Справа № 2-а-126

        2010 рік

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

        13 січня 2010 року                                                     Коломийський міськрайонний суд

                                                                                             Івано-Франківської області

у складі: головуючого-судді               Васильковського В.М.

               секретаря                               Олексюк Г.І.

з участю представника                       ОСОБА_1,

     розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Коломия справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Коломийському районі про перерахунок пенсії та стягнення сум невиплаченої пенсії дитині війни, –

в с т а н о в и в :

В листопаді 2009 року ОСОБА_2 /далі Позивач/ звернулася з позовом до управління Пенсійного фонду України в Коломийському районі /далі Відповідач/ про перерахунок пенсії та стягнення сум невиплаченої пенсії дитині війни, мотивуючи його тим, що вона є дитиною війни і згідно ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” з 1 січня 2006 року їй повинна виплачуватись щомісячна допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. З 2006 року по серпень 2009 року їй така допомога не виплачувалась, що суперечить рішенню Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року про визнання неконституційними положень Закону України “Про державний бюджет України на 2007 рік” та ст.22 Конституції України про неможливість обмежень державних соціальних гарантій. Вважає, що їй не доплачено соціальну допомогу як дитині війни відповідно до встановленого прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Про належні їй як дитині війни виплати Відповідач її не повідомив, про факт порушення її прав вона дізналася лише з публікацій в пресі. Тому, просить, поновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав та інтересів, зобов”язати Відповідача нарахувати недоплачену їй державну соціальну допомогу до пенсії за період з 2006 р. по 2008 р. та за 10 місяців 2009 року в розмірі 5032 грн. 20 коп. та зобов’язати Відповідача нараховувати їй і надалі щомісячну соціальну державну допомогу, відповідно до Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.  

Представник управління Пенсійного фонду України в Коломийському районі позов не визнала і пояснила, що Позивачка без поважних причин пропустила річний строк для звернення з адміністративним позовом. Крім того, для вимог Позивачки не може застосовуватись положення ст.28 Закону України “Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування” при призначенні пенсії за Законом України “Про соціальний захист дітей війни”. Відповідно до ст.7 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, а не Пенсійного фонду України, тому орган ПФУ не є належним відповідачем. Відповідно до ст.30 Бюджетного кодексу України видатки Державного бюджету України включають бюджетні призначення на конкретні цілі, до яких належать видатки на фінансування доплат, підвищень до пенсій, встановлених законом. Статтею 71 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” дію ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” було зупинено на 2007 рік з урахуванням ст.111 вказаного Закону, якою встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, виплачуються особам, які є інвалідами.

ОСОБА_3 юстиції України від 31.08.2007 р. № 21-46-561 визначено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений ст.28 Закону України “Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування” застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом і питання, пов”язані з підвищенням пенсії чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, слід вирішувати шляхом внесення змін до вказаного вище Закону. Таким чином, Позивачці протягом оспорюваного періоду нараховувалась та виплачувалась пенсія в розмірах, встановлених ст.ст.28, 42 Закону України “Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування”.

Згідно п.41 пп.2 Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”  текст ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” викладено в такій редакції: “Дітям війни (крім тих, на які поширюється дія Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”) до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Відповідно до ст.14 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” іншим учасникам війни державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Тому в наступних періодах пенсія Позивачці нараховувалась та виплачувалась: з 01.01.2008 р. – згідно ст. 28 Закону України “Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування” та відповідно до ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” в редакції Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”.

Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 р. визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), ряд положень  Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, зокрема положення п.41 Розділу II вказаного Закону. Вищезазначеною нормою передбачалось внесення змін до  Закону України “Про соціальний захист дітей війни”. Разом з тим у п.5 пп.5.4 цього Рішення передбачено, що у разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватися окремі закони. Оскільки відповідних законів про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” Верховною Радою України прийнято не було, то пенсія Позивачці з 22.05.2008 р. нараховувалась у розмірах, встановлених постановою Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 р. “Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян” та Законом України “Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування”.

У зв”язку з тим, що пенсія Позивачці призначена і перерахована з дотриманням норм діючого законодавства, то враховуючи викладене представник Відповідача просить в позові відмовити.

З”ясувавши обставини в справі, підтверджені тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, суд вважає, що позов слід задовольнити частково з таких підстав.

Статтею 46 Конституції України визначено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

         Відповідно до п.1 ч.1 ст.1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” - дитина війни,
 це особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.

         Встановлено, що Позивачка у справі є дитиною війни. Вказаний правовий статус підтверджується посвідченням № 117391, копія якого долучена до матеріалів справи. Зазначені обставини визнані Відповідачем.

 В силу ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком. Однак, Законом України “Про державний бюджет України на 2007 рік” зупинено надану статтею 6 Закону соціальну гарантію. Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 (справа № 1-29/2007 про соціальні гарантії громадян) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) окремі положення Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, зокрема п.12 ст.71, яким зупинено на 2007 рік дію ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”. Положення закону, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Тим самим відновлено дію статті 6 Закону, яка тривала до 31.12.2007 року. Отже, у 2007 році Позивачка мала право на підвищення пенсії, яка їй виплачувалася у період із 09.07.2007 року по 31.12.2007 року на 30 % мінімальної пенсії за віком.

Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 р. (справа № 1-28/2008 щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), ряд положень  Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, зокрема положення п.41 Розділу II вказаного Закону, що стосуються змін до Закону України “Про соціальний захист дітей війни”. Тому у 2008 році Позивачка мала право на підвищення пенсії, яка їй виплачувалася у період із 22.05.2008 року по 31.12.2008 року на 30 % мінімальної пенсії за віком.

