УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 серпня 2008 року м. Вінниця
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області в складі:
Головуючої: Якути О.І.
Суддів: Медяного В.М., Вавшка B.C.
При секретарі: Яблонській І.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці справу за апеляційною скаргою представників товариства з обмеженою відповідальністю «ЛіЯр» Козловського Миколи Сергійовича, Спірідонова Вадима Віталійовича на рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 24 червня 2008 року по справі за позовом ОСОБА_3, що діє у своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх ОСОБА_4, ОСОБА_5 до товариства з обмеженою відповідальністю «ЛіЯр» про стягнення вартості частки засновника товариства з обмеженою відповідальністю в натурі, шляхом визнання права власності на частину приміщення , -
встановила:
Рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 24.06.2008 року вищезазначений позов задоволено частково. Визнано за ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_4 право власності на частину адміністративного приміщення розташованого по АДРЕСА_1 а саме:
На першому поверсі приміщення за № 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 15, 23, 24, 25, 26, 27, 28, 29, 42, 44; та приміщення за № 11, 12, 13, 16, 17, 18, 19, 20, 71, 22, 30, 40, 41, 43;
на другому поверсі приміщення за № 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 29, 40, та приміщення за № 1, 33, 34, 35, 37;
на третьому поверсі приміщення за № 1, 2, 3, 4, 5, 6, загальною площею 883, 6 кв.м. вартістю 1 мл.124 405 грн.
Стягнуто з ТОВ «ЛіЯр» на користь позивачки кошти в сумі 422 тис.780 грн.
Справа № 22-1805/2008 р. Категорія: 79
Головуючий в першій інстанції Федчишен С.А.
Доповідач: Якута О.І.
Стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_3 1730 грн. відшкодування витрат по оплаті вартості експерти та 2500 грн. за надання правової допомоги.
На таке рішення представники ТОВ «ЛіЯр» Козловський М.С. та Спірідонов В.В. подали апеляційну скаргу в якій просять судове рішення скасувати як незаконне, та постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік позивачки та батько її двох дітей ОСОБА_7, який був одним із засновників ТОВ «ЛіЯр». Спадкоємцями після смерті чоловіка є позивачка та її діти (батьки спадкодавця відмовилися від спадщини на корить позивачки та онуків).
Згідно із статутом ТОВ «ЛіЯр» затвердженого 30.08.2000 року власником товариства є ОСОБА_7, його частка у Статутному фонді на час вибуття з ТОВ склала 24, 5 відсотка.
Згідно з даними балансу ТОВ на 31.12.2005 року оборотні активи, готова продукція, дебіторська заборгованість, кошти на рахунку ТОВ склали всього 2млн.546 300 грн.
Пасив ТОВ склав 2 млн. 011 800 грн. різниця між активом та пасивом - сальдо, складає 524 тис.500 грн., частка у розмірі 24, 5 відсотка становить 130952 грн. без врахування вартості триповерхової адміністративної будівлі, вартості асфальтної площадки та автомобіля ВАЗ - 21053 2001 року випуску.
Вартість майна ТОВ (триповерхової адміністративної будівлі, асфальтної площадки та автомобіля ВАЗ - 21053 2001 року випуску) згідно з висновками експертиз № 743 від 06.09.2007 року та висновку № 88 від 10.09.2007 року складає 2694466 грн.
Частка ОСОБА_7 станом на 2000 рік складала 50 відсотків і приміщення адміністративної будівлі було придбано в той час коли до складу ТОВ входило два учасника, частки яких складали по 50 відсотків кожного.
Згідно рішення зборів учасників ТОВ «ЛіЯр» 24.06.2004 року було проведено перерозподіл часток в Статутному фонді товариства «ЛіЯр», що складає: ОСОБА_8 - 51 відсоток Статутного фонду, ОСОБА_7 -24, 5 відсотка Статутного фонду, ОСОБА_9- 24, 5 відсотка Статутного фонду.
Договору про відчуження частини частки ОСОБА_7 на користь ОСОБА_9 та ОСОБА_8 не існує, заяви про без оплатне відчуження не має.
Фактичної передачі внеску, як передбачається п.5.6. Статуту ТОВ не проводилося.
За таких обставин, суд дійшов вірного висновку, що саме товариство наділило ОСОБА_9 часткою у розмірі 24, 5 відсотка, а ОСОБА_8 - у розмірі 1 відсоток.
Оскільки, згідно вимог п. 1 ст. 147 ЦК України, учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) одному або кільком учасникам цього товариства, тобто дана норма застосовує такі терміни, як «перехід», «відступ» частки, але вони мають однаковий зміст, оскільки у такому випадку здійснюється відчуження права власності на частку.
Перехід права власності можливий на підставі договорів купівлі -продажу, міни, дарування, внесення до статутного капіталу (складеного капіталу) інших господарських товариств. В даному випадку таких актів немає.
Виходячи з цього, суд підставно визначив, що спадкове майно, на яке має право дружина та двоє малолітніх дітей складає 50 відсотків, оскільки ТОВ «ЛіЯр» незаконно 24.06.2004 року провело перерозподіл часток в Статутному фонді товариства «ЛіЯр» і позбавило безпідставно померлого ОСОБА_7 - 25, 5 відсотків частки в статутному капіталі.
Тому, на користь спадкоємців слід стягнути з ТОВ «ЛіЯр» вартість частки ОСОБА_7 у розмірі 25, 5 відсотка, якою товариство наділило інших учасників. Вартість цієї частки складає 687 088 грн. 83коп.
Крім того, у вартість частки спадкодавця слід зарахувати кошти внесені ОСОБА_7 у ТОВ, як довгостроковий кредит в сумі 66 000 грн.
