Справа № 2-а-132

2010 рік

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

    13 січня 2010 року                                                  Коломийський міськрайонний суд

                                                                                      Івано-Франківської області у складі:

 головуючого-судді                           Васильковського В.М.

                секретаря                               Олексюк Г.І.

з участю позивачки     ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Коломия справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Коломийської міської ради Івано-Франківської області про зобов’язання здійснити нарахування та виплату сум щорічної допомоги на оздоровлення особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, –

в с т а н о в и в :

В грудні 2009 року ОСОБА_1 звернулася з даним позовом до управління праці та соціального захисту населення Коломийської міської ради Івано-Франківської області, підтримуючи який пояснила, що вона є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Внаслідок захворювання, пов’язаного з виконанням робіт із ліквідації наслідків аварії, її визнано інвалідом ІІІ групи. Відповідно до експертного висновку Львівської регіональної міжвідомчої експертної комісії по встановленню зв’язку захворювань та інвалідності з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та їх професійного характеру від 23 березня 2006 року її захворювання визнано таким, що пов’язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. На даний час вона перебуває на обліку в управлінні праці та соціального захисту населення Коломийської міської ради Івано-Франківської області.

        За період з 2006 р. по 2008 р. відповідач повинен був виплатити належну їй відповідно до Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щорічну грошову допомогу на оздоровлення, однак розмір щорічної допомоги на оздоровлення, яку нараховує та виплачує відповідач не відповідає вимогам чинного законодавства. Тому просить, поновити строк звернення до адміністративного суду пропущений з поважних причин, визнати дії відповідача по нарахуванню та виплаті їй, ОСОБА_1, сум щорічної допомоги на оздоровлення за період з 2006 р. по 2008 р. неправомірними та зобов’язати відповідача провести їй нарахування та виплату сум щорічної допомоги на оздоровлення за період з 2006 р. по 2008 р. відповідно до ст. 48  Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з чотирьох мінімальних заробітних плат, встановлених на момент їх виплати за відповідні роки з урахуванням проведених виплат.

В письмовому запереченні начальник управління праці та соціального захисту населення Коломийської міської ради позов не визнав, посилаючись на те, що управлінням праці та соціального захисту населення Коломийської міської ради проводиться виплата щорічної допомоги на оздоровлення особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, у розмірах, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 р. № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС».

Відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щорічна допомога на оздоровлення виплачується учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи. Відповідно допомогу на оздоровлення за шкоду, заподіяну здоров’ю, передбачено постраждалим громадянам з числа учасників, що підтверджує роз’яснення Міністерства праці та соціальної політики України від 03.05.2001р. № 02-159/13, де чітко вказано, що виплата допомоги на оздоровлення виплачується інвалідам із числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Виходячи з вищевказаного, виплати позивачці не передбачені, оскільки ОСОБА_1 має статус потерпілої від Чорнобильської катастрофи, тобто не являється учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що засвідчує посвідчення І категорії та вкладка до нього.      

Згідно ст. 62 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», його застосування здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов’язковим для виконання міністерствами та іншими центральними органами державної виконавчої влади України, місцевими органами державної виконавчої влади, всіма суб’єктами господарювання незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форм власності. Відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щорічна допомога на оздоровлення виплачується учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України. Тому, просить суд у позові відмовити, розгляд справи провести за його відсутності.

З’ясувавши обставини в справі, підтверджені тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, суд вважає, що позов слід задовольнити повністю з наступних підстав.

Відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щорічна допомога на оздоровлення виплачується  учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, виплачується, зокрема інвалідам ІІІ групи, у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат.

        Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 (справа № 1-29/2007 про соціальні гарантії громадян) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) окремі положення Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, зокрема статті 71, якою зупинено на 2007 рік дію ст.48 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”. Положення закону, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

         Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 р. (справа № 1-28/2008 щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), ряд положень Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, в тому числі до Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Рішення Конституційного Суду України мають пряму дію і для набрання чинності не потребують підтверджень з боку будь-яких органів державної влади. Обов”язок виконання рішення Конституційного суду України є вимогою Конституції України, у статті 22 якої встановлено, що при прийнятті нових законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Встановлено, що ОСОБА_1 є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи І категорії, що підтверджується посвідченням серії А № 102633 від 15 травня 2006 року, виданим Івано-Франківською обласною державною адміністрацією, а відповідно до вкладки № 027802 від 28 вересня 1998 року позивачка являється потерпілою від Чорнобильської катастрофи. Згідно посвідчення № 223131 від 11 січня 2005 року, виданого управлінням Пенсійного фонду м. Коломия Івано-Франківської області, ОСОБА_1 призначено пенсію за віком. Відповідно до експертного висновку Львівської регіональної міжвідомчої експертної комісії по встановленню зв’язку захворювань та інвалідності з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та їх професійного характеру від 23 березня 2006 року її захворювання визнано таким, що пов’язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Згідно ст.48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щорічна допомога на оздоровлення позивачці – інваліду ІІІ групи, повинна виплачуватися в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат.

         Відповідно до Рішення Конституційного суду України від 09.07.2007 року № 6-рп, зупинення на певний час дії законів України, якими встановлено пільги, компенсації чи інші форми соціальних гарантій –  знижує життєвий рівень громадян, що суперечить вимогам ст. 22 Конституції України.

За конституційними нормами, виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами, при визначенні розміру щорічної допомоги на оздоровлення застосуванню підлягають положення ст.48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не постанови КМУ від 12.07.2005 р. № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Виплата, здійснена відповідачем у розмірі, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 р. № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС» та законами України про Державний бюджет України на 2006 – 2008 роки є такою, що порушує норми спеціального закону, а саме Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що передбачає виплату щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат, розмір якої визначається на момент виплати.

Беручи до уваги, що правові положення, які передбачають виплату щорічної допомоги на оздоровлення особам, на яких поширюється дія Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» є чинними, а позивачка належить до вказаної категорії осіб і має право на її отримання, орган державної влади не може зменшувати розмір такої допомоги.

Посилання відповідача на відсутність бюджетного фінансування на виплату, передбаченої Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щорічної допомоги на оздоровлення суд відхиляє, оскільки це не може бути причиною невиконання відповідним суб”єктом владних повноважень покладених на нього зобов”язань, тому що реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

На підставі ст.48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст.ст.2, 4-9, 17-21, 99-100  КАС України та керуючись ст.ст. 158-163, 167 КАС України, –

п о с т а н о в и в :

 поновити ОСОБА_1 строк звернення до адміністративного суду.

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати неправомірною відмову управління праці та соціального захисту населення Коломийської міської ради Івано-Франківської області, щодо виплати ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення як особі, яка стала інвалідом внаслідок Чорнобильської катастрофи за період з 2006 року по 2008 рік.

Зобов’язати управління праці та соціального захисту населення Коломийської міської ради Івано-Франківської області провести перерахунок та виплатити ОСОБА_1 щорічну допомогу на оздоровлення за період з 2006 року по 2008 рік відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з урахуванням виплачених сум .

Заяву про апеляційне оскарження постанови може бути подано до Львівського Апеляційного адміністративного суду через Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області протягом десяти днів з дня її проголошення.

Апеляційна скарга на постанову подається в такому ж порядку протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення встановлених строків апеляційного оскарження.

 Головуючий: підпис.  

          З оригіналом вірно.

          Суддя:                                          Васильковський В.М.