Справа № 761/39115/17

Провадження № 2/761/1580/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2018 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді: Савицького О.А.,

при секретарі: Ющенко Я.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Головного управління Національної поліції в Київській області про відшкодування шкоди, завданої бездіяльністю слідчого,

В С Т А Н О В И В:

В жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м.Києва з позовом до Державної казначейської служби України, Головного управління Національної поліції в Київській області, згідно з яким просить суд: стягнути з Державного бюджету України шляхом списання коштів у безспірному порядку з єдиного казначейського рахунку Головного управління національної поліції у Київській області, через Державну казначейську службу України, на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 86 400,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що рішенням Шевченківського районного суду м.Києва від 28.08.2013 року, яке набрало законної сили 24.12.2013 року, ухвалено відібрати дитину, малолітню ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, від ОСОБА_5 та від ОСОБА_14 ОСОБА_6, і передати її для подальшого проживання з матір'ю - ОСОБА_1.

На стадії виконання вищевказаного рішення, ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 28.07.2015 року оголошено розшук неповнолітньої ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.

При цьому, виконання ухвали від 28.07.2015 року було доручено Ірпінському МВ ГУ МВС України в Київській області.

Разом з тим, позивач зазначає, що станом на день звернення до суду з цим позовом посадовими особами Ірпінського МВ ГУ МВС України в Київській області неналежним чином здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні за фактом зникнення ОСОБА_7, розшук якої так і не було проведено.

В свою чергу, вказані обставини, що неодноразово були предметом розгляду в суді та підтверджені відповідними ухвалами суду, завдали позивачу значних душевних страждань, які виразилися, зокрема в погіршенні стану здоров'я, порушенні нормальних життєвих та соціальних зв'язків, спричинених відсутністю будь-яких відомостей про долю дитини, її фізичний та духовний розвиток.

На підставі викладеного, та посилаючись на положення ст.ст. 23, 1166, 1174 ЦК України, позивач просить стягнути з відповідача суму завданої їй моральної шкоди в розмірі 86 400,00 грн.

Ухвалою від 02.11.2017 року було відкрито провадження в цивільній справі за вказаним позовом.

Ухвалою від 05.06.2018 року розгляд цивільної справи вирішено продовжити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

14.08.2018 року до суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву, в якому він просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість позовних вимог.

Позивач у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Разом з тим, в матеріалах справи міститься заява представника позивача, в якій він просить позов задовольнити, а розгляд справи проводити за його відсутністю.

Представник відповідача Головного управління Національної поліції в Київській області Лащів О.В. у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на його безпідставність та необґрунтованість.

Відповідач Державна казначейська служба України в судове засідання свого представника не направив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки свого представника суд не сповістив.

Вислухавши представника відповідача, дослідивши зібрані в матеріалах справи письмові докази, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Так, перевіряючи обставини справи, судом встановлено, що рішенням Шевченківського районного суду м.Києва від 28.08.2013 року, яке набрало законної сили 24.12.2013 року, ухвалено відібрати дитину, малолітню ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, від ОСОБА_5 та від ОСОБА_14 ОСОБА_6, і передати її для подальшого проживання з матір'ю - ОСОБА_1.

На стадії виконання вищевказаного рішення, ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 28.07.2015 року оголошено розшук неповнолітньої ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.

При цьому, виконання ухвали від 28.07.2015 року було доручено Ірпінському МВ ГУ МВС України в Київській області.

Разом з тим, як встановлено в судовому в судовому засіданні, через протиправну бездіяльність посадових осіб Ірпінського МВ ГУ МВС України в Київській області розшук ОСОБА_4 так і не було проведено.

Вказаний висновок суду ґрунтується на наявних в матеріалах справи доказах в їх сукупності, а саме: ухвалі Ірпінського міського районного суду Київської області від 22.02.2017 року, якою за скаргою позивача було скасовано постанову заступника начальника слідчого відділу Ірпінського відділу поліції ГУНП в Київській області Голумбовського Д.Г. від 06.09.2016 року про закриття кримінального провадження №12015110040003199 від 23.12.2015 року, яке було розпочато за заявою заступника міського голови Ірпінської міської ради Київської області Семко Н.Г. про розшук малолітньої дитини ОСОБА_4 та рішення Ірпінського міського суду Київської області №367/1914/15-ц від 28.07.2015 року; ухвалі Ірпінського міського суду Київської області від 19.04.2017 року, яка за скаргою позивача було визнано протиправною бездіяльність слідчого Ірпінського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Київській області Суржок Т.П. щодо не розгляду клопотання представника ОСОБА_1 від 20.03.2017 року про проведення невідкладних слідчих дій у кримінальному провадженні №12015110040003199 в порядку, передбаченому ст. 220 КПК України, а також зобов'язано розглянути вказане клопотання; ухвалі Ірпінського міського суду Київської області від 27.06.2017 року, якою за скаргою позивача зобов'язано слідчого СВ Ірпінського ВП ГУ НП в Київській області Суржок Т.В. розглянути клопотання адвоката Оленченка О.В. в інтересах потерпілої ОСОБА_1 про оголошення в розшук від 04.05.2017 року; ухвалі Ірпінського міського суду Київської області від 15.08.2017 року, якою за скаргою позивача визнано протиправною бездіяльність слідчого СВ Ірпінського відділу поліції ГУНП в Київській області Суржок Т.П. в частині невиконання своїх службових обов'язків, що полягає у невиконанні вимог ст. 220 КПК України у кримінальному провадженні №12015110040003199 від 23.12.2015 року, зобов'язано старшого слідчого відділу Ірпінського відділу поліції ГУНП в Київській області Суржок Т.П. розглянути клопотання адвоката Оленченка О.В. в інтересах потерпілої ОСОБА_1 про оголошення в розшук від 20.07.2017 року та встановлено процесуальний строк терміном у 10 днів для проведення процесуальної дії з включення відомостей про розшук ОСОБА_4 до єдиної бази МВС щодо осіб, які перебувають у розшуку.

В свою чергу, відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 2 ЦК України держава Україна є учасником цивільних відносин, а тому має бути відповідачем у справах про відшкодування шкоди за рахунок держави. Її в таких випадках представляє орган, який здійснює функції держави у цих правовідносинах.

У відповідності до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

При цьому, шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

Разом з тим, за відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Пленуму Верховного суду України по справі № 6-440цс16 від 25 травня 2016 року.

Так, відповідно до ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Згідно ст. 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Згідно вимог ч.ч.1, 2 ст. 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, серед іншого, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.

Приписами ч.ч. 3, 4 ст. 23 Цивільного кодексу України передбачено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Як роз'яснено в п.п. 3,5,9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 року за №4, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями чи бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема у порушенні права власності та інших цивільних прав, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими та при настанні інших негативних явищ. При вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

При цьому, згідно методичних рекомендацій «Про відшкодування моральної шкоди», наданих Міністерством юстиції України листом від 13.05.2004 року за №35-13/797, моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. У будь-якому випадку розмір відшкодування повинен бути адекватним нанесеній моральній шкоді.

Аналізуючи зібрані у справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про правомірність заявлених вимог позивача про відшкодування моральної шкоди в розмірі 86 400,00 грн., яку вона зазнала у зв'язку з бездіяльністю слідчих органів щодо не проведення дій по розшуку дитини, адже відсутність будь-яких відомостей про долю власної дитини та тривале невиконання рішення суду призвело до порушення нормальних життєвих та соціальних зв'язків позивача.

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню шляхом стягнення з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Головного управління Національної поліції в Київській області на користь ОСОБА_1 86 400,00 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 95, 141, 229, 258, 259, 263-266, 268, 273, 352, 354, п.п. 15.5 п.15 Розділу ХІІІ Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України, ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Головного управління Національної поліції в Київській області про відшкодування шкоди, завданої бездіяльністю слідчого - задовольнити.

Стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Головного управління Національної поліції в Київській області на користь ОСОБА_1 86400 (вісімдесят шість тисяч чотириста) грн. 00 коп. на відшкодування моральної шкоди.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Шевченківський районний суд м.Києва протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано, або після перегляду рішення в апеляційному порядку, якщо його не скасовано.

Повний текст рішення складено 13.11.2018 року.

Суддя: