Справа № 682/735/18

Провадження № 2/682/462/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2018 року м. Славута

Славутський міськрайонний суд Хмельницької області у складі :

головуючого судді Зеленської В.І,

з участю секретаря судових засідань Козир О.П.,

позивача ОСОБА_2,

відповідача ОСОБА_3,

представника відповідача ОСОБА_4,

розглянувши у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні власністю шляхом визнання особи такою, що втратила право користування житлом, та зобов'язання до вчинення дій та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання права власності на частку у квартирі в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя,

в с т а н о в и в:

14.03.2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні квартирою шляхом визнання ОСОБА_3 такою, що втратила право користування житловим приміщенням за адресою: квартира АДРЕСА_1 та про зобов'язаня реєстраційної служби зняти ОСОБА_3 з реєстраційного обліку у квартирі АДРЕСА_1.

19.04.2018 року ОСОБА_3 звернулася в суд із зустрічним позовом до ОСОБА_2 про поновлення строку позовної давності для пред'явлення позову до суду про поділ спільного майна подружжя та визнання за нею в порядку поділу майна подружжя права власності на 1/2 частку квартири , що знаходиться за адресою: квартира АДРЕСА_1.

У вступному слові позивач ОСОБА_2 позовні вимоги підтримав і пояснив, що проживає у однокімнатній квартирі АДРЕСА_2, яка належить йому на праві власності згідно договору купівлі-продажу. У квартирі також зареєстрована колишня дружина - відповідачка ОСОБА_3, з якою шлюб розірваний 24.02.2011 року. У серпні 2014 року ОСОБА_3 за власним волевиявленням виселилася з означеної квартири та забрала всі речі. Але, ОСОБА_3 не бажає знятися з реєстрації у вказаній квартирі. ОСОБА_3 придбала власне житло і з серпня 2014 р по даний час постійно проживає за адресою: АДРЕСА_11; жодного разу вона у квартирі АДРЕСА_3 для подальшого проживання не з'являлася. У власності ОСОБА_3 є також 1/2 частина будинку АДРЕСА_12. Всі обов'язки по утриманню спірного житла він виконує самостійно, сплачує комунальні послуги. Він одружений і має на утриманні троє неповнолітніх дітей, які проживають разом з ним у спірній квартирі. В даний час очікується четверта дитина. Оскільки спірна квартира однокімнатна, будучи її власником, він позбавлений можливості розпоряджатися цією квартирою та за її рахунок покращити свої житлові умови у зв'язку з реєстрацією в ній місця проживання відповідачки . Тому просить позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_3 позовні вимоги ОСОБА_2 не визнала, а зустрічний позов підтримала і поянила, що з 18.07.2001 року до 24.02.2011 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 . У шлюбі вони придбали однокімнатну квартиру в АДРЕСА_13, яка перейменована на АДРЕСА_4. Покупцем у договорі купівлі-продажу квартири вказаний ОСОБА_2, але квартира є спільною сумісною власністю подружжя. Після розірвання шлюбу вона та ОСОБА_2 разом проживали у вказаній квартирі до серпня 2014 року, а потім у зв'язку з постійними конфліктами вона вимушена була з неповнолітнім сином знімати інше житло. Пізніше неповнолітній син ОСОБА_5 став проживати з відповідачем ОСОБА_2 у спірній квартирі за умови, що квартира залишиться для сина. Тепер син навчається у військовому навчальному закладі, сім'я відповідача ОСОБА_2 зростає, він бажає покращити свої житлові умови за рахунок спільного з нею майна, тому вважає, що її право власності на спірну квартиру порушується і просить зустрічний позов задовольнити та визнати за нею право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_5 в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя. Про порушення свого права дізналася у квітні 2018 р, отримавши позовну заяву ОСОБА_2 про визнання її такою, що втратила право користування житлом. Просить відмовити в задоволенні позову ОСОБА_2 до неї.

Представник відповідача ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_4 просить відмовити в позові ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні квартирою АДРЕСА_1 шляхом визнання ОСОБА_3 такою, що втратила право користування житловим приміщенням за вказаною адресою. та про зобов'язаня реєстраційної служби зняти ОСОБА_3 з реєстраційного обліку у квартирі АДРЕСА_1, а зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання в порядку поділу майна подружжя права власності на 1/2 частку квартири , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_6, задовольнити, так як вважає, що між сторонами виникли правовідносини щодо поділу спільного сумісного майна подружжя, які підлягають вирішенню відповідно до вимог ст.ст. 60, 68, 69, 70 СК України, ст.ст. 372 ЦК України. Вважає, що ОСОБА_3 не порушений строк позовної давності, оскільки про порушення свого права вона дізналася у квітні 2018 р, отримавши позовну заяву ОСОБА_2 про визнання її такою, що втратила право на спільне сумісне житло.

ОСОБА_2 зустрічні позовні вимоги не визнав, просить застосувати до позовних вимог ОСОБА_3 строк позовної давності та відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що після розірвання шлюбу у 2011 року ОСОБА_3 зверталася до суду з позовом про поділ спільного сумісного майна подружжя, в тому числі квартири АДРЕСА_5, що свідчить про наявність спору ще у 2011 році, але потім подала заяву про залишення позовної заяви без розгляду. Потім ОСОБА_3 проживала у спірній квартирі до серпня 2014 р та, скориставшись його відсутністю, виїхала з означеної квартири, забравши все спільне сумісне рухоме майно: побутову техніку, меблі, люстри тощо. Отже, спір з приводу спільного сумісного майна виник ще в серпні 2014 р. Проте, ОСОБА_3 не скористалася своїм правом на звернення до суду за захистом порушеного права, житлом забезпечена. Вважає, що відсутні підстави для поновлення строку позовної давності за зустрічним позовом, тому в його задоволенні просить відмовити.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази, суд знаходить, що позов ОСОБА_2 підлягає задоволенню, а в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 слід відмовити з таких підстав.

Сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 18 липня 2001 року.

Відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 06 лютого 2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Славутського нотаріального округу, ОСОБА_2 купив квартиру АДРЕСА_7 (а.с.9).

Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Сторони визнали, що квартира АДРЕСА_7 була об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Проте, право власності на квартиру АДРЕСА_7 зареєстроване за ОСОБА_2, що стверджується Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 0770471 від 07.02.2006 року та Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с.4, 6).

Рішенням Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 24 лютого 2011 року, яке набрало законної сили 09.03.2011 року, шлюб між сторонами розірваний (а.с.14).

Відповідно до ст.256 ЦК позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність установлюється тривалістю в 3 роки (ст.257 ЦК).

При цьому відповідно до ч.1 ст.261 ЦК перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Пунктом 1 ст.6 Європейської Конвенції з прав людини передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення й застосування конвенції (п.1 ст.32), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце в далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту з плином часу (п.51 рішення від 22.10.96 за заявами №22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»; п.570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).

Порівняльний аналіз термінів «довідався» та «міг довідатися», що містяться в ст.261 ЦК, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права й саме із цієї причини не звернувся по його захист до суду, недостатньо.

Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого ст.60 ЦПК, про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 22 лютого 2017 року у справі №6-17цс17.

Судом досліджено позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про розподіл спільного майна подружжя від 16.05.2011 року, з якої вбачається, що у травні 2011 року, після розірвання шлюбу, між сторонами виник спір щодо спільного сумісного майна подружжя і, зокрема, щодо квартири АДРЕСА_7 (а.с.67).

Ухвалою Славутського міськрайонного суду від 15 серпня 2011 року позовна заява ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про розподіл спільного майна подружжя від 16.05.2011 року залишена без розгляду за заявою позивача.

Сторони , в тому числі ОСОБА_3, яка допитана в якості свідка, пояснили, що після розлучення разом проживали у АДРЕСА_14 до серпня 2018 року. У серпні 2018 року ОСОБА_3 виїхала з означеної квартири через постійні сварки і конфлікти.

Наявність між сторонами конфліктів, що спонукали ОСОБА_3 залишити спільне сумісне житло, стверджується також листами Славутського РВ УМВС України у Хмельницькій області від 21.06.2011 року № 9666, від 06.05.2014 р № 6246 (а.с.74, 75) та показаннями свідка ОСОБА_6

Суд знаходить безпідставними твердження ОСОБА_3 про те, що між нею та ОСОБА_2 існувала домовленість про те, що квартира АДРЕСА_7 залишиться для їхнього сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, а тому вона не знала про порушенння свого права на спірну квартиру, так як в ході судового розгляду ОСОБА_3 не довела належними та допустимими доказами наявність такої домовленості. Крім цього, йдеться про порушення її права на майно, а не прав неповнолітнього сина.

Беручи до уваги пояснення сторін, свідка ОСОБА_6, письмові докази, враховуючи наявність у ОСОБА_3 обов'язку знати про стан своїх майнових прав, суд знаходить обгрунтованими доводи відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_2, що позивачка за зустрічним позовом ОСОБА_3 знала про порушення свого права, як на час розлучення у 2011 році, так і у серпні 2014 року, коли виїхала із спірної квартири, право власності на яку зареєстроване за ОСОБА_2

Проте, із позовом до суду ОСОБА_3 звернулася тільки в квітні 2018 року, тобто зі спливом 7 років.

Позивачка ОСОБА_3 не довела той факт, що вона не могла дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого ст.60 ЦПК, про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Ураховуючи вищезазначене, оцінивши доводи сторін, суд встановив, що ОСОБА_3 мала об'єктивну можливість дізнатися про порушення свого права на частку у спільному сумісному майні подружжя з огляду на презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав у разі недоведення протилежного.

Згідно із чч. 3, 4 ст.267 ЦК позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони в спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною в спорі, є підставою для відмови в позові.

ОСОБА_2 подав заяву про застосування строку позовної давності до зустрічних позовни вимог ОСОБА_3 15.05.2018 року, тобто до винесення судом рішення у справі.

А тому в задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поновлення строку позовної давності для пред'явлення позову до суду про поділ спільного майна подружжя та визнання за нею в порядку поділу майна подружжя права власності на 1/2 частку квартири , що знаходиться за адресою: квартира АДРЕСА_1, слід відмовити.

Відповідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на свій розсуд.

Згідно зі ст. 383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати приміщення для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб.

Згідно ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод в здійсненні ним права користування своїм майном.

Як вбачається з довідки виконавчого комітету Славутської міської ради Хмельницької області №3194/26-14 від 02.03.18 р, у квартирі АДРЕСА_8 зареєстровані ОСОБА_2, колишня дружина ОСОБА_3, син ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, син ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.7).

ОСОБА_2 перебуває в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_9, про що свідчить свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 видане 24.02.2017 року.(а.с.12). В шлюбі мають сина ОСОБА_8, що стверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 30.05.2017р. (а.с.10), ОСОБА_9 в даний час вагітна (довідка № 174 від 19.10.2018 р додається); сім'я ОСОБА_2 та ОСОБА_9 має статус багатодітної (посвідчення видані у жовтні 2018 року).

Суд знаходить безпідставними заперечення представника відповідача ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 про порушення судом порядку долучення письмових доказів до матеріалів справи після завершення підготовчого судового засідання до початку судового розгляду, оскільки факти, що містять відомості про вагітність ОСОБА_9 та про статус сім'ї, як багатодітної, виникли після закінчення підготовчого засідання.

Відповідно актів комісії КП "Славутське ЖКО" від 20.06.2017 р, від 18.05.2015 р, 10.09.2014 р ОСОБА_3 не проживає за адресою АДРЕСА_15 з 2014 року (а.с.16-19).

ОСОБА_3 визнала, що дійсно не проживає у квартирі за адресою АДРЕСА_15 з серпня 2014 року за власним волевиявленням, має у власності інше житло - однокімнатну квартиру в АДРЕСА_16, а також 1/2 частину житлового будинку в АДРЕСА_17.

Відповідно до частин першої та другої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.

Вимогами частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно з частиною другою статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Так, відповідачем ОСОБА_3 не надано належних та допустимих доказів того, що в період з серпня 2014 року вона з поважних причин не проживає у квартирі, яка належить позивачу, по АДРЕСА_18, а також що її відсутність пов'язана з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для неї на вчинення дій щодо зняття з реєстрації за вказаною адресою.

Тому, суд знаходить доведеним факт здійснення ОСОБА_3 перешкод ОСОБА_2 в користуванні квартирою АДРЕСА_19 , яка, не будучи членом його сім'ї, зареєстрована за вказаною адресою, що унеможливлює розпорядження нерухомим майном.

Визнання відповідачки ОСОБА_3 втратившою право користування жилим приміщенням тягне за собою зняття її з реєстрації за вказаною адресою відповідно до ст. 7 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", тому суд не вбачає підстав зобов'язувати реєстраційний орган зняти ОСОБА_3. з реєстрації за адресою АДРЕСА_9.

Керуючись ст. ст. 4-13, 17, 18, 141, 263, 265, 273 ЦПК України, ст.ст. 60, 70 СК України, ст.ст. 256, 267, 383, 391 ЦК України, ст. 7 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні",суд

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Усунути перешкоди ОСОБА_2 в користуванні квартирою шляхом визнання ОСОБА_3 такою, що втративла право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_10.

В зустрічному позові ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання права власності на частку у квартирі в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_2 судові витрати в сумі 704 грн. 80 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційнорї скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Хмельницького апеляційного суду через Славутський міськрайонний суд.

Головуючий суддя Зеленська В. І.