ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

05.06.07 р.                                                                               Справа № 15/109                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Богатиря К.В.

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом  відкритого акціонерного товариства „Євроцемент груп-Україна” м. Київ (код ЄДРПОУ 33549911)

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю “Конкрет” м. Добропілля (код ЄДРПОУ 20330047)

про стягнення основного боргу у сумі 19670,00 грн., пені у розмірі 586,33 грн., 3 % річних у розмірі 103,47 грн., інфляції у сумі 108,18 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Кублицька В.С. за довіреністю №22/2007 від 08.05.2007 р.

від відповідача: Чернишова Г.В. за довіреністю від 10.05.2007 р., Єгорова Л.Я.  за довіреністю від 10.05.2007 р.

          До господарського суду Донецької області надійшла позовна заява відкритого акціонерного товариства „Євроцемент груп-Україна”  м. Київ до товариства з обмеженою відповідальністю “Конкрет” м. Добропілля про стягнення основного боргу у сумі 19670,00 грн., пені у розмірі 586,33 грн., 3 % річних у розмірі 103,47 грн., інфляції у сумі 108,18 грн.

Ухвалою суду від 06.04.2007 р. позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 15/109, якою сторони були зобов’язані надати документи, виконати дії.

14.05.2007 року до суду надійшов відзив на позовну заяву.

29.05.2007 року від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, яким сторона просила стягнути з відповідача суму основного боргу у  розмірі 19670,00 грн., 3 % річних у розмірі 205,32 грн., інфляції у сумі 157,36 грн. Цією заявою позивач фактично зменшив суму позову з 20467,98 грн. до 20032,68 грн.

Згідно зі статтею 22 Господарського процесуального кодексу України позивач  вправі  до  прийняття  рішення  по  справі  відмовитись  від  позову  або  зменшити  розмір позовних вимог.

Судом була прийнята заява про уточнення позову і в подальшому розглядалися уточнені позовні вимоги.

У судовому засіданні представниками сторін  було заявлено письмове клопотання  про ведення судового засідання без здійснення технічної фіксації, у зв’язку з чим відповідно до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України судом не здійснювалася фіксація судового процесу.

Судом, відповідно до вимог статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між позивачем – відкритим акціонерним товариством „Євроцемент груп-Україна” та відповідачем - товариством з обмеженою відповідальністю “Конкрет” м. Добропілля був укладений договір купівлі - продажу цементу № ЕЦГ-К/15/01.07 від 11.01.2007 р.

Згідно п. 1.1 договору продавець (за справою позивач) зобов’язується передати у власність цемент в кількості та строки, передбачені даним договором, а покупець (за справою відповідач) зобов’язується прийняти та оплатити товар на умовах та в порядку, передбачених договором.

Згідно п. 1.2. договору  найменування, кількість та асортимент товару, що поставляється зазначається в додатках (специфікаціях) до даного договору, які є невід’ємною частиною договору.

Розділом 2 договору передбачені права та обов’язки сторін.

Згідно п. 2.3.2 договору покупець зобов’язаний здійснювати оплату товару у відповідності з порядком, передбаченим пунктами 5.3., 5.4. даного договору.

Пунктом 5.1. договору встановлено, що ціна товару зазначається в специфікації, на умовах поставки, передбачених даним договором та зазначається в рахунку на оплату. Ціна товару не включає в себе транспортні та інші витрати, пов’язані з доставкою товару від станції відправлення до станції призначення, що зазначаються покупцем у заяві, які покладаються на покупця.

Пунктом 5.3. договору встановлено, що оплата товару та витрат, пов’язаних з його перевезенням проводиться покупцем не пізніше 3 банківських днів з моменту виставлення рахунку на оплату. Оплата проводяться покупцем 100 % грошовими коштами шляхом їх перерахування на поточний рахунок продавця. Оплатою визнається надходження грошових коштів на банківський рахунок продавця.

Пунктом 5.4. договору встановлено, що вартість фактично відвантаженого товару за місяць уточнюється у рахунках-фактур. У випадку перевищення вартості місячної партії поставленого товару над проведеною покупцем передоплатою, покупець зобов’язаний провести доплату продавцю в продовж 5 днів з моменту отримання повідомлення продавця. Якщо вартість партії товару менше сплаченої покупцем у відповідності з п.5.3., переплата покупця зараховується в оплату за наступний період.

На виконання умов договору відповідно до рахунку-фактуру № ЕЦГ-К/0000013414 від 15.01.2007 р. та квитанції про приймання вантажу № 49186010 позивач поставив цемент відповідачу на загальну суму 21125,10 грн.

Однак відповідач сплатив поставлений товар лише частково, а саме у сумі 1455,10 грн., що підтверджується копією платіжного доручення № 16 від 19.02.2007 р., долученої до матеріалів справи, що призвело до виникнення заборгованості у розмірі 19670,00 грн. на користь позивача.

Керуючись  ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України та положеннями договору,  позивач за період прострочення нарахував на суму заборгованості пеню  у розмірі 586,33 грн., 3 відсотки річних у розмірі 103,47 грн. та індекс інфляції у сумі 108,18 грн.

Відзивом на позовну заяву, який надійшов до суду 14.05.2007 року відповідач не заперечує проти стягнення суми основного боргу, наявність якого підтверджується також актом звірки сторін станом на 21.05.2007 року, підписаного і скріпленого печатками обох сторін.

Однак відповідач у відзиві зазначив про  невірно нараховані пеню та 3 відсотки річних на суму боргу. Обґрунтовуючи це тим, що  згідно ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України пеня за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання нараховується за кожен день прострочення виконання, а оскільки договором, укладеним між сторонами, момент настання прострочення виконання зобов’язання не встановлено, то на думку позивача має застосовуватися ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Оскільки рахунок-фактуру позивачем був виставлений відповідачу 15.01.2007 р., то обрахування пені, 3 % річних з 16.01.2007 року відповідач вважає необґрунтованим.

У заяві про уточнення позовних вимог, що надійшла до суду 29.05.2007 року позивач зазначив, що рахунок-фактуру № ЕЦГ-К/0000013414 від 15.01.2007 р. був направлений відповідачу 19.01.2007 року,  що підтверджується копією реєстру замовленої кореспонденції позивача. 19.02.2007 року останній здійснив часткову оплату поставленого товару.

У вищевказаній заяві позивач зменшив позовні вимоги і просив суд стягнути з відповідача  суму основного боргу у розмірі 19670,00 грн., 3 % річних у розмірі 205,32 грн. за період з 29.01.2007 р. по 30.04.2007 р., інфляції у сумі 157,36 грн. за період з 01.02.2007 р. по 30.04.2007 р. Судом вищевказана заява була прийнята.

05.06.2007 року позивач долучив до матеріалів справи платіжні доручення № 106 від 31.05.2007 р. та № 112 від 04.06.2007 р., які підтверджують перерахування коштів відповідачем позивачу в сумі 5000 грн. в рахунок погашення боргу згідно договору.

Відповідно до ст. 534 Цивільного кодексу України у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором:

1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання;

2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка;

3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.

Таким чином, відповідач перерахуванням суми у розмірі 5000 грн., погасив зобов’язання перед позивачем стосовно 3 % річних у розмірі 205,32 грн., та суму основного боргу у розмірі 4794,68 грн.  і відповідно зменшив суму основного боргу з 19670,00 грн. до 14875,32 грн.

Вказане є підставою для припинення провадження у справі в частині позовних вимог  стосовно 3 % річних у розмірі 205,32 грн., та суми основного боргу у розмірі 4794,68 грн.  згідно ст.80 ч. 1 п. 1-1 Господарського процесуального кодексу України у зв’язку з відсутністю предмету спору

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Статтею 509 Цивільного кодексу України закріплено, що зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що спір виник з вини відповідача у зв’язку із порушенням умов договору № ЕЦГ-К/15/01.07 від 11.01.2007 р. та норм Цивільного кодексу України.

За таких обставин суд вважає, що позов позивачем обґрунтований, відповідає законодавству, фактичним обставинам справи та підтверджений відповідними доказами, тому підлягає задоволенню частково з врахуванням проведеної відповідачем оплати.

Судові витрати по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам з врахуванням зменшення позивачем суми позову та часткового погашення відповідачем суми боргу під час судового розгляду справи.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 12; 22; 32-34; 36; 49;  п.1-1 ч.1 ст. 80; 82-85; 115 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Конкрет” (юридична адреса: 85032, Донецька область, Добропілля, вул. Промислова, 23; ЄДРПОУ 20330047; поточний рахунок 26006301570485 у від ПІБ в м. Добропілля; МФО 334118) на користь відкритого акціонерного товариства „Євроцемент груп-Україна” (юридична адреса: 03148, м. Київ, вул. Гната Юри, 9; адреса: 01133, м. Київ, вул. Кутузова, 18/7; ЄДРПОУ 33549911; поточний рахунок 260010131094 в ЗАТ „Банк НРБ” м. Києва; МФО 320627) суму 15032,68 грн. (а саме: суму основного боргу – 14875,32 грн.; індексацію на суму основного боргу  у сумі 157,36 грн.), крім того витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 115,47 грн. та витрати на сплату державного мита у розмірі 200,32 грн.

Припинити провадження у справі стосовно позовних вимог про стягнення основного боргу на суму 4794,68 грн. та 3 % річних у розмірі 205,32 грн. у зв’язку з відсутністю предмету спору.

У судовому засіданні 05.06.2007 р. за згодою сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення.  

Повний текст рішення підписаний судом 08.06.2007 року.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

У разі  подання  апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення,  якщо його не скасовано,  набирає  законної  сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя