Справа № 2-470/10 р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2010 року             Індустріальний  районний суд м. Дніпропетровська

в складі : головуючого  судді   -      Слюсар Л.П.

                 при секретарі             -    Карпенко І.Ю.

 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду  м. Дніпропетровська цивільну  справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, -

ВСТАНОВИВ :

    Позивачка звернулася до суду з позовом про стягнення аліментів з відповідача. В обґрунтування позовних вимог в позовній заяві і в ході судового засідання  посилалась на те, що з відповідачем перебуває у шлюбі. Від шлюбу мають малолітнього сина  - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає з позивачкою і знаходяться на її утриманні.  Відповідач на утримання сина матеріальну допомогу не надає, тому вона вимушена звернутися до суду. Просила стягнути з відповідача на її користь на утримання малолітньої дитини аліменти в розмірі ј всіх видів заробітку (доходу),  але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

      Відповідач позовні вимоги визнав.   Вказав, що не заперечує, щодо утримання з нього аліментів в розмірі ј всіх видів заробітку (доходу), оскільки працює прапорщиком в Військовій частині 3021.

Суд вислухавши сторони, вивчивши матеріали справи  вважає, що позовні вимоги  підлягають задоволенню з наступних підстав.

Із пояснень сторін, матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2  з 12 серпня 2005 року  відповідно до свідоцтва про шлюб серії I-КИ № 104250 (а.с. 4).  В шлюбі мають малолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про народження (а.с.5).

Згідно довідки КЖЕП № 21, малолітній син проживає з позивачкою за адресою: вул. Янтарна, б. № 75 АДРЕСА_1 у м. Дніпропетровську  і знаходиться на її утриманні.

Згідно до ст. ст.180,181,182 Сімейного Кодексу України, батьки зобов’язані    утримувати дитину до досягнення нею повноліття, таким чином суд вважає, що з ОСОБА_2  необхідно стягнути на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітньої дитини в розмірі ј частини всіх видів  заробітку (доходу) відповідача, але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку,  починаючи з 14 грудня 2009 року і  до досягнення дитиною повноліття.

Таку допомогу  відповідач може надавати, оскільки працездатний, інших утримань не має.

    Відповідно до ст.88 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню на користь держави судовий збір в розмірі 51 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення в розмірі 120 грн.

    Відповідно до ст. 367 ЦПК України рішення суду підлягає обов’язковому негайному виконанню в межах суми платежу за один місяць.

Згідно зі ст.ст. 180,181,182, 183 Сімейного Кодексу України та керуючись ст.ст. 3,7, 10,11,88, 212-215, 367 ЦПК України, суд , -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги   ОСОБА_1 - задовольнити .

Стягувати щомісячно з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_3, працюючого прапорщиком в Військовій частині 3021, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, б. 75 АДРЕСА_2, на користь ОСОБА_1 яка проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, б. 75 АДРЕСА_2 на утримання малолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1,  аліменти в розмірі ј всіх видів заробітку  (доходу),  але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку,  починаючи  з  14 грудня 2009 року до досягнення  дитиною повноліття.

Стягнути  з  ОСОБА_2  на  користь  держави  судовий збір  в розмірі 51 грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення в розмірі 120 грн.

    Рішення підлягає обов’язковому негайному виконанню в межах суми платежу  за один місяць.            

      Рішення може  бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області через Індустріальний районний суд, шляхом подачі у 10-ти денний строк, з дня проголошення рішення, заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20-ти днів апеляційної скарги, або без подання заяви про апеляційне оскарження, шляхом подачі апеляційної скарги на протязі 10-ти днів з  дня проголошення рішення.

              Суддя                                                                                        Л.П. Слюсар