Справа № 2-1381/09

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

                21 грудня 2009 року      Бердянський міськрайонний суд Запорізької області

                                  у складі:        головуючого - судді Пустовіт З.П.

                                                         при секретарі –  Гоноболіній О.І.,

 з участю відповідача ОСОБА_1, її представника адвоката ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому   судовому засіданні в залі суду в м. Бердянську цивільну справу за позовом ОСОБА_3  до ОСОБА_1, третя особа Бердянська державна нотаріальна контора про зменшення обов’язкової частки у спадщині,

ВСТАНОВИВ:

    ОСОБА_3 у жовтні 2008 року звернулася до суду з позовом до відповідача, в якому просила зменшити обов’язкову частку ОСОБА_1 у спадщині, що відкрилася 01.09.2008 року після смерті ОСОБА_4 до 1/100 частини та стягнути понесені судові витрати. В позові зазначала, що 01.09.2008 року після смерті її батька, ОСОБА_4, відкрилася спадщина у вигляді житлового будинку №28 по вул. Жовтневій в м.Бердянську, вартість якого становить 814800 грн. На спадщину ОСОБА_4 є три спадкоємці за законом першої черги: ОСОБА_1, відповідач, з якою спадкодавець перебував у зареєстрованому шлюбі, ОСОБА_5 Валерійович- їх син від першого шлюбу та вона – дочка від другого шлюбу. Проте 08.07.2005 року батько склав заповіт на її ім’я, за яким все своє майно заповідав їй. При наявності заповіту відповідач ОСОБА_1 має право на обов’язкову частку у спадщині, оскільки перебувала із спадкодавцем у зареєстрованому шлюбі та є особою пенсійного віку, тобто непрацездатною вдовою. Розмір її обов’язкової частки, згідно ч.1 ст.1241 ЦК України з урахуванням спадкоємців за законом становить 1/6 частину. Починаючи з 2004 року, після укладення шлюбу, відповідач фактично припинила шлюбні відносини із спадкоємцем і переїхала жити в квартиру АДРЕСА_1. У веденні домогосподарства, що є тепер спадковим, відповідач участі не приймала, стосунків із спадкодавцем не підтримувала, останні місяці життя, коли спадкоємець хворів, не турбувалася про нього, проте згоди на розлучення не надавала. Все спадкове майно було придбане спадкодавцем до шлюбу з відповідачем. За час шлюбу подружжя проживало фактично лише один рік, за який ніякого спільного майна не придбали. Окреме проживання, відсутність ведення спільного господарства, розпорядження власними кошами окремо кожним з подружжя стало наслідком непорозуміння батька та відповідача на ґрунті планування розподілу нерухомого майна, що належало її батькові. Свій будинок батько планував розділити між нею та відповідачем, яка мала власну квартиру. Одружившись, батько запропонував їм обмін житлом: частина її майбутнього спадку в будинку батька по вул. Жовтневій, 28 мала перейти відповідачу взамін на її однокімнатну квартиру по вул.. Мелітопольське Шосе, 26 у м.Бердянську. Батько провів в квартирі ремонтні роботи, після закінчення яких відповідач відмовилася від обміну і зажадала сама проживати в квартирі. Зрозумівши, що дружина забажала мати і квартиру, і частину будинку, батько вирішив припинити з відповідачем будь-які відносини, тому заповіт склав на її ім’я, гадаючи, що таким чином передасть все своє майно дочці. Після цього відповідач перейшла жити із сином у свою квартиру, проте залишилася бути зареєстрованою в будинку її батька. Вартість 1/6 частини спадкового майна становить 135800 грн., зменшуючи обов’язкову частку до 1/100 частини, тобто з 135800 до 1358 грн., ціна позову становитиме 134442 грн. Вважає, що обов’язкова частка ОСОБА_1 має бути зменшена на підставі фактичних відносин, що мали місце у шлюбі зі спадкодавцем: ведення спільного господарства, участі в утриманні й покращенні спадкового майна, особистих відносин як чоловіка і дружини.

