ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

_________________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" листопада 2018 р.                                                             Справа № 914/1035/18

Західний апеляційний господарський суд в складі колегії:

Головуючого судді                                                                       Якімець Г.Г.

суддів                                                                                          Зварич О.В.

                                                                                               ОСОБА_1

без виклику сторін в порядку письмового провадження

розглянувши матеріали апеляційних скарг :

·Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» , б/н та б/д

·Національного банку України , вих. №18-0016/44381 від 15 серпня 2018 року

на ухвалу Господарського суду Львівської області від 07 серпня 2018 року, (суддя Мороз Н.В.) про зупинення провадження

у справі №914/1035/18

за позовом ОСОБА_2 банку України, м. Київ

до відповідача ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю «Приватофис», м. Дніпро

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_4 акціонерне товариство «Комерційний Банк «Приватбанк», м. Київ

про звернення стягнення на предмет іпотеки

ВСТАНОВИВ:

05.06.2018 на розгляд господарського суду Львівської області поступила позовна заява ОСОБА_2 Банку України до ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю «Приватофис», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_5 акціонерного товариства «Комерційний Банк «Приватбанк» про звернення стягнення на предмет іпотеки (Т-1, а.с.6-30).

Ухвалою господарського суду Львівської області від 08.06.2018 вищевказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №914/1035/18 (Т-1, а.с.3-5). Залучено до участі у справі у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача   ПАТ «Комерційний Банк «Приватбанк». Ухвалено розгляд справи №914/1035/18 здійснювати   за правилами загального позовного провадження та проводити розгляд такої справи   у закритому судовому засіданні.

Під час розгляду справи в господарському суді Львівської області, ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю «Приватофис» подано клопотання, б/н від 26.06.2018 про зупинення провадження у даній справі до вирішення спору у справі №910/7913/18.

Дане клопотання мотивоване тим, що господарським судом міста Києва розглядається справа №910/7913/18 за позовом ТОВ «Приватофис»  до ОСОБА_2 банку України про розірвання іпотечних договорів. Предметом позову даної справи серед іншого є розірвання іпотечного договору, який укладений між ОСОБА_2 Банком України та ТОВ «Приватофис» на підставі якого ОСОБА_2 Банком України у   справі №914/1035/18   заявлено вимогу про звернення стягнення на предмет іпотеки. Вказує, що у разі задоволення позову відповідача про розірвання іпотечного договору, будуть відсутні підстави для задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки за цим договором, оскільки зобов’язання за договором іпотеки у відповідача будуть припинені. При цьому, також зазначає, що справи №910/7913/18 та №914/1035/18 є пов’язаними взаємозалежністю спірних правовідносин та тісним матеріально правовим зв’язком, який виражається в тому, що факти, що встановлені у справі №910/7913/18, де предметом є розірвання Іпотечного договору, повністю виключає можливість задоволення позовних вимог у справі   №914/1035/18 про звернення стягнення на майно, що є предметом цього ж іпотечного договору.   Вважає, що факти встановлені у справі №910/7913/18 мають преюдиційне значення для даної господарської справи, адже у справі № 910/7913/18 підлягає наданню судом оцінки Іпотечному договору та припиненню судом для сторін всіх прав та обов’язків за ним, в тому числі припинення права Іпотекодержателя звернути стягнення   на предмет іпотеки.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 07.08.2018 зупинено провадження у справі №914/1035/18 за позовом ОСОБА_2 банку України, м. Київ до відповідача ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю «Приватофис», м. Дніпро за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_4 акціонерне товариство «Комерційний Банк «Приватбанк», м. Київ про звернення стягнення на предмет іпотеки до набрання законної сили судовим рішенням у справі №910/7913/18 за позовом ТОВ «Приватофис» до ОСОБА_2 банку України про розірвання іпотечних договорів, що розглядається Господарським судом міста Києва (Т-2, а.с.131-136)).

Дана ухвала мотивована тим, що обставини, які будуть встановлені у справі №910/7913/18 матимуть істотне значення для розгляду даної справи і можуть вплинути на прийняття рішення, оскільки предмет спору та суб’єктний склад сторін в господарській справі №910/7913/18, дав підстави для висновку, що від наслідків розгляду зазначеної справи господарським судом міста Києва, залежить ухвалення рішення у справі №914/1035/18, що розглядається господарським судом Львівської області.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – АТ Комерційний банк «Приватбанк», не погодившись з винесеною ухвалою подав апеляційну скаргу, б/н і б/д, в якій вказує на те, що оскаржувана ухвала прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права та з неповним дослідженням матеріалів та обставин справи.

  Скаржник вказує, що судом при прийнятті оскаржуваної ухвали порушено норми ст.204 Цивільного кодексу України, ст. ст. 2, 114, 195, 227 та 236 Господарського процесуального кодексу України. При цьому, також зазначає  що господарським судом Львівської області не обґрунтовано, яким чином встановлені у справі №910/7913/18 обставини впливатимуть на оцінку доказів у справі №914/1035/18, якими НБУ обґрунтовує свої доводи у даній справі, виходячи із предмету та підстав позову з урахуванням презумпції правомірності правочину.  Посилається скаржник також на те, що оскаржувана ухвала винесена у справі про звернення стягнення на предмет іпотеки, яка є первісною по відношенню до справи №910/7913/18 про розірвання іпотечного договору. Вказує, при цьому на те, що дане зумовлено як предметом даного спору, так і тим, що позов у даній справі було подано раніше (29.05.2018) ніж позов у справі №910/7913/18 (14.06.2018).

Відповідно до цього, просить скасувати ухвалу господарського суду Львівської області від 07.08.2018 про зупинення провадження у справі №914/1035/18 і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.  

Позивач – ОСОБА_2 банк України, також не погодившись з винесеною ухвалою, подав апеляційну скаргу за вих. №18-0016/44381 від 18 серпня 2018 року, в якій посилається на те, що така прийнята з порушенням норм чинного матеріального та процесуального права.

Скаржник вказує, що місцевим господарським судом не зазначено в оскаржуваній ухвалі, яким саме чином з’ясування обставин у ході розгляду справи №910/7913/18 унеможливлює розгляд заявленої позовної вимоги у даній справі про звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором та яким чином встановлені у вказаній справі обставини впливають на оцінку доказів, якими сторони обґрунтовують свої доводи у даній справі.

Також, Скаржник зазначає, що місцевим господарським   судом не взято до уваги того, що за загальним правилом розірвання договору припиняє його дію на майбутнє, але не скасовує сам факт дії договору включно до моменту його розірвання, а також залишає в дії окремі його умови щодо зобов’язань сторін, спеціально передбачених для застосування на випадок порушення зобов’язань і після розірвання договору, з огляду на характер цього договору, за яким кредитор повністю виконав умови договору до його розірвання.

Відтак, Скаржник, просить ухвалу місцевого господарського суду від 07.08.2018 про зупинення провадження у справі №914/1035/18 скасувати, а справу передати на розгляд господарського суду Львівської області.

Відповідач   ТОВ «Приватофис»   у відзиві б/н від 12.09.2018 заперечує доводи апеляційної скарги вказуючи на те, що дана справа є взаємопов’язаною зі справою №910/7913/189 господарського суду міста Києва, оскільки у разі задоволення позовних вимог у справі №910/7913/18 та визнання іпотечного договору розірваним будуть відсутні підстави для задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки за цим договором. Відтак, вважає, що дані обставини вплинуть на подальший розгляд справи №914/1035/18. Відповідно до цього, ухвалу місцевого господарського суду від 07.08.2018 у справі №914/1035/18 просить залишити без змін, апеляційні скарги -    без задоволення.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 29.08.2018 (в складі колегії: ОСОБА_6 головуючий суддя, судді Зварич О.В., Хабіб М.І.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ Комерційний банк «ПриватБанк»  на ухвалу господарського суду Львівської області від 07 серпня 2018 року про зупинення провадження у справі №914/1035/18 (Т-2, а.с.140-141).

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 29.08.2018 (в складі колегії: ОСОБА_6 головуючий суддя, судді Зварич О.В., Хабіб М.І.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 Банку України, вих. №18-0016/44381 від 18 серпня 2018 року на ухвалу господарського суду Львівської області від 07 серпня 2018 року про зупинення провадження у справі №914/1035/18 (Т-2, а.с.159-160).

В подальшому ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 13.09.2018 розгляд справи №914/1035/18 призначено в судове засідання на 16.10.2018 в складі колегії: головуючого судді Гриців В.М., суддів – Зварич О.В. та Хабіб М.І. (Т-2, а.с.180).   

Указом Президента України від 29 грудня 2017 троку №454/2017 «Про ліквідацію апеляційних господарських судів та утворення апеляційних господарських судів в апеляційних округах» ліквідовано Львівський апеляційний господарський суд та утворено Західний апеляційний господарський суд в апеляційному окрузі, що включає Закарпатську, Івано-Франківську, Львівську, Тернопільську та Чернівецьку області, з місцезнаходженням у місті Львові.

В газеті «Голос України» №185 (6940) від 03 жовтня 2018 року опубліковано повідомлення про початок роботи Західного апеляційного господарського суду з 03 жовтня 2018 року.

Судді Львівського апеляційного господарського суду переведені до Західного апеляційного господарського суду Указом Президента України від 28 вересня 2018 року   №295/2018.

Згідно з витягом протоколів автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.10.2018 та від 22.10.2018 справу №914/1035/18 розподілено колегії суддів у складі: ОСОБА_7 (головуючий суддя), ОСОБА_8 та ОСОБА_1 (Т-2 , а.с. 234, 235).

Ухвалою від 23.10.2018 справу №914/1035/18 прийнято до провадження колегією суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Якімець Г.Г., суддів Зварич О.В. та Мирутенка О.Л. Справу №914/1035/18 призначено до розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи (Т-2, а.с.236-237).

Розглянувши доводи апеляційних скарг в сукупності з відзивом на них,   перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до   ст. 269 Господарського процесуального кодексу України   суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до положень ч. 1   ст. 74 Господарського процесуального кодексу України   кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.

ОСОБА_2 України звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом до ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Приватофис" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: ОСОБА_5 акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" і просить суд (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 14.06.2018) в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_5 акціонерного товариства КБ "Приватбанк" за Кредитним договором № 19 від 03.03.2009 (з усіма змінами та доповненнями до нього) перед ОСОБА_2 банком України в сумі заборгованості 2   674   478 038,00 грн. звернути стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором, укладеним між ОСОБА_2 банком України та ОСОБА_3  з обмеженою відповідальністю "ПРИВАТОФИС" (Т-1, а.с.195-197).

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що між НБУ (кредитор) та ПАТ КБ "Приватбанк" (Позичальник) був укладений Кредитний договір № 19 (далі - "Кредитний договір") (Т-1, а.с.31-32).

06.03.2009 задля забезпечення виконання зобов'язань ПАТ КБ "Приватбанк" за Кредитним договором між НБУ та ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Приватофис»" (іпотекодавець), був укладений Іпотечний договір № 30 (далі - "Іпотечний договір") (Т-1, а.с.135-137), відповідно до якого Відповідач надав в іпотеку належне йому на праві власності нерухоме майно, а саме: ціле убудоване приміщення, загальною площею 235,9 кв. м., що складається з коридору №101=12,5 кв. м., основного приміщення №102=29,0 кв. м., основного приміщення №104=5,4 кв. м., основного приміщення №105=7,9 кв. м., депозитарія №106=2,5 кв. м., каси №107=15,3 кв. м., основного приміщення №108=1,7 кв. м., АТС №109=2,9 кв. м., коридору №110=23,0 кв. м., вмивальні №111=3,4 кв. м., вбиральні №112=1,7 кв. м. , щитової №113=1,8 кв. м., кабінету №114=17,3 кв. м., кабінету №115 =10,7 кв. м., кабінету №116=28,3 кв. м., кабінету №117=22,7 кв. м., кабінету №118=28,9 кв. м. , кабінету №119=11,8 кв. м., основної будівлі «А» , розташоване за адресою: Запорізька область, м. Бердянськ, пр-т. Азовський (Леніна) , будинок 35 а;  нежитлова будівля, адмінприміщення площею 206,45 кв. м. (18/100частин будівлі загальною площею 1118,62 кв. м.), що розташована за адресою: Житомирська область, Ємільчинський район, смт. Ємільчине, вул. Леніна, будинок 25; нежитлова будівля , кафе-офіс , площею 92,1 кв. м. (35/100 частин будівлі загальною площею 261,8 кв. м.), що розташована за адресою: Житомирська область, Брусилівський район, смт. Брусилів, вул. 1Травня, буд. 31); адмінбудинок (літ. А-2) загальною площею 615,0 кв. м., що розташований за адресою: Львівська область, м. Львів, вул. Стрийська, будинок 12 ; нежитлове приміщення , відділення банку, загальною площею 80,2 кв. м., що розташоване за адресою: Харківська область, Красноградський район, м. Красноград, Мікрорайон,3, будинок, 31, приміщення 1 (далі - "Предмет іпотеки").

Тобто, відповідач, уклавши Іпотечний договір, добровільно взяв на себе ризики, пов'язані з невиконанням зобов'язань позичальником за Кредитним договором, в тому числі, і ризик бути примусово позбавленим права власності на своє нерухоме майно.

18.08.2018 НБУ, у зв'язку із простроченою заборгованістю за Кредитним договором, направив відповідачу вимоги щодо усунення порушень за Кредитним договором від 03.03.2009 №19 (вих. №41-0009/57588), яка була отримана відповідачем 28.08.2017 (Т-1, а.с.152-156).

У зв'язку з неналежним виконанням ПАТ КБ "Приватбанк" умов Кредитного договору та невиконанням відповідачем обов'язку по Іпотечному договору, 22.05.2018 НБУ звернувся до господарського суду із позовом до відповідача про звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, шляхом продажу на прилюдних торгах, що і є предметом спору (Т-1, а.с.6-30).

14.06.2018 позивачем подано заяву про уточнення позовних вимог (Т-1, а.195-197)

26.06.2018 представник відповідача заявив клопотання про зупинення провадження у справі, яке мотивовано тим, що ухвалою господарського суду м. Києва порушено провадження у справі №910/7913/18 за позовом ТОВ "Приватофис" до ОСОБА_2 банку України про розірвання іпотечних договорів, укладених між ТОВ "Приватофис" та ОСОБА_2 банком України, якими забезпечувались виконання зобов'язань ПАТ КБ "Приватбанк" за Кредитним Договором №19 від 03.03.2009 (Т-2, а.с.216-217).

Предметом позову у справі №910/7913/18, серед іншого, є розірвання Іпотечного договору №30 від 06.03.2009, на підставі якого ОСОБА_2  банком України у даній справі заявлено вимогу про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Таким чином, у разі задоволення позову Відповідача про розірвання Іпотечного договору, будуть відсутні підстави для задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки за цим договором, оскільки зобов'язання за договором іпотеки у Відповідача будуть припинені.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 07.08.2018 у справі №914/1035/18 задоволено клопотання ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Приватофис" про зупинення провадження у справі № 914/1035/18 (Т-2, а.с.131-136).

Задовольняючи клопотання про зупинення провадження у справі, господарський суд першої інстанції виходив з того, що справа з розгляду даного господарського спору та зазначена інша господарська справа пов'язані між собою, а результати розгляду останньої справи мають суттєве значення при вирішенні господарського спору у справі № 914/1035/18.

З урахуванням вищевикладеного, розгляд справи №914/1035/18 є неможливим до   вирішення спору у справі № 910/7913/18, який розглядається господарським судом м. Києва.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних мотивів.

Положеннями ч.5   ст. 227 Господарського процесуального кодексу України   (надалі   ГПК України) визначено, що суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадках об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Як роз'яснено в п. 3.16   постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції"   (яка є чинною), зокрема, відповідно до частини першої статті 79 ГПК   господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості   розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядалися іншим судом. При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів   у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення.

Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Таким чином, вирішуючи питання про зупинення провадження у справі, господарський суд у кожному випадку зазначає: як саме пов'язана справа, що розглядається господарським судом, зі справою, яка розглядається іншим судом, чим саме обумовлюється неможливість розгляду справи. Пов'язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти, що мають преюдиціальне значення. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи. Неможливість розгляду справи до вирішення справи іншім судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншім судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі.

Відповідно до   ст. 236 ГПК України   судове рішення, одним з видів яких є ухвала, повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відтак ухвала про зупинення провадження у справі повинна відповідати вимогам, передбаченим   статтею 236 вказаного Кодексу, а отже, містити викладення обставин, що зумовили зупинення провадження у справі.

В той же час, дослідивши зміст описової та мотивувальної частин оскаржуваної ухвали місцевого господарського суду про зупинення провадження у справі, колегія суддів апеляційного господарського суду доходить висновку, що вона не відповідає вищенаведеним вимогам процесуального законодавства.

Колегія суддів погоджується з доводами ОСОБА_2 банку України, що місцевим господарським судом не зазначено в оскаржуваній ухвалі, яким саме чином з'ясування обставин у ході розгляду справи №910/7913/18 унеможливлює розгляд заявленої позовної вимоги у даній справі про звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором, та яким чином встановлені у вказаній справі обставини впливають на оцінку доказів, якими сторони обґрунтовують свої доводи, у даній справі.

Господарським судом першої інстанції взагалі не обґрунтовано відсутність реальної можливості розглянути господарський спір по суті заявлених вимог на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до   статті 204 Цивільного кодексу України   правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно із   статтею 598 Цивільного кодексу України   зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до   статті 599 Цивільного кодексу України   зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Отже, припинення договору, з якого виникає забезпечене іпотекою зобов'язання, зіставляють із підставами для припинення права іпотеки. Однак, при цьому слід ураховувати, що відповідно до вимог статей   526,   599 Цивільного кодексу України   зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Будь-які охоронні зобов'язання, які випливають з основного зобов'язання, не повинні припиняти дію зобов'язань, які забезпечують основне зобов'язання, яке залишилось невиконаним.

Змістом частин першої, другої   статті 590 Цивільного кодексу України   визначено порядок дій заставодержателя (іпотекодержателя) щодо захисту свого права у разі, коли основне зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін). У такому разі заставодержатель набуває право звернення до суду з позовною заявою про звернення стягнення на предмет застави.

За змістом   статті 11 Закону України "Про іпотеку"   іпотекодавець (майновий поручитель) несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання в межах вартості предмета іпотеки.

Підстави припинення іпотеки передбачено   статтею 17 Закону України "Про іпотеку", до яких зокрема належать: припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки;   визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її.

Положення   статті 17 Закону України "Про іпотеку"   містить виключний перелік підстав припинення іпотеки, аналогічний із закріпленим у   статті 593 Цивільного кодексу України.

Колегія суддів зауважує, що серед підстав припинення іпотеки не передбачено такої підстави, як розірвання договору іпотеки.

Тобто, презумпція правомірності іпотечного договору не спростована, а отже, всі права набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 01.03.2017 у справі за № 6-130цс17.

Згідно з частинами третьою, четвертою   статті 653 Цивільного кодексу України   якщо договір змінюється або розривається в судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, за загальним правилом розірвання договору припиняє його дію на майбутнє, але не скасовує сам факт укладення та дії договору включно до моменту його розірвання, а також залишає в дії окремі його умови щодо зобов'язань сторін, спеціально передбачених для застосування на випадок порушення зобов'язань і після розірвання договору, з огляду на характер цього договору, за яким кредитор повністю виконав умови договору до його розірвання.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 09.09.2015 у справі за № 6-939цс15.

Оскільки іпотечний договір є правомірним та підлягає обов'язковому виконанню, то господарським судом не обґрунтовано, яким чином встановлені у справі №910/7913/18 обставини, щодо можливого розірвання іпотечного договору, які   припинять його дію лише на майбутнє, але не скасовують сам факт укладення та дії іпотечного договору включно до моменту його розірвання,   впливатимуть на оцінку доказів у справі №909/476/18, якими НБУ обґрунтовує свої доводи у даній справі, виходячи із предмету та підстав позову.

Більше того, оскаржувана ухвала винесена у справі про звернення стягнення на предмет іпотеки, яка є первісною по відношенню до справи № 910/7319/18 про розірвання Іпотечного договору, що зумовлено предметом даного спору.

Вищевказана правова позиція підтверджується й постановою Верховного Суду від 26.04.2018 у справі № 904/1724/15, у якій вказано наступне: "Спір у справі №40/5005/7101/2011 за позовними вимогами у червні 2011 року "Промінвестбанк" до ТОВ "Aвiтo" про звернення стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки №216/08/1-10 від 30.08.2010 є   первісним відносно   спору у справі №904/1724/15, виходячи з предмету спору у порівнянні з поданим у березні 2015 року позовом ТОВ "Авіто" до ПАТ "Промінвестбанк" про визнання припиненими іпотеки та договору іпотеки №216/08/1-10 від   30.08.2010, за яким спірне майно ТОВ "Авіто" було обтяжено іпотекою ПАТ "Промінвестбанку" за кредитними зобов'язаннями ТОВ "Авіто Дніпро"."

Відповідно до ч. 4   ст. 236 ГПК України   при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

Зупиняючи провадження у справі, господарський суд виходив з положень п. 5 ч. 1   ст. 227 ГПК України.

При цьому, господарський суд безпідставно проігнорував другу частину п. 5 ч. 1   ст. 227 ГПК України, яка імперативно визначає, що суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Так, оскільки позовні вимоги НБУ у даній справі ґрунтуються на правовідносинах, що виникли з іпотечного договору, останній підлягає дослідженню господарським судом в силу положень ст.ст.   209,   210 ГПК України.

Отже, розглядаючи позовні вимоги, що випливають з іпотечного договору, господарський суд, у будь-якому випадку, мав перевірити правомірність цього договору, що підтверджує безпідставність висновку про необхідність зупинення провадження у даній справі до розгляду іншої справи, предметом якої є вимоги про розірвання такого іпотечного договору.

Зазначене, з огляду на приписи п. 5 ч. 1   ст. 227 ГПК України, беззаперечно свідчить про відсутність у господарського суду встановлених процесуальним законом підстав для зупинення провадження у даній справі та постановлення оскаржуваної ухвали.

Крім того, в Україні основоположним принципом судочинства згідно   Конституції України   та   Закону України "Про судоустрій і статус суддів"   є принцип верховенства права.

Як вказано у   Рішенні Конституційного суду України від 02.11.2004 року №15-рп/2004   верховенство права - це панування права в суспільстві. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи прав об'єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в   Конституції України.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод   1950 року, учасником якої є Україна, закріплено право кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку. Тобто, зловживання процесуальними правами, спрямоване на свідоме невиправдане затягування судового процесу, порушує права інших учасників цього процесу та вимоги названих Конвенції і Кодексу.

Застосовуючи практику Європейського суду з прав людини під час розгляду справи, зокрема ч. 1   ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, слід зазначити, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 року Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти lcпaнiї"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі "Смірнова проти України"). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (§ 51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 року у справі "Красношапка проти України").

До того ж, у постанові Верховного Суду України 07.10.2015 року у справі №6-1367цс15 вказано, що зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об'єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення.   Межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи.

Як вже було зазначено вище, порушення провадження у справі № 910/7913/18, предметом спору в якій є розірвання Іпотечного договору, не перешкоджає з'ясуванню обставин у справі №914/1035/18, в якій предметом спору є звернення стягнення на Предмет іпотеки та не є підставою для зупинення провадження у справі.

Проте, господарський суд не врахував вимоги національного та європейського законодавства та правозастосовчої практики про те, що справа має бути розглянута   судом   протягом розумного строку, та зупинив провадження у справі усупереч принципу ефективності судового процесу, направленому на недопущення затягування розгляду справи.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 18.04.2018 року по справі №753/6245/17.

З огляду на вищевикладене, вбачається, що зупинення провадження у справі за відсутності достатніх підстав, передбачених   ст. 227 ГПК України, порушує розумні строки тривалості судового провадження, що, в свою чергу, порушує права учасників даної справи на справедливий та публічний розгляд справи, і, як наслідок, - права на ефективний засіб юридичного захисту в суді.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що оскаржувана ухвала місцевого господарського суду є такою, що не відповідає нормам матеріального та процесуального законодавства, у зв'язку з чим апеляційні скарги підлягають задоволенню, ухвала Господарського суду Львівської області від 07.08.2018 року у справі №914/1035/18   підлягає скасуванню, а справа - направленню до господарського суду першої інстанції для розгляду по суті, як це передбачено ч.3   ст.271 Господарського процесуального кодексу України.

Щодо судового збору:

Відповідно до ч.14   ст.129 ГПК України   якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Поряд з тим, у п.4.8 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 року «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» роз’яснено, якщо судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу місцевого господарського суду з числа зазначених у частині сьомій   статті 106 ГПК   або судом касаційної інстанції скасовано ухвалу з числа зазначених у частині четвертій статті   111-13   ГПК   з передачею справи на розгляд суду першої інстанції, то розподіл сум судового збору, пов'язаного з розглядом відповідних апеляційної та/або касаційної скарг, здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи згідно із загальними правилами   статті 49 ГПК.

Колегія суддів вважає за можливе взяти до уваги вказані вище роз’яснення Пленуму Вищого господарського суду України та застосувати їх за аналогією до ст.ст.129   та   255 ГПК України   (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваної ухвали), зважаючи на відсутність будь-яких роз’яснень щодо спірного питання, враховуючи норми   ГПК України   в редакції   Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017 року №2147-VIII.

Керуючись ст.ст.269,   271,   275,   277,   282,   283 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» , б/н та б/д та ОСОБА_2 банку України, вих. №18-0016/44381 від 15 серпня 2018 року - задоволити.

Ухвалу Господарського суду Львівської області від 07.08.2018 року у справі №914/1035/18 скасувати.

Справу №914/1035/18 направити для розгляду до Господарського суду Львівської   області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та відповідно до   ст.287 ГПК України   не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий (суддя-доповідач)                                                  Якімець Г.Г.

Суддя                                                                                   Зварич О.В.

Суддя                                                                                          Мирутенко О.Л.