ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
25 грудня 2009 року Справа №2-а-5610/08/0970
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Григорука О.Б.
при секретарі Пікович Л.Р
за участю сторін:
представників позивача - Мазура В.І., Юрківа В.В.
відповідач – Мельника Р.Я.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу
за позовом: ДП ТВФ «Стиль» ТОВ «фірми «Гоба»
до відповідача: Калуської об’єднаної державної податкової інспекції
про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень.
ВСТАНОВИВ:
ДП ТВФ «Стиль» ТОВ «Фірма «Гоба» звернулось до суду із адміністративним позовом до Калуської об’єднаної державної податкової інспекції про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень №0000632302/0 від 14.03.2008року, №0000632302/1 від 21.05.2008року, №0000632302/2 від 24.07.2008року. Позовні вимоги обґрунтовує необґрунтованістю та безпідставністю висновків осіб, які здійснювали виїзну планову перевірку, за результатами якої складено акт №223/2301/22170978 від 03 березня 2008року.
У відповідності до поданого доповнення до адміністративного позову просить визнати нечинним податкове повідомлення-рішення №0000632302/3 від 08.10.2008року та визнати необґрунтованим неврахування податковим органом при визначенні валових витрат ДП ТВФ «Стиль» ТзОВ фірми «Гоба» відсотків за користування кредитами в сумі 1123,187 тисяч грн.
Представники позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі з мотивів викладених в позовній заяві, доповнення до адміністративного позову.
Представник відповідача позовні вимоги заперечив, з мотивів викладених в письмовому запереченні.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників позивача, відповідача, дослідивши наявні письмові докази судом встановлено наступне.
На підставі направлень №39 від 28 січня 2008року, №75 від 15.02.2008року працівниками Калуської оДПІ було проведено виїзну планову перевірку ДП ТВФ «Стиль» ТзОВ фірми «Гоба» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2006року по 31.12.2007року. При здійсненні перевірки позивача встановлено ряд порушень податкового законодавства.
Перевіркою, встановлено, що позивачем в порушення пункту 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат підприємства у 2007році віднесено витрати по сплаті комісій (Д-т 92 «Адміністративні витрати» - К-т 311 «Рахунки в банку в національній валюті») гаранту – ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» згідно договорів про надання гарантії платежу на загальну суму 79308,21 грн. Також, встановлено, що станом на 31.12.2007року обліковувалось кредиторська заборгованість, що залишилась нестягнутою після закінчення строку позовної давності встановленого ст. 257 Цивільного кодексу України, на суму 2346,00грн. При цьому, ДП ТВФ «Стиль» ТзОВ фірми «Гоба» не здійснено компенсацію вартості товарів (робіт, послуг) підприємствам, однак віднесло вказані суми до валових витрат в порушення п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Актом перевірки встановлено розбіжності по амортизаційних відрахуваннях витрат на придбання ліцензії на право оптової торгівлі алкогольними напоями серії АА №672729 від 10.07.2003року (дійсна з 10.07.2003року по 10.07.2008року), виходячи зі строку корисного використання такого активу, крім цього проведено розрахунок амортизаційних відрахувань витрат на придбання ліцензії на право здійснення експорту алкогольних напоїв за 2007 рік на загальну суму 112866,00 грн.
За результатами перевірки було прийнято податкове-повідомлення рішення №0000632302/0 від 14 березня 2008року, яким було визначено суму податкового зобов’язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем податок на прибуток приватних підприємств 60102,00 грн., в тому числі за основним платежем – 49777,00грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 10325,00грн.
Пунктом 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Відповідно до підпункту 8.3.1, підпункту 8.3.9 пункту 8.3 статті 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" сума амортизаційних відрахувань звітного періоду визначається як сума амортизаційних відрахувань, нарахованих для кожного із календарних кварталів, що входять до такого звітного періоду (далі - розрахункові квартали). Сума амортизаційних відрахувань кварталу, щодо якого проводяться розрахунки (розрахунковий квартал), визначаються шляхом застосування норм амортизації, визначених пунктом 8.6 цієї статті до балансової вартості груп основних фондів на початок такого розрахункового періоду.
Згідно з пунктом 11.1 статті 11 для цілей Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» використовуються такі податкові періоди: календарні квартал, півріччя, три квартали, рік. Податковий період починається з першого календарного дня податкового періоду і закінчується останнім календарним днем податкового періоду.
Відповідно до пункту 1 розділу II «Перехідні положення» Закону України від 01.07.2004 року №1957 «норми амортизаційних відрахувань, зазначені у статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», для основних фондів груп 1, 2 і 3, застосовуються щодо витрат, понесених (нарахованих) платником податку після 1 січня 2004 року у зв'язку з придбанням або спорудженням нових основних фондів груп 1, 2 і 3, а також витрат на поліпшення таких нових основних фондів. Амортизація витрат, понесених (нарахованих) платником податку у зв'язку з придбанням, спорудженням та поліпшенням основних фондів груп 1, 2 і 3 до 1 січня 2004 року, здійснюється за нормами амортизації, що діяли до 1 січня 2004 року». До 01.01.2004 року підпунктом 8.6.1 пункту 8.6 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» норми амортизації встановлювались у відсотках до балансової вартості кожної з груп основних фондів на початок звітного (податкового) періоду в наступних розмірах в розрахунку на податковий квартал: група 1 - 1,25 відсотка; група 2 - 6,25 відсотка; група 3-3,75 відсотка; група 4-15 відсотків."