    У лютому 2009 року позивач подала до суду уточнюючу позовну заяву, в якій додатково зазначила, що до спадкового майна, крім житлового будинку №28 по вул. Жовтневій у м.Бердянську, також належить автомобіль ЗАЗ-110307, 2003 року випуску, державний номер НОМЕР_1, зареєстрований 05.06.2004 року в МРЕВ УДАІ м.Бердянська вартістю 16480 грн., а також вклади в Ощадбанку на загальну суму 61053,67 грн., а тому загальна вартість спадкового майна складає 892333,67 грн. За життя батько 08.07.2005 року залишив на її ім’я заповіт. З урахуванням загальної вартості майна доля відповідача складає 148722,28 грн. (891853,67 грн.:6 = 148642,28 грн.). Вважає, що частка ОСОБА_1 у спадщині після смерті її батька має бути зменшена з наступних підстав: спадкове майно не є сумісним майном подружжя, воно належало спадкодавцеві на праві особистої власності, за період сумісного проживання покращень та удосконалень існуючого спадково майна не проводилося. Шлюб було зареєстровано тільки у 2003 році, а уже у 2004 році шлюбні відносини були припинені, і ОСОБА_1 переїхала на постійне місце проживання у двокімнатну квартиру АДРЕСА_2, яка їй належить на праві власності і з цього часу спільного господарства  з батьком позивача не вела, не отримувала від нього допомоги та не надавала її йому, не приймала у часті у сплаті комунальних послуг за житло, в якому була зареєстрована, не несла витрат на утриманні будинку та автомобілю. За станом здоров’я та віком  батько потребував сторонньої  допомоги  як моральної, так і фізичної та матеріальної. Всю допомогу надавала вона як дочка. За день до смерті батько потрапив до реанімації і всі витрати на лікування несла вона. 01.09.2008 року батько помер, всі витрати на поховання також несла тільки вона. Залишаючи заповіт, батько розраховував на те, що належне йому майно залишиться їй. Відповідач на  даний час є власницею двокімнатної квартири АДРЕСА_3, яка, як їй відомо зі слів батька, була придбана  за їх спільні з відповідачем кошти, та за згодою оформлена  на ім’я їх сина, ОСОБА_5, щоб у подальшому він був забезпечений житлом та не претендував на будинок, тобто відповідач знала про намір батька залишити заповіт на її ім’я. Оскільки у ОСОБА_5 був борг по аліментам, що могло привести до втрати квартири, право власності за договором дарування  було переоформлене на ім’я ОСОБА_1 Враховуючи  зазначені обставини, вважає за можливе зменшити обов’язкову частку відповідача у спадщині з 1/6 частини до 1/24 частини, що з урахуванням загальної вартості спадкового майна складає 37180,57 грн.

    02.04.2009 року позивач надала суду письмову заяву, в якій просила залишити без розгляду її первинний позов і розглядати уточнену позовну заяву від 18.02.2009 року, яка була задоволена ухвалою суду від 02.04.2009 року: первинний позов залишено без розгляду.

У судових засіданнях від 02.04.2009 року , 28.05.2009 року позивач ОСОБА_3  та її представник ОСОБА_6 підтримали позов повністю, доповіли по суті позовних вимог, просили його задовольнити.

У теперішнє судове засідання позивач не з’явилася, надіслала суду  телеграму, в якій просила розглянути справу за її відсутності та відсутності її представника, позовні вимоги підтримує.

