ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 грудня 2009 року № 22-а-9662/08/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :
судді-доповідача Довгополова О.М.,
суддів: Попка Я.С., Любашевського В.П.,
при секретарі судового засідання Троцькому Є.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу представника позивача – ОСОБА_2 на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2008 року у справі за позовом суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції в Рівненському районі про скасування податкового повідомлення-рішення №0005517551/1 від 28 серпня 2007 року на 188 445 грн. за основним платежем та 94 392 грн. 50 коп. за штрафними санкціями та податкової вимоги №15572/24-29 від 18 вересня 2007 року на суму 282 953 грн. 95 коп. , -
В С Т А Н О В И Л А:
У грудні 2007 року позивач звернувся до суду з позовом про скасування прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення № 0005517551/1 від 28 серпня 2007 року, яким визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість на суму 188 445 грн. за основним платежем та 94 392 грн. 50 коп. – за штрафними санкціями та про скасування першої податкової вимоги № 15572/24-29 від 18 вересня 2007 року на суму 282 953 грн. 95 коп.
Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2008 року у позові відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач просить скасувати постанову, задовольнивши позов. Вимоги обґрунтовані неправильним застосуванням пп. 4.2.2 п. 4.2, пп. 4.3.1, 4.3.2 п. 4.3 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ (далі – Закон № 2181), пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР (далі – Закон № 168).
У письмовому запереченні відповідач просить залишити скаргу без задоволення, а постанову – без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, позивача та його представника, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення скарги з наступних підстав.
За наслідками проведеної відповідачем з 16.06.2007 по 02.07.2007 року комплексної планової документальної перевірки дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2004 по 31.03.2007 років складено акт № 6/33/2309515736 від 28.07.2008 року, у якому встановлено порушення пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
На підставі зазначеного акта відповідачем прийнято спірне податкове повідомлення-рішення № 0005517551/1 від 28.08.2007 року, яким позивачеві визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість на суму 188 445,00 грн. за основним платежем та 94 392,50 грн. – за штрафними санкціями.
Внаслідок несплати у встановлений законом строк визначеної суми податкового зобов’язання відповідачем направлено позивачеві першу податкову вимогу № 15572/24-29 від 18 вересня 2007 року на суму 282 953,95 грн.
З такими висновками відповідача обґрунтовано погодився суд першої інстанції з огляду на наступне.
При проведенні перевірки правильно встановлено, що згідно з поданими деклараціями з податку на додану вартість позивачем віднесено до податкового кредиту за наступні періоди такі суми цього податку: 2-4 квартали 2004 року – 22588,00 грн.; липень-грудень 2005 року – 63066,00 грн.; січень-грудень 2006 року – 82704,00 грн.; січень-березень 2007 року – 20087,00 грн.
Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168 не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв’язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.
Враховуючи, що позивачем на момент перевірки не підтверджено задекларовані ним у вищезазначених установлених в акті перевірки періодах суми податкового кредиту податковими накладними та іншими подібними документами згідно із пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168, колегія суддів вважає правомірними дії відповідача щодо визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість.
Встановлено, що базовим податковим (звітним) періодом для позивача є календарний місяць, а тому відповідно до пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону № 2181 податкові декларації з цього податку подаються протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Оскільки податкову декларацію із зазначеного податку за лютий 2007 року позивачем подано 22.03.2007 року, тобто після закінчення встановленого строку для її подання, застосування штрафних (фінансових) санкцій у цій частині є правомірним.
Відповідно до положень пп. 4.3.2 п. 4.3 ст. 4 Закону № 2181 за непрямим методом податкове зобов’язання визначається за оцінкою витрат платника податків, приросту його активів, кількості осіб, які перебувають з ним у відносинах найму, а також оцінкою інших елементів податкових баз, які приймаються для розрахунку податкового зобов’язання щодо конкретного податку, збору (обов’язкового платежу) відповідно до закону.
Враховуючи відсутність на час проведення перевірки закону, яким встановлено правила виначення сум податкового зобов’язання за непрямими методами, колегія суддів відхиляє доводи позивача щодо протиправного незастосування відповідачем непрямих методів визначення сум податкового зобов’язання. При цьому судом першої інстанції правильно зазначено, що згідно з пп. 4.3.1 п. 4.3 ст. 4 Закону № 2181 застосування непрямих методів визначення суми податкового зобов’язання є правом, а не обов’язком податкового органу.
Згідно із пп. 6.2.1, 6.2.3 п. 6.2 ст. 6 Закону № 2181 у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов’язання в установлені строки, який відповідно до абзацу третього пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 цього Закону становить 10 календарних днів від дня отримання податкового повідомлення, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги. Перша податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання.
Таким чином, несплата позивачем визначеного у спірному податковому повідомленні-рішенні податкового зобов’язання у граничний строк до 24.07.2007 року є підставою для надіслання першої податкової вимоги, а тому дії відповідача щодо направлення такої позивачеві 18.09.2007 року є законними.
Отже, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою; доводи скарги не спростовують висновків суду, у зв’язку з чим скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись частиною 3 статті 160, статтями 195, 196, 198, 200, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу представника позивача – ОСОБА_2 залишити без задоволення, постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2008 року у справі № 2-а-321/08 – без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом одного місяця шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий: О.М. Довгополов
Судді: Я.С. Попко
В.П. Любашевський
Повний текст рішення виготовлено 31.12.2009 року.