ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

___________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2018 р.м. ХерсонСправа № 821/375/16

Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бездрабка О.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

встановив:

23 березня 2016 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з адміністративним позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича (далі - відповідач), в якому просив:

- визнати протиправними та скасувати рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича, які оформлені відповідними наказами та/або рішеннями та/або протоколами, і якими договір № 014-21061-06215 банківського вкладу (депозиту) у євро від 06.02.2015 р., договір № 005-21061-180215 банківського вкладу (депозиту) у доларах США від 18.02.2015 р., що укладений між ПАТ "Банк Аваль" та ОСОБА_1, вважається нікчемним та/або визнано нікчемним та/або до них вирішено застосувати наслідки нікчемності договорів (правочинів);

- визнати протиправними дії Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича щодо не включення відомостей про ОСОБА_1 до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладом у ПАТ "Дельта Банк" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, згідно договору № 005-21061-180215 банківського вкладу (депозиту) у доларах США від 18.02.2015 р. та згідно договору № 014-21061-06215 банківського вкладу (депозиту) у євро від 06.02.2015 р., що укладені між ПАТ "Дельта Банк" та ОСОБА_3;

- зобов'язати Уповноважену особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича включити до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, відомості про ОСОБА_1 за договором № 005-21061-180215 банківського вкладу (депозиту) у доларах США від 18.02.2015 р. та за договором № 014-21061-060215 банківського вкладу (депозиту) у євро від 06.02.2015 р., що укладений між ПАТ "Дельта Банк" та ОСОБА_1, та подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про ОСОБА_1 як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб згідно вказаного договором № 005-21061-180215 банківського вкладу (депозиту) у доларах США від 18.02.2015 р. та договору № 014-21061-060215 банківського вкладу (депозиту) у євро від 06.02.2015 р.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що рішення відповідача, якими до договорів банківських вкладів (депозитів) № 014-21061-060215 від 06.02.2015 р. та № 005-21061-180215 від 18.02.2015 р. вирішено застосувати положення ст.38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки порушують права позивача як вкладника ПАТ "Дельта Банк". Так, ст.38 Закону № 4452 регулює відносини щодо забезпечення збереження активів банку, запобігання втраті майна банку, запобігання наданню збитків банку, а тому саме цією метою і обмежені повноваження Фонду та Уповноваженої особи по перевірці правочинів (у тому числі договорів), які визначені ч.3 ст.38 Закону № 4452. Депозит згідно чинного законодавства є пасивом банку, а активами банку є ресурси у вигляді матеріальних засобів, інвестиційна діяльність, нерухомість, цінні папери та облігації в портфелі банку, кошти в інших банках, кошти в резервних фондах банку, надані кредити фізичним та юридичним особам, вкладення у лізингові операції, заборгованість клієнтів (п.5.1 Інструкції про порядок складання та оприлюднення фінансової звітності банків України, затвердженої постановою Правління НБУ від 24.10.2011 р. № 373). У таблиці, яка міститься в Інструкції № 373, строкові кошти фізичних осіб обліковуються на рахунках 2630 та 2635 позначені як пасив. Отже, це не ті відносини, які регулюються цією статтею, так як депозити - це пасиви банку. Не можна вважати втратою майна банку (його активів) розпорядження вкладником своїми грошовими коштами (пасивами), так як вклад не вважається майном банку, надається банку у користування. Збитки банку можна завдати розпорядженням його активами або безпосередньо майном банку. Депозитні, поточні рахунки та кошти на них є пасивом банку та не є власним майном банку. Тому невдале розпорядження активами (кредитами, цінними паперами, грошима в інших банках, інвестиціями) призводять до збитків, котрі згідно з положеннями п.15 Інструкції НБУ "Про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України" від 17.06.2004 р. № 280 відображені на рахунках класу 7 ("Витрати"). Отже, депозитні та поточні рахунки не можуть завдати збитків банку. Правочин може вважатися нікчемним на підставі п.7 ч.3 ст.38 Закону № 4452 виключно за умови, якщо одночасно мають місце такі умови (обставини): 1) банк має здійснити платіж кредитору чи передачу майна банку кредитору (зайомщику власник активів банку); 2) метою такого платежу кредитору або передачі майна кредитору є надання окремому кредитору переваг (занижена ставка по активам). У випадку позивача жодна із вказаних обставин (умов) не мала місця. ПАТ "Дельта Банк" не здійснював будь-яких платежів по активам на ім'я позивача, він не передавав будь-якого власного майна банку позивача, грошові кошти на свій вкладний рахунок позивач отримав від третьої особи, у якої не існувало та не існує будь-яких обмежень щодо розпорядження належними їй грошовими коштами, в тому числі шляхом переказу їх позивачу. Окремо зазначає, що право розпорядження належними вкладними грошовими коштами не може бути обмежено, окрім випадків, прямо передбачених законом. Грошові кошти, розміщені на вкладному рахунку, є власністю того чи іншого вкладника. Одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах 200000 грн. прямо встановлена законодавством України. Недійсність вказаних договорів банківських вкладів (депозитів) не встановлена жодним законом України, судового рішення про визнання їх недійсним немає. Стаття 204 ЦК України чітко вказує, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним. За таких обставин, будь-які рішення відповідача про визнання нікчемними вказаних договорів банківського вкладу (депозиту) та/або застосування наслідків нікчемності до них, які оформлені відповідним наказом та/або протоколом, є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.03.2016 р. справу передано для розгляду судді Войтович І.І.

Ухвалою від 24.03.2018 р. відкрито провадження у справі та призначено судове засідання на 11.04.2016 р. о 13:00 год.

Ухвалою від 11.04.2016 р. задоволено клопотання представника відповідача - зупинено провадження у справі № 821/375/16 до вирішення Конституційним судом України справи за поданням Верховного Суду України щодо відповідності Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" положенням Конституції України.

04.05.2018 р. керівником апарату суду винесено розпорядження № 37 "Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи" у зв'язку із закінченням повноважень судді Войтовича І.І. щодо здійснення ним правосуддя з 23.05.2018 р. та відбуванням у відпустку з 14.05.2018 р.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.05.2018 р. справу передано для розгляду судді Бездрабку О.І.

Ухвалою від 05.05.2018 р. справу прийнято до провадження суддею Бездрабко О.І.

Ухвалою від 03.10.2018 р. поновлено провадження у справі та призначено судове засідання на 24.10.2018 р. на 10:00 год.

22.10.2018 р. від представника позивача надійшла заява про уточнення позовної заяви, згідно якої просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича, яке оформлене наказом № 813 від 16.09.2015 р. (в тому числі додатки до нього), в частині про виявлення нікчемними договорів банківських вкладів (депозитів) №№ 014-21061-060215 у євро від 06.02.2015 р. та 005-21061-180215 у доларах США від 18.02.2015 р., що укладені між ПАТ "Дельта Банк" та ОСОБА_1 та в частині застосування до цих договорів наслідків нікчемності правочину (договору);

- визнати протиправними дії Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича щодо не включення відомостей про ОСОБА_1 до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, згідно договорів банківських вкладів (депозитів) № 014-21061-060215 у євро від 06.02.2015 р. та № 005-21061-180215 у доларах США від 18.02.2015 р., що укладені між ПАТ "Дельта Банк" та ОСОБА_1;

- зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича внести додаткову інформацію до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, відомості про ОСОБА_1 згідно договорів банківських вкладів (депозитів) №№ 014-21061-060215 у євро від 06.02.2015 р. та № 005-21061-180215 у доларах США від 18.02.2015 р., що укладені між ПАТ "Дельта Банк" та ОСОБА_1, та подати до Фонду гарантування фізичних осіб додаткову інформацію про ОСОБА_1 як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб згідно договорів банківських вкладів (депозитів) № 014-21061-060215 у євро від 06.02.2015 р. та № 005-21061-180215 у доларах США від 18.02.2015 р., що укладені між ПАТ "Дельта Банк" та ОСОБА_1.

24.10.2018 р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого просить відмовити в задоволенні позову. Вказує на те, що відповідно до п.8 ч.2 ст.38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та на виконання наказу уповноваженої особи Фонду гарантування неладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ "Дельта Банк" № 408 від 29.05.2015 р., рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 174/15 від 27.07.2015 р., комісією з перевірки правочинів (договорів) за вкладними операціями АТ "Дельта Банк" було здійснено перевірку договорів (правочинів) за вкладними операціями, на предмет виявлення договорів і правочинів), що є нікчемними з підстав, передбачених ч.3 ст.38 цього Закону. Висновками даної комісії є те, що умови Договорів банківських вкладів, укладені між Банком та фізичними - особами після 16.01.2015 р. включно, за якими здійснювалися перерахування коштів на вкладні рахунки з рахунків фізичних осіб, що є одночасно кредиторами Банку, надають кредиторам - фізичним особин переваги перед іншими кредиторами, а отже - такі договори банківського вкладу є нікчемними з підстав, визначених п.7 ч.3 ст.38 цього Закону. Натомість, 06.02.2015 р. між ПАТ "Дельта Банк" та позивачем було укладено договір № 014-21061-060215 банківського вкладу (депозиту) у євро, а 18.02.2018 р. - договір № 005-21061-180215 банківського вкладу (депозиту) у доларах США. Відповідно до платіжних доручень кошти на депозитний рахунок ОСОБА_1 внесено шляхом переказу коштів від третіх осіб - ініціаторів переводу - ОСОБА_6 та ОСОБА_7, що свідчить про не внесення позивачем ніяких коштів на депозитний рахунок, відкритий на його ім'я відповідно до умов договорів депозитів. Отже, умови вказаних договорів банківських вкладів, укладених між банком та ОСОБА_1 є нікчемними з підстав, визначених п.7 ч.3 ст.38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". В результаті застосування наслідків нікчемності щодо вказаних депозитних договорів, кошти з депозитних рахунків ОСОБА_1 повернуто на рахунки ініціаторів переводів ОСОБА_6 та ОСОБА_7, що підтверджується виписками по рахунках ОСОБА_6 та ОСОБА_7 При цьому, відповідно до п.5-4 ч.1 ст.2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" кредитор - це юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до банку щодо його майнових зобов'язань, проте, договори банківських вкладів, укладених між ПАТ "Дельта Банк" та позивачем визнано нікчемними і відповідно до наказу Тимчасової адміністрації ПАТ "Дельта Банк" № 813 від 16.09.2015 р. до таких договорів застосовано наслідки нікчемності шляхом повернення назад на рахунки "ініціаторів переводів" коштів з рахунків вкладників "подрібнювачів", і тому позивач не може вважатися кредитором банку, адже не може документально підтвердити суми своїх позовних вимог ані на момент подання позову до суду, ані на теперішній час. З огляду на викладене, адміністративний позов не може бути задоволений.

22.10.2018 р. від представника позивача надійшли пояснення на відзив, в яких вказує на те, що дії відповідача щодо визнання нікчемними договорів банківських вкладів (депозитів) № 014-21061-060215 та № 005-21061-180215 на підставі п.7 ч.3 ст.38 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та застосування до них наслідків нікчемності є протиправними та протизаконними, оскільки відповідно до вказаної норми закону підставою для виявлення договорів нікчемними є такі переваги кредиторам, які "прямо не встановлені законом чи внутрішніми документами банку". Проте, на думку позивача, спірні договори укладені на публічних умовах, за загальними правилами банку з обслуговування фізичних осіб, за типовим договором, типовою додатковою угодою, за типовим банківським продуктом, впровадженим у банку з 16 травня 2014 року та дійсним станом на дату їх укладання, що свідчить про надання банком послуги прямо дозволену законами та внутрішніми документами банку та унеможливлює застосування до спірних вкладів позивача п.7 ч.3 ст.38 цього Закону. Отже, позивач вважає, що оскаржувані дії відповідача вчинені з перевищенням повноважень, оскільки перевірку на ознаки нікчемності було запроваджено для депозитних договорів - активів клієнтів, які тимчасово були передані Банку на договірних умовах платного зберігання та державної гарантії відшкодування коштів у разі віднесення Банку до категорії неплатоспроможних; з метою іншою, ніж це передбачено Законом, так як перевірку здійснено не з ціллю збереження майна, активів банку, не з ціллю запобігання збитків банку (за приписами ст.38 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"), а з ціллю зменшення витрат Фонду за рахунок невиплати позивачу гарантованого відшкодування; без дотримання принципу рівності перед законом, що призвело до несправедливої дискримінації позивача по відношенню до інших вкладників банку. З огляду на це, позивач вказує, що оскаржуваними діями відповідача порушено його гарантоване державою право на отримання гарантованого відшкодування за договорами банківських вкладів № 014-21061-060215 та № 005-21061-180215 від 18.02.2015 р.

Ухвалою від 24.10.2018 р. за клопотанням представника позивача відкладено розгляд справи на 07.11.2018 р. на 14:00 год.

07.11.2018 р. від представників позивача та відповідача надійшли заяви про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Приписами ч.3 ст.194 КАС України визначено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

За таких обставин суд розглядає справу в порядку письмового провадження.

Як вже зазначалося, представником позивача 22.10.2018 р. було подано до суду заяву про зміну предмета позову.

Ухвалою від 14.11.2018 р. закрито провадження в частині позовних вимог ОСОБА_1 щодо визнання протиправним та скасування рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича, яке оформлене наказом № 813 від 16.09.2015 р. (в тому числі додатки до нього), в частині про виявлення нікчемними договорів банківських вкладів (депозитів) №№ 014-21061-060215 у євро від 06.02.2015 р. та 005-21061-180215 у доларах США від 18.02.2015 р., що укладені між ПАТ "Дельта Банк" та ОСОБА_1 та в частині застосування до цих договорів наслідків нікчемності правочину (договору).

Таким чином предметом позовних вимог ОСОБА_1 в даній справі є:

- визнати протиправними дії Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича щодо не включення відомостей про ОСОБА_1 до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, згідно договорів банківських вкладів (депозитів) № 014-21061-060215 у євро від 06.02.2015 р. та № 005-21061-180215 у доларах США від 18.02.2015 р., що укладені між ПАТ "Дельта Банк" та ОСОБА_1;

- зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича внести додаткову інформацію до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, відомості про ОСОБА_1 згідно договорів банківських вкладів (депозитів) №№ 014-21061-060215 у євро від 06.02.2015 р. та № 005-21061-180215 у доларах США від 18.02.2015 р., що укладені між ПАТ "Дельта Банк" та ОСОБА_1, та подати до Фонду гарантування фізичних осіб додаткову інформацію про ОСОБА_1 як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб згідно договорів банківських вкладів (депозитів) № 014-21061-060215 у євро від 06.02.2015 р. та № 005-21061-180215 у доларах США від 18.02.2015 р., що укладені між ПАТ "Дельта Банк" та ОСОБА_1.

Дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 06.02.2015 р. між Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" та ОСОБА_1 укладено договір № 014-21061-060215 банківського вкладу (депозиту) "Лояльний" у євро, відповідно до умов якого: сума вкладу складає 3000 євро; вклад залучається на строк з дати його зарахування на рахунок, вказаний в п.1.6 цього Договору та по 08.03.2015 р. включно; процентна ставка на суму вкладу становить 4,5 процентів річних.

У відповідності до п.1.6 Договору Банк відкриває Вкладнику вкладний (депозитний) рахунок № НОМЕР_2.

Згідно п.1.10 Договору вклад виплачується Вкладнику у разі закінчення строку залучення Вкладу, або в інших термін дострокового припинення дії цього Договору у випадках, передбачених цим договором та Правилами, шляхом зарахування на поточний рахунок, операції за якими можуть здійснюватися із використанням електронних платіжних засобів № НОМЕР_3, відкритий на ім'я Вкладника в установі Банку.

Пунктом 2.10 Договору передбачено, що вкладник підтверджує, що Банк до укладання цього Договору з Вкладником надав Вкладнику інформацію, зазначену в статті 26 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" від 23 лютого 2012 року № 4452-VI, щодо умов гарантування вкладів фізичних осіб коштів за цим Вкладом. Сума граничного розміру відшкодування за цим Вкладом, включаючи відсотки, не може бути більшою граничного розміру відшкодування коштів, що становить 200 тисяч гривень для одного вкладника в одному банку.

З наданої суду копії Додаткової угоди № 1 від 06.02.2015 р. до Договору № 014-21061-060215 від 06.02.2015 р. банківського вкладу (депозиту) "Лояльний" у євро вбачається, що сторони домовилися викласти пункт 1.8 статті 1 Договору в наступній редакції: "1.8. Зарахування Вкладу на Рахунок здійснюється з власного поточного або вкладного (депозитного) рахунку Вкладника, відкритого в Банку, або шляхом перерахування з поточного рахунку іншої фізичної особи - резидента, або готівкою через касу Банку в день укладання Сторонами цього Договору. У разі, якщо в день укладання Сторонами цього Договору не буде здійснено зарахування/перерахування коштів, що становлять суму Вкладу на Рахунок, цей Договір вважається таким, що не був укладений".

Відповідно до платіжного доручення від 06.02.2015 р. № 1 від ОСОБА_6 на депозитний рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_2 надійшли кошти у сумі 3000 євро.

Також з матеріалів справи вбачається, що 18.02.2015 р. між Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" та ОСОБА_1 було укладено договір № 005-21061-180215 банківського вкладу (депозиту) у доларах США, на підставі якого банк відкрив ОСОБА_1 вкладний (депозитний) рахунок № НОМЕР_4, на який 18.02.2015 р. надійшли кошти в розмірі 600 доларів США.

14.11.2018 р. представником позивача надано до суду заяву, відповідно до якої втрачено документи, а саме: копія договору банківського вкладу від 18.02.2015 р. № 005-21061-180215, копія додаткової угоди № 1 до договору банківського вкладу (депозиту), копія платіжного доручення від 18.02.2015 р. № 1.

З поданого до суду відзиву вбачається, що відповідач не заперечує факту укладення даного договору та додаткової угоди, надходження коштів у сумі 600 доларів на відкритий в банку депозитний рахунок 18.02.2015 р. шляхом переказу коштів з депозитного рахунку ОСОБА_7

Дані обставини також підтверджуються випискою по особовому рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_4, ОСОБА_7 № НОМЕР_5, реєстру договорів, який є додатком на наказу від 16.09.2018 р. № 813 "Щодо заходів, пов'язаних із наслідками виявлених нікчемних правочинів (договорів) за вкладними операціями".

Відповідно до ч.1 ст.78 КАС України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Таким чином суд визнає обставини наявності договору банківського вкладу (депозиту) у доларах США від 18.02.2015 р. № 005-21061-180215, укладеного між ПАТ "Дельта Банк" та ОСОБА_1

У відповідності до постанови Правління Національного банку України від 02.03.2015 р. № 150 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до категорії неплатоспроможних", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02.03.2015 р. № 51 "Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк", згідно з яким з 03.03.2015 р. запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк".

Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в Публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк" призначено провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Кадирова Владислава Володимировича.

З метою забезпечення збереження активів неплатоспроможного банку Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", запобігання втрати майна та збитків банку і Фонду, виконавча дирекція Фонду прийняла рішення від 03.08.2015 р. № 147 про продовження строків здійснення тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк" до 02 жовтня 2015 року включно та продовження повноважень уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації Кадирова В.В. до 02 жовтня 2015 року включно.

Відповідно до постанови Правління Національного банку України 02.10.2015 р. № 664 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд гарантування) прийнято рішення від 02.10.2015 р. № 181 "Про початок процедури ліквідації Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" та делегування повноважень ліквідатора банку".

Згідно із зазначеним рішенням розпочато процедуру ліквідації Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", призначено уповноважену особу Фонду гарантування та делеговано всі повноваження ліквідатора Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", визначені статтями 37, 38, 51, частинами першою та другою статті 48 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Кадирову В.В. на два роки з 05 жовтня 2015 року по 04 жовтня 2017 року включно, строк здійснення процедури ліквідації та делегування повноважень ліквідатора Банку продовжено до 04 жовтня 2019 року на підставі рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 20 лютого 2017 року № 619.

Вказані вище обставини визнаються судом загальновідомими, а тому в силу положень ч.3 ст.78 КАС України доказуванню не підлягають.

Як вбачається з матеріалів справи, за результатами перевірки правочинів за вкладними операціями в Публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк" Уповноваженою особою Фонду Кадировим В.В. 16.09.2015 р. прийнято наказ № 813 "Щодо заходів, пов'язаних із наслідками виявлення нікчемних правочинів (договорів) за вкладними операціями", відповідно до якого застосовано наслідки нікчемності договорів банківського вкладу (депозиту), що є нікчемними з підстав, викладених у пункті 7 частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", серед яких і договори банківських вкладів № 014-21061-060215 від 06.02.2015 р., № 005-21061-180215, укладені між ОСОБА_1 та ПАТ "Дельта Банк".

З офіційного сайту Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (http://www.fg.gov.ua) ОСОБА_1 дізнався, що 08.10.2015 р. Фонд розпочинає виплати коштів вкладникам ПАТ "Дельта Банк", для чого у період з 08.10.2015 р. по 18.11.2015 р. включно вкладникам необхідно звернутись до установ банків-агентів: АТ "Ощадбанк", АТ "Укрексімбанк", АБ "Укргазбанк". Зателефонувавши до вказаних банків-агентів позивач дізнався, що він відсутній у списках на гарантовану виплату.

Згідно виписки по рахунку позивача № НОМЕР_4 17.09.2015 р. кошти у сумі 600 доларів США (13198,90 грн.) повернуто внаслідок застосування наслідків нікчемності договору банківського вкладу № 005-21061-180215 на рахунок ОСОБА_7 № НОМЕР_5.

У відповідності до виписки по рахунку № НОМЕР_2 17.09.2015 р. кошти у сумі 3000 євро (74705,77 грн.) повернуто внаслідок застосування наслідків нікчемності договору банківського вкладу № 014-21061-060215 на рахунок ОСОБА_6 № НОМЕР_6.

05.10.2015 р. на офіційному сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб опубліковано оголошення про те, що Фонд розпочне виплати вкладникам Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" за Загальним реєстром (не залежно від часу закінчення строку депозитного договору) з 08 жовтня 2015 року.

Вважаючи протиправними дії та рішення відповідача щодо визнання нікчемними договори № 005-21061-180215 банківського вкладу (депозиту) у доларах США та № 014-21061-060215 банківського вкладу (депозиту) "Лояльний" у євро, укладених між позивачем та ПАТ "Дельта Банк" відповідно до ст.38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", та, як наслідок, не включення даних про позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, позивач звернувся до адміністративного суду з вказаною позовною заявою.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам в межах заявлених позовних вимог, суд виходить з наступних приписів законодавства.

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" від 23.02.2012 р. № 4452-VI (далі - Закон № 4452-VI).

Відповідно до ч.1 ст.26 Закону № 4452-VI (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Вкладником в розумінні п.4 ч.1 ст.2 Закону № 4452-VI є фізична особа (у тому числі фізична особа - підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.

Порядок визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами визначено ст.27 Закону № 4452-VI (в редакції Закону № 629-VIII від 16.07.2015 р.)

Згідно положень цієї статті уповноважена особа Фонду складає перелік рахунків вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку.

Уповноважена особа Фонду протягом 15 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку формує: 1) перелік рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню; 2) перелік рахунків вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4-6 частини четвертої статті 26 цього Закону; 3) переліки рахунків, за якими вкладники на індивідуальній основі отримують від банку відсотки за договорами, укладеними на умовах, що не є поточними ринковими умовами відповідно до статті 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність", або мають інші фінансові привілеї від банку та осіб, які використовують вклад як засіб забезпечення виконання іншого зобов'язання перед цим банком, що не виконане; 4) перелік рахунків вкладників, що перебувають під арештом за рішенням суду; 5) перелік рахунків вкладників, вклади яких мають ознаки, визначені статтею 38 цього Закону. Кошти за такими вкладами виплачуються Фондом після проведення аналізу ознак, визначених статтею 38 цього Закону, у тому числі шляхом надіслання запитів клієнтам банку, у порядку та строки, встановлені Фондом, а також підтвердження відсутності таких ознак.

Виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр відшкодувань вкладникам для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду. Фонд не пізніше ніж через 20 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку розміщує оголошення про початок відшкодування коштів вкладникам на офіційному веб-сайті Фонду. Фонд також оприлюднює оголошення про початок відшкодування коштів вкладникам у газеті "Урядовий кур'єр" або "Голос України". Інформація про вкладника в переліку рахунків вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства.

Згідно ст.ст.37, 38 Закону № 4452-VI Фонд або його уповноважена особа наділені повноваженнями щодо виявлення факту нікчемності правочинів, тобто мають здійснити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою статті 38; прийняти відповідне рішення про виявлення факту нікчемності правочину і повідомити про це сторін правочину, а також вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності правочинів.

Разом з тим, суд вказує, що за змістом вищенаведених норм Закону № 4452-VI, право перевірки правочинів на предмет виявлення серед них нікчемних не є абсолютним, а кореспондується з обов'язком встановити перед прийняттям рішення обставини, з якими Закон пов'язує нікчемність правочину, довести суду такі обставини. Тобто самого твердження про нікчемність правочину недостатньо для визнання його таким, оскільки воно нівелюється протилежним твердженням вкладника про дійсність вкладу.

Перелік передбачених ч.3 ст.38 Закону № 4452-VI підстав, за яких правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, є виключним.

Також, згідно ч.3 ст.36 Закону № 4452-VI є нікчемними правочини, вчинені органами управління та керівниками банку після призначення уповноваженої особи Фонду.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує правові висновки Великої Палати Верховного Суду щодо застосування статті 38 вказаного Закону № 4452-VI, викладені у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 826/1476/15. Так, у пунктах 41-43 цієї постанови Велика Палата Верховного Суду зазначила, що загальні вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину, врегульовані цивільним законодавством, положення якого не можуть бути застосовані комісією банку чи уповноваженою особою Фонду при вирішенні питання щодо віднесення правочинів до нікчемних для розширення переліку підстав нікчемності, визначених у частині третій статті 38, а також у частині 3 статті 36 Закону № 4452-VI.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до протоколу засідання Комісії з перевірки правочинів (договорів) за вкладами операціями АТ "Дельта Банк" від 15.09.2015 р., комісія дійшла до висновку, що умови Договорів банківських вкладів, укладені між Банком і фізичними особами після 16.01.2015 р. включно, за якими здійснювалися перерахування коштів на вкладні рахунки з рахунків фізичних осіб, що є одночасно кредиторами Банку, надають кредиторам - фізичним особам переваги над іншими кредиторами, а отже - такі Договори банківського вкладу є нікчемними з підстав, визначених п.7 ч.3 ст.38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", перелік таких договорів наведено у додатку № 1 до цього протоколу.

При цьому, з витягу "Реєстру договорів" додатку № 1 до вказаного протоколу до такого реєстру віднесено по ОСОБА_1 договори від 06.02.2015 р. № 014-21061-060215 банківського вкладу (депозиту) у сумі 3000 євро та від 18.02.2015 р. № 005-21061-180215 банківського вкладу (депозиту) у сумі 600 доларів.

У відповідності до п.3 ч.1 ст.2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" вкладом вважаються кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти.

Пунктом 5.11 Правил банківського обслуговування фізичних осіб у Публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк", затверджених рішенням Ради Директорів АТ "Дельта Банк" протоколом № 14 від 20.03.2013 р., передбачено, що зарахування на вкладний (депозитний) рахунок грошових сум для Вкладника від третьої особи не допускається (крім зарахування грошових сум від Законного представника за вкладами на ім'я особи, законним представником якої він є, та крім інших випадків, передбачених нормами діючого законодавства України та/або Продуктами Банку).

