Провадження №2/760/341/18

Справа №760/12830/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 жовтня 2018 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Усатової І.А.,

при секретарі: Ковальській К.О.,

за участю:

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про відшкодування шкоди , завданої джерелом підвищеної небезпеки внаслідок ДТП, суд -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 з позовом та просив суд стягнути з відповідача на свою користь 29 282, 87 грн. матеріальної шкоди та суму судового збору в розмірі 640,00 грн.

Позов обгрунтовано тим, що 26.11.2015 о 16:40 год. ОСОБА_4, керуючи автомобілем марки «Toyota Corolla», державний номерний знак НОМЕР_1, в м. Київ по вул. Народного Ополчення, 9 порушив вимоги ПДР, внаслідок чого відбулось зіткнення зазаначеного автомобіля з автомобілем марки «Seat Ibiza», державний номерний знак НОМЕР_2, який належить ОСОБА_3, що призвело до механічних пошкоджень обох транспортних засобів.

Зазначено, що постановою судді Солом'янського районного суду м. Києва від 22.02.2016 притягнено ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Як вказав позивач, цивільно-правова відповідальність ОСОБА_4, як власника наземного транспортного засобу, була застрахована ПАТ «Страхова компанія «АХА СТРАХУВАННЯ» на підставі договору (полісу) № АІ8958371 від 13.11.2015.

Позивач пояснив, що, з метою отримання страхового відшкодування завданої відповідачем майнової шкоди, він звернувся до страховика із заявою вх. №1507 від 11.07.2016. Здійснивши розрахунок страхового відшкодування по даному страховому випадку на підставі висновку № 737/15 від 02.06.2016, страховик встановив вартість відновлюваного ремонту автомобіля позивача у розмірі 22 911, 65 грн. (без ПДВ). З урахуванням коефіцієнту фізичного зносу розмір страхового відшкодування склав 8 646,80 грн. (без ПДВ).

Вказав, що 26.07.2016 зазначена сума коштів у розмірі 8 646,80 грн. була перерахована страховиком на розрахунковий рахунок станції технічного обслуговування Дочірнє підприємство «Авто-Київ».

Зазначив, що в той же час фактична вартість відновлюваного ремонту пошкоджень, отриманих автомобілем позивача внаслідок зіткнення з автомобілем відповідача, згідно з розрахунком-фактурою та акту виконаних робіт, наданих станцією технічного обслуговування Дочірнє підприємство «Авто-Київ», склала 37 929,67 грн.

12.06.2017 позивач перерахував на розрахунковий рахунок станції технічного обслуговування Дочірнє підприємство «Авто-Київ» 29 282,87 грн., що становить різницю між фактичною вартістю відновлюваного ремонту автомобіля позивача та сумою страхового відшкодування, раніше перерахованого страховиком на рахунок станції технічного обслуговування ДП «Авто-Київ» (37 929,67 грн. - 8 646, 80 грн. = 29 282, 87 грн.).

У зв'язку з наведеним, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь, в порядку ст. 1194 ЦК України, різницю між фактичним розміром збитків та страховим відшкодуванням у розмірі 29 282,87 грн.

Ухвалою судді від 26.07.2017 у справі відкрито провадження.

18.12.2017 на адресу суду надійшли заперечення від ОСОБА_4, в яких останній вказав, що позовні вимоги є необгрунтовними та заперечує проти їх задоволення. Вказав, що його цивільна-правова відповідальність, як власника наземного транспорту, була застрахована ПАТ «Страхова компанія «АХА СТРАХУВАННЯ» на підставі договору (полісу) № АІ8958371 від 13.11.2015. Посилається на те, що до позовної заяви не додані ні висновок, ні розрахунок страхового відшкодування, дані про особу, яка робила висновок № 737/15 від 02.06.2016, крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача грошову суму, яка не зазаначена в розрахунку страховика та у вказаному висновку. Посилався на те, що розрахунок страхового відшкодування згідно позовної заяви був складений 02.06.2016, а роботи по акту виконаних робіт через півтора року 16.06.2017, за цей час з автомобілем могло трапитися що завгодно. Відповідач також посилається на те, що акт виконаних робіт №АКТО1601866 від 16.06.2017, наданий Дочірнім підприємством «Авто-Київ» , не можна вважати належним доказом дійсної вартості заподіяної шкоди.

Представник позивача у судовому засіданні просив задовольнити позов.

Відповідач та представник відповідача у судовому засіданні просили відмовити у задоволенні позову.

Суд, заслухавши сторін, дослідивши матеріали справи, дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 26.11.2015 о 16:40 год. ОСОБА_4, керуючи автомобілем марки «Toyota Corolla», державний номерний знак НОМЕР_1, в м. Київ по вул. Народного Ополчення, 9 порушив вимоги ПДР, внаслідок чого відбулось зіткнення зазначеного автомобіля з автомобілем марки «Seat Ibiza», державний номерний знак НОМЕР_2, який належить ОСОБА_3, що призвело до механічних пошкоджень обох транспортних засобів.

Постановою судді Солом'янського районного суду м. Києва від 22.02.2016 у справі №760/453/16-п, ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні даної ДТП.

Як вбачається з матеріалів справи, цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу «Toyota Corolla» д.н.з. НОМЕР_1, на підставі полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АІ8958371 від 13.11.2015 на момент дтп була застрахована у ПАТ «Страхова компанія «АХА СТРАХУВАННЯ».

Як вбачається із заяви про страхове відшкодування від 11.07.2016 у справі №1.102.15.05565 по страховому полюсу АІ8958371 від 13.11.2015, вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Seat Ibiza», д.н.з. НОМЕР_2, становить 22911,65 грн., розмір страхового відшкодування за вирахуванням коефіцієнту фізичного зносу безумовної франшизи складає 8646,80 грн., що було погодженого із ОСОБА_3.

26.07.2016 ПрАТ «СК «АХА Стархування» було перераховано на рахунок ДП «Авто-Київ» кошти в сумі 8646,80 грн., призначення платежу: страхове відшкодування згідно акту №АХА2121497. ОСОБА_3, ІПН НОМЕР_3, що підтверджується платіжним дорученням №256 871 від 26.07.2016.

Відповідно до акту виконаних робіт АКТО1601866 від 16.06.2017 та рахунку-фактури № АКС - 001430 від 26.05.2016, вартість виконаних робіт ремонту транспортного засобу марки «Seat Ibiza» д.н.з. НОМЕР_2 становить 37 929,67 грн.

ОСОБА_3 було перераховано на рахунок ДП «Авто-Київ» 29 282,87 грн., що підтверджується квитанціями №№ 23841017 та 23846529 від 12.06.2017.

Так, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь різницю між фатичною вартістю відновлюваного ремонту його автомобіля та сумою страхового відшкодування, раніше перерахованого ПАТ «Страхова компанія «АХА СТРАХУВАННЯ» на рахунок станції технічного обслуговування ДП «Авто-Київ» у сумі 29 282, 87 грн., на що слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом.

Частиною 2 зазначеної норми визначено, що особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Частиною 2 статті 22 ЦК України визначено, що збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі,а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що законодавцем встановлена презумпція вини завдавача шкоди, відповідач звільняється від обов'язку відшкодувати шкоду, якщо доведе, що шкода була завдано не з його вини. При цьому потерпілий повинен надати докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов'язана відшкодувати шкоду.

Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», при визначенні розміру відшкодування шкоди, заподіяної майну, судам слід враховувати, що потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості на час розгляду справи втраченого майна, робіт, які необхідно провести, щоб виправити пошкоджену річ, усунути інші негативні наслідки неправомірних дій заподіювача шкоди.

За змістом Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (статті 9, 22-31, 35, 36) настання страхового випадку (скоєння дорожньо-транспортної пригоди) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов'язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Як передбачено статтею 1194 ЦК України, в разі, якщо страхової виплати (страхового відшкодування) недостатньо для повного відшкодування шкоди, завданої особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, ця особа зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

З огляду на вищенаведене, сторонами договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому, договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння дорожньо-транспортної пригоди за участю забезпеченого транспортного засобу.

Завдання потерпілому шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди породжує деліктне зобов'язання, в якому праву потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується відповідний обов'язок боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас така дорожньо-транспортна пригода слугує підставою для виникнення договірного зобов'язання згідно з договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника - в договірному зобов'язанні ним є страховик.

Разом із тим, зазначені зобов'язання не виключають одне одного. Деліктне зобов'язання - первісне, основне зобов'язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди. Натомість страхове відшкодування - виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, в результаті якої завдана шкода, буде кваліфікована як страховий випадок. Одержання потерпілим страхового відшкодування за договором не обов'язково припиняє деліктне зобов'язання, оскільки страхового відшкодування може бути недостатньо для повного покриття шкоди, й особа, яка завдала шкоди, залишається зобов'язаною. При цьому, потерпілий стороною договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів не є, але наділяється правами за договором: на його, третьої особи, користь страховик зобов'язаний виконати обов'язок зі здійснення страхового відшкодування.

Особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд (частина перша статті 12 ЦК України). Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї (частина друга статті 14 ЦК України).

Відповідно до статті 511 ЦК України зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Згідно з частинами першою та четвертою статті 636 ЦК України договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі. Якщо третя особа відмовилася від права, наданого їй на підставі договору, сторона, яка уклала договір на користь третьої особи, може сама скористатися цим правом, якщо інше не випливає із суті договору.

З огляду на вищенаведене, право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб. Закон надає потерпілому право одержати страхове відшкодування, але не зобов'язує одержувати його. При цьому відмова потерпілого від права на одержання страхового відшкодування за договором не припиняє його права на відшкодування шкоди в деліктному зобов'язанні.

Таким чином, потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов'язань, деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди, або шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1194 ЦК України підстав.

Якщо потерпілий звернувся до страховика і одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов'язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов'язку згідно зі статтею 1194 ЦК України - відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.

Розмір страхового відшкодування страховик узгоджує з особою, яка має право на отримання відшкодування, проте страховик самостійно приймає рішення про здійснення чи відмову в здійсненні страхового відшкодування (статті 36, 37 Закону № 1961-IV). При цьому розмір страхової виплати (страхового відшкодування) з особою, яка завдала шкоди, страховик за законом узгоджувати не зобов'язаний, хоча цей розмір безпосередньо впливає на обсяг відповідальності особи, яка завдала шкоди, за статтею 1194 ЦК України.

Таким чином, розмір страхової виплати (страхового відшкодування), якщо страховик визначає його меншим страхової суми (ліміту його відповідальності), може бути оспорений особою, яка завдала шкоди, якщо ця особа виконала свій обов'язок перед потерпілим, у тому числі й частково відшкодувала шкоду згідно статті 1194 ЦК України, але вважає, що страховик порушив умови договору, здійснив потерпілому страхову виплату (страхове відшкодування) не в повному обсязі, що призвело до безпідставного збільшення обсягу її (особи, яка завдала шкоди), відповідальності.

За умовами ч.3 ст. 12, ч.1 ст. 13 ЦПК України обов'язок доказування покладається на сторони у справі.

Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно вимог ст. ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Під час судового розгляду було встановлено, що ОСОБА_4 є особою, винними діями якої трапилася дорожньо-транспортна пригода, у результаті якої був пошкоджений автомобіль позивача, тому саме він повинен відшкодувати завдану позивачу шкоду.

Разом з тим, судом не приймаються до уваги до акт виконаних робіт АКТО1601866 від 16.06.2017 та рахунок фактури № АКС - 001430 від 26.05.2016, згідно яких вартість виконаних робіт ремонту транспортного засобу марки «Seat Ibiza» д.н.з. НОМЕР_2 становить 37 929,67 грн., оскільки хоч вони і підтверджені квитанціями, але були виписані у травні 2016 року та червні 2017 року, тобто більше, ніж через півроку після дорожньо-транспортної пригоди, та з них взагалі не вбачається чи пов'язані вони з відновлювальним ремонтом чи ні, та за який саме ремонт вони були виписані. А отже, у суду відсутня можливість встановити причино - наслідковий зв'язок між шкодою яка була заподіяна внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 26 листопада 2015 року, та витратами, які підтверджують надані позивачем рахунком-фактурою та актом виконаних робіт.

Оцінюючи матеріали справи у їх сукупності, суд вважає, що з відповідача підлягає стягненню на користь позивача різниця між вартістю відновлювального ремонту і страховим відшкодуванням у розмірі 14 264,85 грн., з розрахунку 22 911,65 грн. - 8646,80 грн., та приймає до уваги саме заяву про страхове відшкодування від 11.07.2016 у справі №1.102.15.05565 по страховому полюсу АІ8958371 від 13.11.2015, як належний доказ на підтвердження збитків, що були заподіяні позивачу.

Таким чином, позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки внаслідок ДТП підлягає частковому задоволенню.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Виходячи з цього, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача понесені ним витрати, пов'язані зі зверненням до суду, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме: 311,77 грн.

Керуючись ст.ст. 11, 23, 1166, 1187, 1192, 1194 ЦК України, ст.ст. 2, 4, 5, 10, 12, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 82, 83, 133, 141, 209-211, 223, 247, 258, 259, 263-265, 268, 280, 281, 282, 354 ЦПК України, суд, -,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки внаслідок ДТП - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 матеріальну шкоду у розмірі 14 264,85 грн.

В іншій частині - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 311,77 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: