ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 2а-18887/09/0370
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого –судді Валюха В.М.,
при секретарі судового засідання Польовій М.М.,
за участю представника позивача Волкова І.М.,
представника відповідача Бугайова А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Неріс Україна»до Луцької об’єднаної державної податкової інспекції про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000212399/3 від 11 вересня 2009 року,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «НерісУкраїна» звернулося з адміністративним позовом до Луцької об’єднаної державної податкової інспекції про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000212399/3 від 11.09.2009 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 11.09.2009 року заступником начальника Луцької об’єднаної державної податкової інспекції винесено податкове повідомлення-рішення № 0000212399/3, яким позивачу визначено податкове зобов’язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 71291 грн. 25 коп., в тому числі 48162 грн. 50 коп. – основний платіж, 23128 грн. 75 коп. – штрафна санкція. Вказане податкове повідомлення-рішення винесено на підставі акту перевірки № 39/23-4/32273576 від 18.02.2009 року, яким встановлено порушення позивачем вимог підпункту 1.22.1 пункту 1.22 статті 1, підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме: у валові доходи не включено кредиторську заборгованість, по якій закінчився строк позовної давності, як безповоротну фінансову допомогу в сумі 192650 грн. 00 коп., в результаті чого занижені валові доходи у третьому кварталі 2006 року в сумі 49600 грн. 00 коп. та у другому кварталі 2008 року в сумі 143050 грн. 00 коп., та занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 48162 грн. 50 коп., у тому числі за третій квартал 2006 року на 12400 грн. 00 коп., за другий квартал 2008 року – 35762 грн. 50 коп. Кредиторська заборгованість в сумі 192650 грн. 00 коп. виникла у зв’язку з невиконанням позивачем договорів комісії від 17.03.2003 року, укладеного між позивачем (комісіонером) і ОСОБА_1 (комітентом), та від 18.05.2004 року, укладеного між позивачем (комісіонером) і ОСОБА_2 (комітентом), на придбання від імені та за рахунок комітента відповідно легкового автомобіля та обладнання (устаткування). Комітенти за договорами комісії від 17.03.2003 року та від 18.05.2004 року перерахували позивачу кошти в загальному розмірі 192650 грн. 00 коп., проте позивач свої зобов’язання комісіонера за вказаними договорами не виконав. Позивач не погоджується з висновками податкового органу, викладеними в акті перевірки № 39/23-4/32273576 від 18.02.2009 року, та вказує, що податковим органом невірно визначено початок перебігу позовної давності, при цьому не враховані норми цивільного законодавства та умови договорів комісії від 17.03.2003 року та від 18.05.2004 року. На думку позивача, зазначені договори комісії є діючими, строки виконання зобов’язання у них не встановлені, комітенти вимог про виконання зобов’язань не пред’являли, а тому початок перебігу позовної давності не почався. В зв’язку з цим, не можна вважати правомірним визначення відповідачем закінчення строку позовної давності за договором комісії від 17.03.2003 року в третьому кварталі 2006 року та за договором комісії від 18.05.2004 року в другому кварталі 2008 року. Позивач просить визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення Луцької об’єднаної державної податкової інспекції № 0000212399/3 від 11.09.2009 року, а також стягнути на його користь сплачений судовий збір в розмірі 3 грн. 40 коп.
В судовому засіданні представник позивача адміністративний позов підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, та пояснив, що початок перебігу позовної давності за вимогами комітентів по договорах комісії від 17.03.2003 року та від 18.05.2004 року відповідачем визначено невірно. Оскільки в договорах комісії від 17.03.2003 року та від 18.05.2004 року не встановлений строк виконання зобов’язання, тому перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред’явлення вимоги до боржника про виконання зобов’язання, з урахуванням того, що у зобов’язаннях з невизначеним строком виконання боржник має виконати обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги кредитором (статті 261, 530 ЦК України). 15.11.2009 року ОСОБА_2 пред’явив позивачу претензію № 1 з вимогою виконати зобов’язання за договором комісії від 18.05.2004 року в строк до 25.11.2009 року, тому саме від цього дня починає перебіг позовної давності. Крім того, оскільки комітент за договором комісії від 17.03.2003 року не пред’являв вимогу позивачу про виконання зобов’язання, тому перебіг позовної давності за вимогами комітента (ОСОБА_1) до позивача як комісіонера за договором комісії від 17.03.2003 року не почався, при цьому, право такої вимоги перейшло до спадкоємців зазначеного комітента у зв’язку з його смертю, що настала 05.08.2009 року. Представник позивача просить визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення Луцької об’єднаної державної податкової інспекції № 0000212399/3 від 11.09.2009 року, стягнути на користь позивача сплачений судовий збір в розмірі 3 грн. 40 коп.
Представник відповідача в судовому засіданні адміністративний позов не визнав повністю та пояснив, що 11.09.2009 року заступником начальника Луцької об’єднаної державної податкової інспекції винесено податкове повідомлення-рішення № 0000212399/3 на підставі акту перевірки № 39/23-4/32273576 від 18.02.2009 року, яким встановлено порушення позивачем вимог підпункту 1.22.1 пункту 1.22 статті 1, підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме: у валові доходи не включено кредиторську заборгованість, по якій закінчився строк позовної давності, як безповоротну фінансову допомогу в сумі 192650 грн. 00 коп., в результаті чого занижені валові доходи та занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 48162 грн. 50 коп., у тому числі за третій квартал 2006 року на 12400 грн. 00 коп., за другий квартал 2008 року – 35762 грн. 50 коп. Порушення пов’язане з виникнення у позивача кредиторської заборгованості в сумі 192650 грн. 00 коп. у зв’язку з невиконанням договорів комісії від 17.03.2003 року та від 18.05.2004 року. Комітенти по договорах комісії від 17.03.2003 року та від 18.05.2004 року перерахували позивачу кошти в загальному розмірі 192650 грн. 00 коп., проте позивач свої зобов’язання комісіонера по вказаних договорах не виконав. На думку представника відповідача, договори комісії були укладені на невизначений строк, а тому, враховуючи положення статей 261, 530 ЦК України, право на пред’явлення вимоги в комітента виникає з моменту укладення угод, відповідно й перебіг позовної давності починається з дати підписання договору. В подальшому представник відповідача пояснював, що початок перебігу позовної давності за договорами комісії від 17.03.2003 року та від 18.05.2004 року починається від дня перерахування комітентом коштів контрагенту, тобто, за договором комісії від 17.03.2003 року перебіг строку позовної давності почався з 31.03.2003 року, за договором комісії від 18.05.2004 року – з 16.06.2004 року, оскільки саме тоді комітенти перерахували кошти та набули статусу кредиторів, а комісіонер – статусу боржника. Представник відповідача просить в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити повністю з таких підстав.
Судом встановлено, що Луцькою об’єднаною державною податковою інспекцією була проведена позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Неріс Україна» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 29.01.2003 року по 30.09.2008 року, про що складено акт № 39/23-4/32273576 від 18.02.2009 року, яким встановлено порушення позивачем вимог підпункту 1.22.1 пункту 1.22 статті 1, підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме: у валові доходи не включено кредиторську заборгованість, по якій закінчився строк позовної давності, як безповоротну фінансову допомогу в сумі 192650 грн. 00 коп., в результаті чого занижені валові доходи у третьому кварталі 2006 року в сумі 49600 грн. 00 коп. та у другому кварталі 2008 року в сумі 143050 грн. 00 коп., та занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 48162 грн. 50 коп., у тому числі за третій квартал 2006 року на 12400 грн. 00 коп., за другий квартал 2008 року – 35762 грн. 50 коп. Кредиторська заборгованість в сумі 192650 грн. 00 коп. виникла у зв’язку з невиконанням позивачем договорів комісії від 17.03.2003 року, укладеного між позивачем (комісіонером) і ОСОБА_1 (комітентом), та від 18.05.2004 року, укладеного між позивачем (комісіонером) і ОСОБА_2 (комітентом), на придбання від імені та за рахунок комітента відповідно легкового автомобіля та обладнання (устаткування). Комітенти за договорами комісії від 17.03.2003 року та від 18.05.2004 року перерахували позивачу кошти в загальному розмірі 192650 грн. 00 коп., проте позивач свої зобов’язання комісіонера за вказаними договорами не виконав. В бухгалтерському обліку позивача відображена кредиторська заборгованість по рахунку 55 «Інші довгострокові зобов’язання» в сумі 192650 грн. 00 коп. Відповідач дану суму включив до валових доходів позивача у відповідних податкових періодах, визначивши її як безповоротну фінансову допомогу. На підставі акту перевірки № 39/23-4/32273576 від 18.02.2009 року заступником начальника Луцької об’єднаної державної податкової інспекції 06.03.2009 року винесено податкове повідомлення-рішення № 0000212399/0, яким позивачу визначено податкове зобов’язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 71291 грн. 25 коп., в тому числі 48162 грн. 50 коп. – основний платіж, 23128 грн. 75 коп. – штрафна санкція. Податкове повідомлення-рішення Луцької об’єднаної державної податкової інспекції № 0000212399/0 від 06.03.2009 року було оскаржене в адміністративному порядку, за результатами розгляду скарг платника податків податковими органами вищого рівня донарахування податку на прибуток було визнано правомірним. 11.09.2009 року заступником начальника Луцької об’єднаної державної податкової інспекції винесено податкове повідомлення-рішення № 0000212399/3, яким позивачу визначено податкове зобов’язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 71291 грн. 25 коп., в тому числі 48162 грн. 50 коп. – основний платіж, 23128 грн. 75 коп. – штрафна санкція. Вказані фактичні обставини підтверджуються поясненнями осіб, які беруть участь у справі, копією акту перевірки № 39/23-4/32273576 від 18.02.2009 року, копіями податкових повідомлень-рішень від 06.03.2009 року № 0000212399/0, від 11.09.2009 року № 0000212399/3, копіями рішень про результати розгляду скарг.
Судом також встановлено, що 17.03.2003 року між позивачем (комісіонером) та ОСОБА_1 (комітентом) було укладено договір комісії на придбання товару, за яким комітент доручає, а комісіонер бере на себе зобов’язання від імені і за рахунок комітента виконати таку дію, як купити легковий автомобіль. Згідно із пунктом 2.1 цього договору комісіонер зобов’язаний повідомляти комітенту відомості про хід виконання домовленості, подати звіт не пізніше трьох днів з дня виконання доручення, а протягом двох днів з моменту виконання доручення передати автомобіль. Відповідно до пункту 2.2 договору комітент зобов’язаний прийняти звіт комісіонера, забезпечити комісіонера грошовими коштами, необхідними для виконання домовленості, шляхом перерахування на поточний рахунок комісіонера в сумі 57000 грн. 00 коп. Строки виконання зобов’язань у договорі комісії від 17.03.2003 року не встановлені. 31.03.2003 року ОСОБА_1 перерахував кошти в сумі 57000 грн. 00 коп. на рахунок позивача, а 23.09.2003 року позивач частково кошти в сумі 7400 грн. 00 коп. повернув комітенту, при цьому, основне зобов’язання за договором позивач не виконав. ОСОБА_1 будь-яких вимог позивачу щодо виконання боржником обов’язку не пред’являв. 05.08.2009 року ОСОБА_1 помер, після його смерті спадкоємці також не пред’являли будь-яких вимог позивачу за договором комісії від 17.03.2003 року.
Крім того, 18.05.2004 року між позивачем (комісіонером) та ОСОБА_2 (комітентом) було укладено договір комісії на придбання товару, за яким комітент доручає, а комісіонер бере на себе зобов’язання від імені і за рахунок комітента виконати такі дії, як купити охолоджувальне устаткування, технічні параметри якого визначені згідно специфікації в додатку № 1. Згідно із пунктом 2.1 договору комісіонер зобов’язаний повідомляти комітенту відомості про хід виконання домовленості, передачу товару здійснити протягом двох днів з моменту купівлі, надати комітенту звіт. Відповідно до пункту 2.2 договору комітент зобов’язаний прийняти товар, забезпечити комісіонера грошовими коштами, необхідними для виконання домовленості, шляхом перерахування на поточний рахунок комісіонера в сумі 240000 грн. 00 коп. Строки виконання зобов’язань у договорі комісії від 18.05.2004 року не встановлені. 14.06.2004 року та 16.06.2004 року ОСОБА_2 перерахував кошти в загальній сумі 143050 грн. 00 коп. на рахунок позивача, при цьому, основне зобов’язання за договором позивач не виконав. 15.11.2009 року ОСОБА_2 направив позивачу претензію № 1, в якій пред’явив вимогу виконати в строк до 25.11.2009 року зобов’язання за договором комісії від 18.05.2004 року. Вказані фактичні обставини підтверджуються поясненнями представника позивача, копіями договорів комісії від 17.03.2003 року та від 18.05.2004 року, копією свідоцтва смерть ОСОБА_1, копією претензії № 1 від 15.11.2009 року.
Відповідно до пункту 3.1 статті 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» об’єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду на: суму валових витрат платника податку; суму амортизаційних відрахувань. Згідно з пунктом 4.1 статті 4 цього ж Закону валовий доход – це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами. Валовий доход включає, зокрема, доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді (абзац другий підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 цього Закону).
Згідно із підпунктом 1.22.1 пункту 1.22 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» безповоротна фінансова допомога – це, зокрема, сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності.
Таким чином, для визначення суми заборгованості платника податку перед контрагентами як безповоротної фінансової допомоги необхідно встановити, чи не закінчився строк позовної давності за вимогами про стягнення такої заборгованості.
Суд не бере до уваги позицію відповідача, яка викладена в акті перевірки № 39/23-4/32273576 від 18.02.2009 року, та пояснення представника відповідача в судовому засіданні щодо початку перебігу позовної давності від дня укладення договорів комісії та від дня перерахування коштів комітентами, виходячи з такого.