Матеріалами справи підтверджено, що 06.02.2015 р. між Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" та ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду № 1 до Договору № 014-21061-060215 від 06.02.2015 р. банківського вкладу (депозиту) "Лояльний" у євро, згідно якої сторони домовились викласти пункт 1.8 статті 1 Договору в наступній редакції: "1.8. Зарахування Вкладу на Рахунок здійснюється з власного поточного або вкладного (депозитного) рахунку Вкладника, відкритого в Банку, або шляхом перерахування з поточного рахунку іншої фізичної особи - резидента, або готівкою через касу Банку в день укладання Сторонами цього Договору".

Сторонами не заперечується факт укладення між Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" та ОСОБА_1 Додаткової угоди № 1 до Договору № 005-21061-180215 від 18.02.2015 р. банківського вкладу (депозиту) у доларах США з аналогічними умовами.

Таким чином, умовами додаткових угод до цих договорів не забороняється зарахування коштів на рахунок позивача шляхом безготівково переказу від третьої особи.

Більше того, положеннями Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" не передбачено обов'язкового внесення саме готівкових коштів на банківський (депозитний) рахунок особисто вкладником, оскільки в ст.2 Закону зазначено, що вкладом також є кошти в безготівковій формі, які надійшли для вкладника.

Так, відповідно до п.7 ч.3 ст.38 Закону № 4452-VI правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з підстав: банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.

Втім, суд вказує, що платіжні операції по перерахуванню коштів з рахунку однієї особи на рахунок позивача не є правочинами між Банком та позивачем згідно зі ст.202 ЦК України.

Здійснюючи операції з перерахування коштів, банк не вчиняє окремі правочини, а виконує свої зобов'язання з обслуговування клієнтів банку, передбачені ЦК України, Законом України "Про банки і банківську діяльність", Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженою постановою Правління НБУ від 12.11.2003 р. № 492, та договорами з відповідними клієнтами банку.

Статтею 1062 ЦК України визначено, що на рахунок за банківським вкладом зараховуються грошові кошти, які надійшли до банку на ім'я вкладника від іншої особи, якщо договором банківського вкладу не передбачено інше. При цьому вважається, що вкладник погодився на одержання грошових коштів від іншої особи, надавши їй необхідні дані про рахунок за вкладом. Кошти, помилково зараховані на рахунок вкладника, підлягають поверненню відповідно до статті 388 цього Кодексу.

Відповідно до п.10.12 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України № 492 від 12.11.2003 р. та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.12.2003 р. за № 1172/8493 (далі - Інструкція № 492), кошти на вкладний (депозитний) рахунок фізичної особи можуть бути внесені вкладником готівкою, перераховані з іншого власного вкладного (депозитного) або поточного рахунку. Після закінчення строку або настання інших обставин, визначених законодавством України чи договором банківського вкладу, кошти з вкладного (депозитного) рахунку повертаються вкладнику шляхом видачі готівкою або в безготівковій формі на зазначений у договорі рахунок вкладника для повернення коштів чи за заявою вкладника на інший його рахунок. На вкладний (депозитний) рахунок фізичної особи можуть зараховуватися кошти, які надійшли на ім'я власника рахунку від іншої особи, якщо договором банківського вкладу не передбачено інше. У цьому разі вважається, що власник рахунку погодився на одержання грошових коштів від іншої особи, надавши їй необхідні дані про свій вкладний (депозитний) рахунок.

Згідно ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Загальні засади функціонування платіжних систем і систем розрахунків в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів у межах України врегульовано Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" від 05.04.2001 р. № 2346-III (далі - Закон № 2346-III).

Відповідно до п.1.24 ст.1 Закону № 2346-III переказ коштів - рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Ініціатор та отримувач можуть бути однією і тією ж особою.

У свою чергу, згідно п.1.15 ст.1 Закону № 2346-III ініціатором є - особа, яка на законних підставах ініціює переказ коштів шляхом формування та/або подання відповідного документа на переказ або використання електронного платіжного засобу.

Згідно п.1.23 ст.1 Закону № 2346-III отримувач - особа, на рахунок якої зараховується сума переказу або яка отримує суму переказу у готівковій формі.

Частиною 2 пункту 1.6 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою НБУ № 22 від 21.01.2004 р., зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 р. за № 377/8976 (далі - Інструкція № 22), банк не має права визначати та контролювати напрями використання коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися коштами на власний розсуд.

Пунктом 1.7 Інструкції № 22 визначено, що кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі розрахункових документів стягувачів згідно з главами 5 та 12 цієї Інструкції.

Частиною 5.2 статті 5 Закону № 2346-III визначено, що відносини між суб'єктами переказу регулюються на підставі договорів, укладених між ними з урахуванням вимог законодавства України.

За таких обставин суд приходить до висновку про те, що операція з перерахування коштів на рахунок позивача не належить до правочинів, передбачених ч.2 ст.38 Закону № 4452-VI, які можуть бути перевірені Уповноваженою особою на предмет їх нікчемності та як наслідок визнані нікчемними. У той же час правова оцінка доводів, які можуть вказувати на недійсність правочину з інших підстав, ніж у зв'язку з його нікчемністю, не може бути надана під час розгляду та вирішення даної справи, оскільки юрисдикція адміністративних судів не поширюється на вирішення спорів про визнання договору недійсним.

Відповідно до п.22.4 ст.22 Закону № 2346-III під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним: для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника; для банку платника - з дати списання коштів з рахунка платника та зарахування на рахунок отримувача в разі їх обслуговування в одному банку або з дати списання коштів з рахунка платника та з кореспондентського рахунка банку платника в разі обслуговування отримувача в іншому банку.

Згідно п.30.1 ст.30 Закону № 2346-III переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі.

Платіжне доручення № 1 від 06.02.2015 р., та виписка АТ "Дельта Банк" по особовому рахунку № НОМЕР_2 за період з 06.02.2015 р. по 03.10.2018 р. підтверджують факт зарахування 06.02.2015 р. на депозитний рахунок позивача грошових коштів у сумі 3000 євро, що не заперечується відповідачем.

Згідно з виписки АТ "Дельта Банк" по особовому рахунку № НОМЕР_4 за період з 18.02.2015 р. по 03.10.2018 р. підтверджено факт зарахування 18.02.2015 р. на депозитний рахунок позивача грошових коштів у сумі 600 доларів США, що також не заперечується відповідачем

За наведених обставин та правових норм, позивач є вкладником в розумінні Закону № 4452-VI, оскільки на його депозитних рахунках знаходились кошти у вказаній сумі до дня запровадження тимчасової адміністрації банку. У суду відсутні підстави не приймати до уваги вказані докази у справі, як і відсутні правові підстави для висновку про нікчемність правочинів, укладених між суб'єктами переказу коштів.

Щодо посилання відповідача на постанову Правління Національного банку України № 150 від 02.03.2015 р. "Про віднесення ПАТ "Дельта Банк" до категорії неплатоспроможних", якою введено обмеження щодо недопущення проведення будь-яких операцій за договорами, за результатами яких збільшується гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, крім договорів, умовами яких передбачено поповнення вкладів фізичних осіб за рахунок відсотків - не заслуговують на увагу, з огляду на те, що таке рішення адресоване посадовим особам Банку, а не клієнтам Банку, відтак невиконання посадовими особами Банку постанови НБУ, навіть якщо і мало місце, не є саме по собі підставою для висновку про нікчемність правочину, укладеного між клієнтами банку.

За висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 826/1476/15, якщо внаслідок проведених операцій Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, а не банку, завдані збитки (штучно збільшена сума гарантованих державою виплат), то ст.38 Закону № 4452-VI не може бути застосована, а Фонд має звертатися до суду з вимогою про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину на підставі ст.228 ЦК України. Лише за наявності рішення суду можна застосовувати до позивача будь-які наслідки недійсності нікчемного правочину за цією статтею.

Окрім того, за правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у цій же постанові, при виявленні нікчемних правочинів Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати правочини нікчемними. Правочин є нікчемним відповідно до закону, а не наказу банку, підписаного уповноваженою особою Фонду. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону незалежно від того, чи була проведена передбачена ч.2 ст.38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" перевірка правочинів банку і виданий згаданий наказ. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. Наказ банку не є підставою для застосування таких наслідків. Такий наказ є внутрішнім розпорядчим документом банку, який підписано уповноваженою особою Фонду - особою, що здійснює повноваження органу управління банку, не є актом індивідуальної дії у розумінні КАС, оскільки не створює жодних обов'язків для Позивача та безпосередньо не порушує прав Позивача.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що встановивши нікчемність правочинів по зарахуванню на рахунок позивача грошових коштів, відповідач самостійно застосував наслідки нікчемності таких правочинів - повернення сторін у первісний стан, а саме списав кошти з рахунку позивача та повернув їх на рахунки попередніх власників, у даному випадку ОСОБА_7 та ОСОБА_6, з рахунку яких, на думку відповідача, відбулося "дроблення вкладу".

У поданому до суду відзиві відповідач звертає увагу на те, що результатом застосування наслідків нікчемності правочину є відсутність у позивача коштів на рахунках, а тому ОСОБА_1 не може вважатися кредитором банку, адже не може документально підтвердити суми своїх позовних вимог ані на момент подання позову до суду, ані на теперішній момент, що свідчить про безпідставність позовних вимог.

Суд не погоджується з вказаною позицію відповідача виходячи з наступного.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи виписок АТ "Дельта Банк":

- по особовому рахунку № НОМЕР_2, сформованої 23.10.2018 р., 17.09.2015 р. здійснено банківську проводку, за якою з рахунку ОСОБА_1 перераховано 3000 євро на рахунок ОСОБА_6 з призначенням платежу "Повернення коштів внаслідок застосування наслідків нікчемності договору банківського вкладу № 014-21061-060215 від 06.02.2015 р. згідно наказу № 813 від 16.09.2015 р. за опер. від 06.02.2015 р.";

- по особовому рахунку № НОМЕР_4, сформованої 23.10.2018 р., 17.09.2015 р. здійснено банківську проводку, за якою з рахунку ОСОБА_1 перераховано 600 доларів США на рахунок ОСОБА_7 з призначенням платежу "Повернення коштів внаслідок застосування наслідків нікчемності договору банківського вкладу № 005-21061-180215 від 18.02.2015 р. згідно наказу № 813 від 16.09.2015 р. за опер. від 18.02.2015 р.".

Суд зазначає, що згідно ст.216 ЦК України наслідки нікчемного правочину можуть бути застосовані лише добровільно обома сторонами, або за рішенням суду. Закон не передбачає можливості застосування наслідків нікчемного правочину стороною такого правочину в односторонньому порядку.

Пунктом 6 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 р. "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" встановлено, що вимоги щодо застосування наслідків нікчемного правочину розглядаються судами в позовному провадженні в порядку цивільного судочинства.

Проте, відповідачем не надано суду будь-яких доказів звернення сторін до суду з відповідним позовом.

Таким чином, суд вважає, що дії Уповноваженої особи по односторонньому списанню коштів з рахунків позивача та перерахуванню їх іншій особі без згоди позивача та за відсутності відповідного рішення суду є неправомірними.

Також суд не приймає до уваги доводи відповідача щодо нікчемності вказаних вище договорів банківського вкладу у зв'язку із тим, що кошти на депозитні рахунки ОСОБА_1 надійшли внаслідок "дроблення" великого вкладу іншого клієнта, оскільки зазначене не свідчить про нікчемність укладених правочинів, а про факт розміщення на вкладних рахунках позивача грошових коштів у розмірі 3000 євро та 600 доларів США.

Щодо обраного позивачем способу захисту порушених прав, то суд вказує наступне.

Засіб захисту, що вимагається ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п.75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

"Ефективний засіб правого захисту" у розумінні ст.13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист, зокрема, шляхом визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій, визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії тощо.

Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Разом з тим, суд звертає увагу на зміни, які були внесені до ст.27 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Так, згідно із ст.27 Закону № 4452-VI (із змінами, внесеними Законом № 629-VIII від 16.07.2015 р.) уповноважена особа Фонду складає перелік рахунків вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку.

Таким чином, повноваження відповідача полягають у складенні переліку рахунків вкладників, а не у складенні переліку вкладників, як було визначено Законом № 4452-VI до внесення в нього змін Законом № 629-VIII від 16.07.2015 р.

У даних спірних правовідносинах, право позивача є порушеним саме у зв'язку із не включенням Уповноваженою особою Фонду даних про нього до переліку вкладників банку.

Бездіяльність суб'єкта владних повноважень - це пасивна поведінка суб'єкта владних повноважень, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод, інтересів фізичної чи юридичної особи, або нездійснення суб'єктом владних повноважень дій, які випливають із його повноважень на виконання вимог чинного законодавства та впливають на права, свободи та інтереси фізичної чи юридичної особи.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що порушені права позивача можуть бути захищені шляхом визнання протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича щодо не включення до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, стосовно рахунків ОСОБА_1, відкритих у Публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк", у межах гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами, за договором № 014-21061-060215 банківського вкладу (депозиту) "Лояльний" у євро від 06.02.2015 р. та за договором № 005-21061-180215 банківського вкладу (депозиту) у доларах США від 18.02.2015 р.

При цьому, суд вважає помилковим викладення позивачем своїх вимог в частині визнання протиправними дії уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" Кадирова Володимира Володимировича щодо не включення відомостей про ОСОБА_1 до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладом у ПАТ "Дельта Банк" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, згідно договору № 014-21061-060215 банківського вкладу (депозиту) у євро від 06.02.2015 р. та договору № 005-21061-180215 банківського вкладу (депозиту) у доларах США від 18.02.2015 р., що укладені між ПАТ "Дельта Банк" та ОСОБА_1, а тому позовні вимоги у цій частині не підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині зобов'язання Уповноваженої особи Фонду подати додаткову інформацію до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо позивача як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та включення позивача до переліку вкладників, суд зазначає наступне.

Приписами пункту 6 розділу ІІ Положення № 14 (у редакції, яка діє станом на момент розгляду справи судом) передбачено, що уповноважена особа Фонду протягом 15 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку формує та надає до Фонду станом на день початку процедури виведення Фондом банку, зокрема, перелік рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню, згідно з додатком 4 до цього Положення. Протягом дії тимчасової адміністрації та/або ліквідації банку уповноважена особа Фонду може надавати зміни та/або доповнення до переліків.

З огляду на викладене та враховуючи визнання судом бездіяльності відповідача протиправною з метою поновлення порушених прав та охоронюваних законом інтересів позивача, суд вважає за необхідне зобов'язати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб зміни та доповнення до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, стосовно рахунків ОСОБА_1, відкритих в Публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк", у межах гарантованої суми відшкодування коштів за вкладом, за договором № 014-21061-060215 банківського вкладу (депозиту) "Лояльний" у євро від 06.02.2015 р. та за договором № 005-21061-180215 банківського вкладу (депозиту) у доларах США від 18.02.2015 р.

Статтею 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З огляду на викладене, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1

Приписами ч.1 ст.139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем було заявлено 3 вимоги немайнового характеру та сплачено судовий збір згідно квитанції від 23.03.2016 р. № 15330570 у сумі 1653,60 грн.

Ухвалою від 14.11.2018 р. закрито провадження в частині позовних вимог, за яку сплачено судовий збір у сумі 551,20 грн., а тому повернення сплаченого судового збору у сумі 551,20 грн. відповідно до Закону України "Про судовий збір" можливе за заявою позивача. На час прийняття рішення у справі, такої заяви від ОСОБА_1 до суду не надходило.

Що стосується решти сплаченого судового збору у розмірі 1102,40 грн., то вони підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, оскільки Уповноважена особа є посадовою особою Фонду. При цьому суд зазначає, що судом частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 лише у зв'язку зі зміною способу захисту порушених прав позивача, а не внаслідок відмови у задоволенні однієї із 2 вимог немайнового характеру.

Керуючись ст.ст.9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255, 262 КАС України, суд -

вирішив:

Позов ОСОБА_1 (73000, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича (04080, м.Київ, вул.Фрунзе, 39) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича (04080, м.Київ, вул.Фрунзе, 39) щодо не включення до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, стосовно рахунків ОСОБА_1 (73000, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1), відкритих у Публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк", у межах гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами, за договором № 014-21061-060215 банківського вкладу (депозиту) "Лояльний" у євро від 06.02.2015 р. та за договором № 005-21061-180215 банківського вкладу (депозиту) у доларах США від 18.02.2015 р.

Зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича (04080, м.Київ, вул.Фрунзе, 39) подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб зміни та доповнення до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, стосовно рахунків ОСОБА_1 (73000, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1), відкритих в Публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк", у межах гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами, за договором № 014-21061-060215 банківського вкладу (депозиту) "Лояльний" у євро від 06.02.2015 р. та за договором № 005-21061-180215 банківського вкладу (депозиту) у доларах США від 18.02.2015 р.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (04053, м.Київ, вул.Січових Стрільців, 17, код ЄДРПОУ 21708016) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (73000, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судовий збір у сумі 1102 (одна тисяча сто дві) грн. 20 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до пп.15.5 п.15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Бездрабко О.І.

кат. 9.4