ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 1940/1374/18

31 жовтня 2018 рокум.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

судді Баранюка А.З.

за участю:

секретаря судового засідання Кухар О.Л.;

позивача: ОСОБА_1;

представника позивача: ОСОБА_2;

представника відповідача: Дудак І.В.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Тернопільській області про визнання протиправною та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду звернувся суб'єкт підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_1 (надалі - позивач, ФОП ОСОБА_1.) із адміністративним позовом до Управління Держпраці у Тернопільській області, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами за № ТР725/40/АВ/ТД-ФС від 27 червня 2018 року.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що посадовими особами Управління Держпраці у Тернопільській області винесено постанову № ТР725/40/АВ/ТД-ФС від 27 червня 2018 року про накладення штрафу на ФОП ОСОБА_1 у розмірі 223380,00 грн за використання позивачем праці найманих працівників без укладення трудового договору та повідомлення про прийняття працівників на роботу до територіального органу Державної фіскальної служби за місцем обліку його як платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що є порушенням вимоги частини 3 статті 24 КЗпП України. Із вказаними порушеннями позивач не погоджується та вважає вказану постанову протиправною, оскільки відповідачем не доведено факти наявності трудових відносин між позивачем та двома невстановленими особами, що і стало підставою його звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою судді від 18 липня 2018 року відкрито провадження в адміністративній справі №1940/1374/18 та призначено її до розгляду в порядку загального позовного провадження на 16 серпня 2018 року.

Разом із поданням позовної заяви позивачем була подана заява про забезпечення позову шляхом зупинення дії постанови Управління Держпраці у Тернопільській області №ТР725/40/АВ/ТД-ФС від 27 червня 2018 року до набрання законної сили судовим рішенням у даній адміністративній справі. Ухвалою суду від 18 липня 2018 року задоволено заяву про забезпечення позову ОСОБА_1 та зупинено дію постанови Управління Держпраці у Тернопільській області №ТР725/40/АВ/ТД-ФС від 27 червня 2018 року до набрання законної сили судовим рішенням у даній адміністративній справі.

Судове засідання 16 серпня 2018 року не проводилося у зв'язку із перебуванням головуючого судді Баранюкa А.З. у відпустці, розгляд справи було відкладено на 03 вересня 2018 року.

Ухвалами суду, постановленими в судовому засіданні без виходу до нарадчої кімнати, від 03 вересня 2018 року, 11 вересня 2018 року, 20 вересня 2018 року, 02 жовтня 2018 року, 16 жовтня, 22 жовтня 2018 року та 31 жовтня 2018 року розгляд справи було відкладено.

Представник Управління Держпраці у Тернопільській області подав відзив на позовну заяву від 06 серпня 2018 року, у якому зазначив, що на підставі заяви ОСОБА_4 від 15 травня 2018 року відповідачем було проведено захід державного контролю (інспекційного відвідування) діяльності ФОП ОСОБА_1 та встановлено порушення законодавства про працю, зокрема, всупереч вимогам частини 3 статті 24 КЗпП України, ФОП ОСОБА_1 використовував працю найманих працівників без укладення з ними письмових трудових договорів та без повідомлення про прийняття працівників на роботу до територіального органу Державної фіскальної служби за місцем обліку його як платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. З огляду на викладене, оскаржена постанова про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ТР725/40/АВ/ТД-ФС від 27 червня 2018 року, прийнята на підставі акту № ТР725/40/АВ від 08 червня 2018 року у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, є законною і скасуванню не підлягає.

13 серпня 2018 року представник позивача подав до суду відповідь на відзив відповідача, у якій зазначив, що підставою для притягнення ФОП ОСОБА_1 до відповідальності згідно статті 265 КЗпП України є фактичний допуск працівників до роботи без оформлення трудового договору (контракту). Факт наявності трудових відносин позивача із найманими працівниками жодним чином не встановлено. Оскаржувана постанова була прийнята на підставі усних повідомлень невстановлених осіб. Дані особи, як і позивач, роботою забезпечують себе самостійно. Крім того, представник позивача зазначає, що скарга громадянина ОСОБА_4, яка є підставою для проведення перевірки, містить інформацію про його відносини з керівником фірми, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, позивач не має і не мав жодного відношення до підприємства за вказаною адресою.

В судовому засіданні 31 жовтня 2018 року позивач та його представник позовні вимоги підтримали з мотивів, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив, просили позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні просила відмовити у задоволенні позову з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву.

Суд, заслухавши в судовому засіданні пояснення позивача та його представника, представника відповідача, показання свідків, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали, що містяться у справі, прийшов до переконання, що позовні вимоги слід задовольнити повністю з наступних підстав.

Судом встановлено, що 07 червня 2018 року Управлінням Держпраці у Тернопільської області з метою розгляду скарги ОСОБА_4 від 15 травня 2018 року (а. с. 41), на підставі наказу Управління Держпраці у Тернопільської області від 05 червня 2018 року №363 (а. с. 43), направлення від 05 червня 2018 року №4.1/037/189 (а. с. 44) було проведено захід державного контролю (інспекційне відвідування) у діяльності ФОП ОСОБА_1.

За результатами проведеного заходу державного контролю складено акт інспекційного відвідування від 08 червня 2018 року № ТР725/40/АВ. У даному акті інспекційного відвідування зафіксовані порушення законодавства про працю, допущені позивачем, а саме: в порушення частини 1 статті 21 КЗпП України, частини 3 статті 24 КЗпП України та Постанови КМУ «Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу», ФОП ОСОБА_1 не укладено трудових договорів із найманими працівниками та не подано повідомлення про прийняття працівників на роботу до територіального органу Державної фіскальної служби за місцем обліку його як платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (а. с. 48-50).

З вказаним актом ФОП ОСОБА_1 ознайомлений, примірник отримав 11 червня 2018 року (а. с. 50 зворот). До Управління Держпраці у Тернопільській області позивач подав зауваження (заперечення) до акту інспекційного відвідування № ТР725/40/АВ від 08 червня 2018 року, у яких позивач вказує на те, що інспекційне відвідування проведено в невідомому позивачу місці та без його присутності, інформація, викладена в акті від 08 червня 2018 року є недостовірною та нічим не підтвердженою, встановлення факту порушення позивачем трудового законодавства ґрунтується лише на усних поясненнях невстановлених осіб (а. с. 51).

В подальшому Управлінням Держпраці у Тернопільській області винесено припис про усунення виявлених порушень від 19 червня 2018 року, яким зобов'язано позивача усунути порушення зафіксовані у акті інспекційного відвідування № ТР725/40/АВ від 08 червня 2018 року (а. с. 53).

27 червня 2018 року відповідачем за використання позивачем найманої праці без укладення трудових договорів та неповідомлення про прийняття працівників на роботу до територіального органу Державної фіскальної служби за місцем обліку його як платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ТР725/40/АВ/ТД-ФС, якою відповідно до статті 259 КЗпП України, статті 53 Закону України «Про зайнятість населення», пункту 8 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року №509, та на підставі абзацу 2 частини 2 статті 265 КЗпП України, накладено на ФОП ОСОБА_1 штраф у розмірі 223380,00 грн (а. с. 59-60).

Позивач вважає дану постанову протиправною, відтак звернувся до суду із відповідним позовом про визнання її протиправною та скасування.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з того, що відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України № 2747-IV від 06.07.2005 (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 259 Кодексу законів про працю України встановлено, що державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №96, встановлено, що Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.

Відповідно до підпунктів 3, 4 Положення на Державну інспекцію з питань праці України покладено завдання здійснювати державний нагляд та контроль за додержанням вимог законодавства про зайнятість населення з питань дотримання прав громадян під час прийому на роботу та працівників під час звільнення з роботи; використання праці іноземців та осіб без громадянства; наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця; дотримання прав і гарантій стосовно працевлаштування громадян, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню.

Згідно з пунктом 7 вказаного Положення Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Відповідно до частини 1 статті 259 КЗпП України Постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року №295 затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі - Порядок №295), пунктом 2 якого встановлено, що державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі, зокрема, проведення інспекційних відвідувань інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.

Пунктом 5 Порядку №295 передбачено підстави здійснення заходів державного контролю, зокрема: за зверненням працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю; за зверненням фізичної особи, стосовно якої порушено правила оформлення трудових відносин.

Підпунктом 3 визначено, що заходи проводяться за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1. 2. 4-7 цього пункту.

Виходячи з наведених положень діючого законодавства, Управління Держпраці у Тернопільській області має право на здійснення перевірок за додержанням підприємствами, установами та організаціями законодавства про працю та складання, за результатами перевірки, документів відповідно до положень.

Згідно із пунктом 19 Порядку №295 за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення.

Відповідно до абзацу 2 частини другої статті 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі, зокрема, фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

При цьому, механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 КЗпП України та частинами другою сьомою статті 53 Закону України «Про зайнятість населення», визначає Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 року № 509. (надалі - Порядок № 509)

Вирішуючи питання щодо наявності порушення трудового законодавства, передбаченого абзацом 2 частини 2 статті 265 КЗпП України, слід враховувати також вимоги частини 1 статті 21 КЗпП України, відповідно до яких трудовий договір це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з дотриманням внутрішнього трудового розпорядку, а обов'язок власника підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, що передбачено законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Таким чином, з правового аналізу вищезазначених норм права випливає, що трудовий договір чинне законодавство визначає як домовленість між працівником і власником про умови виконання роботи, оскільки працівники самі не організовують роботу і виконують її не на власний ризик та розсуд, а підпорядковуються відповідним посадовим особам.

Відповідно до положень статі 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим, зокрема, при укладенні трудового договору з фізичною особою. Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина 3 статті 24 КЗпП України).

Постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 року № 413 «Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу» установлено, що повідомлення про прийняття працівника на роботу подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором.

У матеріалах справи наявна довідка, складена інспектором Управління Держпраці І.В. Гранківською від 01 червня 2018 року, у якій зазначено, що під час підготовки до інспекційного відвідування за зверненням ОСОБА_4 від 15 травня 2018 року інспектором праці було здійснено дзвінок за номером телефону НОМЕР_1, що зазначений в оголошенні (а. с. 42- зворот) на який відповіла особа, яка представилась ОСОБА_1 та повідомила, що він є фізичною особою-підприємцем та надає послуги з прибирання. Електронною поштою надісланий рахунок - фактура №3-18 від 01 червня 2018 року. Одночасно ОСОБА_1 повідомив, що прибирання може здійснювати одна або дві особи та повідомив вартість послуг прибирання (а. с. 45). На підтвердження відомостей, зазначених у вказаній довідці, відповідачем до матеріалів справи долучено копію рахунку-фактури №3-18 від 01 червня 2018 року (а. с. 46). Крім того, у наявній в матеріалах справи та безпосередньо дослідженій у судовому засіданні, довідці від 07 червня 2018 року зазначено, що у приміщенні Діагностичного центру психофізіологічної експертизи по вул. Шпитальній, 6 виявлено 2 особи, котрі надавали послуги з прибирання приміщень. Особи, які здійснювали прибирання відмовились надавати будь-яку інформацію та письмові пояснення стосовно себе, на вигляд вік зазначених осіб 30 та 55 років. Проте, усно повідомили, що їхнім роботодавцем є ФОП ОСОБА_1, в якого вони працюють близько 5 місяців. Зазначені особи, здійснивши телефонні дзвінки до суб'єкта господарювання, повідомили, що нададуть пояснення у його присутності. Однак, після телефонних розмов почали швидко збирати свій інвентар і покидати приміщення, без пояснень. (а. с. 47).

Допитана у судовому засіданні свідок інспектор праці ОСОБА_5 дала пояснення аналогічні змісту вказаних вище довідок.

Позивач був допитаний в судовому засіданні в якості свідка та дав пояснення, що наприкінці 2014 року, він звільнився з роботи та був вимушений піти працювати на будову. В основному виконував прості вантажні роботи, носив будівельні матеріали, меблі, побутову техніку, зносив будівельне сміття. Чим займається і до тепер. Інколи прибирав квартири та зносив будівельне сміття. Роботу спочатку шукав по оголошеннях, пізніше і зараз - через знайомих. ФОП ОСОБА_1 зазначив, що інформація інспекторів, про те що йому дзвонили за номером телефону НОМЕР_1, який був вказаний в оголошенні, і домовлялися саме з ним про прибирання не відповідає дійсності. Наголошував на тому, що цей номер йому не належить. Ще на початку роботи на будовах він розклеював свої оголошення, зараз цього не робить. За час роботи познайомився з багатьма людьми, які теж заробляють собі такими роботами.

В березні цього року позивач познайомився з юристом ОСОБА_10, який порадив позивачу зареєструватися підприємцем і допоміг в цьому, зараз допомагає здавати звіти в податкову інспекцію. На початку червня ФОП ОСОБА_1 подзвонив знайомий ОСОБА_6, сказав, що до нього дзвонили з приводу прибирання і дав телефон до замовника. Позивач передзвонив за цим номером, запитав про об'єкт і про площу, сказав скільки це приблизно буде коштувати. Коли його попросили надіслати їм рахунок, він звернувся до знайомого юриста ОСОБА_10, щоб він допоміг позивачу зробити рахунок про який його просив замовник по телефону, бо не знав як це робиться, а також надав телефон жінки, що дзвонила, він його написав і відправив на електронну пошту.

Через кілька днів до позивача знову зателефонував ОСОБА_6, і надав контакти до жінки, яка хотіла замовити прибирання (пізніше з'ясувалося, що це була інспектор праці) в офісі на Шпитальній. Позивач зателефонував за номером телефону, що дав ОСОБА_6 та запитав умови та площу, а також терміни виконання - жінка хотіла якомога швидше. Позивач тоді не мав можливості це зробити, площа прибирання була надто великою для нього одного, і він їй сказав, що замість позивача може прийти хтось інший, їй додатково передзвонять, і вона погодилась.

Того ж дня позивач передзвонив до знайомої, ОСОБА_7, яка прибирає квартири, сказав їй що робота стосується прибирання і дав їй номер телефону. Позивач, даючи пояснення в якості свідка у судовому засіданні, наголошував на тому, що ОСОБА_7 не є його працівником, він не виплачує їй заробітну плату, не визначає обсяг та вартість її робіт, про все вона домовляється самостійно і оплату за прибирання теж отримує самостійно.

07 червня до ФОП ОСОБА_1 подзвонила ОСОБА_7 і сказала, що її допитують працівники інспекції праці, запитала, що їй робити і що казати. Позивач не знав, що їй відповісти і що робити. Згодом вона подзвонила позивачу і сказала, що вона звідти пішла.

Позивач зазначив, що пізніше його кілька разів викликали в поліцію і в Управління Держпраці у Тернопільській області, він їм пояснював та розказував все те ж саме, що і суду. Неодноразово наголошував на тому, що не наймає найманих працівників і нікому не платить заробітну плату.

Показання позивача цілком співпадають із даними ним поясненнями (а. с. 54) та зауваженнями (а. с. 51) до акту інспекційного відвідування № ТР725/40/АВ від 08 червня 2018 року.

Крім того, позивач пояснив, що рахунок був надісланий на електронну пошту відповідача за проханням працівника відповідача, яка до нього телефонувала, оскільки вона в телефонній розмові пояснила позивачу, що для замовлення таких послуг замовник спочатку хоче вивчити цінові пропозиції і інших суб'єктів підприємницької діяльності, які надають такі послуги, а вже потім визначитися із виконавцем робіт. Зазначена обставина не заперечувалася представником відповідача.

Доказів того, що відповідачем дійсно вивчалися цінові пропозиції суб'єктів, що надають послуги з прибирання суду не надано.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, підтвердила слова позивача про те, що вона є його знайомою, якій ФОП ОСОБА_1 подзвонив і повідомив, що є робота з прибирання, дав номер телефону жінки, яка замовляла прибирання і сказав, що можна домовитись про роботу. ОСОБА_7 зателефонувала за даним номером телефону та самостійно домовлялась із жінкою (пізніше з'ясувалося, що це була інспектор праці) про об'єкт, площу і оплату праці і їй пообіцяли оплатити 1000 грн. ОСОБА_7 разом із своєю матір'ю ОСОБА_8 прийшла за вказаною по телефону адресою: АДРЕСА_3 для прибирання, де її зустріли інспектори праці та почали допитувати про трудові відносини із позивачем. ОСОБА_7 розгубилась, зателефонувала до позивача і повідомила про ситуацію, що склалась. Не розуміючи про які трудові відносини її запитують, ОСОБА_7 не даючи жодних пояснень разом із матір'ю покинула місце прибирання. Свідок зазначила, що жодних документів для встановлення її особи інспектори праці в неї не просили, сама вона нічого не надавала і не підписувала. Під час допиту у судовому засіданні наголосила на тому, що у жодних трудових відносинах із позивачем не перебуває, працює сама.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2, також підтвердив слова позивача про те, що вони з позивачем є друзями, ФОП ОСОБА_1 дійсно звертався до нього, як до юриста за допомогою в оформленні позивача фізичною особою-підприємцем, а зараз допомагає йому здавати звіти в податкову інспекцію.

ОСОБА_9 підтвердив те, що саме він допоміг позивачу зробити рахунок про який його просив замовник по телефону та дав йому телефон жінки, що дзвонила. ОСОБА_9 підтвердив, що саме він написав і відправив із своєї робочої електронної пошти на електронну пошту замовника рахунок-фактуру № 3-18.

На підтвердження показань свідка ОСОБА_9 у матеріалах справи наявна роздруківка сторінки електронної скриньки з якої надіслано відповідачу рахунок-фактуру № 3-18, де відправником зазначено Юінвест Тернопіль - місце роботи свідка (а. с. 94), що цілком спростовує твердження відповідача про надіслання зазначеного рахунку позивачем.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, підтвердив показання позивача про те, що саме його номер телефону НОМЕР_1 був зазначений у оголошенні та саме йому телефонувала інспектор праці з приводу роботи щодо прибирання, а вже ОСОБА_6 телефонував позивачу і передавав йому номер телефону жінки - замовника прибирання (інспектора праці).

Зазначене свідком ОСОБА_6 щодо належності саме йому номеру телефону НОМЕР_1, який був вказаний в оголошенні, було підтверджено в судовому засіданні.

Зазначені факти повністю спростовують твердження відповідача про те, що при здійсненні дзвінка за номером телефону НОМЕР_1, який був вказаний в оголошенні, інспектору праці відповів ФОП ОСОБА_1 та повідомив, що він як фізична особа - підприємець надає послуги з прибирання.

Додатково суд звертає увагу на те, що надсилання позивачем особисто, чи за його дорученням іншою особою, рахунку на прохання інспектора праці під час телефонної розмови, для, нібито, вивчення цінових пропозицій не може вважатися виконанням позивачем робіт з прибирання приміщення, у тому числі без укладення трудових угод. При цьому, відповідач не встановлював хто саме 07 червня 2018 року, і на яких умовах надавав такі послуги в приміщенні Діагностичного центру психофізичної експертизи за адресою АДРЕСА_3.

Враховуючи вказані обставини, а також те, що покази свідка ОСОБА_5 є суперечливими та спростованими дослідженими у судовому засіданні доказами та показами свідків, суд вважає спростованими твердження відповідача про наявність факту порушення ФОП ОСОБА_1 законодавства про працю та зайнятість населення.

Відповідно до статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності до частини першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії, чи бездіяльності покладається на відповідача.

У даному випадку, в ході розгляду справи судом відповідач не довів факт використання позивачем найманої праці та правомірність своїх дій при винесенні постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами за № ТР725/40/АВ/ТД-ФС від 27 червня 2018 року на ФОП ОСОБА_1, а тому у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини першої статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно із частиною третьою статті 132 КАС України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до положень статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини четвертої статті 134 КАС України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Позивач просить стягнути з відповідача судові витрати по даній адміністративній справі, які складаються із судового збору в розмірі 2762,42 грн. та витрат на професійну правничу допомогу в сумі 9500,00 грн.

На виконання наведених положень КАС України позивачем надано розрахунок вартості правової допомоги від 31 жовтня 2018 року (а. с. 106) та акт приймання-передачі наданих послуг (а. с. 107), в яких визначено види правничої (правової) допомоги та погоджено розмір гонорару по Договору.

Так, розрахунком вартості правової допомоги від 31 жовтня 2018 року визначено перелік наданих юридичних послуг, а саме: вивчення та аналіз матеріалів, законодавства та судової практики, що стосуються виконання доручення замовника (4 год.) 2000 грн; збір та систематизація доказів по справі (2 год.) 1000 грн; підготовка та написання позовної заяви, заяви про забезпечення позову, клопотань, оформлення копій документів (8 год.) 4000 грн; підготовка і написання відповіді на відзив (1 год.) 500 грн; підготовка до участі та участь в судовому засіданні призначеному на 02.10.2018 (1 год.) 500 грн; підготовка до участі та участь в судовому засіданні призначеному на 16.10.2018 (2 год.) 1000 грн; підготовка до участі в судовому засіданні призначеному на 31.10.2018 (1 год.) 500 грн.

Однак, суд зазначає, що положеннями КАС України розмір витрат на оплату послуги адвоката обмежений їх співмірністю із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що підготовка та написання позовної заяви, заяви про забезпечення позову, клопотань, оформлення копій документів (8 год.) 4000 грн включає в себе вивчення та аналіз матеріалів, законодавства та судової практики, що стосуються виконання доручення замовника (4 год.) 2000 грн, а також збір та систематизацію доказів по справі (2 год.) 1000 грн, а тому немає підстав включати вартість зазначених послуг у витрати на правову допомогу.

Крім того, що стосується пункту підготовка до участі в судовому засіданні призначеному на 31.10.2018, на яку згідно з розрахунком вартості правової допомоги витрачено 1 год. часу та оцінено у 500 грн, суд зазначає, що судове засідання відкладалось з метою забезпечення участі у судовому засіданні свідка, а тому не потребувало тривалої підготовки до нього, отже, суд вважає, що витрати часу на його підготовку та відповідно їх вартість є значно завищеною.

Враховуючи зазначене вище, суд вважає, що витрати на правничу допомогу, сплачені адвокату ОСОБА_2 слід відшкодувати у сумі 6000,00 грн.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (46400, АДРЕСА_1) до Управління Держпраці у Тернопільській області (46006, вул. Шпитальна, 7, м. Тернопіль, код ЄДРПОУ 39777822) задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 27 червня 2018 року № ТР725/40/АВ/ТД-ФС.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Тернопільській області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 2762 (дві тисячі сімсот шістдесят дві) грн. 42 коп.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Тернопільській області на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6000 (шість тисяч) грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 08 листопада 2018 року.

Головуючий суддя Баранюк А.З.

копія вірна

Суддя Баранюк А.З.