Справа №  2а-10061/09/2570

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

 02 вересня 2009 р.                                                                                                 м. Чернігів

  Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючої судді                                                   Баргаміної Н.М.

при секретарі                                                                   Хоботні Є.А.

за участю

позивача                                                                      ОСОБА_1

відповідача                                                                      Сетченко С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Чернігівської міжрайонної державної податкової інспекції про стягнення середнього заробітку, -

                                                                  ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Чернігівської міжрайонної державної податкової інспекції і просить суд стягнути з відповідача на свою користь середній заробіток з 20.09.2008  року по 31.03.2009 року в розмірі 16455,18 грн. Свої вимоги мотивує тим, що відповідачем не було виплачено середній заробіток після звільнення з роботи  за весь час затримки по день фактичного розрахунку, чим було порушено норми трудового законодавства.

В судовому засіданні позивач позов та його мотиви підтримав повністю посилаючись на обставини, які викладені в позовній заяві та письмових поясненнях, просив позов задовольнити повністю.

        В судовому засіданні представник відповідача позовні вимоги не  визнала та зазначила, що  дія Кодексу законів про працю України, на підставі якого позивачем обґрунтовано позовні вимоги,  не поширюється на осіб рядового та начальницького складу податкової міліції, зважаючи на наказ ДПА України №576 від 12.10.07 р. «Про затвердження Методичних рекомендацій про порядок застосування нормативно-правових актів з питань грошового забезпечення осіб начальницького складу податкової міліції».

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов  підлягає задоволенню на слідуючих підставах.

При розгляді даного спору судом приймається до уваги, що спір стосується трудових відносин у сфері публічної служби. З огляду на те, що спеціальне законодавство не передбачає порядку та строків звернення працівника за виплатою належних йому сум за весь час затримки  таких виплат , суд вважає за необхідне застосувати у даній сфері трудових відносин Кодекс законів про працю України.

До того ж, позиція відповідача стосовно  непоширення дії Кодексу законів про працю України на спірні правовідносини, спростовуються  посиланнями самого відповідача на норми зазначеного кодексу, як в усних поясненнях, так і в письмових запереченнях, а також листами відповідача  від 20.06.08 р., 28.05.08 р., 31.07.08 р., від 29.07.08 р., які містяться в матеріалах справи.

Судом встановлено, що 22.05.2008 року позивача було звільнено з Чернігівської міжрайонної державної податкової інспекції та видано трудову книжку.

При звільненні позивачу не було відшкодовано добові витрати за 09.09.07 р. в розмірі 25 грн., оскільки, податковим органом  встановлено факт відсутності перебування позивача у відрядженні 09.09.07 р.

Листом Державної податкової адміністрації в Чернігівській області від 16.01.2009 р. за № 215/7/14-012 при розгляді звернення ОСОБА_1 з питань своєчасності видачі авансу на відрядження, повноти відшкодування витрат на відрядження та дотримання законодавства про оплату праці  встановлено порушення вимог чинного законодавства та зобов’язано відповідача нарахувати та виплатити позивачу добові витрати в розмірі         25 грн. згідно авансового звіту від 12.09.2007 р.

Платіжним дорученням № 179 від 31.03.2009 р. на виконання  вищевказаного листа позивачу були перераховані добові витрати у розмірі  25 грн.

Відповідно до ст.116 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП), при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.

Відповідно до ст.117 КЗпП, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

У разі невиплати власником або уповноваженим ним органом середнього заробітку за весь час затримки остаточного розрахунку працівник згідно зі ст.233 КЗпП, має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

          Довідкою від 01.09.2009 р. № 1582/9/10-04, наданою відповідачем, підтверджується правомірність обчислення позивачем заявленої суми, виходячи із середньоденного заробітку в розмірі 85,26 грн.

Посилання відповідача на відсутність вини щодо невиплати належної позивачу суми судом не приймаються до уваги з огляду на наступне.

Листом Державної податкової адміністрації в Чернігівській області від 16.01.2009 р. за № 215/7/14-012 при розгляді звернення позивача встановлено порушення чинного законодавства при виплаті добових витрат.

Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Виходячи з цього, суб’єкти владних повноважень повинні діяти виключно на підставі закону та на виконання закону, приймати рішення та вчиняти дії у межах своїх повноважень  з дотриманням  встановленої законом процедури прийняття. Тобто, неправильне застосування закону, або його незнання не звільняє суб’єкта владних повноважень від встановленої законом відповідальності за свої дії.

Виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі в сумі 16455,18 грн. за період з 20.09.2008 р. по 31.03.2009 р.

Керуючись ст. ст.17,18,104, 122, 128, 160-163   КАС України, суд –

                                                                 П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Чернігівської міжрайонної державної податкової інспекції на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні в сумі 16455,18 грн. за період з 20.09.2008 року по 31.03.2009 року

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі, особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Головуючий суддя                                                                                Баргаміна Н.М.