Справа № 1533     Головуючий в суді 1 інстанції - Кафідова

Доповідач - Дербенцева

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

9 квітня 2009 року   Колегія суддів судової палати в цивільних справах

Апеляційного суду м.  Києва в складі:

Головуючого - судді Дербенцевої Т.П. Суддів - Котули Л.Г.,  Поливач Л.Д. При секретарі Воробей Ю.М.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду м.  Києва від 6 листопада 2008 року в справі за позовом Акціонерного банку «Банк регіонального розвитку до ОСОБА_2,  Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернігівський завод будівельних матеріалів»,  Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-інвестиційна компанія «Полісся»,  Відкритого акціонерного товариства «Промтехмонтаж-2»,  ОСОБА_1 про стягнення суми заборгованості про стягнення заборгованості по кредитному договору

ВСТАНОВИЛА:

В червні 2008 року Акціонерний банк «Банк регіонального розвитку» звернувся в суд з зазначеним позовом.

В обгрунтування позовних вимог позивач вказав,  що між банком та відповідачем ОСОБА_2 25 лютого 2008 року був укладений договір,  за яким ОСОБА_2 отримав грошовий кредит в сумі 1 670 000 гр. на умовах сплати кредиту,  передбачених договором.

В цей же день були укладені договори,  за якими решта відповідачів виступила поручителями ОСОБА_23а виконання боржником кредитного договору.

Посилаючись на те,  що в порушення кредитного договору боржник - відповідач ОСОБА_2 не сплачує кредит,  не погасили кредит і поручителі,  позивач просив стягнути солідарно з відповідачів на користь банку заборгованість по кредиту,  відсоткам та суму нараховану в порядку штрафних санкцій за невиконання договору кредиту.

Уточнивши позовні вимоги ,  позивач просив стягнути 1 670 000 гр. - заборгованість по кредиту,  53522гр.13 коп. - заборгованість по відсотках за користування кредитом; 167 000 гр. - штраф; 1 786 900 гр. - пеня за прострочення повернення кредиту; 14 576 гр. 91 коп. - пеня за прострочення сплати процентів.

Рішенням Печерського районного суду м.  Києва від 6 листопада 2008 року позов задоволений частково .

Постановлено стягнути солідарно з ОСОБА_2 ,  Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернігівський завод будівельних матеріалів»,  Товариства з обмеженою відповідальністю«Будівельно-інвестиційна компанія «Полісся»,  Відкритого акціонерного товариства «Промтехмонтаж-2»,  ОСОБА_1 на користь Акціонерного банку «Банк регіонального розвитку» заборгованість по кредиту 1 670 000 гр.,  заборгованість по сплаті відсотків - 53 522 гр. 13 кеш.,  штраф - 167 000 гр.,  пеню за прострочення повернення кредиту - 893 450 гр.,  пеню за прострочення сплати відсотків -14 576 гр. та судові витрати.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду,  ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу,  апелянт посилається на те,  що справа була заслухана у його відсутність,  він не був належним чином повідомлений про день та час слухання справи. Вказує на те,  що суд першої інстанції не взяв до уваги,  що банк не повідомив його,  як поручителя боржника,  про порушення боржником кредитного договору,  а також суд не взяв до уваги,  що сума пені значно перевищує заборгованість по кредиту і не зменшив її суму,  зазначив,  що суд безпідставно стягнув борг солідарно.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги,  заслухавши доповідь судді Апеляційного суду,  пояснення осіб,  що з»явилися,  дослідивши матеріали справи,  обговоривши доводи апеляційної скарги,  колегія вважає,  що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається,  що представник відповідача ТОВ «Будівельно-інвестиційна компанія «Полісся» був присутній при розгляді справи,  решта відповідачів,  а також і апелянт - відповідач ОСОБА_1 подали письмові заяви про розгляд справи у їх відсутність ( а.с.  79,  87, 89, 91).

Встановлено,  що відповідач ОСОБА_2 отримав у позивача - Акціонерного банку «Банк регіонального розвитку» 1 670 000 гр. за кредитним договором від 25 лютого 2008 року. За договорами поруки від 25 лютого 2008 р. відповідачі,  в т.ч.1 апелянт ОСОБА_1,  виступають поручителями по погашенню кредитного боргу відповідачем ОСОБА_2 Ці обставини сторонами не оспорюється.

Встановлено,  що боржник по кредитному договору відповідач ОСОБА_2 не виконував належним чином договір кредиту,  у зв»язку з чим утворилася заборгованість по кредиту та відсотках за його користування. Відповідно до умов договору банком був нарахований штраф та пеня за прострочення погашення кредиту.

12 травня 2008 року банк повідомив боржника та усіх поручителів,  а також і апелянта про порушення боржником договору кредиту і попередив боржника та поручителів про наслідки непогашення кредиту,  надіславши усім розрахунок боргу ( а.с.  19-20).

При постановленні рішення суд першої інстанції,  зменшив вдвічі суму пені за прострочення погашення кредиту у відповідності до вимог  ст. 551 ЦК України,  копія рішення суду 7.11.2008 р. судом була направлена відповідачам,  які не були присутні при розгляді справи.

Наведене спростовує доводи апеляційної скарги про незаконність рішення.

Щодо посилання апелянта на безпідставне стягнення боргу солідарно з відповідачів,  то цей довід також не можна взяти до уваги,  оскільки солідарне стягнення боргу з боржника та поручителів передбачено  ст. 554 Цивільного кодексу України,  яка обгрунтовано застосована судом при постановленні рішення. Заява апелянта про звернення стягнення на квартири,  що знаходяться в М. Сімферополі,  надіслана апелянтом ОСОБА_1 до Апеляційного суду через три місяці після подачі апеляційної скарги і виходить за межі доводів апеляційної скарги (а.с.  173).

Рішення суду є законним,  обгрунтованим,  підстав для його скасування немає.

Керуючись  ст.  ст. 303, 307,  308 ЦПК України,  колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 6 листопада 2008 року залишити без змін.

Ухвала Апеляційного суду набуває законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набуття законної сили.