Справа 2о-49
2008 року
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 жовтня 2008 року Сарненський районний суд Рівненської області в складі:
головуючого судді - ВЕДЯНІНОЇ Т.О.
народних засідателів - ВІЛЕЦЬ С.Ф., ЦИЦЮРИ Т.О.
при секретарі - МАРТИНЮК І.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сарни справу за заявою ОСОБА_1 про визнання недієздатним ОСОБА_2, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою, в якій просить визнати недієздатним ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 в зв'язку із психічним захворюванням.
Заявник письмовою заявою вимоги підтримала, просить слухати справу у її відсутності.
Заінтересована особа в особі селищного голови проти заявлених ОСОБА_1 вимог письмовою заявою не заперечує.
Дослідивши надані заявником докази, суд дійшов до наступного.
Відповідно до посвідчення, виданого 12 жовтня 1989 року на ім'я ОСОБА_2 та медичної довідки від 26 березня 1987 року, виданої ЛТЕК психічного профілю - ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 дійсно є інвалідом дитинства першої групи довічно та потребує стороннього догляду.
Однак, згідно із ч.1 ст.39 ЦК України -фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними, а для встановлення психічного стану особи, відповідно до ст.145 ЦПК України призначення експертизи є обов'язковою.
Як вбачається із заяви ОСОБА_1, наданої нею про розгляд справи у її відсутність та повідомлення яке надійшло із Центру психічного здоррв'я населення, судово-психіатрична експертиза відносно ОСОБА_2 не проводилась.
Оскільки суду не надано висновок вказаної експертизи, через що немає можливості встановити достовірно наявність у ОСОБА_2 стійкого психічного захворювання та можливість останнього розуміти характер та зміст своїх дій, заява ОСОБА_1 не підлягає до задоволення.
На підставі наведеного, ст.39 ЦК України, керуючись ст.ст.145, 240, 212-215 ЦПК України, суд -
ВИРІШИВ:
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання недієздатним ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, встановлення опіки - відмовити повністю, за недоведеністю заявлених вимог.
Рішення може бути оскаржено протягом двадцяти днів з моменту подачі заяви про апеляційне оскарження, яку може бути подано протягом десяти днів з дня його проголошення.