ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/753/18 Справа № 183/60/17 Суддя у 1-й інстанції - Сорока О.В. Суддя у 2-й інстанції - Деркач Н. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2018 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого - Деркач Н.М.

суддів - Каратаєвої Л.О., Ткаченко І.Ю.

при секретарі - Лященко С.Г.

розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27 листопада 2017 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа приватний нотаріус Дніпропетровського нотаріального округу Якуба Юрій Антонович про визнання недійсним договору купівлі-продажу, -

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа приватний нотаріус Дніпропетровського нотаріального округу Якуба Ю.А. про визнання недійсним договору купівлі-продажу.

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що 24 липня 2013 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 уклали договір купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1 та земельної ділянки площею 0,5578 га, кадастровий номер НОМЕР_1.

Зазначений будинок належав на праві приватної власності позивачеві, відповідно до укладеного раніше договору купівлі-продажу будинку від 25.09.2008 року.

Оскаржуваний договір купівлі-продажу від 24.07.2013 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 був укладений на підставі виданої позивачем у 2013 році довіреності на ім'я ОСОБА_3, посвідченої приватним нотаріусом Дніпропетровського нотаріального округу Якубою Ю.А. Однак, позивачем було з'ясовано, що 24 липня 2013 року належний їй на праві власності будинок був проданий, ніякої попередньої інформації щодо комерційної вартості будинку, умов договору, факту отримання коштів від продажу будинку та самого повідомлення про продаж будинку їй не було надано, її письмове звернення до співвідповідачів також залишилося без відповіді.

Враховуючи викладене, позивачка просила суд визнати недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна, а саме житлового будинку АДРЕСА_1 та земельної ділянки площею 0,05578 га, кадастровий номер НОМЕР_1, укладений 24 липня 2013 року, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського нотаріального округу Якубою Ю.А.

Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27 листопада 2017 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що позивачка, відповідно до вимог ст.11 ЦК України, розпорядилася своїм правом щодо предмету позову на власний розсуд, однак не довела жодної обставини, які підлягають доказуванню.

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, про задоволення її позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положенням частини 2 статті 374 ЦПК України підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд переглядає справу за наявними і ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно довіреності, ОСОБА_1 уповноважує ОСОБА_3 продати ОСОБА_2 за ціну 836887 грн. належні їй на праві приватної власності земельні ділянки, кадастрові номери НОМЕР_2, НОМЕР_1 та розташоване на них домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. За цією довіреністю позивач надала право ОСОБА_3 подавати та одержувати від її імені необхідні заяви, в тому числі про сімейний стан, довідки, запити, інші документи, подавати заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, проводити державну реєстрацію у відповідних органах, а також подавати та одержувати будь-які документи, що видані, оформлені або отримані під час проведення державної реєстрації прав, розписуватися за неї, підписати договори купівлі-продажу нерухомого майна, повідомити нотаріуса про те, що гроші нею отримані від покупця повністю, сплачувати необхідні платежі та державне мито, а також виконувати всі дії та формальності, пов'язані з цією довіреністю (а.с. 80).

24 липня 2013 року ОСОБА_3, який діяв за довіреністю, посвідченою 23.07.2013 року Якубою Ю.А., приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу, від імені ОСОБА_1 продав ОСОБА_2 будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1. Одночасно з домоволодінням було відчужено земельну ділянку площею 0,5578га, кадастровий номер НОМЕР_1 (а.с. 77).

Відповідно до п.5 зазначеного договору продаж нерухомого майна за домовленістю сторін вчиняється за 675906 грн., які продавець отримав повністю від покупця до підписання цього договору.

Того ж дня, тобто 24.07.2013 року, ОСОБА_3, який діяв за довіреністю, посвідченою 23.07.2013 року Якубою Ю.А., приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу, від імені ОСОБА_1 продав ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,5578 га, кадастровий номер НОМЕР_1 (цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку), що розташована за адресою: АДРЕСА_1. Продаж вчинено за 128406 грн., які продавець отримав від покупця повністю до підписання цього договору (а.с. 78).

24.07.2013 року, ОСОБА_3, який діяв за довіреністю, посвідченою 23.07.2013 року Якубою Ю.А., приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу, від імені ОСОБА_1 продав ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,1474 га, кадастровий номер НОМЕР_2 (яка передана для особистого селянського господарства), що розташована за адресою: АДРЕСА_1. Продаж вчинено за 32575 грн., які продавець отримав від покупця повністю до підписання цього договору (а.с. 79).

Всі три договори купівлі-продажу були посвідчені приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Якубою Ю.А., зареєстровані в реєстрі за номерами 2217, 2221, 2224 - відповідно.

Таким чином, сукупна ринкова вартість проданого майна складає 836887 грн., що є рівнозначною сумою, визначеною у довіреності ОСОБА_1, якою вона уповноважила ОСОБА_3 повідомити нотаріуса про отримання нею коштів від покупця.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, суд першої інстанції правильно виходив з того, що позивачка не довела суду належними та допустимими доказами не отримання нею грошових коштів за вказаними договорами купівлі-продажу, а дійсність довіреності виданою нею на ім'я ОСОБА_3 сторонами у справі не оспорюється.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції незаконно та безпідставно було відмовлено у задоволенні позовних вимог, не можуть бути прийняті до уваги з огляду на наступне.

Для визнання правочину недійсним на підставі статті 232 України необхідним є встановлення умислу в діях представника: представник усвідомлює, що вчиняє правочин всупереч інтересам довірителя та бажає (або свідомо допускає) їх настання, а також наявність домовленості представника однієї сторони з іншою стороною і виникнення через це несприятливих наслідків для довірителя. При цьому не має значення, чи одержав учасник такої домовленості яку-небудь вигоду від здійснення правочину, чи правочин був вчинений з метою завдання шкоди довірителю.

Правочин може бути визнаний судом недійсним на підставі статті 233 ЦК України, якщо його вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, чим друга сторона правочину скористалася. Тяжкими обставинами можуть бути тяжка хвороба особи, членів її сім'ї чи родичів, смерть годувальника, загроза втратити житло чи загроза банкрутства та інші обставини, для усунення або зменшення яких необхідно укласти такий правочин. При цьому особа має вчиняти такий правочин добровільно, без наявності насильства, обману чи помилки. Особа, яка оскаржує правочин, має довести, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було б вчинено взагалі або вчинено не на таких умовах.

Детальний аналіз пояснень сторін, а також поданих письмових доказів не дає суду підстав для визнання правочину недійсним.

Наведені в апеляційній скарзі інші доводи не спростовують висновків місцевого суду, зводяться до переоцінки доказів і незгоди із висновками суду щодо обставин справи.

З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що з'ясувавши в достатньо повному об'ємі права та обов'язки сторін, обставини справи, перевіривши доводи та давши їм правову оцінку, суд першої інстанції ухвалив рішення, що відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами.

Враховуючи викладене, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін.

Судові витрати понесені сторонами в зв'язку з переглядом судового рішення розподілу не підлягають, оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення.

Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, ч.ч.3-6 ст.147 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27 листопада 2017 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Судді: Н.М. Деркач

Л.О. Каратаєва

І.Ю. Ткаченко