ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6apladm.ki.court.gov.ua

Головуючий суддя у першій інстанції: Літвінова А.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2018 року Справа № 826/10851/17

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Епель О.В.,

суддів: Губської Л.В., Степанюка А.Г.,

за участю секретаря Лісник Т.В.,

представника позивача Байди О.В.,

представника відповідача Сікорської А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби в м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 березня 2018 року у справі

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю

«Фінансова компанія Абсолют Фінанс»

до Головного управління

Державної фіскальної служби в м. Києві

про визнання протиправним та скасування

податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Абсолют Фінанс» (далі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби в м. Києві (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 25.07.2017 р. № 0037331404.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 березня 2018 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити постанову про відмову в задоволенні адміністративного позову, посилаючись на те, що позивач як суб'єкт господарювання, що здійснює операції з купівлі-продажу іноземної валюти у пунктах обміну, зобов'язаний використовувати у своїй діяльності реєстратори розрахункових операцій.

З цих та інших підстав апелянт вважає, що оскаржуване ним рішення суду прийнято за неповно встановлених обставин та з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а рішення суду - без змін та наголошує на тому, що ТОВ «ФК Абсолют Фінанс» не є суб'єктом правопорушення, за яке його притягнуто до відповідальності.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ТОВ «ФК Абсолют Фінанс» зареєстровано як фінансова установа, що підтверджується свідоцтвом від 26.12.2011, копія якого наявна в матеріалах справи та здійснює діяльність з обміну валют і переказ коштів на підставі генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій від 01.08.2016 р. № 196, виданої Національним банком України.

ГУ ДФС у м. Києві проведено фактичну перевірку столичного відділення № 338 ТОВ «ФК Абсолют Фінанс» за адресою: м. Київ, пл. Севастопольська, 5.

За результатами зазначеної перевірки складено акт від 27.04.2017 р. № 15762/6/99-99-11-03-01-25, в якому зафіксовано порушення позивачем п. 1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» и.

На підставі зазначеного акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.07.2017 р. № 0037331404, яким за порушення п. 2 ст. 4 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» до ТОВ «ФК Абсолют Фінанс» застосовано штрафні санкції у розмірі 1699,00 грн.

Позивач, вважаючи зазначене податкове повідомлення-рішення протиправним, звернувся до суду з адміністративним позовом у цій справі.

Колегія суддів встановила, що задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не є суб'єктом відповідальності за пунктом 2 статті 4 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», відповідно до якого його притягнуто до відповідальності.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 р. № 265/95-ВР (далі - Закон № 265/95-ВР), Порядком реєстрації та застосування реєстраторів розрахункових операцій, що застосовуються для реєстрації операцій з купівлі-продажу іноземної валюти, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 14.06.2016 р. № 547 (далі - Порядок № 547), Інструкцією про порядок організації та здійснення валютно-обмінних операцій на території України та змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 12.12.2002 р. № 502 (далі - Інструкція № 502).

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 2 Закону № 265/95-ВР розрахункова операція - це приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

Пунктами 1, 2 статті 3 Закону № 265/95-ВР передбачено, що суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані:

1) проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;

2) видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов'язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.

У п. 2 ст. 4 Закону № 265/95-ВР визначено, що уповноважені банки, що здійснюють операції з купівлі-продажу іноземної валюти, а також суб'єкти господарювання, які здійснюють ці операції на підставі агентських угод з уповноваженими банками, зобов'язані проводити операції з купівлі-продажу іноземної валюти через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням у двох примірниках розрахункових документів, що підтверджують виконання цих операцій.

Згідно зі ст. 7 Закону № 265/95-ВР порядок реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій, що застосовуються для реєстрації операцій з купівлі-продажу іноземної валюти, встановлюється органами доходів і зборів за погодженням з Національним банком України.

У п. 1 ст. 18 Закону № 265/95-ВР визначено, що в разі порушення встановленого цим Законом порядку виконання операцій з купівлі-продажу іноземної валюти, до уповноважених банків та суб'єктів господарювання, що здійснюють свою діяльність на підставі агентських угод з уповноваженими банками, за рішенням відповідних органів доходів і зборів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі непроведення розрахункових операцій через реєстратор розрахункових операцій, нероздрукування розрахункового документа, що підтверджує виконання операції з купівлі-продажу іноземної валюти, або проведення операції на неповну суму коштів.

Відповідно до пункту 3 розділу ІІІ Порядку № 547 суб'єкти господарювання, що здійснюють операції з купівлі-продажу іноземної валюти, зобов'язані проводити операції з купівлі-продажу іноземної валюти в пунктах обміну валюти через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи РРО з роздрукуванням у двох примірниках розрахункових документів, що підтверджують виконання цих операцій.

Абзацом 2 пункту 7 розділу ІІ Інструкції № 502 визначено, що фінансова установа, її відокремлені підрозділи та пункти обміну валюти мають право розпочинати роботу, зокрема, після реєстрації РРО в органі доходів і зборів.

При цьому, у примітці до вказаної норми закріплено, що даний абзац набирає чинності через шість місяців із дня затвердження Державною фіскальною службою України Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій, до якого внесено модель реєстратора розрахункових операцій, що застосовується для обліку та реєстрації операцій з купівлі-продажу готівкової іноземної валюти згідно з постановою Національного банку №983 від 29 грудня 2015 року.

Наказом ДФС України від 16.06.2016 р. № 535, який оприлюднений 21.06.2016 р., затверджено Державний реєстр реєстраторів розрахункових операцій, в пункті 71 глави 9 «Спеціалізовані електронні контрольно-касові реєстратори операцій з купівлі-продажу іноземної валюти» визначено реєстратор розрахункових операцій моделі КСТ-В1, виробництва ТОВ «Завод Резонанс» (м. Київ).

Отже, починаючи з 21.06.2016 р. було опубліковано відомості Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій, до якого внесено модель реєстратора розрахункових операцій, що застосовується для обліку та реєстрації операцій з купівлі-продажу готівкової іноземної валюти, тому, на момент перевірки у квітні 2017 року норми абз. 2 п. 7 розділу ІІ Інструкції № 502 набрали чинності, оскільки шестимісячний строк з для затвердження Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій сплинув.

Аналогічний висновок викладений в постанові Верховного Суду від 22.05.2018 р. по справі № 826/10001/17, який, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, є обов'язковим для суду при вирішенні даної справи.

Крім того, у вказаній постанові Верховним Судом також зроблено висновок про те, що обов'язок суб'єктів господарювання, які здійснюють операції з купівлі-продажу іноземної валюти, використовувати у своїй діяльності зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій закріплено насамперед у Законі України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та Порядку № 547, приписи яких мають імперативний характер, а норми Інструкції № 502 є кореспондуючими до них та регулюють питання організації та здійснення валютно-обмінних операцій з готівковою іноземною валютою на території України.

Таким чином, колегія суддів приймає до уваги та враховує доводи апелянта про те, що позивач як суб'єкт господарювання, що здійснює операції з купівлі-продажу іноземної валюти у пунктах обміну, зобов'язаний використовувати у своїй діяльності реєстратори розрахункових операцій і що такий висновок також підтверджується практикою Верховного Суду.

Разом з тим, перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила, що в акті фактичної перевірки від 27.04.2017 р. зафіксовано вчинення позивачем правопорушення, передбаченого п.п. 1, 2 ст. 3 Закону № 265/95-ВР, якою закріплено зовсім інший суб'єктний склад.

Однак, спірне у цій справі податкове повідомлення-рішення прийнято за порушення позивачем п. 2 ст. 4 Закону № 265/95-ВР та згідно, зокрема з п. 1 ст. 18 цього Закону, тобто у зв'язку з не проведенням позивачем розрахункової операції з купівлі-продажу іноземної валюти через РРО та не роздрукуванням відповідного розрахункового документа позивачем як уповноваженим банком або суб'єктом господарювання, що здійснює такі операції на підставі агентської угоди з уповноваженим банком.

При цьому, відповідачем не доведено, що позивач є уповноваженим банком або суб'єктом господарювання, який здійснює такі операції на підставі агентської угоди з уповноваженим банком, тобто суб'єктом.

Отже, відповідачем не доведено, що на позивача поширюється дія п. 2 ст. 4 Закону № 265/95-ВР, за яким його притягнуто до відповідальності, та п. 1 ст. 18 цього Закону, на підставі якої до нього застосовано штрафні санкції.

Натомість, з матеріалів справи вбачається, що ТОВ «ФК Абсолют Фінанс» зареєстровано як фінансова установа, яка здійснює діяльність з обміну валют і переказ коштів на підставі генеральної ліцензії, виданої НБУ, тобто що позивач не є ані уповноваженим банком, ані суб'єктом господарювання, що здійснює валютні операції на підставі агентської угоди з уповноваженим банком.

Таким чином, у даному випадку у відповідача не було достатніх правових підстав для притягнення позивача до відповідальності саме на підставі п. 2 ст. 4, п. 1 ст. 18 Закону № 265/95-ВР, що обумовлює протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 25.07.2017 р. № 0037331404.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 13.06.2018 р. по справі № 826/15581/16 та, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, він є обов'язковим для апеляційного суду при вирішенні даної справи.

Доводи апелянта про те, що позивача було притягнуто до відповідальності за вчинене правопорушення, є голослівними та спростовуються безпосередньо спірним податковим повідомленням-рішенням.

Крім того, апеляційний суд також відзначає, що п. 1 ст. 18 цього Закону, ні підставі якого до позивача застосовано штрафні санкції чітко вказано їх фіксований розмір - сто неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Водночас, станом на 2017 рік, зокрема у період виникнення спірних правовідносин, відповідно до ПК України, неоподатковуваний мінімумів доходів громадян становив 17,00 грн., тобто штраф за вказаної законодавчою нормою складає 1700,00 грн., а не 1699,00 грн., як було визначено відповідачем у спірному податковому повідомленні-рішенні.

Таким чином, проаналізувавши ці та всі інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують правильності висновків суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення позову і апелянт, який є суб'єктом владних повноважень, всупереч вимогам ч. 2 ст. 77 КАС України, не довів правомірності прийнятого ним рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом повно і правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, відповідно до вимог ст. 242 КАС України.

Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, апеляційна скарга Головного управління Державної фіскальної служби в м. Києві підлягає залишенню без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 березня 2018 року - без змін.

Таким чином, оскільки судом апеляційної інстанції не здійснено зміни або скасування рішення суду, то відповідно до ст. 139 КАС України, понесені відповідачем та апелянтом у цій справі судові витрати перерозподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби в м. Києві - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 березня 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Повний текст рішення, відповідно до ч. 3 ст. 243 КАС України, виготовлено 14 листопада 2018 року.

Головуючий суддя

Судді