ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 січня 2010 року справа № 2а-898/09
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого судді - Поплавського В.Ю.,
суддів - Уханенка С.А., Руденко М.А.
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Павлоград Дніпропетровської області на постанову Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 серпня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Павлоград Дніпропетровської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов’язання нарахувати підвищення до пенсії як «Дитині війни», -
в с т а н о в и л а :
В травні 2009 року позивач звернувся до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Павлоград Дніпропетровської області та просив визнати неправомірною бездіяльність відповідача, відносно виплати щомісячної соціальної допомоги в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком у період 2006-2009 років. Також просив зобов’язати відповідача вчинити дії по нарахуванню та сплаті недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період 2006-2009 років.
Постановою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 серпня 2009 року позовні вимоги задоволенні частково, визнано неправомірною бездіяльність відповідача, щодо нездійснення перерахунку та виплати позивачу підвищення пенсії згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» №2195-ІV та ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року та з 01 січня 2009 року по 28 травня 2009 року в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Зобов’язано відповідача здійснити перерахунок та виплатити позивачу підвищення до пенсії згідно ст. 6 Закону №2195-ІV за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року та з 01 січня 2009 року по 28 травня 2009 року включно, в розмірі 1914,49 грн. В іншій частині позову - відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, а також правильність застосування судом норм матеріального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач є особою, на яку поширюється дія абзацу 1 статті 1 Закону України №2195-ІV від 18 листопада 2004 року, та має статус «дитини війни», що підтверджується посвідченням.
Згідно статті 6 Закону №2195-ІV дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Редакція цієї статті набрала чинності з 1 січня 2006 року
Задовольняючи позовні вимоги за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, суд першої інстанції не вірно застосував норми процесуального права.
Так, відповідно до ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна зі сторін.
В запереченнях на позовну заяву відповідач вказував на те, що позивачем було пропущено строк звернення до суду, та просив на цій підставі відмовити в задоволенні позову.
Крім того, позивачем не наведено підстав поважності пропуску строку звернення до суду, та не ставилось питання про поновлення пропущеного строку.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що позовні вимоги за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року задоволенню не підлягають, а тому постанову суду в цій частині слід скасувати та відмовити в задоволенні цієї частини позовних вимог за пропуском строку.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо задоволення позовних вимог за період 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року та з 01 січня 2009 року по 28 травня 2009 року, виходячи з наступного.
Підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України №107-VІ «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» текст статті 6 Закону України №2195-ІV викладено в наступній редакції: дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.
Відповідно до частини 4 статті 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасникам війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 10 відсотків від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Проте, Рішенням Конституційного суду України № 10-рп від 22 травня 2008 року визнано неконституційним положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» N 107-VI від 28 грудня 2007 року щодо викладення положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» №2195-ІV в новій редакції. Тобто, було відновлено дію ст. 6 Закону України №2195-ІV.
Підлягають також задоволенню і вимоги щодо підвищення пенсії і за 2009 рік, оскільки вищенаведені положення закону мають законну силу та не були призупинені.
Таким чином, колегія суддів вважає, що відповідач починаючи з 22 травня 2008 року неправомірно застосовує п. 8 Постанови Кабінету Міністрів України №530 від 28 травня 2008 року, якою встановлено, що «дітям війни» (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань») до пенсії виплачується підвищення у розмірах : з 22 травня - 48,1 гри., з 01 липня - 48,2 грн., з 01 жовтня - 49,8 грн., бо ці положення протирічать Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та рішенню Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року.
Що до розміру вищезазначеного підвищення до пенсії, колегія суддів вважає за необхідне прийняти у своїх висновках поняття «мінімальна пенсія за віком», про яке йдеться в ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки саме це правове визначення застосовується виключно в діях відповідача під час визначення пенсій громадянам та їх призначення.
Згідно з частиною 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003, №1058-IV мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Положення ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою статті, мінімального розміру пенсії за віком.
У відповідності до частини 3 статті 62 Закону України від 19.12.2006 № 489-V "Про Державний бюджет України на 2007 рік" встановлено, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058 з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом п'ятим частини першої цієї статті, збільшений на 1 відсоток.
Доводи апеляційної скарги відповідача стосовно того, що відповідно до вимог ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком як розрахункова величина застосовується лише до правовідносин, що регулюються цим законом, і до такої категорії громадян як «діти війни» не застосовується, а згідно ст. 7 Закону фінансове забезпечення державних соціальних гарантій «дітей війни» здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, і Пенсійний фонд України не повинен нести відповідальність за позовами вказаної категорії громадян – є хибними та спростовані вищенаведеними висновками.
Вищенаведені висновки свідчать, що відповідач діяв не у спосіб передбачений чинним законодавством на певний період часу, рішення Конституційного суду не виконував, що стало причиною звернення позивача до суду.
Колегія суддів не враховує посилання відповідача на відсутність коштів для забезпечення виплат зазначеної доплати до пенсії позивачу, оскільки органи державної влади не можуть посилатись па відсутність коштів, як на підставу невиконаний своїх зобов'язань, які встановлені ст. 46 Конституції України та ст. 6 Закону.
Крім того колегія суддів, не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо виплати на користь відповідача конкретної суми підвищення до пенсії за відповідний період, оскільки перерахування суми заборгованості підвищення до пенсії, як «дитині війни», належить до компетенції органів Пенсійного фонду України.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду підлягає частковому скасуванню в частині задоволених позовних вимог за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, та в частині встановлення суми невиплаченої допомоги яка підлягає перерахунку та виплаті.
В частині визнання неправомірною бездіяльності відповідача, щодо нездійснення перерахунку та виплати позивачу підвищення пенсії згідно ст. 6 Закону України №2195-ІV за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року та з 01 січня 2009 року по 28 травня 2009 року , та в частині зобов’язання відповідача здійснити перерахунок та виплатити позивачу підвищення до пенсії згідно ст. 6 Закону №2195-ІV та ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року та з 01 січня 2009 року по 28 травня 2009 року – постанову суду необхідно залишити без змін.
Керуючись п. 3 ч. 1 ст. 198, ст.ст. 202, 205, 207 КАС України колегія суддів, -
п о с т а н о в и л а:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Павлоград Дніпропетровської області – задовольнити частково.
Постанову Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 серпня 2009 року в частині визнання неправомірною бездіяльності управління Пенсійного фонду України в м. Павлоград Дніпропетровської області, щодо нездійснення перерахунку та виплати ОСОБА_1 підвищення пенсії згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, та в частині зобов’язання управління Пенсійного фонду України в м. Павлоград Дніпропетровської області здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 підвищення пенсії за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року в розмірі 1914,49 грн. – скасувати, відмовивши в задоволенні цієї частини позовних вимог.
В іншій частині постанову залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили.
Головуючий суддя: В.Ю. Поплавський
Судді: С.А. Уханенко
М.А. Руденко