Договір комісії між позивачем та ОСОБА_1 був укладений 17.03.2003 року, тобто відповідно до правил, визначених Цивільним кодексом Української РСР (ЦК УРСР) від 18.07.1963 року (з наступними змінами і доповненнями), який втратив чинність з 01.01.2004 року. Згідно із статтею 395 ЦК УРСР за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов’язується за дорученням другої сторони (комітента) за винагороду вчинити одну або кілька угод від свого імені за рахунок комітента. Відповідно до статті 165 ЦК УРСР якщо строк виконання зобов’язання не встановлений або визначений моментом витребування, кредитор вправі вимагати виконання, а боржник вправі провести виконання в будь-який час. Боржник повинен виконати таке зобов’язання в семиденний строк з дня пред’явлення вимоги кредитором, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із закону, договору або із змісту зобов’язання. Згідно із статтями 71, 73, 76 ЦК УРСР загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки, зміна строків позовної давності і порядку їх обчислення угодою сторін не допускається. Перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.
Як визначено пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, який набрав чинності з 01.01.2004 року, правила Цивільного кодексу України про позовну давність застосуються до позовів, строк пред’явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.
Таким чином, оскільки відповідно до положень ЦК УРСР перебіг позовної давності за договором комісії від 17.03.2003 року станом на 01.01.2004 року не почався, тому до зазначеного договору комісії слід застосовувати правила ЦК України про позовну давність.
Договір комісії між позивачем та ОСОБА_2 був укладений 18.05.2004 року, тобто відповідно до положень ЦК України.
Відповідно до статей 1011, 1012 ЦК України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов’язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента; договір комісії може бути укладений на визначений строк або без визначення строку.
Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов’язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред’явити вимогу про виконання зобов’язання.
Судом встановлено, що в договорах комісії від 17.03.2003 року та від 18.05.2004 року строк виконання зобов’язання комісіонером не був визначений, а тому відповідно до частини другої статті 530 ЦК України комітент мав право вимагати від комісіонера виконання зобов’язання у будь-який час, при цьому перебіг позовної давності мав початися після закінчення семиденного строку від дня пред’явлення вимоги.
Оскільки 15.11.2009 року ОСОБА_2 направив позивачу претензію № 1, в якій пред’явив вимогу виконати в строк до 25.11.2009 року умови договору комісії від 18.05.2004 року, тому з 26.11.2009 року почався перебіг позовної давності за вимогами комітента (ОСОБА_2) до позивача як комісіонера за договором комісії від 18.05.2004 року. Крім того, оскільки ні комітент, ні його правонаступники за договором комісії від 17.03.2003 року не пред’являли вимогу позивачу про виконання зобов’язання, тому слід прийти до висновку, що перебіг позовної давності за вимогами комітента (ОСОБА_1) та його правонаступників до позивача як комісіонера за договором комісії від 17.03.2003 року не почався.
З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що кошти в сумі 192650 грн. 00 коп., одержані позивачем згідно договорів комісії від 17.03.2003 року та 18.05.2004 року, не можна вважати заборгованістю, по якій закінчився строк позовної давності, а відтак ця сума заборгованості не відносилася до безповоротної фінансової допомоги (в розумінні положень підпункту 1.22.1 пункту 1.22 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств») та не підлягала включенню до складу валових доходів позивача у третьому кварталі 2006 року та у другому кварталі 2008 року.
Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Згідно із частиною другою статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів в обґрунтування правомірності винесення податкового повідомлення-рішення № 0000212399/3 від 11.09.2009 року. При цьому, судом також враховано, що позиція відповідача, викладена в акті перевірки № 39/23-4/32273576 від 18.02.2009 року, та позиція представника відповідача в судовому засіданні щодо початку перебігу позовної давності за договорами комісії від 17.03.2003 року та 18.05.2004 року суттєво відрізняється.
Виходячи зі змісту наведених норм чинного законодавства та встановлених обставин справи, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення Луцької об’єднаної державної податкової інспекції № 0000212399/3 від 11.09.2009 року не відповідає вимогам закону.
Приймаючи постанову у даній справі, суд виходить з наданих частиною другою статті 162 КАС України повноважень, та враховує при цьому, що позивач оскаржує в судовому порядку правовий акт індивідуальної дії, а тому адміністративний позов підлягає до задоволення шляхом прийняття постанови про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Луцької об’єднаної державної податкової інспекції № 0000212399/3 від 11.09.2009 року.
Відповідно до частини першої статті 94 КАС України на користь позивача підлягає до стягнення з Державного бюджету України 3 грн. 40 коп. судового збору, сплаченого згідно з квитанцією № 1240.
Керуючись частиною третьою статті 160, статтями 162, 163 КАС України, на підставі Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Цивільного кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Луцької об’єднаної державної податкової інспекції № 0000212399/3 від 11 вересня 2009 року.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Неріс Україна»судовий збір в розмірі 3 гривні 40 копійок (три гривні сорок копійок).
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений статтею 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Заява про апеляційне оскарження постанови подається протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі, тобто з 23 грудня 2009 року. Апеляційна скарга на постанову подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.
Суддя В.М.Валюх