Справа №2-4160/09

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

7     квітня 2009 року Шевченківський районний суд м. Києва
в складі :головуючого-судді     Васильєвої Т.М.

при секретарі     Теличко А. О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, З-я особа Київське міське БТІ про визнання права власності на нежилі приміщення

встановив:

позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати за ним право власності на нежитлові приміщення №17, що мають підраховану площу 109.1 кв.м (в тому числі основну 109.1 кв.м) та№18, що мають підраховану площу 102.2 кв.м(в тому числі основну площу 96.1кв.м та допоміжну площу 6.1 кв.м) в будинку АДРЕСА_1. Свої вимоги обгрунтовує тим,  що він є власником квартир №17 та №18 поАДРЕСА_1.які були визнані непридатними для проживання і переведені в нежитловий фонд. Він отримав дозвіл на розробку документації на перепланування приміщень №17 та №18 з подальшим їх використанням під офіси.Після перепланування вказані приміщення прийняті в експлуатацію.Хоча він і є власником цих приміщень, відповідачка не визнає за ним це право та створює перешкоди в користуванні ними.При цьому вона посилається на ту обставину,  що надала йому позику в сумі 250000 грн. строком на 2 роки для проведення будівельних і ремонтних робіт , пов»язаних з переплануванням належних йому нежитлових приміщень.

8     судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали.
Представник відповідачки позовні вимоги не визнав, пояснивши, що його

довірителька вважає себе також власником спірних приміщень.оскільки дала позивачу позику, яку він повернув частково.

Заслухавши пояснення представників сторін,  вивчивши матеріали справи,  судом встановлено наступне.

30.11.2000року на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого державним нотаріусом Першої Київської держнотконтори позивач прибав квартиру АДРЕСА_1.

30.1.2000року позивач на підставі договору дарування,  посвідченого державним нотаріусом Першої Київської держнотконтори отримав у дар 22/100 частин квартири №17 за вказаною вище адресою.

06.07.2001 року позивач на підставі договору купівлі-продажу , посвідченого державним нотаріусом Першої Київської держнотконтори придбав 78/100 частин квартири АДРЕСА_2 та став власником квартир №17 та №18 за даною адресою.

11.11.2004 року розпорядженням Шевченківськоїрайонної у м. Києві державної адміністрації №2019 жилі приміщення квартир №17 та 18 по АДРЕСА_1визнані непридатними для проживання.

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 30. 052006року №881 жилі приміщення вказаних вище квартир переведені в нежилі.

28.09.2006 року розпорядженням Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації №1503 позивачу надано дозвіл на розробку документації на перепланування нежилих приміщень №17 та №18 з подальшим їх використанням під офісні приміщення.

Проектна документація була розроблена та затверджена розпорядженням Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації №988 від 20.07.2007 року.

13.02.2008 року розпорядженням Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації№152 затверджено акт державної приймальної комісії від 07.02.2008року про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об»єктів перепланування т вищевказаних нежилих приміщень.

Відповідно до п.5 даного розпорядження позивачу рекомендовано при необхідності звернутись до Головного управління комунальної власності КМДА щодо видачі свідоцтв про право власності на об»єкти нерухомості.

В судовому засіданні представники позивача пояснилцщо отримання їх довірителем свідоцтва про право власності на нежитлові приміщення не вирішить спору,  оскільки відповідачка також вважає себе власником цих приміщень.

На цю обставину вказував у судовому засіданні і представник відповідачки.

Однак суд вважає дані посилання безпідставними.

Відповідно до чинного законодавства право власності виникає на підставі закону або договору.

Як встановлено судом,  позивач вже є власником спірних нежилих приміщень і має право вимагати усунення будь-яких перешкод в реалізації даного права.

Посилання сторін на існування боргових зобов»язань, докази про що відсутні в матеріалах справи, не є підставою для визнання за позивачем права власності на нежилі приміщення, які воює перебувають у нього у власності.

Крім того, відповідачкою не заявлені будь-які вимоги щодо визнання за нею права власності на спірні приміщення.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є надуманими, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

На підставі  ст. .321, 392 ЦК України, керуючись  ст. . ст. 10, 59, 60, 212, 213, 215, 218 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання права власності на нежилі приміщення відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня проголошення рішення суду.Апеляційна скарга подається протягом 20 днів з дня подання заяви про апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення зазначених вище строків або після розгляду справи апеляційним судом, якщо його не скасовано.