Справа № 175/1262/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2018 року                                                         смт. Слобожанське

Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого – судді Реброва С.О.

при секретарі Ратушній Л.В.

за участю:

представника позивача – ОСОБА_1

представника відповідача ПАТ «УкрСиббанк» – ОСОБА_2,

представника відповідача ПАТ «ДельтаБанк» - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ПАТ «УкрСиббанк», ПАТ «ДельтаБанк» про визнання недійсним договору споживчого кредитування та договору іпотеки, -

встановив:

ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ПАТ «УкрСиббанк», ПАТ «ДельтаБанк» про визнання недійсним договору споживчого кредитування та договору іпотеки. Відповідно до позовних вимог просив суд винести рішення яким визнати недійсним кредитний договір №11387451000 від 27 серпня 2008 року укладений між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_4, визнати недійсним іпотечний договір № 11387451000/1 від 27 серпня 2008 року укладений між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_4 посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_5 та зареєстрований в реєстрі за № 2775, судові витрати віднести на рахунок відповідача.

В обґрунтуванні вимог позивач зазначає про те, що 27 серпня 2008 року між АКІБ «УкрСиббанк» (ПАТ «УкрСиббанк») та ОСОБА_4 було укладено договір споживчого кредитування №11387451000, згідно з умовами якого банк зобов'язався надати відповідачу кредитні кошти у розмірі 399 500, 00 доларів США на строк з 27 серпня 2008 року по 27 серпня 2018 року.

Згідно п.1.4 кредитного договору, кредитні кошти призначались на споживчі потреби, а саме купівлю нерухомості.

З метою забезпечення зобов'язання по кредитному договору було укладено іпотечний договір № 11387451000/1 від 27 серпня 2008 року, посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_5 та зареєстрований в реєстрі за № 2775. Згідно вказаного договору в іпотеку передано наступне майно: будинок, що розташований за адресою Дніпропетровська область Дніпропетровський район с. Новоолександрівка вул. Паркова, 98; земельна ділянка площею 0,15 га, розташована за адресою: Дніпропетровська область Дніпропетровський район с. Новоолександрівка 98.

У липні 2014 року ПАТ «Дельта Банк» повідомило ОСОБА_4 про те, що придбало усі права та обов'язки за кредитним договором № 11387451000 від 27 серпня 2008 року та похідним договором, укладеними у забезпечення зобов'язань позичальника за даним кредитним договором. Проте, до даного часу ПАТ «Дельта Банк» так і не представило позивачу оригінали документів, що підтверджують придбання ним права вимоги за вищевказаними договорами. При укладанні вищевказаного договору споживчого кредитування банком було порушено законні права позичальника, як споживача фінансових послуг. Банк вдався до нечесної підприємницької діяльності і ввів позичальника в оману стосовно валютних ризиків, порядку надання кредиту, умов повернення кредиту споживачем та загальної вартості кредиту. Договір про надання споживчою кредиту № 11387451000 від 27 серпня 2008 року за своїм змістом і текстом не відповідає вимогам законодавства України, інтересам та волі позивача, порушує його права та законні інтереси. У договорі відсутні істотні умови, виходячи з норм чинного законодавства, банком не була проведена переддоговірна робота з позичальником. На підставі зазначеного позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Представник позивача в судовому засіданні, позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.

Представники відповідачів в судове засідання заперечували щодо задоволення позовних вимог, посилаючись також на наявні в матеріалах справи запереченнях.

Суд, вислухавши думку учасників, дослідивши матеріали справи, як докази, вважає позовну заяву такою, що не підлягає задоволенню.

З'ясувавши дійсні обставини справи, дослідивши зібрані у справі докази у їх сукупності, вирішуючи спір в межах заявлених позовних вимог, на підставі наданих доказів, судом встановлено такі обставини та відповідні їм правовідносини.

Статтею 4 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року N 475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист цивільних прав та інтересів у разі їх порушення.

Частиною 2 ст. 16 ЦК України визначено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; відшкодування моральної шкоди, тощо.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, що 27 серпня 2008 року між АКІБ «УкрСиббанк» (ПАТ «УкрСиббанк») та ОСОБА_4 було укладено договір споживчого кредитування №11387451000, згідно з умовами якого банк зобов'язався надати відповідачу кредитні кошти у розмірі 399 500, 00 доларів США на строк з 27 серпня 2008 року по 27 серпня 2018 року.

Згідно п.1.4 кредитного договору, кредитні кошти призначались на споживчі потреби, а саме купівлю нерухомості.

З метою забезпечення зобов'язання по кредитному договору було укладено іпотечний договір № 11387451000/1 від 27 серпня 2008 року, посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_5 та зареєстрований в реєстрі за № 2775. Згідно вказаного договору в іпотеку передано наступне майно: будинок, що розташований за адресою Дніпропетровська область Дніпропетровський район с. Новоолександрівка вул. Паркова, 98; земельна ділянка площею 0,15 га, розташована за адресою: Дніпропетровська область Дніпропетровський район с. Новоолександрівка 98.

У липні 2014 року ПАТ «Дельта Банк» повідомило ОСОБА_4 про те, що придбало усі права та обов'язки за кредитним договором № 11387451000 від 27 серпня 2008 року та похідним договором, укладеними у забезпечення зобов'язань позичальника за даним кредитним договором.

Відповідно до змісту ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання його стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу, саме в момент вчинення правочину.

Судом встановлено, що 08 грудня 2011 року між ПАТ «УкрСиббанк» та AT «Дельта Банк» укладений договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстрований в реєстрі за № 2949, 2950.

На підставі ст.ст. 512-514 ЦК України та відповідно до вище зазначеного договору AT «Дельта Банк», в порядку, обсязі та на умовах, визначених цим договором, набув статусу нового кредитора та права вимоги до боржників по кредитних та забезпечувальних договорах, в тому числі, по кредитному договору № 11387451000 від 27 серпня 2008 року та договору іпотеки № 11387451000/1 від 27 серпня 2008 року.

Однак права вимоги за кредитним договором № 11387458000 від 27 серпня 2008 року до AT «Дельта Банк» від ПАТ «УкрСиббанк» - не передавалися.

Крім цього зобов'язання позивача щодо повернення кредитних коштів за оспорюваним договором не виконані до теперішнього часу та загальна сума заборгованості позивача перед банком складає 29 127 452, 55 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості по кредитному договору.

Порядок заміни кредитора у зобов'язанні регулюється ст. 512-517 ЦК України.

Так, згідно змісту п.1 ч. 1 ст. 512 та ст. 513 ЦК України слідує, що зміна зобов'язанні здійснюється шляхом оформлення між первісним кредитором та новим кредитором відповідного договору в тій же самій формі, що і угода, за якою права відступаються. При цьому, боржник не приймає ніякої участі в підписанні договору про відступлення та не є його стороною.

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права то кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Частиною 1 ст. 516 ЦК України визначено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У зв'язку зі зміною кредитора та іпотекодержателя на АТ «Дельта Банк» 21 січня 2012 року позичальнику та іпотекодавцю ОСОБА_7 здійснено відправлення письмового повідомлення про відступлення, що підтверджується списком згрупованих рекомендованих відправлень № 039150807820 та фіскальним чеком УДППЗ «Укрпошта».

Відповідно до ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Згідно із ч. 1 ст. 638 та ч. 1 ст. 640 ЦК України, договір є укладеним з моменту досягнення в належній формі згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно зі статтею 638 Цивільного кодексу України, істотними умовами умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Цивільний кодекс прямо не визначає будь-яких істотних умов кредитного договору.

Разом з тим, зі змісту статті 1054 Кодексу можна зробити висновок, що істотними умовами кредитного договору є сума кредиту, проценти за його використання та обов’язок позичальника повернути суму кредиту, що повинен бути виконаний у певний час.

Крім того, відповідно до ст.ст. 1048-1052, 1054 ЦК України істотні умови кредитного договору визначаються та погоджуються між банком та позичальниками в кожному конкретному випадку.

Згідно ст.ст. 1048-1054 ЦК України сукупна вартість не є істотною умовою договору.

Отже позивач зважив запропоновані умови кредитування та свідомо вибрав банківську установу та банківську послугу (продукт), підтвердивши це наданням необхідної інформації та документів про свою особу для здійснення банківських операцій та власноручним підписанням документів, договорів.

До того ж, позивач залишив поза увагою, що перед укладанням кредитного договору його було належним чином проінформовано про всі істотні умови договору, як то спосіб, терміни погашення кредиту, розмір та терміни сплати процент платежів, що підтверджується наявністю особистого підпису позичальника на кредитному договорі.

