Справа № 645/1688/18

Провадження № 2/645/1346/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2018 року Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого – судді Мартинової О.М.,

секретар судового засідання – Куркін Д.С.,

за участю позивача – ОСОБА_1,

представника позивача – ОСОБА_2,

відповідача – ОСОБА_3,

представника відповідача – ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - комунальне підприємство «Жилкомсервіс» про визнання особи такої, що втратила право користування житловим приміщенням та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням та вселення,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - комунальне підприємство «Жилкомсервіс» про визнання особи такої, що втратила право користування житловим приміщенням.

Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 16 травня 2018 року прийнято до розгляду зазначену позовну заяву та відкрито загальне позовне провадження у справі.

Позивач в обґрунтування своїх вимог за позовом зазначив, що на підставі рішення виконавчого комітету Фрунзенської ради народних депутатів № 25 від 17.06.1992 року, в його користуванні знаходиться квартира за адресою: м. Харків, вул. Танкопія, б. 39/18, кв. 53. Ордер на зазначене вище житлове приміщення виданий на ім’я позивача та на сім’ю з трьох осіб. В квартирі за адресою: м. Харків, вул. Танкопія, б. 39/18, кв. 53 зареєстровані дві особи, а саме: позивач та відповідач. Відповідно до акту від 10.12.2017 року відповідач з 1997 року в зазначеній квартирі не мешкає, його особисті речі за вказаною адресою відсутні, спальні місця та інші ознаки, які б вказували на фактичне мешкання відповідача відсутні. ОСОБА_1 посилається на те, що відповідач понад двадцять років в спірній квартирі не проживає та не цікавиться нею, оплату за комунальні послуги не сплачує, його особисті речі в квартирі відсутні, у добровільному порядку відповідач не знявся з реєстраційного обліку, у зв’язку з чим він змушений звернутися до суду з даним позовом.  Разом з тим, вказує, що він є інвалідом другої групи, знаходиться на обліку в Управлінні ПФУ Індустріальне об’єднання управління ПФУ м. Харкова та отримує пенсію по інвалідності, яка складає 1452 грн. на місяць, інших доходів не має, у зв’язку з чим, наявність реєстрації відповідача, у зазначеній вище квартирі, змушує позивача сплачувати зайві грошові кошти на оплату комунальних послуг, що ставить його в край скрутне матеріальне становище. Просить суд визнати відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням в квартирі за адресою: м. Харків, вул. Танкопія, б. 39/18, кв. 53, знявши його з реєстраційного обліку за вказаною адресою.

ОСОБА_3 звернувся до суду з зустрічною позовною заявою до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням та вселення.

Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 25 липня 2018 року зустрічну позовну заяву прийнято до спільного розгляду з первісним позовом.

В зустрічній позовній заяві відповідач ОСОБА_3 просив суд усунути перешкоди у користуванні житловим приміщенням квартири АДРЕСА_1 шляхом вселення до зазначеної квартири та зобов’язати позивача не чинити перешкоди у користуванні житловим приміщенням, а саме: квартирою за адресою: м.Харків, вул. Танкопія, б. 39/18, кв. 53. Свої позовні вимоги відповідач мотивував тим, що спірна квартира за адресою: м. Харків, вул. Танкопія, б. 39/18, кв. 53 отримана позивачем ОСОБА_1 з державного житлового фонду з сім’єю з трьох осіб, у складі: ОСОБА_1, дружини – ОСОБА_5, сина – ОСОБА_3, на підставі рішення виконавчого комітету Фрунзенської ради народних депутатів м. Харкова та на даний час спірна квартира не приватизована і є власністю Харківської міської ради. Вважає, що він вселився в спірну квартиру, набув права користування нею на рівні з його батьком - ОСОБА_1 та на законних підставах. Зазначає, що не має власності та права користування іншим приміщенням. Посилається на те, що доводи позивача ОСОБА_1 щодо не проживання відповідача в зазначеній квартирі з 1997 року, відсутність у відповідача інтересу до квартири, несплата комунальних послуг відповідачем, не відповідають дійсності, а свідчення осіб, які підписали акт від 10.12.2017 року щодо не проживання відповідача, викликають у останнього сумнів. Вказує на те, якщо основними доказами не проживання є відповідні акти, то необхідно звернути увагу, щоб термін між датами складання першого та останнього актів становив понад шість місяців, однак акт від 10.12.2017 року не нараховує цього строку на час звернення до суду 29.03.2018 року та не може бути доказом. У спірній квартирі позивач ОСОБА_1 не проживав на протязі декількох років та мешкав у квартирі своїх батьків, а спірну квартиру здавав в оренду, мотивуючи не достатком коштів на сплату комунальних платежів та лікування, в свою чергу відповідач ОСОБА_3, незважаючи на скрутне матеріальне становище, змушений був погоджуватися, орендував квартиру, щоб не ускладнювати відносини з хворим батьком. Крім того, зазначає, що останнім часом ОСОБА_1 повернувся в спірну квартиру, а відповідач змушений мешкати в орендованій квартирі, оскільки позивач змінив замки, ключі від квартири не надав, у зв’язку з чим, потрапити до квартири відповідач не має можливості, тим самим ОСОБА_1 перешкоджає синові в користуванні житловим приміщенням. Незважаючи на підтримання доброзичливих стосунків між сторонами, навідування сина в орендованій квартирі, зустрічі на свята, ОСОБА_1 на умови мирного вирішення питання щодо житла не йде, а також жодного разу не вимагав від відповідача знятися з реєстраційного обліку та не оспорював право відповідача на користування квартирою.

Представник позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 надав до суду відзив на зустрічну позовну заяву, в якому просить суд відмовити у задоволенні зустрічної позовної заяви посилаючись на те, що факт перешкоджання відповідачу у користуванні квартирою є надуманим та не підтверджується жодними доказами. Вказує на те, що відповідач ОСОБА_3 фактично не планує мешкати в спірній квартирі, оскільки має власну сім’ю та мешкання із хворою людиною в однокімнатній квартирі створить відповідачу зайві проблеми. ОСОБА_1 хворіє захворюванням, у зв’язку з яким останній не може мешкати в комунальній квартирі, в одній кімнаті з членами родини, що підтверджується медичним висновком, який є безстроковим та відомий родині позивача, в тому числі і відповідачу. Разом з тим, зазначає, що факт немешкання відповідача в квартирі за адресою: м. Харків, вул. Танкопія, б. 39/18, кв. 53, підтверджується актами від 05.11.2016 року, від 10.12.2017 року, від 20.01.2018 року, від 17.05.2018 року. Посилання ОСОБА_3 щодо відсутності права власності не відповідає дійсності, оскільки має місце заповіт померлого дідуся - ОСОБА_6 на ім’я відповідача щодо частки квартири за адресою: м. Харків, вул. Ощепкова, б. 13, кв. 25 та доводи відповідача щодо доброзичливих стосунків з позивачем також не є спроможними, оскільки відповідач та його дружина відмовили у проханні позивача щодо надання відомостей про доходи, необхідних для заповнення декларації та отримання житлової субсидії.

Присутні у судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2, який діє на підставі довіреності та доручення для надання безоплатної вторинної правової допомоги від 19.03.2018 року, підтримали позовну заяву та просили відмовити у задоволенні зустрічної позовної заяви.

Відповідач ОСОБА_3 та представник відповідача ОСОБА_4, яка діє на підставі довіреності від 25.07.2018 року, заперечували проти первісного позову, просили відмовити у його задоволенні та задовольнити зустрічну позовну заяву.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - комунальне підприємство «Жилкомсервіс» у судове засідання не з’явився, про час та місце судового розгляду повідомлявся своєчасно та належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Заслухавши пояснення сторін, свідків, дослідивши докази по справі, суд дійшов висновку, що первісна позовна заява та зустрічна позовна заява не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ордеру на житлове приміщення № 2792 серії Е від 26.06.1992 року, виданого Виконавчим комітетом Харківської міської ради народних депутатів бюро по обміну житловими приміщеннями, ОСОБА_1 було надано право на зайняття разом з дружиною ОСОБА_5 та сином ОСОБА_3 в порядку обміну житлове приміщення житловою площею 17,58 кв.м., що складає однокімнатну квартиру за адресою: м. Харків, вул. Танкопія, б. 39/18, кв. 53 (а.с. 8).

Згідно довідки № 811 від 16.03.2018 року вбачається, що на спірній житловій площі в квартирі за адресою: м. Харків, вул. Танкопія, б. 39/18, кв. 53 зареєстровані ОСОБА_1, як наймач та його син ОСОБА_3 (а.с. 9).

Таким чином, в силу ст. 64 ЖК України, ОСОБА_3 як член сім'ї наймача ОСОБА_1 набув нарівні з ним всі права та обов'язки, що випливають з договору найму житлового приміщення.

Відповідно до положень ст. 47 Конституції України кожен має право на житло; ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Як зазначено у ст. 9 ЖК України, ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування ним інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Відповідно до ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на повагу до свого житла. Втрата житла є найбільш крайньою формою втручання у це право (рішення ЄСПЛ від 13 травня 2008 року у справі «МакКенн проти Сполученого Королівства» (McCann v. theUnitedKingdom), заява № 19009/04, п. 50; рішення ЄСПЛ від 02 грудня 2010 року у справі «Кривіцька та Кривіцький проти України» («Kryvitska and Kryvitsky v.Ukraine») заява № 30856/03, п. 41.

Згідно із ст.ст. 71, 72 ЖК України, при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.

Визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, проводиться в судовому порядку.

У п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України за № 2 від 12 квітня 1985 року «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» роз'яснено, що у справах про визнання наймача або члена його сім'ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (ст.71 ЖК України), необхідно з'ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки.

Виходячи зі змісту ст. 71 ЖК України, відповідно до вимог ст. 264 ЦПК України та роз'яснень, викладених у постанові Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 року за № 2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України», при вирішенні спору про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, необхідно встановити факт відсутності особи у жилому приміщення понад шість місяців та поважність причин такої відсутності.

Поважність причин відсутності особи за місцем проживання визначаються судом у кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи та правил ЦПК України щодо оцінки доказів.

Суд має всебічно перевірити доводи сторін щодо поважності причин відсутності у жилому приміщенні понад зазначені у ст. 71 ЖК України строки.

Відповідно до актів від 5 листопада 2016 року, 10 грудня 2017 року, 20 лютого 2018 року, складених мешканцями квартир будинку № 39/18 по вул. Танкопія в м. Харкові, ОСОБА_3 з 1997 року у спірній квартирі не проживає, особистих речей у квартирі не виявлено, спальних місць та інших ознак, що вказують на фактичне проживання в ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 не мається (а.с. 57 - 59).

ОСОБА_7 не проживання відповідача на спірній житловій площі більше шести місяців, підтвердили допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_7, які є знайомими позивача, зазначивши, що позивач ОСОБА_1 проживає сам у квартирі за адресою: м. Харків, вул. Танкопія, б. 39/18, кв. 53, сина позивача – ОСОБА_3 в зазначеній квартирі не зустрічали, сторонніх речей, що не належать позивачу не бачили та свідок ОСОБА_10, яка є сусідкою позивача, вказала, що позивач мешкає у квартирі один, сина позивача – ОСОБА_3 бачила останній раз коли йому було п’ять років.

Допитані свідки з боку відповідача, ОСОБА_11 - дружина відповідача, ОСОБА_12 - бабуся відповідача, також зазначили, що ОСОБА_3 не проживав в квартирі за адресою: м. Харків, вул. Танкопія, б. 39/18, кв. 53 з причин конфліктності позивача, свідок ОСОБА_13 - мати відповідача та колишня дружина позивача, не заперечувала, що її син – ОСОБА_3 не проживає в спірній квартирі більше шести місяців, вказавши причину - конфліктність позивача, послалась на те, що ОСОБА_1 страждає психічним захворюванням та біля 10 років їм відомо про висновок лікарів щодо необхідності позивачу проживати окремо від членів родини.

Як вбачається з медичного висновку № 6 від 29.02.2000 року, виданого психоневрологічним диспансером № 3, ОСОБА_1 страждає захворюванням та за станом здоров’я не може проживати в комунальній квартирі, не може проживати в одній кімнаті з членами своєї сім’ї, в тому числі в ізольованій квартирі. Даний висновок видано безстроково (а.с. 71).

Згідно довідки до акту огляду МСЕК серії 10 ААБ № 198278 від 12.12.2012 року ОСОБА_1 є інвалідом другої групи безстроково (а.с. 19).

Під час вирішення питання про втрату відповідачем права на користування жилим приміщенням з'ясуванню підлягають термін його відсутності та поважність причин такої відсутності. Проте позивачем не надано суду доказів на підтвердження відсутності відповідача понад шість місяців саме без поважних причин.

Звертаючись до суду та порушуючи питання про визнання відповідача, таким, що втратив право користування житловим приміщенням з підстав передбачених ст.71 ЖК України, позивач посилався на вказані акти про не проживання відповідача та показання свідків.

Разом з тим, на думку суду, зазначені акти не є належними доказами у справі, оскільки не містять інформації щодо причин не проживання відповідача в спірному приміщенні. Сам факт не проживання відповідача у зазначеній квартирі та не сплата комунальних послуг, не є підставою для визнання його таким, що втратив право користування житловим приміщенням, оскільки відповідно до правил ст. 71 ЖК України, підставою для визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням є не проживання понад шість місяців в житловому приміщенні без поважних причин.

Проте, позивач не надав будь-яких інших доказів суду щодо не проживання відповідача в спірній квартирі без поважних причин.

Так, судом встановлено, що відсутність відповідача ОСОБА_3 у спірній квартирі викликана поважними причинами, пов'язаними з конфліктною ситуацією, що виникла між сторонами, а також захворюванням позивача, яке виключає можливість проживання в одній кімнаті зі членами сім’ї, за таких обставин, суд приходить до висновку, що неповажності причин не проживання відповідача в спірній квартирі позивачем не доведено, тому вважати його таким, що втратив зв'язок зі спірною квартирою, не можна та у зв’язку з чим, необхідно відмовити у задоволенні позову про визнання відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням за адресою: м. Харків, вул. Танкопія, б. 39/18, кв. 53, знявши його з реєстраційного обліку за вказаною адресою.

Щодо вимог за зустрічною позовною заявою, суд також не вбачає підстав для їх задоволення.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідачем ОСОБА_3 не доведено факт чинення йому перешкод у користуванні спірною квартирою, зміну замків та не надання ключів. Так, допитані у судовому засіданні свідки відповідача ОСОБА_11 - дружина відповідача, ОСОБА_12 - бабуся відповідача, ОСОБА_13 - мати відповідача, зазначали, що відповідач не звертався до позивача з проханням вселитися та проживати разом із позивачем, а також щодо надання йому ключа від спірної квартири, лише підтвердили звернення відповідача з пропозицією до позивача щодо переїзду останнього до квартири матері позивача за адресою: м. Харків, вул. Ощепкова, б. 13, кв. 25 та отримав відмову.

Сам відповідач ОСОБА_3 також підтвердив факт того, що жодного разу не просив у позивача ключі від квартири та не виявляв бажання проживати разом із позивачем.

Крім того, відповідачем не були спростовані доводи позивача ОСОБА_1 щодо наявності у нього та його матері ОСОБА_13 ключа від квартири після винесення рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 18.11.1999 року щодо вселення ОСОБА_1 (нині ОСОБА_13) Н.А. в квартиру за адресою: м. Харків, вул. Танкопія, б. 39/18, кв. 53 та не зміну замків.

У зв’язку з наведеним, підстави вважати, що позивач ОСОБА_1 чинить перешкоди відповідачу ОСОБА_3 у користуванні житловим приміщенням відсутні. Так, відповідач не надав суду обґрунтованого посилання ні на дату, коли він намагався вселитися у квартиру, ні на обставини, за яких йому чинилися перешкоди у вчиненні таких дій, ні на вжиті ним заходи задля усунення порушень його житлових прав, якщо такі існували.

Таким чином, належних та допустимих доказів на підтвердження факту чинення відповідачу ОСОБА_3 зі сторони позивача ОСОБА_1 перешкод у користуванні житловим приміщенням квартири за адресою: м. Харків, вул. Танкопія, б. 39/18, кв. 53 відповідачем не надано, у зв’язку з чим, суд не вбачає підстав для задоволення зустрічної позовної заяви.

Приймаючи до уваги наведене, суд, вважає необхідним відмовити у задоволенні первісної позовної заяви та зустрічної позовної заяви.

Керуючись ст. ст.3, 4, 10, 12, 13, 76-81, 258-259, 263-265, 272, 273, 354 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору  - комунальне підприємство «Жилкомсервіс» про визнання особи такої, що втратила право користування житловим приміщенням– відмовити.

У задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням та вселення – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення лише вступної та резолютивної частин судового рішення, а також у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Фрунзенський районний суд м.Харкова.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстроване у встановленому порядку місце проживання (перебування): м. Харків, вул.Танкопія, буд.39/18, кв.53, ідентифікаційний номер – НОМЕР_1.

Відповідач: ОСОБА_14, ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстроване у встановленому порядку місце проживання (перебування): м. Харків, вул.Танкопія, буд.39/18, кв.53, ідентифікаційний номер - НОМЕР_2.

Третя особа: комунальне підприємство «Жилкомсервіс», місцезнаходження: м.Харків, майдан Конституції, буд.7, ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - 34467793.

Повне судове рішення складено 08 листопада 2018 року.

Суддя –