Відповідач ОСОБА_1 позов не визнала, а її представник за ордером адвокат ОСОБА_2 пояснила, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 зареєстрували шлюб ще у 1968 році, від якого у них народився син ОСОБА_7. У 1974 році шлюб було розірвано. ОСОБА_4 повторно зареєстрував шлюб, у 2000 році його дружина померла і він залишився проживати сам, оскільки його дочка, ОСОБА_3 з 1997 року проживала в Москві. У 2000 році зареєструвала шлюб з іноземцем і проживала  там. А в січні 2004 року по жовтень 2004 року мешкала з чоловіком в Йорданії.  Сам ОСОБА_4 запропонував  відповідачу  зареєструвати шлюб і в березні 2004 року їх шлюб було зареєстровано. Після похорон своєї матері, ОСОБА_1 вирішила продати  спадковий будинок своєму братові і проживати з ОСОБА_1. Вона до будинку №28 по вул. Жовтневій у м.Бердянську перевезла свої речі, меблі. На ці кошти вони домовилися купити квартиру їх синові, а решта суми пішла на придбання автомобіля, який був зареєстрований на ОСОБА_4 Крім цього, вони купили новий телевізор, холодильник і відкладали кошти на капітальний ремонт будинку, проте  ними спільно робилися поточні ремонти. Спільно обробляли земельну ділянку, а також здавали  частину в оренду іншим особам. Тобто, вони вели спільне господарство, у них був спільний бюджет. 31.08.2008 року  їй зателефонував син та повідомив, що зламав руку., тому  вона поїхала до сина допомогти по господарству і домовилася з ОСОБА_4П, що там заночує. Її ніхто не поставив до відома, що її чоловіка забрали до лікарні. Про смерть ОСОБА_4 їй повідомила сусідка. Проте, коли відповідач приїхала до себе додому, то ОСОБА_3 в присутності сусідів заявила їй, що вона тут більше ніхто і коштів від неї на поховання вона не прийме. Після похорон позивач її в будинок не впустила, викинула її речі в гараж, у зв’язку з чим відповідач зверталася до міліції. У позивача немає підстав для зменшення обов’язкової частки відповідача у спадщині, оскільки, на її думку, ця справа виникла у зв’язку із неприязненими відносинами позивача до відповідача, які вона проявляла на протязі всього життя ОСОБА_1 з її батьком. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач не змогла надати суду достовірних доказів. Відповідно до положень Цивільного кодексу України та постанови Пленуму Верховного Суду України „Про спадкування” суд може зменшити розмір обов’язкової частки у спадщині з урахуванням стосунків між спадкодавцем та спадкоємцем та інших обставин, що мають суттєве значення для справи. В позові позивач зазначає, що з 2004 року відповідач вже не проживала з її батьком, між тим встановлено, що ними у 2004 році був придбаний автомобіль „Таврія”. Один із свідків підтвердив, що в травні 2004 року на запрошення подружжя робив в їх будинку ремонт, що не заперечувала свідок ОСОБА_8 з боку позивача. Всі запрошені свідки, а їх було допитано більше 8 чоловік, підтвердили в судовому засіданні, що це була сім’я. Твердження позивача про те, що відповідач проживала в ІНФОРМАЦІЯ_1 не знайшло свого підтвердження в судовому засіданні. На протязі 4-х років батько позивача не звертався із заявами про розірвання шлюбу. Стосунки між подружжям до самої смерті були нормальні, що було підтверджено показаннями свідків. Просила відмовити в задоволенні позову та стягнути з позивача на користь відповідача понесені нею витрати на оплату правової допомоги в сумі 1500 грн., що підтверджується долученою до справи квитанцією.

Представник третьої особи - Бердянської державної нотаріальної контори в судове засідання не з’явився, в листах до суду  просив розглянути справу без його участі.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснила, що батько позивача і ОСОБА_1 зареєстрували шлюб у 2003 році і вели, на її думку, спільне господарство, до 2005 року. У шлюбі придбали квартиру і машину. При цьому був договір, що квартира дістанеться сину, а будинок дочці. Після придбання квартири для сина, відповідач ОСОБА_1 приходила до чоловіка, але не ночувала. На її думку, вони вели окреме господарство. 31.08.2008 року ОСОБА_4 стало погано і вони з сусідом ОСОБА_9 викликали швидку допомогу, в лікарні лікар сказав, щоб викликали дочку. Витрати на реанімацію, на поховання несла ОСОБА_3. І.В.

Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні пояснив, що після повторної реєстрації шлюбу з ОСОБА_1 вони прожили разом  приблизно півтора роки, про що йому сам ОСОБА_4 говорив, але з якого часу, сказати не може. Сторонньої допомоги він не потребував, до останнього дня ходив, але йому було важко, говорив, що хворі ноги.

Свідок ОСОБА_9 пояснив, що після смерті другої дружини у 2000 році, ОСОБА_4 сильно переживав. У 2005 чи 2006 році запропонував йому посадити помідори на його земельній ділянці. При цьому один або два рази на тиждень він приходив, поливав город. Бачив, що ОСОБА_4 проживав один, а його дочка приїжджала на канікули влітку.  Не заперечував, що декілька разів на місяць бачив в будинку і ОСОБА_1, яка приходила на 2-3 години, проте щось між ними не ладилося в стосунках. 31.08.2008 року він якраз був у нього, збирав помідори. Побачивши, що ОСОБА_4 погано себе почуває, викликав швидку допомогу і він попросив зателефонувати дочці. По приїзду до лікарні він за свої кошти купив необхідні лікарські засоби, які потім йому сплатила ОСОБА_3  ОСОБА_1 не повідомив, бо не знав номера телефону та де вона працювала. ОСОБА_4 не був безпорадним чоловіком,  не потребував сторонньої допомоги, іноді жалівся, що піднімався артеріальний тиск.

Свідок ОСОБА_11 пояснила, що ОСОБА_4 знає зі слів свого чоловіка. Він іноді до них приїздив і вони разом ремонтували машину. Три роки тому їй повідомив чоловік, що ОСОБА_4 запропонував йому  город під помідори. Коли влітку збирали врожай приблизно двічі на тиждень, то ОСОБА_1 там не бачила. Зі слів свого чоловіка їй відомо, що ОСОБА_4 проживав один, бо його дружина перейшла до сина в квартиру. Автомобіль ОСОБА_4 „Москвич” знаходиться в їхньому гаражі.

Свідок ОСОБА_12  пояснив в судовому засіданні, що з ОСОБА_1 вони мали право на спадкове майно у вигляді батьківського будинку. За домовленістю між собою вони вирішили, що вона відмовляється від своєї частки на користь його сина, а він вирішує питання по придбанню квартири для її сина. Після реєстрації шлюбу ОСОБА_4 забрав дружину до себе в будинок №28 по вул. Жовтневій у м.Бердянську, перевезли туди речі. Але вони зустрічалися і до реєстрації шлюбу після смерті другої дружини ОСОБА_4. В період шлюбу придбали телевізор, автомобіль „Таврія”, ОСОБА_1 робила в будинку поточні ремонти, вела господарство, допомагала обробляти присадибну ділянку. Між подружжям були нормальні стосунки. В квартирі по Мелітопольське Шосе ОСОБА_1 проживала несистематично. ОСОБА_3 приїжджала  більше в гості, він вперше побачив її на похоронах батька.

Свідок ОСОБА_13 показала в суді, що у 2003 році вона робила ремонт в кухні по вул.. Жовтневій, 28 у м.Бердянську, а квітні-травні  2004 року - в будинку у вигляді фарбування, наклеювання шпалер.  Розплачувалася за ремонт відповідач.  

Свідок ОСОБА_14 в суді пояснила, що знала другу дружину ОСОБА_4, яка перед своєю смертю говорила чоловікові, щоб він потім запросив ОСОБА_1 Коли у 2000 році дружина померла, він залишився один, оскільки дочка уїхала раніше і з ними не проживала. З 2003 року і по день смерті ОСОБА_1 із своїм чоловіком вели спільне господарство, жили нормально, їх син також проживав разом з ними на вул. Жовтневій, 28. В період шлюбу вони купили телевізор, холодильник, автомобіль „Славута”.  ОСОБА_1 навела у дворі порядок, робили  ремонт у літній кухні. Перед тим як зійтися з ОСОБА_1 батько позивача телефонував їй, вона сказала, що знаходиться за кордоном і повертатися не збирається, а коли повернулася через рік-півтора почала настроювати батька проти ОСОБА_1  Стан здоров’я ОСОБА_4 був нормальний, в лікарнях не знаходився, тому  його смерть була скоропостижною.

Свідок ОСОБА_15 в судовому засіданні пояснила, що після смерті другої дружини у 2000 році батько позивача почав ходити до своєї колишньої дружини- Соловйової Г.К.. А дочка після закінчення школи зразу виїхала з Бердянська і більше не приїжджала. Потім вони перевезли речі ОСОБА_1 до нього на вул. Жовтневу, 28: стінку, паласи, холодильник і багато інших речей. Потім ОСОБА_1 разом купили холодильник, телевізор, автомобіль „Славута”. Був зроблений ремонт у 2007 році  у веранді та коридорі, обробляли разом город.

Свідок ОСОБА_16 показала, що  після смерті другої дружини ОСОБА_4  зійшовся з ОСОБА_1. Приходили разом до них в гості. Розповідав про свою дочку ОСОБА_17, яка проживала в Москві, потім виїхала до м.Запоріжжя, проте вона її ніколи не бачила. Батько позивача жалівся, що його дочка ніколи не телефонує. У липні 2008 року у неї (у свідка) помер чоловік, і ОСОБА_1 разом із своїм чоловіком були на поминках, а потім - на 40 днів. ОСОБА_1 проживала разом з батьком позивача весь час, між ними були самі теплі подружні стосунки, бо це було його перше кохання, піклувалися  один про одного, разом ходили на ринок,  робили ремонт в кухні, коридорі. Проте, коли ОСОБА_4 помер, то ОСОБА_3 закрила двері в будинку, відібрала ключі у ОСОБА_1К . і більше не впустила.

Свідок ОСОБА_18 пояснила в судовому засіданні, що приблизно 5-6 років тому вона вперше познайомилася з ОСОБА_4, потім вони одружилися з відповідачем. Вони запропонували їй в кінці їх городу посадить помідори, які вона вирощувала з квітня по вересень 2006 року. Подружжя разом купляли телевізор, автомобіль, робили косметичний ремонт. Стосунки між ними були нормальні, ніколи не чула, щоб вони сварилися між собою.

Свідок ОСОБА_19 в судовому засіданні показав, що приблизно у 2002 році вантажним автомобілем перевозилися речі на вул.. Жовтневу, №28, в якій були вузли, тумбочки. У 2006 році подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_4 запропонували йому частину земельної ділянки, він часто привозив на город свою тещу, спілкувався з ними, бачив, що проживають вони нормально, тримали влітку відпочиваючих. На похоронах ОСОБА_4 відповідач стояла біля автобуса і сказала їм, що її не впускають до автобуса їхати на цвинтар. Після смерті свого чоловіка відповідач в будинку по вул.. Жовтневій, 28 більше не проживає, проживаючи разом із сином в квартирі. Через 3-4 місяці після смерті ОСОБА_4 він допомагав відповідачу забрати свої речі, які ОСОБА_3 були викинуті в  сарай, де протікав дах і де лежали вузли з подушками, ковдрами тощо.

Свідок ОСОБА_20 пояснила суду, що коли померла друга дружина ОСОБА_4, то вона  почала часто його бачити у відповідача, яка проживала ІНФОРМАЦІЯ_2. Через деякий час в 2004 році вони зареєстрували шлюб і відповідач разом із їх сином ОСОБА_7 перейшла проживати до чоловіка. При цьому перевезла меблі, ковдри, паласи. Батьківський будинок  вона залишила своєму брату, який дав кошти на придбання квартири для її сина. Вона бувала у них в гостях в будинку №28 по вул. Жовтневій. Знає, що вони наймали ОСОБА_13, яка робила їм ремонт, разом купили телевізор, автомобіль. ОСОБА_4 говорив, що дочка проживає в Москві і повертатися  назад не збирається. Влітку 2008 року заходила до них, ОСОБА_1 була вдома, пригощала її полуницею. Дочку ОСОБА_4 вона ніколи не бачила.