За таких обставин вартість частки, що належала спадкодавцю з урахуванням вартості майна склала (130 952 грн. + 66 000грн. (довгострокове зобов'язання) + 660144грн. 17 коп. (24, 5 %) + 687 088грн.83коп. (25, 5%) = 1 544 185 грн.
Згідно вимог п.5 ст. 147 ЦК України частка у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальність переходить до спадкоємця фізичної або правонаступника юридичної особи - учасника товариства.
Розрахунки із спадкоємцями (правонаступниками) учасника, які не вступили до товариства, здійснюються відповідно до положень ст. 148 ЦК України.
Згідно вимог якої виплата вартості частини майна може бути замінена переданням майна внатурі, це ж і передбачено п.5.7 Статуту ТОВ «ЛіЯр».
Доказів про наявність іншого майна, крім адміністративної будівлі по вул. Тарнагородського, 40 в м. Вінниці відповідач не надав, хоча при забезпеченні позову суд пропонував відповідачу надати докази про наявність коштів для сплати частки вартості спадкодавця.
В судовій колегії, представник відповідача пояснив, що коштів у ТОВ «ЛіЯр» для виплати вартості частки позивачці та її дітям не має, а тому, суд підставно виділив позивачу майно в натурі.
Виділяючи позивачці з дітьми, частину адміністративного будинку, суд врахував висновок технічної експертизи від 28.02.2008 року № 45 згідно якої виділити в натурі з адміністративної будівлі, зазначені приміщення, які суд виділив спадкоємцям представляється можливим, так як ці приміщення займають праве крило будівлі і мають окремий вхід, окремі сходинкові марші для сполучення поверхів, що відповідає загально
- будівельним санітарно - технічним та протипожежним нормам. Все приміщення складає 1720 м. кв., спадкоємцям виділено 850, 7 м. кв. (з переобладнанням 883, 6 м. кв.), тобто майнові права відповідача не погіршені, він може без будь - яких перешкод користуватись іншою частиною приміщення.
Різницю вартості частки спадкодавця та вартості виділених спадкоємцям в натурі приміщень, суд правильно стягнув у сумі 422 780 грн.
Також, у своїй апеляційній скарзі апелянт ставить питання, що дана категорія спорів віднесена законодавством до підвідомчості господарського суду, а тому справа за таким позовом не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Дане посилання безпідставне, оскільки, п. 4. ч. 1 ст. 12 ГПК України передбачено такий склад сторін корпоративного спору: 1) учасник (акціонер, засновник) господарського товариства, в тому числі такий, що вибув, та товариство; 2) учасники (акціонери, засновники) господарського товариства у спорі між ними, пов'язаному із створенням, діяльністю, управлінням та припинення цього товариства.
Спори із позовами осіб, що не є учасниками (акціонерами) господарського товариства, до господарського товариства за своїм суб'єктним складом не належать до корпоративних.
В п.1.10 Рекомендацій Президії Вищого Господарського Суду України від 28.12.2007 року 04-5/14 вказано, що п. 4 ч.1.ст. 12 ГПК України не відносить до складу сторін корпоративного спору осіб, які мають право на набуття корпоративних прав шляхом вступу до господарського товариства або придбання акцій. Тому господарським судам слід виходити з того, що справи у спорах, пов'язаних із розподілом майна подружжя, вступом до господарського товариства спадкоємців, правонаступників, осіб, яким було відчужено частку у статутному капіталі господарських товариств тощо, розглядаються залежно від суб'єктивного складу сторін спору загальними або господарськими судами.
У п.2.2.2. цих рекомендацій вказано, що у вирішенні корпоративних спорів господарським судам слід виходити з того, що особа стає носієм корпоративних прав з моменту набуття права власності на акції акціонерного товариства або вступу до інших господарських товариств. Позивачка та її діти не вступили до господарського товариства «ЛіЯр», тому не може бути носієм корпоративних прав, а тому відтак вирішення її спору повинно здійснюватись загальним судом, тому суд підставно вирішував її спір.
Позивачка - спадкоємець відмовилась від участі у товаристві, тому вправі вимагати долю спадкового майна.
Посилання відповідача на те, що даний спір відноситься до підвідомчості господарського суду, навіть приймаючи неправильне посилання відповідача на норму процесуального законодавства, також безпідставне, оскільки відповідно до розділу II «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів, щодо визначення підсудності справ з питань приватизації та з корпоративних
спорів» від 15.12.2006 року № 483 - IV та з метою однакового застосування законодавства, запобігання порушення норм матеріального та процесуального права, судам слід враховувати наступне: місцеві загальні суди після набрання чинності Законом № 483 - IV від 15.12.2006 року завершують розгляд зазначених справ за заявами, провадження по яких відкрито до 29.12.2006 року, у порядку, передбаченому ЦПК України.
З матеріалів справи вбачається, що із позовом про стягнення вартості частки засновника товариства з обмеженою відповідальністю в натурі шляхом визнання права власності на частину приміщення ОСОБА_3 (в інтересах своїх та неповнолітніх дітей) звернулася у серпні 2006 року і судом відкрито провадження у даній справі у серпні 2006 року, а тому дана справа підставно розглядалась районним судом в порядку цивільного судочинства.
Рішення суду є законним та обґрунтованим, постановленим з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів , -
ухвалила:
Апеляційну скаргу представників товариства з обмеженою відповідальністю «ЛіЯр» Козловського Миколи Сергійовича, Спірідонова Вадима Віталійовича відхилити.
Рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 24 червня 2008 року залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку на протязі двох місяців з дня її проголошення до Верховного Суду України.