Справа № 22ц-228/2010 р. Головуючий у 1 інстанції - Гумен В.М.
Категорія - цивільна Доповідач – Позігун М.І.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
25 січня 2010 року м. Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого-судді: Позігуна М.І.,
суддів: Шемець Н.В., Редьки А.Г.,
при секретарі: Рачовій І.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 19 листопада 2009 року у справі за позовом ОСОБА_6 та ОСОБА_7 до ОСОБА_5, відкритого акціонерного товариства „Українська страхова компанія „Дженералі Гарант” про відшкодування шкоди, -
В С Т А Н О В И В :
Рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 19 листопада 2009 року стягнуто з ВАТ „Українська страхова компанія „Дженералі Гарант” на користь ОСОБА_6 14 539 грн. 28 коп. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, 800 грн. в рахунок відшкодування витрат понесених на проведення експертного товарознавчого дослідження, 1 512 грн. в рахунок відшкодування витрат понесених на оплату правової допомоги, а на користь ОСОБА_7 2 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди та 756 грн. витрат на правову допомогу. Стягнуто за ВАТ „Українська страхова компанія” Дженерал Гарант” на користь держави судовий збір в сумі 145 грн. 39 коп. та витрати з інформаційно-технічного забезпечення в сумі 117 грн. 60 коп.. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь держави судовий збір в сумі 2 грн. 96 коп. та витрати з інформаційно- технічного забезпечення в сумі 2 грн. 40 коп., а на користь ОСОБА_6 5 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди та 296 грн. 72 коп.
ОСОБА_5 оскаржує рішення суду лише в частині розміру стягнутої з нього моральної шкоди на користь ОСОБА_6, просить змінити рішення суду в цій частині, зменшивши розмір стягнутої з нього моральної шкоди на користь ОСОБА_6 до 2 000 грн., оскільки суд невірно врахував глибину і тривалість душевних страждань останньої в зв’язку з пошкодженням належного їй автомобіля.
В іншій частині рішення суду сторонами не оскаржувалося.
ВАТ „УСК „Дженералі Гарант” подавалися заяви про приєднання до апеляційної скарги.
Проте, ухвалами судді апеляційного суду від 20 та 25 січня 2010 року дані заяви було залишено без розгляду, оскільки в заявах про приєднання до апеляційної скарги фактично оскаржувалося рішення суду в частині, яка не була предметом оскарження ОСОБА_5.
Вислухавши суддю - доповідача, учасників судового засідання, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, рішення суду в оскаржуваній частині залишенню без змін, виходячи з наступного.
ОСОБА_7, ОСОБА_6 апеляційну скаргу не визнали.
Представник ВАТ „УСК „Дженералі Гарант” просив апеляційний суд вийти за межі доводів апеляційної скарги та прийняти рішення про часткову відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права в частині задоволених вимог про стягнення коштів на користь позивачів зі страхової компанії.
Проте, апеляційний суд не знаходить підстав для виходу за межі доводів апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Дійсно, відповідно до ч. 3 ст. 303 ЦПК України апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов’язковою підставою для скасування рішення суду.
Відповідно ж до ч. 1 зазначеної статті під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції.
Відповідно ж до ч. 2 ст. 11 ЦПК України, особа яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Як вбачається з матеріалів справи (а.с.65), ВАТ „УСК „Дженералі Гарант” 10.12.2009 року було подано заяву про апеляційне оскарження рішення суду і заявник на свій розсуд розпорядився своїми правом на подачу апеляційної скарги, не подавши її у встановлені строки, яка підлягала оплаті судовим збором та витратами на інформаційно-технічне забезпечення.
З врахуванням викладеного, оскільки апеляційну скаргу було подано на рішення суду лише щодо частини вирішених вимог, які не стосуються безпосередньо страхової компанії і рішення суду нею в цій частині фактично не оскаржується, з врахуванням принципу диспозитивності, відсутності безумовних підстав для скасування рішення суду, апеляційний суд не знаходить підстав робити висновки щодо правильності чи неправильності застосування норм матеріального і процесуального права в не оскаржуваній його частині.
По справі встановлено, що 27 квітня 2009 року на перехресті вул. Боброва та Густинська в м. Прилуки сталася дорожньо-транспортна пригода, в ході якої зіткнулися автомобіль „ДЕУ Ланос”, реєстраційний номер НОМЕР_1, належний ОСОБА_8 , під керуванням ОСОБА_5, та автомобіль „ДЕУ Ланос”, реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_7, належного на праві власності ОСОБА_6. Внаслідок ДТП було пошкоджено автомобіль ОСОБА_6, а водій ОСОБА_7 отримав тілесні ушкодження.
Згідно вироку Прилуцького міськрайонного суду від 08 вересня 2009 року ОСОБА_5 визнаний винним у скоєнні даної ДТП.
Визначаючи розмір моральної шкоди в 5 000 грн., що підлягають відшкодуванню з відповідача ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6, суд зазначив в мотивувальній частині, що розмір моральної шкоди визначено виходячи лише зі ступеня моральних переживань в зв’язку з пошкодженням автомобіля. Проте, як вбачається з матеріалів справи, позивачка ОСОБА_6 розмір моральної шкоди в 7 000 грн. пов’язувала не лише з пошкодженням належного їй на праві власності автомобіля та вимушених змін в її житті в зв’язку з цим, але й з нервовими потрясіннями в зв’язку з ушкодженням здоров’я її сина ОСОБА_7.
Сторонами неоспорюються родинні стосунки ОСОБА_6 та ОСОБА_7, отримання останнім під час ДТП тілесних ушкоджень, пошкодження належного позивачці автомобіля та що відповідальність і цій частині повинен нести саме відповідач ОСОБА_5.
Відповідно ж до частин 1 та 2 пунктів 2, 3 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку із знищенням чи пошкодженням її майна, а також і в душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з протиправною поведінкою не лише щодо неї самої, а також і членів сім’ї чи близьких родичів.
За викладених обставин, судом розмір моральної шкоди, що підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 в 5 000 грн. визначено з врахуванням положень ч. 3 ст. 23 ЦК України, а не зазначення в мотивувальній частині всіх обставин, з яких виходив суд при винесенні рішення в цій частині, розглядаючи справу в межах заявлених вимог, не призвело до неправильного вирішення спору, а тому відповідно до положень ч. 3 ст. 309 ЦПК України відсутні підстави для скасування чи зміни рішення в оскаржуваній частині.
Враховуючи зазначене, а також ту обставину, що рішення в оскаржуваній частині є справедливим і правильним по суті, апеляційний суд не знаходить правових підстав для скасування рішення суду першої інстанції, ухваленого з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд, -
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 - відхилити.
Рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 19 листопада 2009 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий: Судді: