АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22 ц - 75/2009р. Головуючий по 1 інстанції
Категорія 2, 5 - Хорошун О.В.
Доповідач в апеляційній інстанції - Бородійчук В.Г.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 квітня 2009 р. Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючого Бородійчука В.Г.
судців Василенко Л.І., Демченка В.А.
при секретарі Пономаренко Ю.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 23 липня 2007 року по справі за позовом ОСОБА_4 до виконавчого комітету Канівської міської ради про визнання права власності.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши сторони, колегія суддів, -
встановила:
Позивач звернулася до суду з позовом до виконавчого комітету Канівської міської ради про визнання права власності. У позові зазначила, що згідно рішення Канівського міськрайонного суду від 26 жовтня 2005 року отримала у власність 1/4 частину житлового будинку по АДРЕСА_1. У 1992 році попередній власник на території домоволодіння самовільно побудував господарське приміщення розміром 3, 42 х 3, 28 м. . Вказана споруда не порушує містобудівні норми. З метою її узаконення, позивачка просить визнати за нею право власності на самочинно побудоване господарське приміщення, що знаходиться в АДРЕСА_1.
Рішенням Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 23 липня 2007 року позов задоволено. Визнано за ОСОБА_4 право власності на самочинно побудовану споруду, а саме господарське приміщення розміром 3, 42 х 3, 28 м. , що знаходиться на території домоволодіння по АДРЕСА_1.
ОСОБА_3 звернувся до суду з апеляційною скаргою на вказане рішення суду, в якій просить скасувати рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 23 липня 2007 року як незаконне, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги позивачки, районний суд виходив з того, що позов є обґрунтований.
Судова колегія вважає, що суд дійшов зазначених висновків із порушенням норм матеріального та процесуального права, які є безумовною підставою для скасування рішення суду з направленням справи на новий розгляд.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Ухвалене у справі рішення зазначеним вимогам не відповідає. Так судом встановлено, що позивачка згідно рішення Канівського міськрайонного суду від 26 жовтня 2005 року отримала у власність 1/4 частину житлового будинку по АДРЕСА_1. У 1992 році попередній власник на території домоволодіння самовільно побудував господарське приміщення розміром 3, 42 х 3, 28 м.
Позивачкою заявлена вимога про визнання за нею права власності на вищезазначене самочинно побудоване приміщення.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_4 і визнаючи за нею право власності на самочинно побудовану споруду, а саме: господарське приміщення розміром 3, 42 х 3, 28 м. , що знаходиться на території домоволодіння по АДРЕСА_1 суд керувався тим, що згідно технічного паспорту № 1776 на житловий будинок та рішення Канівського міськрайонного суду від 26.10.2005 року позивачу належить на праві власності 1/4 частина домоволодіння, яке знаходиться по АДРЕСА_1 та згідно висновку виконавчого комітету Канівської міської ради № 1355 від 08.06.2007 р. самовільно побудоване вищевказане господарське приміщення не порушує містобудівні норми.
Проте, ухвалюючи рішення суд першої інстанції не звернув увагу на те, що матеріали справи не містять належних даних про те, хто являється власниками суміжних з позивачкою земельних ділянок та розташованих на них житлових будинків.
Не залучено до участі у справі і співвласника будинку ОСОБА_3 , доводи апеляційної скарги якого були вивчені колегією суддів і заслуговують на увагу.
З викладеного вбачається, що оскаржуване рішення впливає на права осіб, які є суміжними землекористувачами та власниками житлових будинків розміщених на суміжних земельних ділянках, однак вони не були залучені до участі у справі.
За статтею 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважається самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Цією нормою передбачено загальне правило про те, що особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього (ч. 2 ст. 376 ЦК України).
При цьому, право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво, лише у випадках, передбачених ст. 376 ЦК України, а саме: особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно
(ч.3 ст. 376 ЦК); за особою - власником (користувачем) земельної ділянки, яка здійснила
самочинне будівництво на цій ділянці, якщо це не порушує права інших осіб (ч. 5 наведеної статті).
При розгляді даної справи суд відповідно до вимог статей 214, 215 ЦПК України повинен був вирішити питання та встановити в рішенні, чи заявлено позивачем позов саме на цих підставах, з'ясувати осіб, прав та інтересів яких торкається цей спір.
Також в порушення вимог чинного законодавства, суд першої інстанції залучив до справи неналежного відповідача Виконавчий комітет Канівської міської ради, хоча в даному випадку у справі про визнання права власності на самочинне будівництво відповідачем повинна залучатися сама Канівська міська рада а не її Виконавчий комітет, на що районний суд не звернув увагу.
Згідно до п. 4 ч. 1 ст. 311 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо суд вирішив питання про права та обов'язки осіб, які не брали участь у справі.
Таким чином, враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції не з'ясував всіх обставин справи не залучив до участі у справі зазначених вище осіб, що відповідно до наведеної вимоги цивільно - процесуального законодавства України є підставою для скасування рішення суду з направленням справи на новий розгляд.
При новому розгляді справи суду слід усунути зазначені вище порушення і вирішити спір у відповідності до вимог закону.
Керуючись ст. ст. 304, 307, 311, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, ст. ст. 376, 383 ЦК України, колегія суддів,
ухвалила :
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.
Рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 23 липня 2007 року скасувати.
Справу направити до Канівського міськрайонного суду Черкаської області для розгляду в іншому складі суду.
Ухвала набирає чинності одразу після проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України в касаційному порядку протягом двох місяців.