ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 17 грудня 2009 р.                                                                                    № 31/182  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

ГоловуючогоКота О.В.

суддівШевчук С.Р. (доповідач)

Владимиренко С.В.

розглянувши  касаційні               скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничої фірми "Астейс"

на постановуКиївського  апеляційного господарського суду від 14.09.2009р.

у справі№ 31/182 господарського суду міста Києва

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Виробничої фірми "Астейс"

доРегіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву

Товариства з обмеженою відповідальністю "Елібре"

про визнання договору недійсним

   В судовому засіданні взяли участь представники:

-           позивача: Фещенко В.А.

-           відповідача1: Конті М.П. дов. №34 від 10.06.09р.

-           відповідача2: Шаповал Б.А. дов. б/н від.09.06.09р.                              

ВСТАНОВИВ:

 В квітні  2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю Виробнича фірма "Астейс" (далі –позивач) звернулось  до господарського суду м. Києва з позовом  про визнання недійсним договору оренди № 4113 від 03.11.2008, що був укладений  між Регіональним відділенням Фонду Державного майна України  по місту Києву (далі –відповідач1)  та Товариством з обмеженою відповідальністю  "Елібре"(далі –відповідач2), яким передано в оренду приміщення  (оремо розташовану будівлі їдальню)  загальною площею  1996,5 м2., що знаходиться  за адресою: м. Київ, проспект  Червонозоряний, 119.    

Рішенням господарського суду міста Києва від 30.07.09р. в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.09.2009р. (колегія суддів у складі головуючого Корсака В.А., суддів Авдеєвої П.В. та Коршуна Н.М.)  вказане рішення суду залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятими судовими актами, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційними скаргами, в яких просить скасувати їх як такі, що винесені з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відзиви на касаційні скарги від сторін у справі не надходили, що відповідно до ч. 2 ст. 1112 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного судового рішення.

Перевіривши доводи касаційних скарг та проаналізувавши, на підставі встановлених в ній фактичних обставин, правильність застосування господарським судом норм матеріального і процесуального права колегія суддів вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Попередніми судовими інстанціями встановлено, що  09.12.2002р. між позивачем та відповідачем 1 був укладений договір оренди нерухомого майна №456 (далі –Договір), що належить до державної власності, відповідно до якого позивач отримав в орендне користування окремо розташовану будівлю їдальні загальною площею 1996,5 м2, що знаходиться за адресою: м. Київ, проспект Червонозоряний, 119.

Зазначений договір оренди було укладено на 3 роки, а отже тому строк його дії сплинув 09.12.05р. Пролонгований цей договір оренди не був, тому договірні відносини з позивачем у відповідача 1 на момент розгляду справи судом першої інстанції були відсутні, що підтверджується матеріалами справи.

При цьому, судами встановлено, що 03.11.05р. господарським судом м. Києва прийнято рішення у справі №30/11, залишене без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.01.06р. та постановою Вищого адміністративного суду України від 13.09.06р.  про зобов'язання РВ ФДМУ по м. Києву включити до переліку об'єктів державної власності групи А, що підлягають приватизації шляхом викупу, двоповерхову окремо розташовану будівлю їдальні загальною площею 1996, 5 м2, що знаходиться за адресою м. Київ, проспект  Червонозоряний, 119.

02.06.2005р. ухвалою господарського суду міста Києва у справі №30/11 на виконання зазначеного рішення суду було вжито заходи забезпечення позову та заборонено РВ ФДМУ по м. Києву та іншим особам вчиняти будь-які дії по розпорядженню вищевказаним приміщенням.

На виконання рішення у справі №30/11 ФДМУ листом від 31.03.06р. №20-2-134 ФДМУ повідомив РВ ФДМУ по м. Києву, що пакет документів, наданий ТОВ ВФ "Астейс", щодо включення об'єкту, який є предметом спору до переліку об'єктів які підлягають приватизації викупу є неповним та містить окремі недоліки. На цій підставі, вищезгаданий пакет документів був повернутий позивачу.

Позивач не усунув виявлені недоліки та повторно до РВ ФДМУ по м. Києву  не звертався. У зв'язку з чим, виконавче провадження по рішенню суду у справі №30/11 було закінчено, що підтверджується постановою ВДВС від 19.05.08р.

Також судами встановлено, що рішенням господарського суду міста Києва від 19.06.08р. у справі №6/266 залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.09.08р. РВ ФДМУ по м. Києву  зобов'язано укласти договір  оренди з ТОВ "Елібре" нежитлової будівлі загальною площею 1992,7 м2., що знаходиться за адресою: м. Київ, пр. Червонозоряний, 119.

Отже, саме на виконання зазначеного судового рішення відповідачі у даній справі уклали спірний договір оренди № 4113.

Таким чином, суди попередніх судових інстанцій дійшли висновку, що позивачем не доведено належними засобами доказування, що договір №4113 не відповідає вимогам статей 203, 215 Цивільного кодексу України, позаяк його було укладено на виконання рішення суду. Крім цього, позивач не довів в порядку статті 33 Господарського процесуального кодексу України, що вказаний договір порушує його права та охоронювані законом інтереси.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що вищезазначені висновки судів нижчестоящих інстанцій зроблені з дотриманням вимог ст. ст. 43, 47, 43, 84, 107 ГПК України щодо повного і всебічного встановлення усіх обставин справи та правильного застосування законодавства під час розгляду справи, оскільки відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Щодо доводів касаційних скарг, то вони не спростовують викладеного, та, крім того, пов'язані з переоцінкою доказів, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

З огляду на викладене та враховуючи, що в силу вимог ст.1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені рішеннях господарськими судами чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційних скарг та скасування оскаржуваних судових актів.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничої фірми "Астейс" залишити без задоволення, а постанову Київського  апеляційного господарського суду від 14.09.2009р. у справі № 31/182  залишити без змін.

Головуючий                                                                                  Кот О.В.

С у д д я                                                                                          Шевчук С.Р.

С у д д я                                                                                           Владимиренко С.В.