06.11.18

22-ц/4812/75/18

Провадження №22-ц/4812/75/18

Категорія 46

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

6 листопада 2018 року                                                          м. Миколаїв

                                                                                   Справа № 486/1373/17

Миколаївський апеляційний суд у складі  колегії суддів:

головуючого судді  – Шаманської Н.О.,

суддів: Данилової О.О., Коломієць В.В.,

із секретарем – Гавор В.Б.,

переглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу 

за позовом

ОСОБА_1, ОСОБА_2

до

ОСОБА_3

про

визначення порядку користування квартирою

за апеляційною скаргою

ОСОБА_3

на рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області, ухвалене під головуванням судді Савіна О.І. 2 липня 2018 року в приміщенні цього ж суду, дата складення повного тексту рішення не зазначена

                                                 в с т а н о в и в:

У листопаді 2017 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись з позовом до ОСОБА_3 про встановлення порядку користування квартирою.

В обґрунтування позовних вимог зазначали, що їм, їх матері – ОСОБА_4 та відповідачу належала на праві спільної сумісної власності квартира АДРЕСА_1, частка кожного становила 1/4. Після смерті матері, вони та відповідач успадкували належну матері 1/4 частину даної квартири. На даний час частка кожного у вказаній квартирі становить 1/3. В квартирі зареєстровані позивач ОСОБА_2 та відповідач. За спільною згодою всіх співвласників квартири вони передали дві кімнати площею 16,9 кв.м. та 8,4 кв.м. у тимчасове користування знайомим. Кімната площею 10,9 кв.м була зачинена відповідачем на замок та ніким не використовувалася.

На даний час між сторонами виник конфлікт з приводу користування квартирою та оплати житлово-комунальних послуг. Добровільно вирішити дане питання не можливо.

Посилаючись на викладене, позивачі просили встановити порядок користування квартирою № 25 в будинку № 4 по бульвару Курчатова в м. Южноукраїнську Миколаївської області, виділивши у користування ОСОБА_2 та ОСОБА_1 кімнату жилою площею 16,9 кв.м та кімнату жилою площею 8,4 кв. м., а також лоджію площею 7,2 кв.м, а в користування ОСОБА_3 - кімнату жилою площею 10,9 кв. м, кухню площею 6,7 кв.м, ванну кімнату площею 2,2 кв. м, туалет площею 1,1 кв.м, коридор площею 7,9 кв.м, вбудовану шафу площею 0,8 кв.м залишити в спільному користуванні сторін.

Рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 2 липня 2018 року позов задоволено. Встановлено порядок користування квартирою № 25 в будинку № 4 по бульвару Курчатова в м. Южноукраїнську , виділено у користування ОСОБА_2 та ОСОБА_1 кімнати жилою площею 16,9 кв.м. та 8,4 кв.м., а також лоджію площею 7,2 кв.м., а в користування ОСОБА_3 – кімнату жилою площею 10,9 кв.м. Кухня, ванна кімната, туалет, коридор, вбудована шафа залишені в спільному користуванні. Розподілені судові витрати.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом першої інстанції його прав стосовно користування усіма підсобними приміщеннями квартири, зокрема лоджією, а також порушення майнових та житлових прав, відповідач просив скасувати рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою судді Апеляційного суду Миколаївської області від 24 вересня 2018 року відкрито апеляційне провадження.

       На виконання Указів Президента України від 29 грудня 2017 року № 452/2017 «Про ліквідацію апеляційних судів та утворення нових апеляційних судів в апеляційних округах» та від 28 вересня 2018 року № 297/2018 «Про переведення суддів», Апеляційний суд Миколаївської області ліквідовано та утворено новий Миколаївський апеляційний суд. Справи, що перебували у його провадженні, передані до новоутвореного Миколаївського апеляційного суду (частина 5 статті 31 ЦПК України), який розпочав роботу 3 жовтня 2018 року.

       Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 16 жовтня 2018 року у складі, визначеному при автоматичному розподілі, цивільну справу прийнято до провадження цього суду.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення  учасників, які приймали участь у розгляді справи, перевіривши законність   та обґрунтованість судового рішення в межах доводів  та вимог апеляційної скарги,   колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга  не підлягає  задоволенню з наступних підстав.

Так, судом першої інстанції встановлено, що квартира АДРЕСА_2 має житлову площу 36,2 кв.м та складається з трьох жилих кімнат площею 16,9 кв.м, 8,4 кв.м та 10,9 кв.м. Сторони у справі є співвласниками вищезазначеної квартири, кожному з них належить по 1/3 частині ( 12,07 кв.м.).

Відповідно до статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Ця стаття свідчить про те, що первинне значення у врегулюванні відносин між співвласниками має домовленість. Очевидним є те, що рішення суду не може підмінити собою їх домовленість. Водночас, при виникненні конфліктної ситуації, яка унеможливлює добровільне встановлення порядку користування спільним майном між співвласниками, такий порядок користування може встановити суд.

При здійсненні права власності співвласниками щодо спільного майна потрібно враховувати правову природу такої власності, адже співвласникам належить так звана ідеальна частка у праві власності на спільне майно, яка є абстрактним вираженням співвідношення в обсязі прав співвласників спільної власності. Отже, кожному з них належить не частка у спільному майні, а частка у праві власності на це майно. Визнання за кожним зі співвласників права на конкретну частину майна в натурі спричинить припинення спільної власності. Поняття ж реальної частки використовується при поділі спільного майна в натурі в разі припинення його спільного правового режиму, а також може застосовуватися відповідно до частини третьої статті 358 ЦК України при встановленні співвласниками порядку користування спільним майном в натурі згідно з розмірами належних їм часток.

Таким чином, потрібно розмежовувати порядок поділу спільної власності з метою припинення такого її режиму і порядок встановлення користування спільним майном.

У даному випадку спірні правовідносини стосуються не поділу квартири, а встановлення порядку спільного користування нею. Тому критерій необхідності виділення у користування кожному зі співвласників ізольованого приміщення, особливо, якщо при цьому неможливо забезпечити відповідність ідеальних часток реальним, не є обов'язковим.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 17 лютого 2016 року у справі № 6-1500цс15.

З урахуванням викладеного, судом першої інстанції було встановлено такий порядок користування квартирою, який фактично склався між сторонами, зокрема, позивачам виділено дві житлові кімнати загальною площею 25,3 кв.м. ( 16, 9 + 8,4 кв.м.), що перевищує розмір їх ідеальних часток на 0,58 кв.м. а відповідачу виділено в користування і житлову кімнату площею 10,9 кв.м (відповідно до точного розміру його ідеальної частки йому належить 12,07 кв.м., а виділили йому 10,9 кв.м, отже, на 1,17 кв.м менше).

Колегія суддів не погоджується з доводами відповідача стосовно того, що його майнові права порушені, оскільки спірні правовідносини не стосуються розподілу майна для припинення права спільної часткової власності і такий правовий режим зберігається. Суд виділив в користування сторонам спору в натурі частки, адекватні розміру їх часток у праві власності на спільне майно. При цьому допускається можливість відійти в незначних обсягах від відповідності реальних часток ідеальним у зв'язку з неможливістю забезпечити їх точну відповідність. Таке рішення не змінює розміру часток співвласників у праві власності на спільне майно, не порушує їх прав як власників.

Не можна погодитись і з запропонованим відповідачем порядком користування квартирою, за яким він просив виділити йому у користування кімнату, площею 16,9 кв.м., оскільки розмір зазначеної кімнати значно перевищує частку відповідача (на 4,83 м).

Що стосується виділення у користування позивачів лоджії, то вихід на лоджію облаштовано з кімнати площею 16, 9 кв.м яка виділена у користування позивачів, а тому відсутня реальна можливість виділення відповідачу зазначеного нежитлового приміщення. Будь-яких варіантів поділу зазначеного підсобного приміщення відповідачем не запропоновано.

Не може бути підставою для скасування судового рішення й посилання відповідача на те, що судом не вирішено питання про розділ особових рахунків, оскільки розділ особових рахунків є наслідком визначення порядку користування квартирою, а оформлення особового рахунку на виділенні у користування позивачів приміщення на одного з них, не порушує прав відповідача.

Таким чином, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 2 липня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.   

  Головуючий:                                                               Н.О. Шаманська              

 Судді:                                                                  О.О. Данилова

                                                                                ОСОБА_5

 Повний текст постанови  складено 7 листопада 2018 року.