30-річчя Перемоги, 4 а шляхом знесення самовільно зведених будівель та споруд

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою господарського суду Донецької області від 11.10.2017 у справі №22/6пн відмовлено у задоволенні скарги суб'єкта підприємницької діяльності Якушевої О.М. про визнання незаконною діяльності державного виконавця Вугледарського МВ ДВС ГТУЮ у Донецькій області Бойницької О.А. щодо знесення будинку кафе "Літнє", загальною площею 14,1 кв.м., розташованого за адресою: м. Вугледар, вул. 30-ти річчя Перемоги, 4а, право власності на яке відповідно до витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №85650263 від 24.04.2017 та №88149784 від 26.05.2017 належить 1/2 частка Якушевій О.М. та 1/2 частка Ополєву В.Г.; зобов'язання державного виконавця відновити будинок кафе "Літнє", загальною площею 14,1 кв.м., розташованого за адресою: м. Вугледар, вул. 30-ти річчя Перемоги, 4а, у стан, відповідно до технічного паспорту від 04.04.2017.

Не погодившись з прийнятою ухвалою, Якушева О.М. звернулась до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою б/н від 01.11.2017 на ухвалу господарського суду Донецької області від 11.10.2017 у справі № 22/6пн. До вказаної апеляційної скарги заявником додано клопотання про звільнення від сплати судового збору.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 20.08.2018 поновлено Якушовій Ользі Миколаївні пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження ухвали господарського суду Донецької області від 11.10.2017 у справі №22/6пн. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на ухвалу господарського суду Донецької області від 11.10.2017 у справі №22/6пн. Встановлено сторонам строк для подання відзиву до 03.09.2018.

30.08.2018 на адресу апеляційного суду від Вугледарського МВ ДВС ГТУЮ у Донецькій області надійшов відзив, в якому проти апеляційної скарги заперечує, просить її залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду - без змін, посилаючись на те, що судом першої інстанції повно та всебічно досліджені усі фактичні обставини справи, яким надана належна правова оцінка.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 03.09.2018 розгляд справи призначено на 18.09.2018.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 18.09.2018 оголошено про перерву у судовому засіданні до 03.10.2018.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 23.10.2018 прийнято дану справу до провадження Східного апеляційного господарського суду та призначено справу до розгляду на 13.11.2018.

У судове засідання 13.11.2018 представники учасників процесу не з'явились, хоча про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Представник Вугледарської міської ради звернувся з заявою про розгляд справи за його відсутності.

Колегія суддів зазначає, що учасники процесу були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази, однак, враховуючи положення ч. 12 ст. 270 ГПК України, відповідно до яких неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, та положення ч. 2 ст. 273 ГПК України, відповідно до якої апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції розглядається протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності зазначеного представника, за наявними у матеріалах справи доказами.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі доводи сторони, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 269 ГПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду Донецької області від 29.10.2013 по справі № 22/6пн задоволені позовні вимоги Вуглерської міської ради та зобов'язано: 1) Суб'єкта підприємницької діяльності Якушову О.М. (85670, АДРЕСА_2 ; ІНН НОМЕР_1) звільнити самовільно зайняту земельну ділянку загальною площею 0,0221га, розташовану за адресою м. Вугледар, вул. 30-ти річчя Перемоги, 4а, від частини будівлі кафе 50/50, що належить СПД Якушова О.М. на підставі договору купівлі-продажу від 02.09.1997, шляхом її зносу та вивозу; 2) Суб'єкта підприємницької діяльності Ополєва В.Г. (85670, АДРЕСА_3 ІНН НОМЕР_2) звільнити самовільно зайняту земельну ділянку загальною площею 0,0221га, розташовану за адресою м. Вугледар, вул. 30-ти річчя Перемоги, 4а, від частини будівлі кафе 50/50, що належить СПД Ополєву В.Г. на підставі договору купівлі-продажу від 25.11.1996, шляхом її зносу та вивозу на користь Вугледарської міської ради (85670, Донецька область, місто Вугледар, вулиця 30-рччя Перемоги, 16, код ЄДРПОУ 2416468); 3) зобов'язати суб'єкта підприємницької діяльності Якушову О.М. (85670, АДРЕСА_2 ; ІНН НОМЕР_1) та суб'єкта підприємницької діяльності Ополєва В.Г. (85670, АДРЕСА_3 ІНН НОМЕР_2) знести самовільно зведені внаслідок реконструкції будівлі та споруди.

Судове рішення було оскаржене до апеляційного суду, постановою Донецького апеляційного господарського суду від 02.04.2014 було залишено без змін і набрало законної сили 15.11.2013 та на його виконання господарським судом Донецької області 25.12.2013 видано відповідні накази.

В подальшому, ухвалою суду від 23.06.2014 виправлено помилку у судовому наказі від 25.12.2013.

В подальшому Якушова О.М. звернулась до господарського суду Донецької області зі скаргою б/н від 20.06.2017р. на дії (бездіяльність) державного виконавця, в якій просить суд: визнати незаконною діяльність державного виконавця Вугледарського МВ ДВС ГТУЮ у Донецькій області Бойницької О.А. щодо знесення будинку кафе "Літнє" , загальною площею 14,1 кв.м., розташованого за адресою: м. Вугледар, вул. 30-ти річчя Перемоги, 4а, право власності на яке відповідно до витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №85650263 від 24.04.2017 та №88149784 від 26.05.2017 належить 1/2 частка Якушовій О.М. та 1/2 частка Ополєву В.Г.; зобов'язати державного виконавця відновити будинок кафе "Літнє" , загальною площею 14,1 кв.м., розташованого за адресою: м. Вугледар, вул. 30-ти річчя Перемоги, 4а, у стан, відповідно до технічного паспорту від 04.04.2017.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що в ході виконавчого провадження нею як боржником добровільно вчинені дії щодо звільнення земельної ділянки, яка розташована за адресою: м. Вугледар, вул. 30-ти річчя Перемоги, 4а, шляхом знесення самовільно зведених будівельних споруд, при цьому будинок кафе, який є предметом договорів купівлі-продажу від 26.11.1996 та від 02.09.1997, залишився неушкодженим, тобто приведеним у первісний стан, що підтверджується технічним паспортом від 04.04.2017 та інформаційною довідкою про відсутність самочинного будівництва. Право власності на будинок кафе, після знесення самовільно прибудованої споруди, було зареєстровано у Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: на 1/2 частину будинку за Якушовою О.М, 24.04.2017, на 1/2 частину будинку за Ополєвим В.Г.- 26.05.2017, у зв'язку з чим державному виконавцю неодноразово подавались клопотання про закінчення виконавчого провадження, однак у задоволенні цих клопотань було відмовлено. 29.05.2017 державним виконавцем проведено виконавчі дії зі знесення будинку кафе "Літнє", які скаржник вважає незаконними та такими, що всупереч ст. 182, ст. 321 Цивільного кодексу України порушують право власності боржників, оскільки стосовно цього об'єкту рішення суду не приймалось. Крім того, скаржник зазначає, що незважаючи на те, що будинок кафе належить відповідача на підставі договорів купівлі-продажу, за рішенням суду встановлено, що отриманий в результаті реконструкції здійсненої самочинно об'єкт нерухомості не є об'єктом, щодо якого відповідачі первісно мали належне право володіння.

На підтвердження доводів, що наведені у скарзі, Якушовою О.М. надано суду, зокрема, копії витягів реєстру речових прав №88149784,№85630377, фотокопії довіреності №65АА 0665137 від 11.05.2017р.

Вугледарський міський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області(далі - ВДВС) в письмових поясненнях №14.24-5-3099 від 19.09.2017р. просить суд відмовити у задоволені скарги. ВДВС в обґрунтування своєї позиції посилається на те, що виконання рішення суду у справі №22/6пн обумовлюється виключно повним звільненням самовільно зайнятої земельної ділянки від самочинно реконструйованої будівлі кафе в цілому, шляхом її зносу та вивозу на користь Вугледарської міської ради, факт тотожності існуючого на час проведення виконавчих дій об'єкту первісно придбаному будь-якими доказами не доведено.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав скарги, колегія суддів вважає за необхідне задовольнити апеляційну скаргу частково, виходячи з наступного.

Вирішуючи скаргу, колегія суддів опирається на приписи комплексного правового принципу «res judicata» і усвідомлює неможливість ревізії судового рішення в даному судовому провадженні та юридичну обов'язковість чинного судового рішення.

Однак, колегія суддів також усвідомлює і неможливість вирішення даного спору без встановлення такої принципової якості судового рішення, як його здатність до примусового виконання. За умовами даного спору, сама суть предмету доказування полягає у належному чи неналежному виконанні судового рішенні, в силу чого колегія суддів не може ухилитись від оцінки судового рішення на предмет його здатності до виконання.

І в цьому правовому аспекті колегія суддів вимушена констатувати, що рішення від 29.10.13 не має юридичної здатності до примусового виконання.

Так, зазначеним судовим рішенням кожний з відповідачів зобов'язаний здійснити фактичні дії по звільненню земельної ділянки від «належних йому 50/50 частини кафе, шляхом її зносу і вивозу».

Колегія суддів, не вдаючись до оцінки суперечливого визначення судом розміру часток кожного з співвласників, зазначає, що об'єкт, щодо якого судом наказано вчинити дії у матеріальному світі (знесення і вивезення) є майновим правом (часткою у праві), і, відповідно, не має матеріального характеру.

Так, згідно ч.1 ст. 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

В цій частині колегія суддів акцентує увагу на тому, що частка 50/50, як і частка будь-якого іншого розміру, є часткою у праві власності, а не часткою матеріального об'єкту.

Очевидно, що частку в праві власності неможливо знести, розібрати, вивезти, або вчинити щодо неї будь-які інші дії, які зазвичай тягнуть знищення об'єкту матеріального світу.

Також в цій частині колегія суддів зазначає, що здійснюючи апеляційний перегляд виділених матеріалів, суд апеляційної інстанції не має ані компетенції, ані можливості вдаватись до будь-яких умовисновків, предметом яких є визначення об'єкту матеріального світу, який підлягає знесенню.

Дане питання може вирішити тільки той суд, який вирішує справу по суті, і тільки в разі наявності матеріалів позовного провадження. Колегія суддів, яка вирішує даний спір, не є таким судом, а виділені матеріали даного провадження не є матеріалами, на підставі яких спір був вирішений по суті.

За викладених обставин колегія суддів може лише констатувати відсутність у судового рішення здатності до виконання.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що в ході виконання зазначеного судового рішення судом першої інстанції була прийнята ухвала, які ще більше ускладнила розуміння юридичної суті винесеного рішення.

Так, ухвалою суду господарського суду Донецької області у даній справі від 23.06.2014 судом виправлена помилка в наказі від 25.12.2013 року наступним чином: «Зобов'язати суб'єкта підприємницької діяльності Якушову О.М. (85670, АДРЕСА_1 ) та суб'єкта підприємницької діяльності Ополєва В.Г. (85670, м. Вугледар, вул.. Шахтарська,40, 17) солідарно знести самовільно зведені внаслідок реконструкції будівлі та споруди».

Колегії суддів очевидно, що внаслідок застосування юридичного інституту виправлення помилок в наказі, була кардинально змінена юридична суть рішення - зобов'язання відповідачів по знищенню нематеріального об'єкту (частки в праві власності) перетворено у солідарне зобов'язання відповідачів знести абстрактні (невідомі) об'єкти нерухомості, оскільки ухвала про виправлення помилки не містить зазначення про будь-які індивідуальні ознаки майна, яке підлягає знесенню.

В цій частині колегія суддів звертає увагу на декілька суттєвих обставин.

По-перше, законодавство України не передбачає солідарного обов'язку примусового виконання судового рішення. Правовий режим солідарного обов'язку боржників, передбачений ст. 543 ЦК України, не підлягає застосуванню до правовідносин у даному спорі (правовідносин з примусового виконання судових рішень).

Так, згідно ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі. Солідарний боржник не має права висувати проти вимоги кредитора заперечення, що ґрунтуються на таких відносинах решти солідарних боржників з кредитором, у яких цей боржник не бере участі. Виконання солідарного обов'язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов'язок решти солідарних боржників перед кредитором.

Аналіз приписів норми ст. 543 ЦК України показує, що вони за жодних умов не можуть бути застосовані до правовідносин примусового виконання рішення державним виконавцем.

По-друге, правовий режим виправлення помилок у наказі не повинний застосовуватись судом таким чином, щоб змінити суть винесеного рішення, тому кардинальні зміни, які внесені ухвалою про усунення помилки від 23.06.2014, на думку колегії суддів, слід вважати юридично нікчемними.

Однак, навіть якщо вважати зміни наказу такими, що мають ознаки легітимності, вони не відновлюють здатності рішення до виконання, в тому числі з огляду на відсутність в ухвалі від 23.06.2014 зазначення, щодо яких об'єктів матеріального світу слід застосувати знесення. Ухвала про виправлення помилок від 23.06.2014 не містить зазначення індивідуальних ознак майна (адреса, літера, площа тощо), щодо якого наказано провести знесення.

За таких умов колегія суддів ще раз констатує відсутність у судового рішення здатності до примусового виконання.

Виділені матеріали не містять доказів звернення державного виконавця до суду за роз'ясненням порядку виконання судового рішення. Аналогічно ЄДРСР та матеріали виділеного провадження не містять доказів винесення судом ухвали за наслідками розгляду звернення в порядку ст. 31 Закону України «Про виконавче провадження».

Опираючись на вищевикладене, колегія суддів зазначає, що відсутність у судового рішення здатності до примусового виконання очевидним чином робить неможливим примусове виконання даного рішення.

На думку колегії суддів, наведена вище констатація нездатності рішення суду до примусового характеру має очевидний характер, і в першу чергу вона повинна бути зрозумілою державному виконавцю, якому належало здійснити примусове знесення будівель і споруд за наказом, в якому відсутнє зазначення адрес, площі, інвентарних номерів технічного обліку та інших індивідуальних ознак будівель і споруд, які підлягали знесенню.

Однак, як свідчать матеріали виділеного провадження, примусове виконання судового рішення було державним виконавцем проведене, знищена певна кількість матеріальних об'єктів з числа об'єктів, належних боржниці Якушовій О.М. на праві власності.

Колегія суддів не може визнати таке виконання належним і законним, оскільки примусове виконання судового рішення, яке не має здатності до примусового виконання, апріорі є неправовим.

На глибоке переконання колегії суддів, боржник у виконавчому провадженні не повинний нести негативні наслідки, обумовлені недоліками, допущеними органами державної влади (судом і/або державним виконавцем). Перекладання на боржника негативних наслідків виконання рішення суду, яке не має здатності до примусового виконання, суперечить як принципам належного врядування, так і принципам розумності і справедливості, які опосередковують цивільне законодавство.

Крім того, приймаючи до уваги вищевикладені обставини, колегія суддів не вважає за необхідне вдаватись до детальної оцінки суттєвих аргументів сторін спору, оскільки процедура примусового виконання судового рішення, яке не має здатності до примусового виконання, є неправовою в цілому, незалежно від конкретних обставин вчинення виконавчих дій. За обставин даного спору право сторін на вмотивоване рішення, право «бути почутим» судом, отримує достатню, на думку колегії суддів, реалізацію у висновку колегії суддів про протиправність кожної виконавчої дії, спрямованої на знесення будівель чи споруд, належних скаржниці Якушевій О.М.