  Рішення Конституційного Суду України у цих справах мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв”язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень зазначеного Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” і Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, що визнані неконституційними. Ці Рішення Конституційного Суду України є обов”язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені.

Пенсія Позивачці повинна нараховуватися та виплачуватися із урахуванням мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст.28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, оскільки іншого розміру такої пенсії законодавством не передбачено.  

Разом із тим, суд визнає безпідставними доводи представника Відповідача про те, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений ч.1ст.28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” не поширюється на спірні правовідносини, оскільки наявність такої норми, за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком, не є підставою для відмови в реалізації Позивачкою гарантованого Законом України “Про соціальний захист дітей війни” права на отримання підвищеного розміру пенсії, виходячи із мінімального розміру пенсії за віком.

  Посилання представника Відповідача на неможливість доплати Позивачці до пенсії без відповідного нормативного забезпечення, а саме без внесення відповідних змін до Закону України “Про державний бюджет в Україні на 2007 рік” щодо фінансування даних доплат, не можна визнати обґрунтованим.

Згідно ч.1 ст.1 Закону України “Про пенсійне забезпечення” громадяни України мають право на  державне  пенсійне забезпечення. В силу ч.1 ст.107 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, пенсійний фонд, його органи та посадові особи за шкоду, заподіяну особам внаслідок несвоєчасного  або неповного надання соціальних послуг, призначення (перерахунку) та виплати пенсій, передбачених цим Законом, а також за невиконання або неналежне виконання ними обов'язків з адміністративного управління Накопичувальним фондом несуть відповідальність згідно із законом. Таким чином, для покладення на органи пенсійного фонду України обов’язку із нарахування та виплати недоплачених сум пенсій, необхідно встановити факт протиправності дій вказаних органів по невиплаті пенсії чи гарантованих Законом надбавок до пенсії. Враховуючи, що управлінням Пенсійного фонду України в Коломийському районі не виплачено у встановленому Законом порядку ОСОБА_2 надбавки до пенсії, слід визнати відмову у виплаті 30-ти відсоткового підвищення до пенсії Позивачці протиправною. З наведених мотивів суд відхиляє доводи представника Відповідача про те, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, а не Пенсійного фонду України, тому орган ПФУ не є належним відповідачем.

Керуючись положеннями ст. 16 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, суд приходить до висновку, що право на пенсійне забезпечення включає право застрахованої особи на нарахування та виплату пенсії у встановленому нормами чинного законодавства розмірі та вважається реалізованим при отримані застрахованою особою пенсійних виплат у порядку та в умовах, визначених Законом.

Тому суд вважає, що Позивачка має право на захист гарантованого їй законом пенсійного забезпечення, зокрема на встановлену ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” надбавку у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, оскільки таке право є захищеним при виплаті та отриманні відповідних пенсійних виплат, а не при їх перерахуванні. У зв”язку з цим, для захисту порушених прав Позивачки, управління Пенсійного фонду України в Коломийському районі Івано-Франківської області слід зобов'язати виплатити їй перераховану із урахуванням 30-ти відсоткового підвищення пенсію. Суд відмовляє Позивачці у вимозі зобов’язати Відповідача проводити виплату перерахованої їй пенсії в подальшому, оскільки суд не вправі зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Коломийському районі проводити виплати в майбутньому

Оскільки Відповідач продовжує не виплачувати належну Позивачці 30% щомісячну соціальну допомогу, то доводи представника Відповідача про пропуск Позивачкою встановленого строку звернення до адміністративного суду є неспроможними, а наведену Позивачкою причину пропущення строку звернення, слід визнати поважною.

          Суд відхиляє посилання представника Відповідача на лист ОСОБА_3 юстиції України від 31.08.2007 р. № 21-46-561 про те, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений ст.28 Закону України “Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування” застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом та на постанову Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 р. “Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян”. При цьому суд враховує те, що рішення Конституційного Суду України мають пряму дію і для набрання чинності не потребують підтверджень з боку будь-яких органів державної влади. Обов”язок виконання рішення Конституційного суду України є вимогою Конституції України, у статті 22 якої встановлено, що при прийнятті нових законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.            

  На підставі ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, ст.ст.2, 6, 9, 17-19, 21, 99-100 КАС України та керуючись ст. ст. 158-163, 167 КАС України, –

п о с т а н о в и в :

поновити ОСОБА_2 пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав та інтересів.

Адміністративний позов задовольнити частково.

        Визнати протиправною відмову управління Пенсійного фонду України в Коломийському районі Івано-Франківської області щодо нарахування та виплати недоплаченого підвищення до пенсії ОСОБА_2 у розмірі, передбаченому статтею 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.

        Зобов”язати управління Пенсійного фонду України в Коломийському районі Івано-Франківської області провести нарахування та виплату ОСОБА_2 недоплаченого підвищення до пенсії як дитині війни (30% мінімальної пенсії за віком) на підставі ст. 6 “Про соціальний захист дітей війни” за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з урахуванням виплачених сум.

      В решті позову відмовити.  

      Заяву про апеляційне оскарження постанови може бути подано до Львівського Апеляційного адміністративного суду через Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області протягом десяти днів з дня її проголошення.

Апеляційна скарга на постанову подається в такому ж порядку протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення встановлених строків апеляційного оскарження.

 Головуючий: підпис.

          З оригіналом вірно:

          Суддя:                                                                                  Васильковський В.М.