Судове рішення #7514476

                                                                                                                        Справа № 2-124/10

                                                                    РІШЕННЯ

                                                        ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

                                   

19 січня  2010 року                               Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська  

в складі:    головуючого судді – Слюсар Л.П.

                  при секретарі –   Карпенко І.Ю.

                       

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду  м. Дніпропетровська цивільну  справу за позовною заявою  ОСОБА_1   до  Приватного підприємства « ІРМА Х» , ОСОБА_2  про зобов’язання внести запис до трудової книжки, зобов’язання поновлення на роботі, відшкодування середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування  моральної і матеріальної шкоди, відшкодування витрат на правову допомогу , -

ВСТАНОВИВ:

В листопаді 2007 року  ОСОБА_1  звернулася до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська з позовною заявою  до ПП « ІРМА Х»  про встановлення факту знаходження у трудових  стосунках, про поновлення на роботі та відшкодування моральної шкоди, про поновлення  строку звернення до суду. Після набрання законної сили  вироку  Індустріального районного суду від 06.10.2008 року   позовні вимоги були уточнені.   В обґрунтування своїх позовних вимог  позивачка в позовній заяві, уточненій  позовній заяві посилалася на те, що  з 15 червня 2007 року  вона була прийнята на посаду продавця  продовольчих товарів в ПП « ІРМА Х» з заробітною платою 600 грн.  на місяць.  З 18.06.2007 року  вона  фактично приступила до роботи, щомісячно  з червня по серпень 2008 року  отримувала по відомості  заробітну плату.  Однак належним чином її не оформили,  запис в трудову книжку зроблено не було, а  31.08.2007 року  ОСОБА_2  викликавши її в свій кабінет, ознайомила під розписку з своїм розпорядженням про скорочення  чисельного штату зобов’язала її передати товар, який на ній числився, як на матеріально-відповідальній особі. Після передачі товару, директор обіцяла 03.09.2007 здійснити з нею розрахунок, але лише видала на руки трудову книжку без записів про прийняття на роботу та відмовилася від будь-якого спілкування.  Оскільки  ОСОБА_2  відмовила  внести запис в трудову книжку, тому вона вимушена була звернутися до прокуратури про порушення кримінальної справи, де їй  спочатку в порушенні кримінальної справи  було відмовлено та  рекомендовано звернутися до суду.  Вироком Індустріального районного суду м. Дніпропетровська  від 06 жовтня 2008 року директора відповідача ОСОБА_2  було засуджено за порушення її  трудових прав. Вирок набрав законної сили. За час звернення до профспілки, прокуратури, розгляду її заяв, вона хворіла, витратила гроші на лікування у розмірі 1198,50 грн., які просила суд стягнути з відповідача у якості відшкодування завданої їй матеріальної шкоди в результаті неправомірних дій директора відповідача. Просила суд зобов’язати директора ПП «ІРМА Х» ОСОБА_2 внести запис у трудову книжку, поновити на роботі на посаді продавця продовольчих товарів, відшкодувати середній заробіток за час вимушеного прогулу, відшкодувати матеріальну шкоду у розмірі 1198,50 грн., моральну шкоду у розмірі 70 000 грн., відшкодувати витрати на правову допомогу у розмірі 450 грн.

Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська  від 19 січня 2009 року позовні вимоги  ОСОБА_1 були задоволені частково:  поновлено строк звернення до суд, зобов’язано  директора приватного  підприємства «ІРМА Х»  ОСОБА_2 внести в трудову книжку ОСОБА_1 запис про прийняття на роботу з 18.06.2007 року на посаду продавця продовольчих товарів; зобов’язано  директора приватного  підприємства «ІРМА Х»  ОСОБА_2 поновити ОСОБА_1 на посаді продавця продовольчих товарів;  зобов’язано  Приватне підприємство « ІРМА Х»  нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 18.06.2007 року по день постановлення рішення у справі;  стягнути з приватного підприємства « ІРМА Х»  на користь  ОСОБА_1  в відшкодування моральної шкоди 3000 грн. В іншій частині позову відмовлено, а саме в відшкодуванні  матеріальної шкоди, яка складається з суми, витраченої на придбання нею ліків  та витрат на правову допомогу  в розмірі 450 грн.

Ухвалою  колегії суддів судової палати  з цивільних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 березня 2009 року  Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 19 січня 2009 року в частині задоволення заявлених вимог ОСОБА_1 скасовано і справу  в зазначеній частині передано  на новий розгляд до суду першої інстанції.  

При новому розгляді справи  позовні вимоги  позивачкою були уточнені.  Просила в уточненій позовній заяві і в судовому засіданні:  поновити строк  на звернення до суду, як пропущений з поважних причин; зобов’язати  Приватне підприємство « ІРМА Х»  внести до трудової книжки ОСОБА_1 запис про прийняття на посаду продавця продовольчих  товарів; зобов’язати приватне   підприємство « ІРМА Х»  поновити ОСОБА_1 на посаду продавця продовольчих товарів;  зобов’язати приватне підприємство  « ІРМА- Х»  нарахувати та виплатити  ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01.09.2007 року по 16 грудня 2009 року в сумі 17460 грн.; стягнути із приватного підприємства « ІРМА Х»  на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 2179 грн. 30 коп.;   стягнутим із приватного  підприємства « ІРМА Х»  на користь держави судові витрати;  допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення  ОСОБА_1  на посаді продавця  продовольчих товарів ПП « ІРМА Х»;  допустити негайне виконання рішення суду в частині зобов’язання ПП « ІРМА Х» нарахувати і виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в межах  платежу за один місяць; стягнути  з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 10000 грн.; стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в розмірі 450 грн.

Представник відповідача ПП « ІРМА  Х»  у судовому засіданні позовні вимоги не визнав в повному обсязі.   Суду пояснив, що  підприємство орендувало приміщення їдальні ВАТ НТЗ з 15.06.2007 року, але до серпня відбувався ремонт і фактично підприємство почало працювати  з 01.08.2007 року, і з цієї дати набрано штат працівників. З 01.08.2007 року і керівництво і рядові працівники прийняті на роботу,  і з цього часу отримують заробітну плату.  Ніяких відомостей про виплату заробітної плати за червень-липень взагалі не існувало. Крім того у штатному розписі підприємства посада продавця не передбачена, бо це  заклад громадського харчування, а не торгівлі.  Позивачка після звільнення  з ПП « Кочерга»   з  власної ініціативи  приходила в приміщення їдальні де вона  тривалий час працювала, скаржилася на  відсутність грошей  і ОСОБА_2 надавала їй разові доручення, щодо  видачі  молока по талонам спецхарчуванню і оплачувала за виконувану роботу 50 грн.  за день.  Вважають що про вимушений прогул не може йти ніякої мови, оскільки   позивачка 14.06.2007 року була звільнена з ПП « Кочерга» і мала повне право на звернення до служби зайнятості.  Більше того в судовому засіданні, яке відбувалося 02.11.2009 року позивачка пояснила, що після звільнення з ПП « Кочерга» звернулася до центру зайнятості з пропуском строку, тому не отримала належної допомоги і тільки після цього вирішила звернутися до суду.  Щодо моральної шкоди, вважають вимоги не обґрунтованими, оскільки позивачкою не надано доказів, на підтвердження того, що її хвороби, хвороби дочки та смерть чоловіка виникли з вини відповідача. Не  доказані  також вимоги про відшкодування матеріальної шкоди, яка складається з суми, витраченої на лікування, а саме з вини підприємства.   Крім того  не має підстав для поновлення строку звернення до суду. Просив в позові відмовити.        

Відповідачка ОСОБА_2 у судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог, суду пояснила, що позивачка з власної ініціативи приходила до приміщення їдальні де вона працювала кілька років скаржилася на відсутність грошей, тому вона  дійсно  надавала позивачці разові доручення, щодо видачі молока по талонам спецхарчування і оплачувала їй готівкою 50 грн. за день. Вказала, що під час ремонту їдальня  для працівників  заводу не працювала, але за домовленістю з керівництвом заводу  вони видавали  деяким категоріям робітників по талонам спецхарчування у вигляді молока.  

Вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, матеріали кримінальної справи 1-334/08,  суд вважає, що позовні вимоги не  підлягають  задоволенню з наступних підстав.

Згідно до рішення власників  ОСОБА_3 і  ОСОБА_2   від 25.05.2007 року  створено державне підприємство « ІРМА Х». З моменту державної реєстрації Приватного Підприємства « Ірма Х» на посаду директора призначена ОСОБА_2 ( а.с.28).  

Відповідно до свідоцтва  про державну реєстрацію юридичної особи  Приватне підприємство « ІРМА Х»  зареєстровано 29.05.2007 року, номер запису в Єдиному    державному реєстрі  юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 12241020000036926.

Як вбачається із Витягу  з Єдиного державного реєстру юридичних осіб   та фізичних осіб – підприємців  вид діяльності Приватного підприємства « ІРМА Х»  55.51.0 Діяльність їдалень.  

Згідно до п.1.1  Договору №630071491 від 15 червня 2007 року  між  ВАТ « ІНТЕРПАЙП  Нижньодніпровський  Трубопрокатний завод»  ( Сторона -1) і Приватним  Підприємством «ІРМА Х» ( Сторона 2),  Сторона 1 з метою забезпечення харчування членів свого трудового колективу  надала в платне користування Стороні -2 приміщення столових, оснащених  холодильником і технологічним обладнанням, малоцінним інвентарем для приготування їжі, що знаходяться за адресою: м. Дніпропетровськ,  вул. Столєтова, 21.

Як показала в судовому засіданні відповідачка  ОСОБА_2  після укладання  оренди здійснювався ремонт приміщення столової і підприємство фактично не працювало, штати були набрані з 1 серпня 2007 року і в штаті не має посади  продавець продовольчих товарів, що підтверджується:  штатним розписом ПП « ІРМА Х»  так   з 01 серпня 2007 року в штаті підприємства налічується 7 осіб: директор,  бухгалтер, зав. виробничою столовою, повар -4 розряду – 3 особи і касир та  податковим розрахунком  сум доходу, нарахованого ( сплаченого) на користь  платників податку, і сум утриманого з них податку  за третій квартал 2007 року.          

Як встановлено в судовому засіданні і не заперечували сторони, до  оренди приміщень столової  ПП « ІРМА Х»  ці приміщення орендувала   ПП Кочерга.

 Відповідно до ч.1 ст. 61 ЦПК України  обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.  

Як вбачається із трудової книжки позивачки -  ОСОБА_1 працювала в ПП ОСОБА_4  з   20.12.2006 року    буфетницею, а з 20.03.2007 року    на посаді    продавця продовольчих товарів,  звільнена 14.06.2007 року  за угодою сторін.

Сторони не заперечували той факт, що  ОСОБА_1  дійсно  видавала після 14.06.2007 року  працівникам підприємства по талонам спецхарчування -  молоко.

   Так позивачкою надано до суду два  приймальних акта від 31 травня 2007 року та 30 червні 2007 року приватного підприємця ОСОБА_5 на молочні талони, тобто  позивачкою надано прийомний акт, який був заповнений уже після її звільнення з роботи  в ПП Кочерга, однак з печаткою  ПП Кочерга.

Вироком Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 06.10.2008 ОСОБА_2 визнано винною  в вчинені злочину  передбаченого ч.1  ст.172 КК України. Встановлено, що  вона фактично допустила  до виконання функціональних обов’язків працівника столової №1 - ОСОБА_1 без відповідного законодавчого оформлення, однак  вирок не містить обставин зазначених в позовній заяві, які є предметом позовної заяви.

Як вбачається із наданих суду доказів ПП « ІРМА Х»  не приймало на роботу ОСОБА_1, оскільки  підприємство фактично не працювало, не було  штатного розпису, в штатному розписі, який встановлений з 1 серпня 2007 року  не передбачені продавці продовольчих товарів, оскільки видом діяльності є  діяльність їдалень, крім того  на ОСОБА_1 не  поширювалися   правила внутрішнього трудового розпорядку  підприємства,  оскільки їх не було встановлено і вони не могли виконуватися  позивачкою.  

Відповідно до ст. 57 КЗпП України  час початку і закінчення щоденної роботи  (зміни) передбачається правилами  внутрішнього трудового розпорядку і графіками змінності відповідно до законодавства.              

Позивачкою ставиться питання щодо поновлення її  на роботі, однак  в судовому засіданні встановлено, що  на роботу вона прийнята не була і не могла бути прийнята відповідно до трудового договору.  В судовому  засіданні встановлено, що  дійсно ОСОБА_2 здійснювалася оплата  ОСОБА_1  в розмірі 50 грн. в день,  за разову роботу  за видачу талонів спецхарчування - молока  з власних коштів, що є  різновидом цивільно-правового договору, а саме договору підряду, по наданню послуг.

Виходячи із вищевикладеного суд не вбачає законних підстав для задоволення позовної заяви в  частині поновлення на роботі.

Відмовляючи в задоволенні позову  в частині поновлення на роботі, суд не вбачає законних підстав для задоволення  позовних вимог в частині зобов’язання внести до трудової книжки запис про прийняття на посаду продавця продовольчих  товарів;  зобов’язання нарахувати та виплатити   середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01.09.2007 року по 16 грудня 2009 року в сумі 17460 грн.;    стягнення  з ОСОБА_2 на її користь моральної шкоди в розмірі 10000 грн.

Щодо  заявлених  позовних вимог про стягнення   матеріальної шкоди в розмірі 2179 грн. 30 коп. та витрат на правову допомогу в розмірі 450 грн.,  то суд вважає за необхідне   закрити провадження в цій частині позовних вимог, оскільки  Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 19.01.2009 року  в цій частині позовних вимог ОСОБА_1   відмовлено,  а ухвалою Апеляційного суду  від 26.03.2009 року  в частині відмови від позову  рішення не скасоване і набрало законної сили.  

Суд не обговорює питання щодо поновлення строків на звернення до суду з позовною заявою, як пропущений з поважних причин, оскільки  право позивачки не порушено,  тому суд відмовляє по суті заявлених вимог.      

Відповідно до ст.88 ЦПК України  суд вважає за можливим віднести судові витрати за рахунок держави, оскільки позивачка є інвалідом третьої групи,  в даний час не працює.

Керуючись:   Постановою Пленуму Верховного суду України “  Про практику розгляду судами трудових спорів ” від 06 листопада 1992 року №9 ( зі змінами внесеними постановами від 01.04.1994  року №4, від 26 жовтня 1995 року №18 та від 25 травня 1998 року №15),   ст.ст. 57,  221,232, 233, 234,235,236,  237-1 КЗпП України,    ст. ст.3,7, 11,15,30,61, 88, 205, 212-215  ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ :

 

В задоволені позову  ОСОБА_1   відмовити в повному обсязі.

 Рішення може  бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області через Індустріальний районний суд, шляхом подачі у 10-ти денний строк, з дня проголошення рішення, заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20-ти днів апеляційної скарги,   або без подання заяви про апеляційне оскарження, шляхом подачі апеляційної скарги на протязі 10-ти днів з дня проголошення рішення.

     Суддя                                                                                                Л.П. Слюсар

  • Номер: 6/552/672/17
  • Опис:
  • Тип справи: на клопотання, заяву, подання у порядку виконання судового рішення та рішення іншого органу (посадової особи) в цивільній справі
  • Номер справи: 2-124/2010
  • Суд: Київський районний суд м. Полтави
  • Суддя: Слюсар Людмила Петрівна
  • Результати справи: скасовано
  • Етап діла: Розглянуто у апеляційній інстанції
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 06.12.2017
  • Дата етапу: 12.02.2018
  • Номер: 22-ц/786/465/18
  • Опис: Заява ПАТ "Дельта Банк" про видачу дубліката виконавчого листа, поновлення строку для пред"явлення документу до виконання, заміну сторонм виконавчого провадження/ ПАТ "УкрСибБанк" до Несерви Т.В., Малищук Л.П. про стягнення заборгованості за кредитним договором/
  • Тип справи: на цивільну справу за апеляційною скаргою (а)
  • Номер справи: 2-124/2010
  • Суд: Апеляційний суд Полтавської області
  • Суддя: Слюсар Людмила Петрівна
  • Результати справи:
  • Етап діла: Розглянуто: рішення набрало законної сили
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 16.01.2018
  • Дата етапу: 12.02.2018
  • Номер: 6/552/49/18
  • Опис:
  • Тип справи: на клопотання, заяву, подання у порядку виконання судового рішення та рішення іншого органу (посадової особи) в цивільній справі
  • Номер справи: 2-124/2010
  • Суд: Київський районний суд м. Полтави
  • Суддя: Слюсар Людмила Петрівна
  • Результати справи:
  • Етап діла: Розглянуто: рішення набрало законної сили
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 15.02.2018
  • Дата етапу: 12.03.2018
  • Номер: 6/542/26/24
  • Опис: про заміну сторони (стягувача) виконавчого провадження, видачу документа та поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання
  • Тип справи: на клопотання, заяву, подання у порядку виконання судового рішення та рішення іншого органу (посадової особи) в цивільній справі
  • Номер справи: 2-124/2010
  • Суд: Новосанжарський районний суд Полтавської області
  • Суддя: Слюсар Людмила Петрівна
  • Результати справи:
  • Етап діла: Призначено до судового розгляду
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 10.06.2024
  • Дата етапу: 12.06.2024
  • Номер: 6/542/26/24
  • Опис: про заміну сторони (стягувача) виконавчого провадження, видачу документа та поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання
  • Тип справи: на клопотання, заяву, подання у порядку виконання судового рішення та рішення іншого органу (посадової особи) в цивільній справі
  • Номер справи: 2-124/2010
  • Суд: Новосанжарський районний суд Полтавської області
  • Суддя: Слюсар Людмила Петрівна
  • Результати справи:
  • Етап діла: Розглянуто: рішення набрало законної сили
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 10.06.2024
  • Дата етапу: 12.08.2024
Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація