ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

  Справа № 2а-19186/09/0370

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Андрусенко О. О.,

при секретарі судового засідання Брудовській Н. В.,

за участю представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача Лелікова Д. А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом підприємця ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в місті Луцьку Волинської області про скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Підприємець ОСОБА_3 (надалі – позивач, підприємець ОСОБА_3) звернувся в суд з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Луцьку (надалі – відповідач, УПФ в м. Луцьку, управління) про визнання нечинним рішення № 796 від 16.09.2009 року, яким до підприємця застосовано штрафну санкцію в розмірі 2252,46 грн. та нараховано пеню в розмірі 905,62 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на відсутність у його діях порушень законодавства, вважає, що відповідачем неправомірно винесено оскаржуване рішення, оскільки суму страхових внесків сплачено вчасно, кошти не перераховано до бюджету з вини банку, вважає, що ним виконано обов’язок зі сплати страхових внесків з моменту ініціювання переказу коштів шляхом подання платіжних доручень в банківську установу.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач у запереченнях від 01.12.2009 року позову не визнав, зазначаючи, що обов’язок сплатити страхові внески до бюджету несе страхувальник, незалежно від його фінансового стану; відсутність фактичного надходження коштів до бюджету є підставою для застосування штрафних санкцій та нарахування пені. Крім того, зазначає, що введення мораторію на задоволення вимог кредиторів поширюється лише на зобов’язання, строки виконання яких настали до призначення тимчасової адміністрації, та не поширюється на обслуговування поточних операцій, здійснюваних тимчасовим адміністратором банку посилаючись на лист Державної податкової адміністрації України № 3894/7/24-0117 від 26 лютого 2009 року.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи, наведені у запереченнях на позовну заяву, просив у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані суду письмові докази, суд вважає, що позов слід задовольнити.

Судом встановлено наступне.

Пунктом 2 статті 20 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року N 1058-IV передбачено, що обчислення страхових внесків здійснюється страхувальником на підставі бухгалтерських та інших документів відповідно до яких проводиться нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Відповідно до Розрахунку суми страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, що підлягають сплаті за березень 2009 року, підприємець ОСОБА_3 зобов’язувався сплатити до бюджету 3289,12 грн. страхових внесків.

На підставі Розрахунку суми страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, що підлягають сплаті за квітень 2009 року, позивач повинен був сплатити до бюджету 3665,28 грн.

Згідно Розрахунку суми страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, що підлягають сплаті за травень 2009 року, позивач зобов’язувався сплатити до бюджету 3748,28 грн.

Відповідно до п. 6 статті 20 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» позивач зобов'язаний сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

На виконання вищезазначеної норми підприємець ОСОБА_3 подав для виконання Комерційному банку «Західінкомбанк» у формі ТзОВ платіжні доручення № 54 02.03.2009 року, № 67 01.04.2009 року, № 72 від 05.05.2009 року про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду.

Згідно повідомлень про невиконання розрахункового документа КБ «Західінкомбанк» ТзОВ у зв’язку з відсутністю коштів на кореспондентському рахунку банк не виконав вищезазначені платіжні доручення та взяв їх для обліковування за позабалансовим рахунком № 980420000.

Внаслідок ненадходження в повній мірі коштів до бюджету Управлінням Пенсійного фонду України в м. Луцьку винесено рішення № 796 від 16.09.2009 року, яким застосовано до позивача штрафну санкцію в розмірі 2252,46 грн. та нараховано пеню в розмірі 905,62 грн.

Крім того, листом від 24.09.2009 р. № 10-444 банк повідомив позивача, що Постановою Правління Національного банку України від 12.02.2009 р. № 68 у Товаристві з обмеженою відповідальністю Комерційний банк «Західінкомбанк» призначено тимчасову адміністрацію строком на 1 рік та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на 6 місяців – з 13.02.2009 р. до 12.08.2009 р.

Згідно довідок, наданих КБ «Західінкомбанк», станом на 02.03.2009 року на поточному рахунку підприємця ОСОБА_3 обліковувались кошти в сумі 39458,43 грн., що було достатньо для виконання платіжних доручень про сплату страхових внесків до ПФУ.

В обґрунтування правомірності винесення рішення представник відповідача у судовому засіданні посилався на те, що кошти з розрахункового рахунку позивача банком не списані. Представник підтвердив, що відповідачу при винесенні вимоги було відомо про причини неперерахування банком коштів до бюджету – відсутність коштів на кореспондентському рахунку банку та наявність тимчасової адміністрації і мораторію, введених у банківській установі.

Відповідно до пункту 6 частини 2 статті 17 Закону № 1058, яким передбачено обов’язок страхувальника нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески, підприємець ОСОБА_3 подав відповідачу розрахунки страхових внесків з визначенням суми, що підлягала до сплати, та сплатив задекларовані суми внесків шляхом надіслання відповідних платіжних доручень до обслуговуючого банку - КБ «Західінкомбанк» ТзОВ.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що підприємець ОСОБА_3 добросовісно виконав обов’язок по сплаті самостійно визначеного зобов’язання по внесках до Пенсійного фонду, надіславши платіжне доручення на сплату суми страхових внесків за наявності достатньої суми коштів на поточному рахунку.

Пунктом 1.24 статті 1 Закону України від 05.04.2001 року № 2346-III  «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» (надалі – Закон № 2346) встановлено, що переказ грошей - це рух певної суми грошей з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому в готівковій формі.

Ініціатором переказу вважається особа, яка на законних підставах ініціює переказ грошей шляхом формування та подання відповідного документа на переказ або використання спеціального платіжного засобу.

Відповідно до пункту 22.4 статті 22 Закону № 2346 ініціювання переказу вважається завершеним з моменту прийняття банком платника розрахункового документа на виконання. При цьому банк має забезпечити фіксування дати прийняття розрахункового документа на виконання.

З положеннями пункту 22.4 статті 22 Закону № 2346 узгоджуються вимоги підпункту 16.5.2 п. 16.5 ст. 16 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ (надалі – Закон № 2181-ІІІ), відповідно до якого днем подачі до установ банків платіжного доручення за всіма видами податкових платежів вважається день його реєстрації. Слід зазначити, що саме з поданням платником податків платіжного доручення до банку Закон № 2181-III пов'язує настання певних правових наслідків. Так, відповідно до підпункту 16.3.1 п. 16.3 ст. 16 цього Закону нарахування пені на суму податкового боргу закінчується у день прийняття банком, що обслуговує платника податків, платіжного доручення на сплату суми податкового боргу. Оскільки момент закінчення нарахування пені визначено датою подачі платіжного документа до банку, є підстави для висновку, що саме з цим моментом, а не з датою фактичного зарахування суми до бюджету, наведена норма пов'язує погашення (сплату) податкового боргу платником податків та зборів.

Преамбулою Закону № 2181-ІІІ встановлено, що  цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Частиною третьою преамбули Закону № 2181-ІІІ передбачено, що цей Закон не регулює також питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та погашення зобов'язань зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Однак, у даному випадку має місце спір відносно правомірності винесення контролюючим органом, яким є відповідач, рішення про застосування штрафних санкцій з урахуванням тієї обставини, що сума внесків не перерахована до Пенсійного фонду банківською установою, а не спір щодо погашення зобов'язань зі сплати страхових внесків,  тому суд вважає можливим застосувати до даних відносин положення Закону № 2181-ІІІ.

Згідно повідомлень КБ «Західінкомбанк» ТзОВ № 62 від 02.03.2009 року, № 101 від 07.04.2009 р., № 113 від 29.04.2009 р. та № 120 від 08.05.2009 р. у зв’язку з відсутністю коштів на своєму кореспондентському рахунку банк не виконав платіжні доручення № 54 від 02.03.2009 року, № 67 від 01.04.2009 року, № 72 від 22.04.2009 року та № 76 від 05.05.2009 року взяв для обліковування за позабалансовим рахунком № 980420000.

Наведені вище норми передбачають право відповідача вимагати від банку перерахунку коштів до Пенсійного фонду та кореспондують з нормами підпункту 16.5.1 пункту 16.5 статті 16 Закону № 2181-ІІІ, яким встановлено, що за порушення строків перерахування податків, зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів або державних цільових фондів, встановлених Законом України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» банк сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, у розмірах, встановлених підпунктом 16.4.1 пункту 16.4 статті 16, та штрафні санкції, встановлені підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 цього Закону, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Законом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податку, збору (обов'язкового платежу) до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків, зборів (обов'язкових платежів) звільняється від відповідальності за несвоєчасне або неповне зарахування таких платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Посилання відповідача на те, що підприємець ОСОБА_3 не проводив заходи щодо контролю за виконанням умов договору банківського вкладу судом не приймаються до уваги, оскільки невиконання договірних зобов’язань банком не може бути підставою для застосування до позивача штрафних санкцій органом державної влади.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суд перевіряє чи прийняті вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З’ясувавши фактичні обставини справи, проаналізувавши подані сторонами письмові докази, суд дійшов висновку, що відповідач при прийнятті оскаржуваного рішення діяв нерозсудливо, без дотримання принципу рівності перед законом та необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямована ця вимога. Судом з’ясовано, що відповідачу було відомо про добросовісне виконання позивачем обов’язку по сплаті страхових внесків шляхом подання платіжих доручень в банк, про наявність на поточному рахунку у позивача коштів, про неспроможність саме банківської установи перерахувати кошти до Пенсійного фонду у зв’язку зі складним фінансовим становищем та призначенням тимчасової адміністрації, оскільки позивач повідомляв відповідача про зазначені обставини. Однак, відповідач, незважаючи на дані обставини, виніс рішення про застосування фінансових санкцій та нарахування пені.

Враховуючи наведене, суд вважає, що рішення № 796 від 16.09.2009 року є неправомірними і таким, що суперечить чинному законодавству, а тому підлягає скасуванню.

Керуючись ч. 1 ст. 94, ст. ст. 160 ч. 3, 163 Кодексу адміністративного судочинства України та на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні», суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в місті Луцьку Волинської області № 796 від 16.09.2009 року про застосування до підприємця ОСОБА_3 штрафних санкцій в сумі 2252,46 грн. та нарахованої пені в розмірі 905,62 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не буде подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Заява про апеляційне оскарження подається протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі – 23 грудня 2009 року. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Головуючий - суддя                                                                      О. О. Андрусенко