Наприклад, оцінюючи аргумент скарги Якушової О.М. щодо того, що державним виконавцем знесений не той об'єкт, який підлягав знесенню відповідно до судового рішення, колегія суддів змушена визнати, що їй невідомо, який саме об'єкт підлягав знесенню, оскільки у рішенні суду від 29.10.2013 відсутнє зазначення об'єктів матеріального світу, а у «виправленому» наказі відсутні індивідуальні ознаки будівель і споруд, які підлягали знесенню. Однак з цих самих підстав (відсутність у рішення суду здатності до примусового виконання) знесення будь-якого належного Якушовій О.М. об'єкту слід вважати незаконним.

Викладене свідчить про відсутність правового сенсу у детальному аналізі порядку проведення окремих виконавчих дій, здійснених на виконання рішення у даній справі.

За таких умов колегія суддів доходить до висновку про те, що виконання судового рішення, яке не має здатності до примусового виконання, є порушенням прав скаржниці Якушової О.М., в силу чого скарга останньої підлягає задоволенню в частині визнання дій державного виконавця незаконними.

В частині вимоги про зобов'язання державного виконавця відновити будинок кафе "Літнє", загальною площею 14,1 кв.м., розташованого за адресою: м. Вугледар, вул. 30-ти річчя Перемоги, 4а, у стан, відповідно до технічного паспорту від 04.04.2017, колегія суддів вважає за необхідне відмовити, опираючись на наступне.

Дійсно, положеннями ч.2 ст. 343 ГПК України передбачено, що у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Аналіз даної норми спільно із приписами ст.ст. 158, 333 ГПК України показує, що вимога закону про усунення порушення (поновлення порушеного права заявника) не є тотожною повороту виконання. На думку колегії суддів, приписи ч.2 ст. 343 ГПК України спрямовані саме на усунення того порушення, яке допустив державний виконавець, а не на відновлення того фактичного стану, якій існував до здійснення державним виконавцем порушення.

Оскільки в даному провадженні відсутні юридичні підстави для проведення повороту виконання (судове рішення чинне, наказ не скасований), і враховуючи специфіку спору про фактичне виконання судового рішення, яке не має здатності до примусового виконання, колегія суддів не вбачає правових підстав винесення рішення про відновлення знесеної будівлі у даному провадженні.

За таких умов колегія суддів дійшла висновку про те, що судом першої інстанції при прийнятті ухвали було неповно з'ясовані обставини справи, а тому ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - частковому задоволенню.

Керуючись статтями 255, 269, 270, 271, 275, 277, 282 ГПК України Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Якушової Ольги Миколаївни, м. Вугледар Донецької області на ухвалу господарського суду Донецької області від 11.10.2017 у справі № 22/6пн задовольнити частково.

Ухвалу господарського суду Донецької області від 11.10.2017 у справі № 22/6пн скасувати та прийняти нове рішення, яким скаргу Якушової О.М. на дії (бездіяльність) Вугледарського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, м. Вугледар Донецької області задовольнити частково.

Визнати незаконними дії державного виконавця Вугледарського МВ ДВС ГТУЮ у Донецькій області Бойницької О.А. щодо знесення будинку кафе "Літнє" , загальною площею 14,1 кв.м., розташованого за адресою: м. Вугледар, вул. 30-ти річчя Перемоги, 4а.

В іншій частині скаргу Якушової О.М. на дії (бездіяльність) Вугледарського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, м. Вугледар Донецької області залишити без задоволення.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Повний тест постанови апеляційного суду складено 19.11.2018.

Постанова суду може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 20 днів з дня його проголошення.

Головуючий суддя М.М. Слободін

Суддя І.А. Шутенко

Суддя Р.А. Гетьман