АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 лютого 2009 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого - Громіка Р.Д.
суддів - Панасенкова В.О., Драгомерецького М. М.
при секретарі - Щуровської О.Д. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Одеського виробничого хіміко-фармацевтичного підприємства "Біостимулятор" у формі товариства з обмеженою відповідальністю на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 27 листопада 2008 року за позовом заступника прокурора Суворовського району міста Одеси в інтересах ОСОБА_1 до Одеського виробничого хіміко - фармацевтичного підприємства «Біостимулятор» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю про стягнення заробітної плати, та компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати
встановила:
Позивач звернувся з позовом до відповідача про стягнення заборгованості по заробітної плати та компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, в подальшому позивач уточнив позовні вимоги та вказав, що прокуратурою Суворовського району міста Одеси за зверненням ОСОБА_1 проведено перевірку додержання вимог законодавства про оплату праці, в ході якої встановлено, що ОВХФП «Біостимулятор» у вигляді ТОВ має заборгованість по виплаті заробітної плати перед своїми працівниками.
Так, перевіркою встановлено, що ОСОБА_1 працювала в ОВХФП «Біостимулятор» у вигляді ТОВ хіміком з 03.07.2007 по 31.03.2008 року.
Згідно з довідкою №343 від 14.08.2008 року заборгованість ОВХФП «Біостимулятор» у вигляді ТОВ перед ОСОБА_1 за жовтень, грудень 2007 року та березень 2008 року у сумі складає 6537, 95 грн. та компенсація втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків її виплати за жовтень 2007р. - 369, 19 грн., грудень 2007р. -301, 36 грн., березень 2008 р. - 126, 60грн..
Оскільки дії відповідача по невиплаті заробітної плати грубо порушують конституційні та передбачені законодавством соціальні права ОСОБА_1, враховуючи, що несвоєчасна виплата заробітної плати призводить до скрутного матеріального становища позивача, що позбавляє її можливості звернутися за платною юридичною допомогою, так як самостійно захистити свої права в судовому порядку вона неспроможна через відсутність спеціальних юридичних знань, органи прокуратури вважають за доцільне звернутися до суду з наведеним позовом в порядку ст. 121 Конституції України, ст. 4.5 ЦПК України, ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру» для захисту її інтересів.
Головуючий у суді першої інстанції: Гудіна Н.І. Справа №22ц-636/09р.
Доповідач: Громік Р.Д. Категорія ЦП 53
Представник відповідача позов визнала частково, вказала, що підприємство знаходиться у стадії банкрутства, та вони згодні сплатити тільки заборгованість по заробітної платі.
Рішенням суду стягнуто з підприємства на користь позивача заборгованість по заробітній платі в сумі - 6537, 95 грн., компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати 797, 18 грн., а всього 7335, 13 грн..
В апеляційній скарзі відповідач - підприємство, просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині стягнення компенсації за втрату частини доходів, та відмовити в цій частині позову, мотивуючи тим, що рішення суду першої інстанції в цій частині є необгрунтованим і незаконним.
Представник відповідача, підприємства, в судове засідання не з'явився, але про розгляд справи сповіщений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про одержання повістки про виклик в суд.
Відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України його неявка в суд не перешкоджає розглядові справи.
Колегія суддів у даному випадку вправі розглянути апеляційну скаргу відповідача у його відсутності і це не порушує його право на доступ до суду апеляційної інстанції.
Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги відповідача, підприємства, пояснення на апеляцію позивача, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача - підприємства, задоволенню не підлягає, оскільки рішення суду першої інстанції постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст. 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило в грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану роботу.
Згідно із ст. 115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів.
Відповідно до ч. 2 ст. 233 КЗпП України, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Відповідно до ст. 34 Закону України "Про оплату праці", компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати проводиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до довідки № 343 від 16 серпня 2008 року заборгованість по сплаті заробітної плати ОСОБА_1 складає 6537, 95 грн.( а.с. 24) за жовтень, грудень 2007 року, березень 2008 року.
Компенсація втрати частини заробітку у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати складає за жовтень, грудень 2007 року, березень 2008 року 797, 18 грн.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відповідач - підприємство, зобов'язано виплатити позивачу заборгованість по заробітної платі та нарахувати і виплатити їй компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати в розмірі 797, 18 грн..
Висновки суду першої інстанції відповідають вимогам ст. ст. 94, 115, 233 КЗпП України, ст. 34 Закону України "Про оплату праці" та фактичним обставинам справи, які доведені у судовому засіданні.
Твердження відповідача - підприємства, в апеляційній скарзі про те, що рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам закону, є неспроможними.
Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду і не містять підстав для висновків про порушення або неправильне застосування судом норм права, які привели до неправильного вирішення справи.
Отже, законних підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає. Керуючись ст. ст. 303, 307 ч. 1 п. 1, 308, 313, 315, 317, 319, 324-325 ЦПК України, колегія суддів,
ухвалила:
Апеляційну скаргу Одеського виробничого хіміко-фармацевтичного підприємства "Біостимулятор" у формі товариства з обмеженою відповідальністю відхилити, рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 27 листопада 2008 року залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили ухвалою.