Суд прийшов до висновку, що посилання позивача (позичальника) на ту обставину, що він змушений був укласти кредитний договір на невигідних для себе умовах та на те, що договір за своїм змістом і текстом не відповідає вимогам законодавства безпідставними та необґрунтованими.

До того ж, в разі незгоди з умовами кредитного договору позивач мав можливість скористуватись своїми правами передбаченими частиною 6 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» відповідно до якого, споживач має право протягом чотирнадцяти календарних днів відкликати свою згоду на укладення договору про надання споживчого кредиту без пояснення причин. Проте, таким правом позивач не скористався, що свідчить про його згоду з усіма умовами договору, про що також свідчить і часткове виконання договору, що підтверджується випискою з 27 серпня 2008 року по 15 лютого 2012 року.

Судом вбачається, що при укладанні спірного кредитного договору сторонами були дотримані всі вимоги, які необхідні для його дійсності, які передбачені ст.203 ЦК України.

Також наявними в матеріалах справи доказами підтверджується, що договором іпотеки жодна з вимог ст. 203 Цивільного кодексу України не порушується, він укладений у встановленій законом формі (письмово та нотаріально посвідчений), чітко визначає істотні умови та порядок виконання сторонами, містить усі необхідні та передбачені вимоги для укладення та дійсності договору іпотеки і відповідає вимогам Закону України «Про іпотеку», тому суд приходить до висновку, що визнання іпотечного договору недійсним немає підстав.

Ухвалою суду від 04 вересня 2017 року по справі було призначено судово-економічну експертизу. Дослідивши висновок експерта від 30 березня 2018 року, судом встановлено про

помилковість висновку експерту, що кредитний договір, укладений між банком та відповідачем містить порушення вимог ЗУ «Пpo захист прав споживачів».

Як вбачається зі змісту оспорюваного договору, він містить передбачені викладеними нормами обов'язкові умови, зокрема: сума кредиту, право отримати кредит у вигляді одного траншу або декількох траншів ( п.1.1. договору); цільове призначення кредиту на придбання квартири (п.1.4 договору), дата видачі кредиту (п.1.2.1); право дострокового повернення кредиту (розділ 6 договору); річна відсоткова ставка та умови встановлення нового розміру процентної ставки (пункти 1.3.1,1.3.3., розділ 5 договору); детальний розпис сукупної вартості кредиту для споживача (додаток №1 та №2 до договору), інші умови, передбачені законодавством.

Всі інші обставини, вказані позивачем в його позові, також не є підставою для визнання недійсними спірних договорів, та свідчать лише про бажання позивача уникнути відповідальності як боржника по кредитним зобов’язанням по кредитному договору №11387451000 від 27 серпня 2008 року та іпотечному договору № 11387451000/1, які він (позивач) в добровільному порядку взяв на себе.

Суд звертає увагу, що Законом України «Про іпотеку» визначено перелік підстав з яких договір іпотеки вважається припиненим, він є вичерпним.

Таким чином, твердження позивача не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи, є необґрунтованими та безпідставними, оскільки на момент укладення спірних договорів між сторонами було досягнуто згоди з усіх істотних умов, в тому числі, щодо обсягу кредитних зобов’язань.

Оскільки відсутні обставини для визнання недійсним кредитного договору №11387451000, судом також не вбачається підстав й для визнання недійсним договору іпотеки.

За таких обставин, з урахуванням всього вищевказаного, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає необхідним відмовити позивачу у задоволенні його позовних вимог.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України оскільки позивачеві відмовлено в задоволенні його позовних вимог, то позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на його користь судових витрат, задоволенню також не підлягають.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 3, 15, 16, 192, 203, 215-217, 227, 229, 230, 321, 524, 627, 629, 1056-1, 1057-1 ЦК України, Законом України «Про захист прав споживачів», Законом України «Про банки і банківську діяльність», ст. ст. 10, 11, 57-61, 179, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -

вирішив:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до ПАТ «УкрСиббанк», ПАТ «ДельтаБанк» про визнання недійсним договору споживчого кредитування та договору іпотеки – відмовити.

Судові витрати залишити за позивачем.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Суддя                                                         С.О. Ребров

Провадження № 2/175/526/17