Свідок ОСОБА_21 пояснила в судовому засіданні, що майже з 2000 року ОСОБА_1 та  батько позивача ОСОБА_4 почали проживати разом на дві хати, то у неї, то у нього, а у 2004 році їй повідомили, що вирішили зареєструвати шлюб. Через місяць купили автомобіль, робили ремонт в будинку. Останній раз вона була в гостях у ОСОБА_4 у червні 2008 року, сиділи у дворі, пригощали її полуницею. У липні 2008 року вони разом приїжджали, провідували її у лікарні. 02.09.2009 року їй зателефонувала ОСОБА_1 і повідомила, що її чоловік помер. З моменту переїзду в будинок №28 по вул.. Жовтневій у м.Бердянську і по день смерті ОСОБА_4, відповідач проживала разом з чоловіком, там знаходилися всі її речі.  Зі слів ОСОБА_4 їй відомо, що він написав заповіт під тиском своєї дочки, ОСОБА_3, яка затребувала переписати будинок  і все майно тільки на неї. Скаржився, що все би у них було добре, якби не діти, син та дочка. Їй відомо, що батька хоронила ОСОБА_3, проте не повідомила про смерть ОСОБА_4, яка в ті дні була у сина, який знаходився з переломом і потребував допомоги.

Свідок ОСОБА_22 пояснила, що з ОСОБА_1 знайома давно з 1967 року, була запрошена на їх весілля, коли вони вперше реєстрували шлюб у  1968 році. А після смерті другої дружини ОСОБА_4 у березні 2004 року вони знову повторно одружилися, при цьому відповідач перевезла  в будинок чоловіка  меблі-стінку, диван, телевізор, холодильник, пральну машинку, подушки, постільну білизни. І проживала в цьому будинку постійно, якщо і відлучалася , то в гості до сина, допомагала йому, оскільки він розлучився із дружиною і жив один. Влітку 2008 року вона  заїжджала на вул. Жовтнева, 28 в м.Бердянську, де вони всі були вдома: ОСОБА_4, ОСОБА_1 та їх син ОСОБА_7. ОСОБА_3 з ними не проживала, приїжджала тільки в гості, була грубою не тільки з відповідачем, але й зі своїм батьком.

Суд, вислухавши пояснення сторін, свідків та дослідивши матеріали справи, вважає позовні вимоги  такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини. 01.09.2008 року помер батько позивача, ОСОБА_4, після смерті якого відкрилася спадщина на належне йому майно, а саме на: житловий будинок №28 по вул. Жовтневій у м.Бердянську Запорізької області, вартістю  814800 грн., Ѕ частину автомобіля ЗАЗ-110307,  державний номер НОМЕР_1, вартістю 16480 грн., автомобіль  АЗЛК 2140, держ.номер С8489ЯТ,  на грошові вклади в Ощадбанку на загальну суму 61053,67 грн., що підтверджується  копією свідоцтва про народження позивача, копією свідоцтва про смерть від 02.09.2008 року, копією свідоцтва про право власності на спадщину за заповітом від 28.09.1988 року, реєстровий №1-7444, копією свідоцтва про право на спадщину за законом від 02.11.2004 року, реєстровий №3-2800,  копією витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від  29.11.2004 року номер витягу 5622947, копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу ОІС №642177, копією акту приймання-передачі транспортного засобу  від 29.04.2004 року, копією довідки  МРЕВ УДАІ ГУМВС від 12.12.2008 року, копіями  ощадних книжок: рахунки №129968,  №07463, №0574453, №9155/1-9045.

Спадкоємцями за законом після смерті  ОСОБА_4 є позивач - дочка померлого, відповідач ОСОБА_1 – дружина померлого та  ОСОБА_5 - син померлого,  які на час його смерті були зареєстровані в ІНФОРМАЦІЯ_3, що підтверджується копією будинкової книги, копією свідоцтва про одруження ОСОБА_4 та ОСОБА_1 від 13.03.2004 року та не заперечується сторонами.

      Судом встановлено, що ОСОБА_4 08.07.2005 року  склав заповіт, зареєстрований приватним нотаріусом Бердянського міського нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_23 в реєстрі за №1444, відповідно до якого  на випадок своєї смерті заповів все своє майно дочці ОСОБА_24 (тепер ОСОБА_3) ОСОБА_25.

Згідно зі ст. 1241 ЦК України - малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкоємця, непрацездатна вдова та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному із них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка.)

Відповідач ОСОБА_1 на момент смерті спадкоємця була пенсіонеркою,  тому згідно зі ст. 1241 ЦК України має право на обов'язкову частину у спадщині, яка складає 1/6 частину спадкового майна, оскільки  спадкоємцями першої черги за законом у порядку ст. 1281 ЦК України є троє осіб.

Згідно зі ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

В судовому засіданні з’ясовано, що  позивач та відповідач у встановлений законом строк звернулися до Бердянської державної нотаріальної контори відповідно 06.09.2008 року та 01.10.2008 року із заявами про прийняття спадщини за заповітом та про прийняття спадщини на підставі ст.1241 ЦК України, що підтверджується листом Бердянської державної нотаріальної контори №345/2-15 від 26.01.2009 року, копіями заяв ОСОБА_1 та  ОСОБА_3  про прийняття спадщини.

Відповідно до ч.2 ст. 1241 ЦК України - розмір обов'язкової частки у спадщині може бути зменшений судом з урахуванням відносин між спадкоємцями та спадкодавцем, а також інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно зі ст.60 ЦК України - кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач в обґрунтування позовних вимог щодо зменшення обов’язкової частки посилалася на те, що спадкове майно не є сумісним майном, а за час шлюбу покращення та удосконалення існуючого у спадкодавця майна не проводилося,  проте дані твердження не були підтверджені належним чином у судовому засіданні, оскільки сама ж позивач зазначає в позові в переліку спадкового майна автомобіль  ЗАЗ 1103307, зареєстрований в МРЕВ ДАІ м.Бердянська 05.06.2004 року, тобто після реєстрації шлюбу 13.03.2004 року, а крім цього показаннями свідків встановлено, що подружжям купувалися предмети домашнього вжитку, зокрема телевізор, холодильник, робилися ремонти в спадковому будинку.

Посилання позивача на те, що шлюб було зареєстровано у 2003 році, а у 2004 році шлюбні відносини були припинені також не відповідають дійсності.  Ніким із сторін не заперечувалося, що вперше шлюб між батьком позивача та відповідачем було зареєстровано у 1968 році, від якого народився син ОСОБА_7, який було розірвано у 1974 році, а у 2004 році шлюб було зареєстровано вдруге, тоді, коли після смерті другої дружини ОСОБА_4 залишився проживати один, оскільки позивач проживала з 1997 року в Москві, а потім у 2004 році  виїхала з чоловіком в Йорданію, з 2005 року мешкає  в м.Мелітополі.

Ніхто із опитаних судом свідків не підтвердив в судовому засіданні, що ОСОБА_1 у 2004 році переїхала на інше постійне місце проживання – в квартиру АДРЕСА_4 і не підтримувала ніяких стосунків з ОСОБА_1. При  цьому сама ж позивач в своїх поясненнях, зазначаючи вказане вище, не заперечувала, що ОСОБА_26 протягом всього часу приходила до батька на 2-3 години,  те, що речі ОСОБА_1 залишалися в будинку, які вона після смерті батька викинула в підсобне приміщення і які ОСОБА_1 забирала вже після смерті її батька в присутності дільничного інспектора.

Суд зважує на те, що свідки з боку позивача ОСОБА_8 та ОСОБА_10 неправильно зазначали рік реєстрації шлюбу між відповідачем та батьком позивача, стверджуючи, що це був 2003 рік, як зазначено в позові, і  що прожили вони разом приблизно півтора роки. Свідки ОСОБА_11 точно не могли назвати , в якому році вони орендували частину городу, втім не заперечували, що іноді бачили  в будинку ОСОБА_1, яка приходила на 2-3 години до ОСОБА_4 і іноді залишалася й після того, як вони уходили з городу.  Однак судом було встановлено, що на час, який вказували свідки, відповідач працювала, а тому, обробляючи надану їм в оренду земельну ділянку під помідори вдень, вони і не могли бачити відповідача вдома. Разом з тим, суд вважає, що свідки ОСОБА_11 є заінтересованими особами, оскільки на даний час користуються земельною ділянкою по вул. Жовтнева, 28 у м.Бердянську та автомобілем «Москвич», який знаходиться в їхньому гаражі, що вони і не заперечували в судовому засіданні.

Не знайшли свого підтвердження і зазначені позивачем обставини щодо потреби її батька у сторонній допомозі, яку відповідач, з її слів, не надавала, оскільки всі допитані судом свідки як з боку позивача, так і з боку відповідача, не заперечували, що його смерть стала несподіванкою для всіх, він жалівся  на хворобу ніг, проте був ходячим до дня смерті і сторонньої допомоги не потребував, а причиною смерті став тромб.

Той факт, що батько бажав залишення заповіту на позивача,  не є підставою для зменшення обов’язкової частки у спадщини, а доводи про те, що шлюбні відносини між батьком позивача та відповідачем були припинені  у 2004 році, як зазначено в позові,  не доведені позивачем в суді. Навпаки, всі 10 свідків, допитаних судом за клопотанням відповідача, однозначно підтвердили, що шлюбні стосунки між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 не припинялися до самої його смерті, подружжя піклувалося один про одного, вело спільне господарство.

За таких обставин та наданих доказів, суд не знаходить підстав для зменшення обов'язкової частки відповідача у спадщині.

На підставі ст.ст.84, 88 ЦПК України суд вважає, що понесені відповідачем судові витрати на правову допомогу  в розмірі 1500 грн. підлягають стягненню з позивача, яка не звільнена від несення судових витрат.

При цьому суд керується тим, що ці витрати підтверджені корінцем квитанції №121 від  28.05.2009 року юридичної консультації Бердянського району, правова допомогу у вигляді представництва інтересів відповідача в судових засіданнях надавалася адвокатом, що підтверджується ордером від 29.12.2008 року,  не перевищує „Граничного розміру компенсації витрат, пов’язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 року №590, враховуючи, що адвокат приймала участь у судових засіданнях, загальна тривалість яких, згідно журналів судових засідань, становить 8 годин 30 хвилин, та приймаючи до уваги розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством в період грудня 2008 року - грудня 2009 року. Навіть при розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої на грудень 2008 року в сумі 605 грн., яка за час розгляду справи зросла до 669 грн., сума витрат на правову допомогу не буде перевищувати граничного розміру компенсації витрат на правову допомогу: (605 грн./год  х 40 % : 100%  х  8,5 годин = 2057 грн.).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10,11, 58-60, 62-64, 84, 88, 212-215 ЦПК України, ст.ст.  1241,1268  -1270   ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

    У задоволенні позову ОСОБА_3  до ОСОБА_1, третя особа Бердянська державна нотаріальна контора про зменшення обов’язкової частки у спадщині відмовити повністю.

    Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 понесені  судові витрати на правову допомогу в розмірі 1500 грн.

    Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Запорізької області через Бердянський міськрайонний суд. Заява про апеляційне оскарження рішення може бути подана протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду  подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

    Суддя Бердянського

    міськрайонного суду                                                                  ОСОБА_27