ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 825/1951/18 Суддя (судді) першої інстанції: Падій В.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2018 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Лічевецького І.О., суддів - Мельничука В.П., Земляної Г.В., при секретарі - Бродацькій І.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою Чернігівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 31 травня 2018 року адміністративну справу за позовом Чернігівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,

ВСТАНОВИВ

Чернігівське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулася до суду з адміністративним позовом про стягнення з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 38340,00 грн. адміністративно-господарських санкцій та 414,00 грн. пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій.

Позовні вимоги вмотивовано тим, що відповідач, в порушення вимог чинного законодавства, не створював у 2017 році робочі місця для працевлаштування інвалідів відповідно до встановленого нормативу.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 31 травня 2018 року адміністративний позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача 19 170 грн. адміністративно-господарських санкцій та 207 грн. пені.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення і прийняти нову постанову про задоволення адміністративного позову в повному обсязі.

Зокрема, скаржник стверджує, що оскільки у відповідача працює 15 осіб, то сума адміністративно-господарських санкцій складає один розмір середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом попередньої інстанції норм процесуального права, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 19.02.2018 р. відповідачем подано до Чернігівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2017 рік за формою № 10-ПІ.

За даними цього звіту середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу у 2015 р. становила 15 осіб, середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність становить 0 осіб; кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні складає 1 особа; середньорічна заробітна плата штатного працівника складає 38 340,00 грн.

Отже, 1 робоче місце інвалідом зайнято не було.

Спеціальним законом, який визначає основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами, є Закон України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21.03.91 № 875-XII (надалі за текстом - «Закон № 875-XII») (тут та надалі норми у редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин).

Частиною третьою статті 18 Закону № 875-XII визначено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини першої статті 19 Закону № 875-XII для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

При цьому, частиною другою статті 19 Закону № 875-XII зобов'язано підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, самостійно розраховувати кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті та забезпечувати працевлаштування осіб з інвалідністю.

За змістом частин 1 та 2 статті 20 Закону № 875-XII підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів. Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Відповідно до частини першої статті 218 Господарського кодексу України підставою для застосування господарсько-правової відповідальності до учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Приймаючи до уваги згідно листа Чернігівського міського центру зайнятості № 07/648 від 23.02.2018 р. ФОП ОСОБА_2 протягом 2017 р. звіти за формою 3-ПН для працевлаштування осіб з інвалідністю не подавав, тобто вчиняв не необхідні дії та створені робочі місця для працевлаштування працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена група інвалідності, слід погодитись з висновком суду попередньої інстанції про наявність правових підстав для застосування господарсько-правової відповідальності.

Разом з тим, ухвалюючи рішення у справі, окружний адміністративний суд дійшов помилкового висновку про те, що розмір адміністративно-господарських санкцій має визначатися в розмірі половини середньої річної заробітної плати, оскільки протягом 2017 р. середньооблікова кількість штатних працівників складала 15 осіб.

Згідно п. 3.7. Інструкції щодо заповнення форми №10-ПІ (річна) «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів» у рядку 06 звіту відображається сума коштів адміністративно-господарських санкцій, яку повинен сплатити роботодавець у разі невиконання нормативу. Для роботодавців, у яких працює 15 осіб і більше, сума коштів адміністративно-господарських санкцій дорівнює рядок 06 = (рядок 03 - рядок 02) х рядок 05. Для роботодавців, у яких працює від 8 до 15 осіб, сума коштів адміністративно-господарських санкцій дорівнює рядок 06 = 1 х (рядок 05/2).

З огляду на наведені правові норми та фактичні обставини справи колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення позову в повному обсязі та стягнення з відповідача 38340,00 грн. адміністративно-господарських санкцій та 414,00 грн. пені.

Згідно з ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неповне з'ясування судом обставин справи, що мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального права.

Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Чернігівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів задовольнити.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 31 травня 2018 року скасувати ухвалити нове судове рішення.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (р/р: НОМЕР_2 в ЧОУ АТ Ощадбанк, МФО: 353553, ід. код: НОМЕР_1) в дохід Державного бюджету України (отримувач: Державний бюджет м. Чернігів, банк отримувача: ГУДКСУ у Чернігівській області, рахунок: 31211230700002, МФО: 853592, код ЄДРПОУ: 38054398) 38340,00 грн. адміністративно-господарських санкцій та 414,00 грн. пені.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття.

Касаційна скарга на постанову суду може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Постанова складена в повному обсязі 06 листопада 2018 р.

Головуючий суддя І.О.Лічевецький

суддя В.П.Мельничук

суддя Г.В.Земляна