КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 22-а-32419/08 Головуючий у І інстанції: Негода А.М.
Суддя-доповідач: Межевич М.В.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
15 січня 2010 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого – судді Межевича М.В., суддів Зайця В.С. та Земляної Г.В., при секретарі Коваленко Л.М. , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за апеляційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Ічнянської районної державної адміністрації Чернігівської області на постанову Ічнянського районного суду Чернігівської області від 14 липня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Ічнянської районної державної адміністрації Чернігівської області про стягнення недоплаченої разової грошової допомоги до 5 травня дружині померлого ветерана війни в сумі 3148,18 грн., -
В С Т А Н О В И Л А :
У червні 2008 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до УПСЗН Ічнянської районної державної адміністрації Чернігівської області про стягнення недоплаченої разової грошової допомоги до 5 травня дружині померлого ветерана війни в сумі 3148,18 грн. за період з 2005 – 2007 роки.
Постановою Ічнянського районного суду Чернігівської області від 14 липня 2008 року позов задоволено частково, а саме: стягнуто з управління праці та соціального захисту населення Ічнянської районної державної адміністрації Чернігівської області на користь позивача недоплачену щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2005-2007 роки в сумі 2893,18 грн. В решті позовних вимог відмовлено .
Відповідач в апеляційній скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні позову.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду - скасуванню з таких підстав.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Судом встановлено, що позивач є дружиною померлого ветерана війни, що підтверджується відповідною довідкою .
Відповідно до статті 1 5 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» передбачено, що до 5 травня членам сімей, зазначеним у пункті 1 статті 10 цього Закону, а також дружинам (чоловікам) померлих інвалідів війни, які не одружилися вдруге, та дружинам (чоловікам) померлих учасників бойових дій, учасників війни, визнаних за життя інвалідами від загального захворювання, трудового каліцтва та з
інших причин, які не одружилися вдруге, виплачується разова грошова допомога у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком .
Розміри щорічної допомоги відповідної категорії громадян, на яких розповсюджується дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» встановлюється Законом України «Про державний бюджет України» на відповідний рік .
Однак, Законами України від 23 грудня 2004 року «Про Державний бюджет України на 2005 рік» (ст. 34), від 20 грудня 2005 року «Про Державний бюджет України на 2006 рік» (ст. 30), від 19 грудня 2006 року «Про Державний бюджет України на 2007 рік» дружинам (чоловікам) померлих ветеранів війни передбачена виплата разової допомоги у меншому розмірі, ніж це передбачено Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Зазначені норми Законів України не визнані неконституційними. Тобто, в даному випадку на період виникнення спірних правовідносин, які є предметом спору в цій справі, були наявні нормативно-правові акти, які мають однакову юридичну силу, але по-різному встановлюють розмір щорічної допомоги до 5 травня ветеранам війни.
Вирішуючи питання про те, положення якого Закону підлягають застосуванню для вирішення спірних правовідносин, колегія суддів зважає на наступне.
Згідно з вимогами ст. 75 Конституції України Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні.
Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.
Водночас Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 03.10.1997 року № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив: «Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше».
Відповідно до ч. 3 ст. 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України.
Відтак, виходячи з наведених положень Конституції України та рішення Конституційного Суду України, а також враховуючи, що вищезазначеними Законами України про Державний бюджет України на 2005-2007 роки фактично змінено положення Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», який діяв у часі раніше, пріоритетними в даному випадку є положення статей Законів України про Державний бюджет України на відповідні роки.
Як встановлено колегією суддів, відповідачем грошова допомога до 5-го травня була виплачена позивачу у розмірі, передбаченому Законами України про Державний бюджет України на 2005-2007 роки, що свідчить про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
При цьому, судовою колегією враховується, що рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 пункт 13 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено на 2007 рік дію частини п'ятої статей 12, 13, 14 та 15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", визнано таким, що не відповідає Конституції України.
Разом з тим, відповідно до п. 3 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України визнані неконституційними положення Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» втратили чинність з дня ухвалення цього рішення, тобто з 9 липня 2007 року.
Крім того, за загальновизнаним принципом права, закріпленим у ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, а тому до певної події або факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали.
Відтак, орган державної влади, до компетенції якого віднесено здійснення виплат громадянам в порядку, передбаченому Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», не зобов’язаний проводити зазначені виплати у будь-який інший спосіб та в розмірах, окрім тих, що передбачені Законом України «Про Державний бюджет на 2007 рік» до моменту прийняття рішення Конституційним Судом України.
За таких обставин, відповідач, здійснивши позивачу виплату допомоги до 5-го травня за 2007 рік до ухвалення Конституційним Судом України рішення від 9 липня 2007 року у розмірі, передбаченому Законом України «Про Державний бюджет на 2007 рік», положення якого були чинними на момент здійснення такої виплати, виконав взяті державою зобов'язання та не порушив прав позивача.
Крім того, з огляду на положення статей 21, 105, 162 КАС України адміністративний позов може містити вимоги щодо визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності відповідача, зобов'язання його вчинити певні дії, відшкодувати шкоду, заподіяну незаконними рішенням, дією або бездіяльністю. Встановивши, що відповідач порушив норми права, які регулюють спірні правовідносини, адміністративний суд повинен був визнати такі дії незаконними і зобов'язати відповідача провести нарахування та виплату належних сум відповідно до закону, а не ухвалювати рішення про стягнення конкретних сум.
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов неправильного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, у зв’язку з чим постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню.
При цьому, колегія суддів не розглядає доводи апелянта про застосування до вимог позивача строку позовної давності.
Відповідно до ч. 2 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції може дослідити нові докази, які не досліджувалися у суді першої інстанції, з власної ініціативи або за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо визнає обгрунтованим ненадання їх до суду першої інстанції або необгрунтованим відхилення їх судом першої інстанції.
Оскільки під час розгляду справи у суді першої інстанції відповідач, обгрунтовуючи свої заперечення проти позовних вимог, не просив суд застосувати положення ст. 99 КАС України, а звертаючись з апеляційною скаргою не обгрунтував причини такого ненадання зазначених доводів, то суд апеляційної інстанції вважає їх такими, що не підлягють розгляду.
Враховуючи вищевикладене, порушення судом норм матеріального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції - скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А :
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Ічнянської районної державної адміністрації Чернігівської області задовольнити.
Постанову Ічнянського районного суду Чернігівської області від 14 липня 2008 року – скасувати.
Прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Ічнянської районної державної адміністрації Чернігівської області про стягнення недоплаченої разової грошової допомоги до 5 травня дружині померлого ветерана війни в сумі 3148,18 грн.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Повний текст постанови виготовлений 20 січня 2010 року
Головуючий суддя М.В. Межевич
Суддя В.С. Заяць
Суддя Г.В. Земляна
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 22-а-32419/08 Головуючий у І інстанції: Негода А.М.
Суддя-доповідач: Межевич М.В.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
(вступна та резолютивна частини)
15 січня 2010 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого – судді Межевича М.В., суддів Зайця В.С. та Земляної Г.В., при секретарі Коваленко Л.М. , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за апеляційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Ічнянської районної державної адміністрації Чернігівської області на постанову Ічнянського районного суду Чернігівської області від 14 липня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Ічнянської районної державної адміністрації Чернігівської області про стягнення недоплаченої разової грошової допомоги до 5 травня дружині померлого ветерана війни в сумі 3148,18 грн.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А :
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Ічнянської районної державної адміністрації Чернігівської області задовольнити.
Постанову Ічнянського районного суду Чернігівської області від 14 липня 2008 року – скасувати.
Прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Ічнянської районної державної адміністрації Чернігівської області про стягнення недоплаченої разової грошової допомоги до 5 травня дружині померлого ветерана війни в сумі 3148,18 грн.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя М.В. Межевич
Суддя В.С. Заяць
Суддя Г.В. Земляна