У відповідності до підпункту 8.3.1 пункту 8.3 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», сума амортизаційних відрахувань звітного періоду визначається як сума амортизаційних відрахувань, нарахованих для кожного із календарних кварталів, що входять до такого звітного періоду. Підпунктом 8.3.9 пункту 8.3 статті 8 зазначеного Закону, визначено, що для амортизації нематеріальних активів застосовується лінійний метод, за яким кожний окремий вид нематеріального активу амортизується рівними частками виходячи з його первісної вартості з урахуванням індексації згідно з підпунктом 8.3.3 цієї статті протягом строку, який визначається платником податку самостійно виходячи із строку корисного використання таких нематеріальних активів або строку діяльності платника податку, але не більше 10 років безперервної експлуатації. Амортизаційні відрахування провадяться до досягнення залишковою вартістю нематеріального активу нульового значення.
В порушення зазначеного, позивачем допущено розбіжності по амортизаційних відрахуваннях витрат на придбання ліцензії на право оптової торгівлі алкогольними напоями серії АА №672729, реєстраційний номер 004237 від 10.07.2003 року (дійсна з 10.07.2003 року до 10.07.2008 року), виходячи із строку корисного використання такого нематеріального активу. Розрахунок здійснено податковим органом та зафіксовано у додатку № 9 до акту перевірки.
Крім цього, у відповідності до підпунктів 8.3.1 та 8.3.9 пункту 8.3 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» податковим органом проведено розрахунок амортизаційних відрахувань витрат на придбання ліцензії на право здійснення експорту алкогольних напоїв (реєстраційний №500000300004 від 25.01.2005 року, серія ЕА №000655, дійсна з 03.02.2005 року до 03.02.2010 року), виключених перевіркою зі складу валових витрат у 1 кварталі 2007 року в сумі 780,00 грн. Розрахунок здійснено податковим органом та зафіксовано у додатку № 8 до акту перевірки.
Таким чином, судом не встановлено порушень податковим органом при здійсненні перевірки правильності розрахунку амортизаційних відрахувань, а висновки перевіряючих відповідають фактичним обставинам.
Актом перевірки встановлено також, що позивачем в порушення пункту 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат підприємства у 2007році віднесено витрати по сплаті комісій (Д-т 92 «Адміністративні витрати» - К-т 311 «Рахунки в банку в національній валюті») гаранту – ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» згідно договорів про надання гарантії платежу на загальну суму 79308,21 грн.
У відповідності до статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Статтею 560 Цивільного кодексу України передбачено, що за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Таким чином, укладені позивачем договори гарантії є способом забезпечення виконання зобов’язання. Згідно пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. В порушення зазначеного підприємством до складу валових витрат декларацій з податку на прибуток за 2007 рік віднесено витрати по сплаті комісій гаранту ВАТ "Райффазен Банк Аваль" згідно договорів про надання гарантії платежу всього на суму 79308,21грн.
Крім цього, як встановлено актом перевірки позивачем безпідставно включено до складу валових витрат у 1 кварталі 2007року 780,00 грн. витрат на придбання ліцензії на право здійснення експорту алкогольних напоїв за 2007 рік. Також, позивачем не здійснено компенсацію вартості товарів (робіт, послуг) підприємствам в розмірі 2346,00грн., які обліковувались станом на 31.12.2007року як кредиторська заборгованість, що залишилась нестягнутою після закінчення строку позовної давності встановленого ст. 257 Цивільного кодексу України, однак позивачем віднесено вказані суми до валових витрат в порушення п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Вказані вище обставини підтверджуються актом про результати виїзної планової перевірки ДП ТВФ «Стиль» ТОВ фірми «Гоба» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2006року по 31.12.2007року, іншими матеріалами справи та не спростовані поданими позивачем суду письмовими доказами, в тому числі висновками ТОВ «Аудиторська фірма «Альфа-аудит».
Щодо позовних вимог визнати необґрунтованим неврахування податковим органом при визначенні валових витрат ДП ТВФ «Стиль» ТзОВ фірми «Гоба» відсотків за користування кредитами в сумі 1123,187 тисяч грн. Вказана вимога не підлягає до задоволення, оскільки судом не встановлено порушень податковим органом при здійсненні перевірки позивача.
За таких обставин, суд не вбачає підстав для визнання нечинними податкових повідомлень-рішень №0000632302/0 від 14.03.2008року, №0000632302/1 від 21.05.2008року, №0000632302/2 від 24.07.2008року, №0000632302/3 від 08.10.2008року, а позовні вимоги є такими, що не підлягають до задоволення.
На підставі ст.124 Конституції України, керуючись ст.ст.158-163, ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні позовних вимог відмовити.
Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення..
Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений КАС України, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя: Григорук О.Б.
Постанова в повному обсязі складена 30.12.2009р.