ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

07 листопада 2018 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 742/296/18

Головуючий у першій інстанції - Ільченко О.І.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/93/18

Чернігівський апеляційний суд у складі:

голови судового засідання - судді Кузюри Л.В.,

суддів: Вінгаль В.М., Губар В.С.,

за участю секретаря судового засідання Шапко В.М.,

учасники судового процесу:

позивач: ОСОБА_2;

відповідач, особа, яка подала скаргу: ОСОБА_3;

оскаржується заочне рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 06 березня 2018 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу,

прізвище судді: Ільченко О.І.; місце ухвалення рішення: м. Прилуки; дата складання повного тексту рішення: 06 березня 2018 року,

У С Т А Н О В И В:

У лютому 2018 року ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу.

Свої вимоги обґрунтовувала тим, що 05 листопада 2011 року між нею та ОСОБА_3 було укладено шлюб, який зареєстрований відділом державної реєстрації актів цивільного стану Прилуцького міськрайонного управління юстиції Чернігівської області. Від вказаного шлюбу сторони мають двох неповнолітніх дітей: доньку ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Позивачка просила шлюб розірвати, посилаючись на те, що спільне життя з відповідачем не склалося, у сторін протилежні погляди на життя та різні характери. Постійні суперечки негативно впливають на її моральний та емоційний стан, внаслідок чого вона припинила з ним спільне проживання. Майнового спору між сторонами немає. Підстав для примирення не вбачає.

Заочним рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 06 березня 2018 року позов задоволено та шлюб між сторонами розірвано. Вирішено питання про судові витрати.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на його незаконність і необґрунтованість, порушення норм матеріального та процесуального права, просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення скасувати.

В обґрунтування заявлених вимог посилався на те, що суд першої інстанції розглянув справу без його участі, чим позбавив права брати участь у судових засіданнях, подавати заперечення. Зазначав, що при розірванні шлюбу між сторонами, судом першої інстанції не було вирішено питання щодо розподілу майна, не вирішено питання з ким будуть проживати неповнолітні діти. Відповідач вважав, що збереження сім'ї є можливим.

Відповідач стверджував про те, що не втратив до дружини почуття любові та поваги, а тому ним було подано апеляційному суду клопотання про надання строку для примирення подружжя.

Вислухавши доповідь судді апеляційного суду, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступного.

Положеннями ст. 21, 24 Сімейного кодексу України передбачено, що шлюбом між чоловіком та жінкою є сімейний союз, який ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка, примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Відповідно, примушування до збереження шлюбних відносин є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість, що прямо передбачено приписами ст. 56 СК України.

Частиною 3 ст. 105 СК України передбачено, що шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до ст. 112 цього Кодексу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Судом першої інстанції встановлено, що сторони перебувають у шлюбі з 05 листопада 2011 року , від якого мають двох неповнолітніх дітей: доньку ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Звернувшись до суду з позовом про розірвання шлюбу, позивач стверджувала, що між сторонами шлюбні стосунки фактично припинилися, подальше збереження шлюбу є неможливим і суперечить її інтересам.

Встановивши, що сторони шлюбні відносини не підтримують з квітня 2017 року, подальше збереження шлюбу суперечить інтересам позивача, оскільки постійні суперечки негативно впливають на її моральний та емоційний стан, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про неможливість збереження шлюбу та наявність законних підстав для розірвання шлюбу, визначених приписами ст.. 112 СК України.

Положеннями ст. 111СК України передбачено, що суд вживає заходи щодо припинення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства. Зазначені заходи вживаються судом першої інстанції на стадії розгляду справи про розірвання шлюбу, однак судом першої інстанції такі заходи не вживались з урахуванням фактичних взаємин подружжя.

Апеляційний суд також не знайшов підстав для надання строку для примирення подружжя, оскільки з часу ухвалення судом першої інстанції рішення про розірвання шлюбу сплинуло понад шість місяців і відповідачем не було вжито жодних заходів для збереження подружжя, відновлення довіри та поваги між ними.

Посилання ОСОБА_3 в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції розглянув справу без його участі та позбавив його права брати участь у судових засіданнях, подавати заперечення, на думку апеляційного суду, не можуть бути підставою для скасування вірного по суті судового рішення, оскільки ОСОБА_3 завчасно було повідомлено про час і місце розгляду справи за допомогою телефонограми, текст якої приєднано до матеріалів справи (а.с.17). Приписи ч.9 ст. 128 ЦПК України дають право суду у випадках термінової необхідності викликати в судове засідання учасників справи телефонограмою, саме зазначеними положеннями скористався суд першої інстанції при повідомленні про час та місце розгляду справи відповідача, який був обізнаний про час розгляду справи та мав можливість реалізувати своє процесуальне право на захист, як шляхом прийняття особистої участі у розгляді справи, так і шляхом укладення договору з адвокатом про надання правничої допомоги, однак відповідними правами не скористався.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 про те, що судом першої інстанції не були вирішені питання щодо розподілу майна, а також про те з ким будуть проживати діти, не заслуговують на увагу, оскільки вказані питання не були предметом судового розгляду у даній справі. Оскаржуване судове рішення ухвалено у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 382, 384, 389, 390, 391 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а заочне рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 06 березня 2018 року без зміни.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в касаційному порядку протягом тридцяти днів, починаючи з дня складення повного судового рішення.

Судді: