ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД  ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

Рішення

24.10.2018 р.                                  м. Ужгород                          Справа № 907/172/18

За позовом Малого підприємства “Надія”, м. Тячів

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Шкала – Енерджі”,                   м. Тячів

про стягнення 117  017 грн. 50 коп. заборгованості (з врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог),

Суддя господарського суду – Пригара Л.І.

Секретар судового засідання старший – ОСОБА_2

представники:

Позивача – ОСОБА_3, довіреність б/н від 18.04.2018 року

Відповідача –

Представник позивача просить суд задоволити позов в повному обсязі з врахуванням поданої заяви про зменшення розміру позовних вимог. В обґрунтування заявлених позовних вимог покликається на неналежне виконання відповідачем умов договору оренди № 25 від 20.06.2014 року в частині сплати орендних платежів за період з 01.04.2015 року по 30.06.2015 року у розмірі 188  082 грн., за період з 01.07.2015 року по 30.09.2015 року у розмірі 158  128 грн. 20 коп., за період з 01.10.2015 року по 31.12.2015 року у розмірі 160  218 грн.; договору оренди № 1/2016 від 15.05.2016 року за період з 15.05.2016 року по 30.06.2016 року на суму 88   816 грн.                    50 коп.; договору оренди № 2/2016 від 30.11.2016 року на суму 37  600 грн.; договору оренди № 26 від 01.01.2015 року за період з 01.04.2015 року по 30.06.2015 року на суму 36  450 грн., за період з 01.07.2015 року по 30.09.2015 року на суму 30  645 грн., за період з 01.10.2015 року по 31.12.2015 року на суму 31  050 грн., внаслідок чого у відповідача перед позивачем виникла загальна заборгованість по зазначених договорах оренди у розмірі 730  989 грн. 50 коп. Враховуючи, здійснення відповідачем часткових проплат за вказаними договорами оренди, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 117   017 грн. 50 коп.

Відповідач подав суду відзив на позовну заяву, яким просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Посилається на те, що в позовній заяві в таблиці № 3 позивачем наведено платежі, які відповідач здійснював на виконання умов договору, а в таблиці № 4 - кошти, що підлягають до сплати відповідачем. Наголошує на тому, що в таблиці для розрахунку заборгованості зі сплати за оренду, позивач вказав курси валюти, оскільки ч. 2 більшості договорів передбачено платіж в гривнях, що відповідає курсу долара. В ч. 2 договору № 25 від 20.06.2014 року вказано, що плата за користування приміщенням 1 290 м. кв. за 3 місяці складає 6 966,00 дол. США в гривневому еквіваленті по закупівельному курсу дол. США в “ОТП Банк”. При цьому позивач вказав різні курси в таблиці № 4 при нарахуванні заборгованості - від 22,7 грн./дол. до 27.0 грн./дол.

Вказує на те, що оскільки умовою виникнення права користування орендованим приміщенням є авансовий платіж на наступний квартал, позивач надавав відповідачу щоразу рахунки на сплату цього авансового платежу в гривнях протягом дії всіх договорів, в яких самостійно визначав суму авансового платежу. Крім того, сторони договорів щомісяця підписували акти приймання наданих послуг, в яких фіксували розмір плати за надані - отримані послуги з оренди складських приміщень в гривнях. Суми в цих актах за 3 місяці кожного кварталу відповідали сумам в рахунках, які виставлялися позивачем для авансового платежу на кожний квартал по кожному договору. На думку відповідача, оскільки сторони договорів - сторони спору щоразу при підписанні актів приймання наданих послуг погоджували повну вартість наданих - отриманих послуг за оренду приміщень в гривнях вже після їх надання, розмір цих послуг не може бути змінений, а розмір саме цих сум, визначених позивачем, входить до складу зобов’язань відповідача перед позивачем. За таких обставин, відповідач стверджує, що  нарахування позивачем сум зобов’язань в доларах США за різними курсами в таблиці 4 є безпідставне і некоректне, оскільки суперечить обопільно узгодженим сторонами договору зобов’язанням, які сторони зафіксували в рахунках та актах приймання наданих послуг.

Аналогічні умови досягнуті сторонами в договорі № 25А від 20.06.14 року про оренду 500,0 м.кв., за яким позивач не стягує заборгованості, та в договорі № 26 від 01.01.2015 року про оренду 300 м.кв. Натомість в ч. 2 договору № 1/2016 від 15.05.16 року про оренду 1 290 м.кв. встановлено незмінний курс дол. США в розмірі 25,50 грн./дол. для платежів за всі періоди, а сума зобов’язань визначена в рахунку в гривнях. В договорі № 2/2016 від 30.11.2016 року про оренду 1 290 м.кв. загальний розмір орендної плати визначено в сумі 37 600 грн.

За твердженням відповідача, позивач надав суду недостовірні розрахунки, оскільки вони суперечать не тільки погодженим сторонами договору сумам наданих - отриманих послуг, а і умовам укладених договорів з огляду на наступне.

Зокрема, в таблиці № 4, в якій позивач нараховував розмір зобов’язань за всіма договорами, він вказує, що відповідач повинен був сплатити по договору № 25 на користь позивача платежі за оренду складу площею 1 290 кв.м. 22.12.2015 року в сумі 6 966 дол. США та 22.03.16 року в сумі 3 483 дол. США. Однак, склад “Хард” площею 1 290 кв.м., що був орендований за договором № 25 від 20.06.14 року, був повернутий позивачу за актом приймання та передачі 31.12.2015 року, про що сторони договору підписалися у цьому акті. Оскільки, платежі нараховувалися авансом на наступний квартал, нарахування 22.12.2015 року авансового платежу на 1-й квартал 2015 рік не може відбуватися, оскільки платіж, нарахований 21.09.2015 року на наступні 3 місяці, повністю покрив отримані послуги до кінця 2015 року, коли склад був повернутий. Аналогічно, не міг бути нарахований авансовий платіж 22.03.2016 року на другий квартал 2016 року, оскільки оренда припинилася 31.12.2015 року.

По договору № 1/2016 від 15.05.2016 року в таблиці 4 позивач нарахував                  86   831 грн. 19 коп., застосувавши курс 24,93 грн./дол. США. Однак, в ч. 2 цього договору прописаний курс 25.50 грн./дол. США та вказана сума платежу - 88  816 грн. 50 коп., що відповідає рахунку позивача № 1/16 від 24.05.2016 року та акту приймання наданих послуг від 30.06.2016 року. Наголошує, що аналогічна ситуація і з нарахуваннями, які позивач здійснив за договором № 26          від 01.01.2015 року. Оренда складу площею 300 кв.м. за цим договором розпочалася після 05.01.2015 року, коли позивач надав рахунок № 1/25 на суму 33 750 грн. орендної плати за 1-й квартал 2015 року. Відповідно до акту приймання та передачі до договору № 26, оренда припинилася 31.12.2015 року.

Отже, як вважає відповідач, з врахуванням строку позовної давності, позивач міг претендувати лише на орендні платежі за 3 квартали 2015 року. Натомість, нарахування позивачем в таблиці 4 авансових платежів від 22.12.2015 року на 1-й квартал 2016 року, а також від 22.03.2016 року, 21.06.2016 року, 21.09.2016 року, тобто на весь 2016 рік протиправне, оскільки оренда завершена вже 31.12.2015 року.

Вказує на те, що відповідно до умов договорів, визначено, що складське приміщення вважається поверненим з моменту повного звільнення та підписання сторонами Акту приймання-передачі. Частиною 2 договорів передбачено розмір плати саме за користування складами. Тому після повернення складів у власність орендодавця та припинення користування, орендна плата не може бути нарахована, позаяк предмет оренди вибув з володіння орендаря. А тому, вважає, що розрахунки позивача не відповідають умовам укладених договорів та дійсній заборгованості.

Відповідач посилається на те, що сума зобов’язань за розрахунками позивача складає 1 135  132 грн. 99 коп., однак, як вважає відповідач, вказана сума розрахована помилково через нарахування, які позивач здійснив за договорами                     № 25 та № 26 за періоди після повернення складів. Натомість, відповідачем сплачено за всіма договорами з 2014 року до кінця 2016 року суми, аналогічні тим, що навів позивач у таблиці № 3. Однак, позивач в цій таблиці припустився однієї помилки і наприкінці 2015 року замість 10 000 грн. за платіжним дорученням № 794 від 01.10.2015 року вказав 100 000 грн. Отже, загальна сума сплати у таблиці позивача повинна бути на 90 000 грн. менша і складатиме 814   222 грн. 50 коп., тобто суму всіх зобов’язань відповідача.

Відповідач наголошує на тому, що з наведених відомостей відповідача, що згруповані в таблиці на підставі рахунків позивача та актів приймання наданих послуг, а також картки рахунку 685.1 за 2014 - 2016 роки, де обліковуються і надані - отримані послуги і сплата за ці послуги, вбачається, що відповідач немає жодної гривні чи долара заборгованості перед позивачем, всі зобов’язання в сумі 814  222 грн. 50 коп. погашені в повній мірі.

Вказує на те, що і позивач, і відповідач повинні були на відповідних бухгалтерських рахунках обліковувати активи та зобов’язання на підставі цих взаємно підписаних бухгалтерських документів - актів приймання наданих послуг, в яких відображено суми зобов’язань у гривні. Посилаючись, на приписи Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” (редакція станом на кінець 2016 року) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. При цьому, зазначає, що ДПС України у листі від 06.02.2012 року № 2282/6/15-1415 відносить акт надання послуг до первинних документів, що свідчать про факт надання та отримання послуг, і які повинні бути обліковані на підприємствах. Відповідно до п. 135.2 ст. 135 Кодексу доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Отже, на думку відповідача, розмір щоквартальних та щомісячних зобов’язань відповідача відображено у підписаних ними документах, а вимоги позивача суперечать відомостям, зафіксованих в цих первинних бухгалтерських документах, та з цих підстав також не підлягають до задоволення.

Позивач подав суду відповідь на відзив б/н від 18.05.2018 року, яким зазначає про наступне.  

Відповідно до ст. 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Аналогічне визначення договору найму (оренди) унормовано в ст. 759 Цивільного кодексу  України. При цьому, наголошує, що згідно ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу  України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Представник позивача зазначає про те, що у відзиві на позов відповідач, заперечуючи позовні вимоги, посилається на акти приймання послуг. Однак, за умовами укладених договорів, які зазначені в позовній заяві, позивач передавав відповідачеві на визначений строк за плату, вказану в договорах, в орендне користування майно – складські приміщення. Умовами цих договорів не передбачалось надання позивачем послуг відповідачу, і жодні послуги за цими договорами позивач не надавав. А тому, на думку, представника позивача, акти “приймання наданих послуг” є безпідставними, не мають ніякої правової сили, не відображають зміст правовідносин, що склалися між сторонами за договорами оренди, а тому посилання на ці акти є недоречним.

Крім того, вважає, що зобов’язання сторін за вказаними договорами визначені в кожному з цих договорів, а не в рахунках та актах приймання послуг, як це помилково вважає відповідач, про що вказав у відзиві на позов.

Так, за умовами договору № 25 (пункт 2) та № 26 орендна плата визначена в гривневому еквіваленті до долара США по закупівельному курсу долара США в ОТП Банку на день розрахунку. В позовній заяві позивач при розрахунку заборгованості відповідача по виконанню умов договорів № 25, 26 застосував закупівельний курс долара США в ОТП Банку на день виникнення у відповідача зобов’язання по сплаті за користування орендованим майном, що вважає підставним та правомірним.

Що стосується розрахунків боргу, то представник позивача наголошує на тому, що після додаткової їх перепровірки частково погоджується з тим, що в розрахунку боргу відповідача по сплаті орендної плати були допущені деякі помилки, а саме, помилково були включені в період орендних платежів лишні місяці - за 2016 рік по договорах № 25 та № 26, що в наступному розрахунку усунено. Отже, по договору оренди № 25 від 20.06.2014 року, з врахуванням строку позовної давності та закупівельного курсу долара США в ОТП Банку на час виникнення зобов’язання по оплаті оренди відповідач повинен був сплатити: 23.03.2015 року – 188 082 грн.; 22.06.2015 року – 158   128 грн. 20 коп.;  21.09.2015 року – 160   218 грн., всього 506   428 грн. 20 коп.; по договору оренди № 1/2016 від 15.05.2016 року за період з 15.05.2016 року до 30.06.2016 року по передбаченому договором фіксованому курсу гривні до долара (дол. США = 25,5 грн.) відповідач повинен був сплатити суму 88   816 грн. 50 коп.; по договору оренди № 2/2016 від 30.11.2016 року відповідач повинен був сплатити фіксований платіж в розмірі 37 600 грн.; по договору оренди № 26 від 01.01.2015 року з урахування строку позовної давності та закупівельного курсу долара США в ОТП Банку на час виникнення зобов’язання по оплаті оренди відповідач повинен був сплатити: 23.03.2015 року – 36 450 грн., 22.06.2015 року –            30 645 грн., 21.09.2015 року – 31 050 грн., всього 98 145 грн.

За твердженням представника позивача, загальна сума орендних платежів, які відповідач повинен був сплатити за період з 23.03.2015 року до 31.12.2016 року складає суму 730   989 грн. 50 коп.

Наголошує, що фактично за вказаний період відповідач не повністю виконав договірні зобов’язання по сплаті позивачу орендної плати, перерахувавши позивачеві орендну плату платіжними дорученнями з 08.04.2015 року до 14.12.2016 року на загальну суму 650   422 грн. (в таблиці № 2 допущена помилка щодо суми, перерахованої платіжним дорученням № 794 від 01.10.2015 року, де замість                      10 000 грн. помилково вказано 100 000 грн.). Крім того, платіжним дорученням № 538 від 01.07.2015 року відповідач сплатив суму орендної плати в розмірі 50 000 грн. згідно договору оренди № 26 від 01.01.2015 року. Оскільки, це перший платіж за оренду приміщень за договором № 26, то цією сумою була погашена заборгованість по оренді за 1 квартал 2015 року в сумі 36 450 грн., яку відповідач повинен був сплатити на час укладення договору № 26 від 01.01.2015 року.

Таким чином, за твердженням позивача, в межах строку позовної давності відповідач сплатив за оренду складських приміщень за період з II кварталу 2015 року до 31.12.2016 року суму 613 972 грн. (650  422 грн. – 36 450 грн. = 613 972 грн.). У зв’язку з чим, остаточна сума заборгованості відповідача по сплаті за оренду складів за період з ІІ кварталу 2015 року до 31.12.2016 року складає (730  989 грн. 50 коп. – 613   972 грн. = 117  017 грн. 50 грн.) 117   017 грн. 50 коп., яку позивач просить стягнути з відповідача.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи,

заслухавши пояснення представників сторін,

суд встановив:

20.06.2014 року між Малим підприємством “Надія” (підприємством, позивачем у справі) та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Шкала – Енерджі” (користувачем, відповідачем у справі) був укладений договір оренди № 25, згідно умов якого підприємство (позивач) передає, а користувач (відповідач) приймає в строкове платне користування складське приміщення “Хард”, що розташоване за адресою: м. Тячів, вул. Пролетарська, 2. Загальна корисна площа, що передається в оренду складає 1   290 кв.м. (п. 1.1. Договору).

За умовами п. 1.2. Договору право користування складським приміщенням наступає за умови підписання даного договору, але тільки після підписання акту прийому-передачі майна, що є невід’ємною його частиною.

Визначення плати за користування та порядок передачі складського приміщення сторони погодили у розділі 2 Договору та встановили, що плата за користування складським приміщенням здійснюється поквартально авансовим платежем, шляхом банківського переказу на р/р підприємства та становить  1 290 кв.м. х 1,8 дол. США = 2322,00 дол. США х 3 міс. = 6966,00 дол. США в гривневому еквіваленті по закупівельному курсу дол. США в “ОТП Банк” на день розрахунку, при чому перший авансовий платіж за три місяці користувач проводить в день підписання даного договору. Всі наступні авансові платежі проводяться користувачем за 10 днів до закінчення попереднього трьох місячного терміну. Між сторонами підписується акт приймання-передачі об’єкту користування.

Пунктом 3.3. сторонами Договору визначено обов’язок користувача своєчасно і в повному обсязі сплачувати згідно договору встановлені платежі.

Згідно акту приймання та передачі майна за договором № 25 від 20.06.2014 року позивач передав, а відповідач прийняв у користування складське приміщення “Хард”, площею 1  290 кв.м. та балансовою вартістю 4  000  000 грн.

В подальшому, 31.12.2015 року актом приймання та передачі майна згідно договору оренди № 25 від 20.06.2014 року, відповідач передав (повернув), а позивач прийняв з користування складське приміщення “Хард” за адресою: м. Тячів, вул. Пролетарська, 2, загальною площею 1   290 кв.м.

15.05.2016 року між Малим підприємством “Надія” (підприємством, позивачем у справі) та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Шкала – Енерджі” (користувачем, відповідачем у справі) був укладений договір оренди № 1/2016, відповідно до якого підприємство (позивач) передає, а користувач (відповідач) приймає в строкове платне користування складське приміщення “Хард”, що розташоване за адресою: м. Тячів, вул. Пролетарська, 2. Загальна корисна площа, що передається в оренду складає 1   290 кв.м. (п. 1.1. Договору).

За умовами п. 1.2. Договору право користування складським приміщенням наступає за умови підписання даного договору, але тільки після підписання акту прийому-передачі майна, що є невід’ємною його частиною.

Визначення плати за користування та порядок передачі складського приміщення сторони погодили у розділі 2 Договору та встановили, що плата за користування складським приміщенням здійснюється поквартально авансовим платежем, шляхом банківського переказу на р/р підприємства та становить 1 290 кв.м. х 1,8 дол. США = 2322,00 дол. США х 1,5 міс. = 3483,00 дол. США з розрахунку 25,5 грн. за 1 дол. США, що становить 88  816 грн. 50 коп. Платіж проводиться в 10-ти денний термін з дати виставлення рахунку. Між сторонами підписується акт приймання-передачі об’єкту користування.

Пунктом 3.3. сторонами Договору визначено обов’язок користувача своєчасно і в повному обсязі сплачувати згідно договору встановлені платежі.

Згідно п. 6.1. договору, договір діє з 15.05.2016 року по 30.06.2016 року, без пролонгації.

Згідно акту приймання та передачі майна за договором № 1/2016 від 15.05.2016 року позивач передав, а відповідач прийняв у користування складське приміщення “Хард”, площею 1  290 кв.м. та балансовою вартістю 4  000  000 грн.

В подальшому, 30.11.2016 року між Малим підприємством “Надія” (підприємством, позивачем у справі) та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Шкала – Енерджі” (користувачем, відповідачем у справі) був укладений договір оренди № 2/2016, відповідно до якого підприємство (позивач) передає, а користувач (відповідач) приймає в строкове платне користування складське приміщення “Хард”, що розташоване за адресою: м. Тячів, вул. Пролетарська, 2. Загальна корисна площа, що передається в оренду складає 1  290 кв.м. (п. 1.1. Договору).

За умовами п. 1.2. Договору право користування складським приміщенням наступає за умови підписання даного договору, але тільки після підписання акту прийому-передачі майна, що є невід’ємною його частиною.

Визначення плати за користування та порядок передачі складського приміщення сторони погодили у розділі 2 Договору та встановили, що плата за оренду приміщення за весь термін користування встановлюється в розмірі 37  600 грн. Між сторонами підписується акт приймання-передачі об’єкту користування.

Пунктом 3.3. сторонами Договору визначено обов’язок користувача своєчасно і в повному обсязі сплачувати згідно договору встановлені платежі.

Згідно п. 6.1. договору, договір діє з 01.12.2016 року по 31.12.2016 року, без пролонгації.

Згідно акту приймання та передачі майна за договором № 2/2016 від 15.05.2016 року позивач передав, а відповідач прийняв у користування складське приміщення “Хард”, площею 1  290 кв.м. та балансовою вартістю 4  000  000 грн.

01.01.2015 року між Малим підприємством “Надія” (підприємством, позивачем у справі) та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Шкала – Енерджі” (користувачем, відповідачем у справі) був укладений договір оренди № 26, згідно умов якого підприємство (позивач) передає, а користувач (відповідач) приймає в строкове платне користування складське приміщення (в т.ч. дві навантажувально-розвантажувальні естакади), що розташоване за адресою: м. Тячів, вул. Пролетарська, 2. Загальна корисна площа, що передається в оренду складає              300 кв.м. (п. 1.1. Договору).

За умовами п. 1.2. Договору право користування складським приміщенням наступає за умови підписання даного договору.

Визначення плати за користування та порядок передачі складського приміщення сторони погодили у розділі 2 Договору та встановили, що вартість користування складським приміщенням становить 1,5 дол. США/за один кв.м. в гривневому еквіваленті по закупівельному курсу дол. США в “ОТП Банк” на день розрахунку. Плата за користування складським приміщенням здійснюється поквартально авансовим платежем, шляхом банківського переказу на р/р підприємства та становить 300 кв.м. х 1,5 дол. США = 450,00 дол. США х 3 міс. = 1350,00 дол. США в гривневому еквіваленті по закупівельному курсу дол. США в “ОТП Банк” на день розрахунку, при чому перший авансовий платіж за три місяці користувач проводить в день підписання даного договору. Всі наступні авансові платежі проводяться користувачем за 10 днів до закінчення попереднього трьохмісячного терміну.

Пунктом 3.3. сторонами Договору визначено обов’язок користувача своєчасно і в повному обсязі сплачувати згідно договору встановлені платежі.

Згідно п. 6.1. договору, договір діє з 01.01.2015 року по 31.12.2016 року.

Актом приймання та передачі майна за договором № 26 від 01.01.2015 року позивач передав, а відповідач прийняв у користування складське приміщення, площею 300 кв.м. та балансовою вартістю 2  000  000 грн.

В подальшому, 31.12.2015 року актом приймання та передачі майна згідно договору оренди № 26 від 01.01.2015 року, відповідач передав (повернув), а позивач прийняв з користування складське приміщення за адресою: м. Тячів, вул. Пролетарська, 2, загальною площею 300 кв.м.

Невиконання відповідачем умов договору оренди № 25 від 20.06.2014 року в частині сплати орендних платежів за період з 01.04.2015 року по 30.06.2015 року у розмірі 188  082 грн., за період з 01.07.2015 року по 30.09.2015 року у розмірі 158  128 грн. 20 коп., за період з 01.10.2015 року по 31.12.2015 року у розмірі 160  218 грн.; договору оренди № 1/2016 від 15.05.2016 року за період з 15.05.2016 року по 30.06.2016 року на суму 88   816 грн. 50 коп.; договору оренди № 2/2016 від 30.11.2016 року на суму 37  600 грн.; договору оренди № 26 від 01.01.2015 року за період з 01.04.2015 року по 30.06.2015 року на суму 36   450 грн., за період з 01.07.2015 року по 30.09.2015 року на суму 30   645 грн., за період з 01.10.2015 року по 31.12.2015 року на суму 31  050 грн., мала наслідком виникнення у відповідача перед позивачем загальної заборгованості по зазначених договорах оренди у розмірі 730  989 грн. 50 коп. Враховуючи, здійснення відповідачем часткових проплат за вказаними договорами оренди, заборгованість відповідача склала суму 117  017 грн. 50 коп., несплата якої стала підставою звернення позивача до суду з позовом про стягнення з відповідача зазначеної суми боргу з орендної плати в примусовому порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново – господарськими визнаються цивільно – правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності та регулюються Цивільним кодексом України з врахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Таким чином, на день розгляду спору в суді, обставини спору оцінюються судом з огляду на правила Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

У відповідності до ст. 283 Господарського кодексу України за  договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Статтею 286 Господарського кодексу України передбачено, що орендна плата – це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках,  передбачених законодавством.

Як вбачається із матеріалів справи та тверджень представника позивача, відповідачем порушено умови Договору оренди № 25 від 20.06.2014 року, договору оренди № 1/2016 від 15.05.2016 року, договору оренди № 2/2016 від 30.11.2016 року та договору оренди № 26 від 01.01.2015 року щодо своєчасної слати орендної плати, у зв’язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 117 017 грн. 50 коп.

Згідно з ст. 204 Цивільного кодексу України договори укладені між сторонами по справі, як цивільно – правові правочини є правомірними на час розгляду справи, оскільки їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобов’язання за цими договорами мають виконуватися належним чином.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Доданими позивачем до матеріалів справи доказами підтверджується факт неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов’язань за Договором оренди № 25 від 20.06.2014 року, договором оренди № 1/2016 від 15.05.2016 року, договором оренди № 2/2016 від 30.11.2016 року та договором оренди № 26 від 01.01.2015 року щодо повної та своєчасної сплати орендної плати.

Так, судом встановлено, що за договором оренди № 25 від 20.06.2014 року відповідач повинен був сплатити за оренду складського приміщення згідно рахунку  № 3/26 від 23.03.2015 року за період з 01.04.2015 року по 30.06.2015 року суму                 181  116 грн., за період з 01.07.2015 року по 30.09.2015 року суму 158  128 грн. 20 коп. та за період з 01.10.2015 року по 31.12.2015 року суму 160  218 грн., що в загальному складає 499  462 грн. 20 коп.

За договором № 1/2016 від 15.05.2016 року, згідно рахунку № 1/16 від 24.05.2016 року, відповідач повинен був сплатити орендну плату за період з 15.05.2016 року по 30.06.2016 року на суму 88  816 грн. 50 коп.

Згідно договору № 2/2016 від 30.11.2016 року та акту здачі-прийому виконаних робіт від 31.12.2016 року, відповідач мав сплатити орендну плату за користування складським приміщенням у розмірі 37  600 грн.

Відповідно до договору № 26 від 01.01.2015 року, рахунку № 4/26 від 23.03.2015 року, відповідач за період з 01.04.2015 року по 30.06.2015 року повинен був сплатити плату за оренду складського приміщення у сумі 35  100 грн., рахунку № 6/23 від 18.06.2015 року за період з 01.07.2015 року по 30.09.2015 року суму 31  050 грн. та за період з 01.10.2015 року по 31.12.2015 року суму 31  050 грн., що складає загальну суму 97   200 грн.        

Як вбачається із матеріалів справи, загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем по сплаті орендних платежів за вищевказаними договорами складає 723   078 грн. 70 коп. Враховуючи здійснення відповідачем часткових проплат за вказаними договорами оренди, що підтверджено долученими до матеріалів справи банківськими виписками, у нього наявна заборгованість перед позивачем у розмірі 109 106 грн. 70 коп., яка станом на день розгляду справи не погашена.  

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Порушене право позивача підлягає захисту судом шляхом стягнення на його користь 109 106 грн. 70 коп. заборгованості по сплаті орендної плати згідно договору оренди № 25 від 20.06.2014 року, договору оренди   № 1/2016 від 15.05.2016 року, договору оренди № 2/2016 від 30.11.2016 року та договору оренди № 26 від 01.01.2015 року. В задоволенні решти заявленої до стягнення суми заборгованості належить відмовити з огляду на наступне.

Позивач, зменшуючи позовні вимоги у даній справі до суми 117   017 грн. 50 коп., заявою від 18.05.2018 року зазначив, що за договором № 25 від 20.06.2014 року за період з 01.04.2015 року по 30.06.2015 року відповідач мав сплатити авансовим платежем суму 188   082 грн. орендної плати. Проте, згідно рахунку позивача № 3/26 від 23.03.2015 року відповідач за цей період мав сплатити орендну плату у сумі              181  116 грн., розмір якої відповідає умовам договору оренди № 25 та актам приймання надання орендних послуг № 4/25 від 30.04.2015 року, № 5/25 від 31.05.2015 року та № 6/25 від 30.06.2015 року.

Також, позивач за період з 01.04.2015 року по 30.06.2015 року за договором               № 26 від 01.01.2015 року нараховує відповідачу заборгованість на суму 36  450 грн., а згідно рахунку № 4/26 від 23.03.2015 року виставляє до оплати суму 35  100 грн. Сума 35  100 грн. відповідає сумі орендної плати згідно актів приймання наданих орендних послуг № 4/26 від 30.04.2015 року, № 5/26 від 31.05.2015 року та № 6/26 від 30.06.2015 року.      

З огляду на вищенаведене, суд вважає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми 109 106 грн. 70 коп. заборгованості по сплаті орендної плати згідно оренди № 25 від 20.06.2014 року, договором оренди № 1/2016 від 15.05.2016 року, договором оренди № 2/2016 від 30.11.2016 року та договором оренди № 26 від 01.01.2015 року документально доведеними та обґрунтованими, відповідачем не спростованими. Таким чином, позов підлягає задоволенню частково.

Аргументи відповідача стосовно невідповідності розрахунків позивача умовам укладених договорів та дійсній заборгованості, а також відсутності у відповідача перед позивачем будь-якої заборгованості по сплаті орендних платежів судом відхиляється, оскільки умовами спірних договорів оренди визначено порядок та строки здійснення оплати відповідачем орендних платежів, яких відповідач не дотримався, допустивши виникнення заборгованості з орендних платежів до моменту повернення орендного приміщення.

Посилання відповідача на поданий ним розрахунок заборгованості із врахуванням строку позовної давності судом до уваги не приймається, оскільки позивач подавши відповідь на відзив та заяву про зменшення розміру позовних вимог здійснив перерахунок заявленої до стягнення суми заборгованості в межах строку позовної давності.

Згідно ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є              будь-які  дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, викладених позивачем, не надав.

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у розмірі 1  762 грн. на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Керуючись ст. ст. 73 – 79, 86, 129, 210, 220, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,

СУД ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Шкала – Енерджі”, м. Тячів, вул. Лазівська, будинок 52 (код ЄДРПОУ 35611593) на користь Малого підприємства “Надія”, м. Тячів, вул. Залізнична, будинок 2 (код ЄДРПОУ 13583486) суму 109  106 (Сто дев’ять тисяч сто шість гривень) грн. 70 коп. заборгованості, а також суму 1  762 (Одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні) грн. на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Рішення набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене у строк, визначений ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

5. Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі –   http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.

Повне рішення складено 05.11.2018 року

Суддя                                                                                           Пригара Л.І.